Легше знести зусилля і страждання, навіть великі, якщо вони тривають коротко. І коли перед тобою є мета. Набагато більше зусиль вимагає праця, розтягнута в часі, саме такою є наше земне життя. Набагато більше зусиль потрібно, аби дотримати вірність тоді, коли очі не бачать кінця стражданням і праці, коли не видно плодів. Тоді є час випробування віри у обітницю Отця. Це є час випробування терпеливості відносно себе: відносно власного безсилля і нікчемності, відносно витривалості і вірності, обіцяних Богу. Тоді також є час випробування твоєї чуйності, аби змогла розпізнавати спокуси, якими приваблює світ, і брехню, яку нашіптує тобі злий дух. Аби розпізнавати вузьку і тернисту стежинку життя посеред зовнішньо привабливих і гладеньких доріг смерті. Світлом у твоїй праці земного життя є Євангеліє і дитяча довіра, що вкладає твою долоню у долоню Марії, аби разом із Нею йти за Христом. І аби почуватися безпечно і спокійно як дитина, що її веде мати. (пор. А. Лєнчевська, Слово повчання, ст.196)

 

пропозиція запитань для груп ділення:

 

- закінчується «навчальний рік у школі Марії». Які почуття (полегшення, «святий спокій», прагнення служити комусь і чомусь, жертовність….) володіють тобою?

- чи відчуваєш плідність перебування у школі Марії? Чи прагнеш йти далі?

- яким має бути літо – час твоїх «канікул» у школі Марії? Чи прагнеш канікул?

 

 

(слова Марії) Сину мій, чи знаєш ти, що немає таких обставин, де б ти не міг користуватись найуспішнішою апостольською зброєю, тобто молитвою? Ти віриш, напевне, що молитвами можна працювати над спасінням душ так, як і проповіддю Божого слова. Ти згідний із тим, що молитва — це задовільний замін¬ник праці для старих, калік і тих усіх, що не в силі займатися фізичною працею. Однак ти ще не розумієш апостольської успішності молитви!Чи не зрозуміло тобі, що інакше не може бути. Бо ж навернення, освячення та спасіння душі — це надприродна річ. Якже ж можна природними засобами зробити щось надприродне? Надприродність — це ласка, а ласка — це плід молитви. Чим більше складемо молитов, тим більше надприродних справ учинимо.

Чи зрозумів ти оцю науку? Якщо так, то скажи, чи ти намагаєшся апостолувати молитвою більше, ніж зовнішніми ділами? Чи не забуваєш помолитись щодня в апостольському наміренні? Коли ти хочеш здобути якусь душу, то міркуєш над тим, що зробити та що сказати — і правильно; але чи берешся ти ще більше до молитви? І чи сподієшся успіху від Господа Бога, що до Нього молишся більше, ніж із власного хисту?

Молись, молись і звикай збільшувати молитви за навернення та освячення душ. До кожної молитви і до кожного Св. Причастя додавай апостольське намірення. Свої діла й терпіння перемінюй у молитви і через мої руки жертвуй їх Господові Богові за окремі справи відповідно до моїх намірів.

Молися, поки почнеш щось робити, щоб милостивий Господь наділив нас повним успіхом. Молись, коли підозрюєш, що почин твій буде важкий, щоб молитва зміцнила твою неміч. Молися тоді, коли справа виглядає тобі легкою, побоюючись, що твій власний природний хист не дасть ніякого надприродного ефекту.

Молися, виконуючи діло, щоб Господь діяв надалі через тебе. Молися після завершення діла, щоб подякувати Господові Богові за усіх, і навіть тоді, коли здається тобі, що успіху нема. Молися, щоб задумане добро здійснилось: адже ж знаєш, що Господь, приневолюючи тебе молитись, хоче ще більшого успіху надати тобі.

Молися і не покидай молитви, доконаєш чудес зі Мною і для Мене. (пор. Е. Нойбер, Мій ідеал Ісус, Син Марії)

 

пропозиція запитань для груп ділення:

 

- наскільки вшановую значення молитви людей самотніх, хворих та знесилених? як їх у ній підтримую?

- які сподівання супроводять мої старання про чиєсь духовне добро?

- як молюся перед, а як після - звершення якоїсь апостольської справи?

 

 

29_2017/18

 

 

Великий неприятель Ісуса в тобі (слова Марії)

Сину мій, самого пізнання думок Ісуса ще не досить, щоб відразу почати жити Його життям. Ти мусиш одночасно боротись і перемогти неприятелів, які чинять опір життю Ісуса в тобі. Знай, отже, що найнебезпечніший з неприятелів — це тим сам!Ти хотів би жити тільки для Ісуса, але одночасно хотів би ти і потурати своїй зіпсованій природі. Не обманюй сам себе! Ніхто двом панам служити не може! Доки керує природа, Ісус не може заволодіти тобою. Мусиш, таким чином, оголосити тій природі непримиренну війну доти, поки вона зовсім не відступить місце Ісусові. Тверда це вимога, але необхідна. Скільки ж Я бачила дітей своїх, колись побожних, благородних, створених для того, щоб стати святими та щоб здобути могутній вплив на своє оточення! На жаль, вони залишились пересічними людьми та не виконали і сотої долі того добра, до якого були покликані, а деколи марно пропадали, потягнувши за собою в своєму занепаді численні душі тільки тому, що не розпізнали в собі або не перемогли свою зіпсовану природу!Навчися, отже, пізнавати зіпсовані нахили своєї природи. їх багато. Бо ж гріх первородний, зміцнений поганими звичками, які ти успадкував від своїх батьків або набрався їх сам, зіпсував усю діяльність твого тіла і твоєї душі.

Не журись, проте, цим! Твої неприятелі послушні одному провідникові, і якщо ти його переможеш, то всі вони загинуть або чинитимуть слабкий опір. Свій головний злий нахил ти мусиш обов'язково пізнати. Який саме? Скажи собі!

Може самолюбство? Чи ти лакомий на похвали, щасливий, коли їх одержуєш, навіть тоді, коли б ти не заслужив їх? Чи не мрієш ти деколи про надзвичайні справи, які принесли б тобі визнання людей?

А, може, гордість? Чи високо думаєш про себе і чи погорджуєш деколи іншими? Чи ставив до них зарозуміло, жорстоко або гнівливо, особливо до тих, що не гнуться перед твоєю поставою?

Або — нетерпеливість? Признайся, чи не викликають у тебе гніву дійсні або уявні докори, прояви нечемності, навіть мимовільні? Чи часто ти думаєш про кривди, перенесені від інших? Чи вмієш їм прощати? Чи маєш охоту залишити якусь добру справу тільки тому, що тебе образили?

Чи, бува, не зазнайство? Чи намагаєшся бути першим? Чи бажаєш слави своєї, чи слави Христа? Чи можеш займатись якоюсь справою тільки як начальник, а відсторонюєшся тоді, коли доводиться працювати звичайним робітником?

А, може, заздрість? Може, ти не здатний переносити того, щоб іншому пощастило так само успішно, як тобі? Чи їхня невдача тішить тебе?

А, може, непостійність? Чи не ти іграшка своїх вражень? Ти занадто захоплений і готовий на будь-яку жертву? Ти знову пригноблений зневірою так, що тобі все байдуже? Чи не буває так, що ти починаєш багато справ, а не довершиш ні одної?

Або — легковажність? Чи не ти займаєшся поверхневими справами? Чи важко тобі зосередитися внутрішньо і взятися за важливіші справи?

Чи часом не тілесна насолода? Чи догоджуєш своєму тілу, чи намагаєшся вдоволити його повністю щодо їжі, напитку, спочинку або ще нижчих вимог?

А, може, лінивство? Скажи, чи боїшся зусиль, чи занедбуєш працю, чи не відступаєш перед найменшою жертвою?

Нарешті, може, егоїзм? Чи думаєш тільки про себе? Чи знаєш, що інші мають також свої права, і що ти повинен швидше сам себе стримувати, а не ставати на заваді іншим?

Досліджуючи себе, ти відкриєш ознаки багатьох із цих поганих нахилів. І, напевно, в тебе є зародки цих усіх поганих нахилів, та не всі вони такі важливі.

Який здається тобі найсильнішим і найшкідливішим? Який найчастіше викликає в тебе клопіт і журбу, поганий настрій чи радість?У своєму іспиті совісті будь абсолютно щирим і проси, щоб прийшло до тебе прояснення згори. Бо легко в цих справах переплутати, думаючи, що головна хиба - це та, яка видиміша, але не закореніла, або хиба, від якої нам легше відцуратись. Люди-бо дуже піклуються про свою головну хибу. Це риса, з якою вони народились, виховались і завжди разом проживали, вона завжди їх задовольняла. Деколи вважають її навіть своєю головною чеснотою. І справді, кожен дуже любить себе, та треба мати відвагу любити Ісуса більш, ніж себе. Наберись відваги розпізнати свою головну хибу і визнати відверто, що ти повинен пожертвувати Йому собою. Не бійся! Відцуравшись примітивного ідола, ти матимеш правдивого Господа Бога, помираючи своєю зіпсованою природою, будеш жити життям Ісуса. (пор. Е. Нойбер, Мій ідеал Ісус, Син Марії)

 

пропозиція запитань для груп ділення:

 

- наскільки помічаю небезпеку - що і я можу “залишитись пересічною людиною, яка не виконала і сотої долі того добра, до якого був покликаний”? як Діва Марія рятує мене від такого життєвого маразму?

- які мої чесноти згодом виявилися хибами?

 

 

Живи в єдності з Матір’ю Моєю так, як Я (слова Ісуса)

        Намагайся   за Моїм прикладом якнайбільше з'єднатись із Моєю Матір'ю. Єднайся з Нею в молитві!

Відновляй щоденно пожертвування себе Марії, відмовляй щоденно розарій - бодай одну десятку, та інші молитви, які ти вирішив щоденно їй жертвувати. Та й протягом дня підніми деколи очі до Тієї, яка безнастанно дивиться на своє дитя. Навіть тоді, коли захочеш помолитись до Отця, до Святого Духа чи до Мене, починай найперше від з'єднання з Матір'ю. При Ній зосередженість твоя буде глибшою, віра — сильнішою, довір'я — повнішим, любов — гарячішою. Бо ж до почувань марного твого серця приєднаються предосконалі почування твоєї Матері. Особливо звертайся до Марії за допомогою тоді, коли приймаєш Мене в Пресвятій Тайні Моєї любові - у Євхаристії. Проси її, щоб Вона наділила тебе своєю вірою, своєю надією, своїм довір'ям і любов'ю. Проси її, щоб Вона тебе дала Мені та щоб тебе перемінила в Мене. Єднайся з Нею кожного разу, коли хвилюється твоя душа. Коли ти сумуєш, розкажи їй про свою журбу, і Вона поможе тобі перенести її, або перемінити її в радість. Коли ти щасливий, то розкажи їй про своє щастя, а Вона зробить його повнішим і ціннішим. Коли ти знеохочений, розкрий перед Нею свої побоювання чи невдачі, а Вона придбає для тебе повний успіх. Коли тобі в чомусь пощастило, то піди та подякуй їй і проси, щоб Вона зміцнила твій успіх. Коли ти не знаєш, як діяти серед труднощів і турбот, порадься з Нею. Вона тобі роз'яснить і покаже дорогу. Коли ти чуєш, що тобі бракує сили та волі — в джерелі її могутності відсвіжи свої сили та волю.

Не треба тобі вживати багато слів у тих постійних взаєминах із Марією. Як же часто діти, коли хочуть показати мамі свої почування, або виявити їй свої потреби, тільки кличуть "Мамо!", дивлячись на неї, а мати прекрасно розуміє, що вони хочуть їй сказати. Моя Мати знала краще, ніж будь-яка інша, що Я хочу їй сказати тоді, коли Я вимовляв її ім'я і дивився на Неї. Мати твоя зрозуміє тебе та відповість так, як уміє тільки Вона відповідати на заклик своєї дитини.

Слова Марії: Деколи буває так, що твоє захоплення остигає, духовна праця стає важчою, поступи повільніші. Потім приходить застій, і врешті, відставання. Ти намагаєшся якось вибратись із цього становища, та дарма. І тоді зневіряєшся. Яка ж причина такого безсилля? Які засоби необхідно вжити проти цього? Не знаєш? Отож, запам'ятай, що перша причина цього, це, без сумніву, щораз то слабше з'єднання зі мною і що найпершим засобом проти зневіри буде сумлінніша праця під моїм проводом. Чи хочеш ти, щоб усі твої зусилля увінчались успіхом? Приходь завжди й розкажи мені, що думаєш зробити, щоб ніколи не діяти інакше, тільки від мого імені. Напевне, я не відповім тобі ніяким об'явленням. Але якщо ти прийдеш із повним довір'я, зі щирим наміром виконати те, що здається тобі моєю волею, то, звичайно, зрозумієш, чи я вважаю твою постанову доброю, чи ні. Якщо ти завжди звертатимешся до мене на хвилину перед будь-якою справою, то я у всьому буду тобою керувати. А я зможу спрямовувати тебе тільки до однієї мети — до Ісуса, до того Ісуса, що буде життям твого життя. (пор. Е. Нойбер, Мій ідеал Ісус, Син Марії)

 

пропозиція запитань для груп ділення:

 

- як послаблення мого єднання з Марією – спричиняє знеохоту, застій, зневіру?

- яким життєвим успіхам завдячую Діві Марії? як Вона привела мене до них?

- які молитви починаю від “з'єднання з Матір'ю”? як переконалася, що варто це робити?

- як Діва Марія допомагає мені переживати найсвятіше єднання з її Сином: в Євхаристії?

- до яких хвилювань серця запрошую її? до яких – ні? чому?

- яких простих слів достатньо для мене, щоб спілкуватися з моєю Небесною Матінкою?

 

 

27_2017/18

 

 

Віддай себе Матері Моїй без застережень так, як Я (слова Ісуса)

Брате Мій, коли Я став сином Марії, то Я віддав себе їй повністю. За Моїм прикладом, віддай себе і ти Матері Моїй цілковито, назавжди й беззастережно, як улюблена дитина. Доручи їй своє тіло та всі його чинності, доручи свою душу та всі її снаги. Доручи їй всі засоби свої, матеріальні та духовні, природні та надприродні. Доручи їй самого себе, такого, який ти зараз є і який будеш опісля — все, що маєш і матимеш, все, що ти робиш і робитимеш, і то так, щоб поза тобою не залишилось нічого такого, що не було б її власністю.

Звикай часто відновлювати посвяту себе своїй небесній Матері. Відновлюй це вранці, коли прокидаєшся, щоб увесь твій день належав твоїй Матері. Відновлюй це тоді, коли приймаєш Мене під час Святого Причастя. Тоді-то ти, з'єднаний зі Мною, віддай себе наново моїй Матері, як її улюблена дитина. Відновлюй це о третій годині дня на спомин тої урочистої години, коли Марія, пожертвувавши Мене, зродила тебе і почула моє оповіщення: "Жінко, оце твій син". Відновлюй це вдень перед кожною важливою справою, щоб пригадати собі, що все маєш робити не для себе, а — для Неї. Відновлюй це насамперед у життєвих досвідах. Говори тоді до Неї так: "О Мати моя! Тоді, коли я, захоплений дитячою любов'ю, віддав себе цілковито Тобі, не передбачив я цього досвіду. Але я віддав себе Тобі цілковито і повертатись не хочу. Все, що Ти хочеш, тому що Ти хочеш, без огляду на те, скільки це коштує мені!" (пор. Е. Нойбер, Мій ідеал Ісус, Син Марії)

 

пропозиція запитань для груп ділення:

 

- наскільки приклад самого Ісуса та Його слова – спонукають мене довіряти Богородиці?

- як часто поновлюю довірення Діві Марії? коли забуваю його поновлювати? яких сфер свого життя ніколи їй не довіряла? чому? 

- коли похитнулось моє довірення Марії? як я виходила з того стану?

 

 

26_2017/18

 

Що стосується власних слабкостей – вони не повинні нас знеохочувати, але навпаки – чим марніший інструмент - тим більш придатний, щоб показати доброту і силу Непорочної Діви Марії. Св. Павло не вагається навіть сказати, що він пишається своїми слабкостями, щоб в ньому виявилася сила Христова (пор. 2 Кор 12, 5; 12, 9).

 

Богородиця хоче, щоб ми нашим життям показували Її любов усім людям, щоб ми свідчили про особливу любов, яку Мати Церкви має для всіх. Вона прагне любити інших в нас і через нас. Хоче, щоб ми любили один одного Її любов’ю та щоб остаточно в нас почала існувати повнота Христової любові. Однак, ми дуже часто не дозволяємо, щоб це Вона могла любити в нас і через нас. Тому для багатьох людей вислів “Божа любов” все ще залишається абстрактним, тому що не зустріли у своєму житті нікого, хто міг би любити їх такою любов’ю, якою любила Марія. (пор. Зошит № 23)

 

Потрібно також, щоб ми, беручи активну участь у житті та місії Церкви або в інших Божих ділах – давали з нестачі. У християнстві бо не йдеться про служіння - залежно від надміру часу чи ресурсів. Тому потрібно, щоб ми у служінні Богу бралися до чогось, що по-людськи неможливе, що нам не під сили, або чого нам в загалі не хочеться. Тоді ми повинні дякувати Марії, що Вона здійснює це за нас, бо ми самі не були б на це здатні. Не ми бо маємо діяти, а сама Марія. (пор. Зошит № 21)

- коли переконувався, що Господь діє через мене – попри мої людські слабкості?

- яким моїм ставленням або діянням заважаю “Марії любити в мені і через мене”? 

- як моя марійність може допомогти мені “давати з нестачі”?

 

---

 

 

24_2017/18

 

   Всі ті, що ведуть християнську апостольську працю, знають про те, що у відкупленні душ найважливіше значення має страждання, адже Іcyc спас світ своїм стражданням і смертю; а мені було необхідно стати Страждальною Матір'ю для того, щоб бути співспасителькою. (Е. Нойбер, Мій ідеал Ісус, Син Марії)

 

   Якщо ти не зрозумів вартості вбогих засобів, то, по суті, не зрозумів, чим взагалі в своїй глибині є християнство. Бо якщо ти не розумієш вартості і сенсу вбогих засобів, то не розумієш хреста, а хрест є в центрі Церкви. Це з хреста Ісус усе притягнув до себе, з того хреста, під яким стала Його Мати, не відмовляючись перед лицем страхітливих страждань Спасителя від свого “так”. Це з хреста неустанно спливає Божа благодать відкуплення і освячення світу. Спаситель притягує тебе не тріумфальним в’їздом до Єрусалиму, але хрестом і з хреста кличе тебе, щоб ти пішов за Ним, щоб полюбив Його так, як Він полюбив тебе – “аж до кінця”.

 

пропозиція запитань для груп ділення:

 

- якими “тріумфальними” засобами я старався притягнути когось до Бога? які результати?

- наскільки у стражданні людей, про яке взнаю – помічаю спасенне страждання самого Господа Ісуса Христа?

- як використовую силу Хреста (у різних його проявах)?

 

Марія: Молитва — це не замінник безпосередньої діяльності; це апостольська зброя, успішність якої набагато перевершує зовнішню діяльність.

Горе тому апостолові, який не молиться! Він неначе мідь бринячи або кимвал звучний; присвячується, виснажується, і, може, падає, нічого доброго не робить для душі. А якщо навіть у його праці є ознаки спасіння, то це завдяки благальній молитві якоїсь душі, про яку він не знає і яка сама про це не знає; а він за це не матиме ніякої нагороди.

Молитвою можна навіть цілковито замінити зовніш­ню діяльність там, де вона неможлива. Подібно, як бажання хрещення водою там, де воно неможливе. (Е. Нойбер, Мій ідеал Ісус, Син Марії)

 Ти кажеш, що молишся за когось, хто не вірить, що дуже багато молишся за чиєсь навернення чи про чиєсь здоров’я. Але все залежить від того, якою є твоя молитва. Часом достатньо було б одного твого – “так”, сказаного Богові з радістю. Цей звичайний, вбогий, непоказний засіб може дійсно робити чудеса. Коли тобі важко, коли Бог пропонує тобі участь в тому, що є найціннішим для спасіння душ, подумай про Йоана Павла ІІ, про його терновий вінець злостивої критики і його величезне виснаження, особливо під час так частих подорожей по світу. Подумай про св. Максиміліана, того святого, якому так багато вдавалось, але коштом вбогих засобів. Адже дуже часто йому було душно, часом, фактично, задихався, особливо під час подорожей, коли, як писав у своїх листах, просто не міг дихати і коли абсолютно не мав сил. Той, кого назвали “безумцем Непорочної”, був безумцем у використанні вбогих засобів.

 

пропозиція запитань для груп ділення:

 

- якій молитві про навернення грішників я даю перевагу?

- як переконалася про дієвість убогих засобів?

---

22. Пріоритет молитви та убогих засобів у апостольстві    

 

Молитва – найважливіший засіб, щоби належати Непорочній.Молімося багато і подумки, і в голос, тоді досвідчимо як Непорочна буде все більше й більше опановувати нашу душу, більше й більше ставатимемо Її власністю в усіх відношеннях, як будуть зникати провини й зменшуватимуться вади, як лагідно й інтенсивно наближатимемось до Бога.

Зовнішня діяльність – це добре, але, вочевидь, є другорядною,  і більш, ніж другорядною з огляду на внутрішнє життя, життя у зосередженні, молитві, життя особистої любові до Бога. (св. Максиміліан Кольбе, Твори)

Покровителькою вбогих засобів є Марія, Та, що, на думку людей, не здійснила в своєму житті жодної великої справи. В Її житті не має взагалі багатих засобів; є вбогість, мовчання, укрите життя, покора, послух, молитва, контемпляція, посвячення Богу. Її життя, повне простоти і користування вбогими засобами, було життям прихованим у Бозі. До такого життя Вона запрошує й тебе. Вона хоче, щоб ти жив вірою, щоб в твоєму житті домінувало прагнення застосовувати вбогі засоби – на взірець Назарету. (Св.Йоан Хреста, Духовна пісня, строфа ХХІХ , 2)

 

 пропозиція запитань для груп ділення:

 

- як, у наслідок спілкування з Дівою Марією, “зникають мої провини й зменшуватимуться вади”?

- чому (і яким чином) даю перевагу: зовнішній діяльності - чи “життю особистої любові до Бога”?

- до чого спонукає мене те, що Божа Мати обирала лише убогі засоби?  

 

 

 

 

21_2017/18

 

Марія: Я всесильна завдяки Божій всемогутності і тією всесильністю наділяю тих людей, які працюють від мого імені. Це мені, а не тобі, доручив Господь Бог завдання — розчавити голову змія та встановити царство мого Сина в світі; ти є тільки учасником мого посланництва. Я — головний вождь Христового війська; ти — тільки мій воїн. Спасти маєш моїх дітей, а не своїх. Чи мати не прагне спасіння своїх дітей набагато більше, ніж хтось чужий?

Однак не досить працювати багато, щоб мати такі незвичайні досягнення, треба працювати від мого імені. Скільки-то разів трудився ти надаремно! А це тому, що, починаючи працю, не сказав мені: "В ім'я твоє!" Працювати в моє ім'я — це значить працювати відповідно до моїх намірів та бути свідомим щодо участі у моєму посланництві та в моїй всесильності. Починай з повним довір'ям, що тобі вдасться, бо через тебе працюю Я. Без мене тобі не може пощастити, зі мною не може тобі не вдатися. (пор. Е. Нойбер, Мій ідеал Ісус, Син Марії)

 

Кожен з нас і цілий Нєпокалянув, оскільки належимо Непорочній – маємо наслідувати Її в житті. Ми повинні бути приховані, невідомі, сховані під Її плащем. Потрібно, щоб ми Їй давали перше місце, а нам самим не слід виглядати з-під Її плаща. Не можемо приписувати собі те, що насправді належить Їй. Ми самі не можемо зробити нічого: те, що в нас добре та  добро, яке робимо для душ – спричиняємо не ми, а Непорочна Діва Марія. (пор. св. Максиміліана Кольбе, Конференції)

 

пропозиція запитань для груп ділення:

 

- що виконую “від імені” Діви Марії? яке значення має те, що кличу її ім’я?

- наскільки дивлюся на ближніх, як на дітей Богородиці (можливо, помічаю в них лише проблеми, яких мушу брати на себе…)?

- що для мене означає: жити під покровом Непорочної?

 

 

 

 

 

 

 

---

 

---

 

 

15_2017/18

 

 

У словах: “Ось Матір твоя”. (Йн 19, 27) Ісус дає нам в розпорядження найчудовіше кермо – свою Мати. Тим особливим кермом можеш користуватися безперервно.

Марія допоможе тобі повернутись, тільки б ти з покорою звернувся до Неї – з покорою, отже вже без власних планів та поглядів і з готовністю погодитись з усім, що Вона схоче тобі запропонувати. Якщо тим кермом, яким є для кожного з нас Божа Матір, будеш користуватись як найчастіше, якщо із вірою будеш благати: ” Маріє, зроби зі мною, що хочеш”, то постійно будеш вертатись до головної течії річки Божої волі.

Божа дитина, яка віддалась Марії особливим чином, повинна користуватись даром її материнської присутності як найчастіше. Інакше справді застрягнеш десь у заростях. В кожній важкій ситуації намагайся благати Марію: ” Маріє, Ти знаєш, що я, Твоя дитина, не в стані власними силами бути вірною Богу, що не в стані не думати по-людськи. Тому прошу Тебе про порятунок. Допоможи мені звільнитись від такого мислення і від моїх власних планів. Ти сама керуй човником мого життя, котрий пливе рікою Божої волі”. (пор. Зошит № 15)          

                                                                                  

пропозиція запитань для груп ділення:

 

- яку роль Діва Марія відіграла у здійсненні мого головного життєвого вибору – коли я вибрав життя з Богом?

- як Вона допомагає мені навертатись у буденності?

---

 

 

9_2017/18

 

“По – синівськи довіряючи себе Марії, пише Йоан Павло ІІ, християнин – подібно як апостол Йоан – «приймає» Мати Христа і впроваджує Її у все, що становить його власне внутрішнє життя, частково його людське і християнське «я»” Своїм завітом з хреста Ісус закликає кожного з нас до будування єдності життя з Марією. Спаситель хоче, щоб ми впровадили Його Матір в наше внутрішнє життя, щоб Вона могла нас формувати. Слова: “узяв Її до себе”, означають не лише прийняти Марію до свого дому й оточити Її турботою. Вони означають цілковито новий різновид міжособових взаємин – своєрідну єдність життя св. Йоана і Божої Матері. Віддання Марії за матір св. Йоану встановлює нове “внутрішнє відношення сина до матері”

Довірення себе Марії веде до особливих стосунків із Нею. Через смерть Христа Бог розливає над світом свою безмірну любов – любов батьківську і материнську – і хоче, щоб вона досягала найглибших шарів наших сердець  через Серце Марії. Ця велика благодать вимагає відповіді. І, власне, твоє довірення себе Марії – довірення, що виражається  життям цими винятковими взаєминами – є відповіддю, якої Бог очікує від тебе.

“Синівське довірення по відношенню до Богородиці”, про яке говорить Папа, це запропонований кожному з нас шанс увійти в такий особистий та інтимний контакт з нашою духовною Матір’ю, що це уможливить Марії якнайповнішу участь в формуванні нашого внутрішнього життя.

Христос хоче, щоб ти ввів Марію у все своє життя, в найбільш інтимні внутрішні переживання і щоб завдяки цьому намагався дивитись на себе та оточуючий світ немовби Її очима. Тоді будеш  сильний Її силою. (пор. Зошит № 14)

 

 пропозиція запитань для груп ділення:

 

- в які сфери мого життя не хочу впроваджувати Марію? чому?

 

8_2017/18

 

Св. Максиміліан Кольбе хотів одного: виконати волю Непорочної Діви Марії. Він боявся лише одного: "щоб часом не діяти всупереч Її волі, щоб  не занедбати чогось – чи то через лінощі, чи через страх з приводу страждань і принижень, яких Непорочна хоче від нас". Її волю він вбачав у добрих натхненнях, у потребах наших ближніх, у життєвих необхідностях, і, перш за все, у волі настоятелів. Цю волю виконував силою Її благодаті, хоча це часто вимагало великих жертв з його боку. Іноді деякі рішення настоятелів, як здавалося, мали б руйнувати його діла, а він, прийнявши їх, переконувався раніше чи пізніше, що вони були провидінням, що Непорочна всім керувала з великою мудрістю і силою. Після такого аналізу не дивно, що він часто повторював: “я можу все у Тому, Хто мене укріплює через Непорочну”. (о. Є. Доманьський OFM Conv, Апостол о. Максиміліан Марія Кольбе)

 

Яким найшвидшим способом та найдосконаліше можемо подолати зло у всьому світі? Тоді, коли найдосконаліше дозволимо Марії, щоб Вона нас вела. Це - найголовніша і єдина справа. Я сказав: єдина.Насправді, ні про що інше кожен з нас не повинен старатися, лиш про те, щоб власна воля узгоджувалася, наче повістю зливалася з Її волею, оскільки Її воля цілком з’єднана з Волею Божою, Її серце – із Серцем Її Сина Ісуса. (Св. Максиміліан Кольбе, Твори)

 

- які гарні справи могли б відбутися в моєму житті – якби не мої “лінощі чи через страх з приводу страждань і принижень”? що роблю для того, щоб вони не паралізували мене?

- до чого спонукають мене його слова: “Її воля цілком з’єднана з Волею Божою”?

 

 

Мати народжує дитя, живе з ним тісно з’єднана та любить його так, наче воно у неї єдине. Тому ця дитина, у своєму непохитному довір'ї, може довірити їй себе. Йоан, доручаючи себе Марії, ввів Її у свій внутрішній світ, щоб розділити з Нею все, що є його внутрішнім "я". “Довіра - як навчав папа Йоан Павло ІІ, - це відповідь на любов особи, особливо - на любов до матері”. Відтоді усі суттєві справи свого життя Йоан розв’язуватиме разом з Матір’ю Божою, дозволяючи Їй втручатись в найбільш особисті переживання і досвідчення, дозволяючи, щоб Вона провадила його так, як мати провадить свою дитину.

Розпочни й ти будувати власні внутрішні взаємини з Матір’ю – такі, які існують між малою дитиною і кохаючою мамою. Введи Її в найбільш інтимні сфери свого життя. Нехай твою поставу характеризує постава Божого дитинства. (РНР, Зошит № 14)

 Подивімося на наш найдосконаліший Взірець – на Ісуса. Він, Бог, сама святість, віддає себе Непорочній Матері без застережень, стає Її дитиною, хоче, щоб Вона вільно керувала Ним упродовж тридцяти років свого земного життя. Хіба потрібно нам кращу заохоту? (Св. Максиміліан Кольбе, Твори)

 

- як дозволяю Марії “втручатися в мої справи”? до яких не допускаю Її?

- до чого спонукає мене істина, що “Ісус віддав себе Непорочній Матері без застережень”?

- як розвиваю довіру – як відповідь на Божественну Любов до мене?

 

 

5_2017/18

 

 

Ісус: За моїм прикладом, віддай себе і ти Матері моїй цілковито, назавжди й беззастережно, як улюблена дитина. Доручи Їй своє тіло та всю його діяльність, доручи свою душу та всі її сили. Доручи їй всі засоби свої, матеріальні та духовні, природні та надприродні. Доручи їй самого себе, такого, який ти зараз є і який будеш опісля — все, що маєш і матимеш, все, що ти робиш і робитимеш, і то так, щоб поза тобою не залишилось нічого такого, що не було б Її власністю.

Брате Мій, чи ти бажаєш проявляти свою любов до моєї Матері так, як Я? Отже, будь Їй слухняний, як Я. У моєму послуху зберігалась цілковита простота; був Я Їй Господом Богом, а водночас і Її Сином, а Вона була моєю Матір'ю і Представницею мого Отця. З цілковитою простотою наказувала Мені й керувала Мною і була напрочуд щасливою, бо бачила, як Я вгадую найменше Її бажання. Якщо ти хочеш відновити те Її щастя, то будь Їй слухняний так, як Я. Не ті, що говорять "Господи, Господи" увійдуть у царство небесне, а ті, хто виконує волю Мого Отця. І не ті правдиві діти Марії, які говорять: "О Мати, Мати", а ті, що завжди виконують її волю. А в Марії немає іншої волі, тільки Моя, а Моя воля така, щоб ти виконував свої обов'язки.

Передусім зрозумій те, що:

І. Мати твоя має милосердні наміри щодо кожної твоєї потреби.

ІІ. Її наміри завжди відповідають Божій волі, і вони завжди здійсненні.

III. Вони завжди більш вартісні, ніж твої задуми, бо Марія знає краще за тебе що тобі потрібно, і має для тебе більші благодаті від тих, які б ти сам попросив.                                                             (Е. Нойбер, Мій ідеал Ісус, Син Марії)

 

- яким проявам щастя в моєму житті завдячую Марії?

- як споглядання Її віри (напр. у таємницях Розарію) – допомагає мені довіряти?

- як Діва Марія допомагає мені виконувати мої щоденні обов’язки?

 

4_2017/18

 

 

Ісус: Ти живеш завдяки мені. Моя вдача мусить стати твоєю вдачею. Я — виноградна лоза, а ти — галузка: той самий сік і у лозі, і в галузках. Я — голова, а ти — член мого Містичного Тіла: А та сама кров пульсує і в голові, і в членах. О, як Я хочу перелити у твоє серце трохи цієї любові до Моєї Матері, любові, що палає в моєму Серці! Старайся бути чистішим, скромнішим, благороднішим – щоб Я міг дати тобі якнайбільше моєї синівської любові. Проси у мене благодать любити Її і постійно в цій любові зростати. Любов до моєї Матері - це благодать,особлива благодать. Благодать отримуємо завдяки молитві. Проси — і отримаєш.

          Чи вже здогадуєшся, що Я хотів би об’явити тобі про твоє вшанування Марії? Ось маєш любити свою Матінку, тому що Я Її люблю; маєш любити Її так само, як Я Її люблю та маєш любити Її Моєю любов'ю до Неї. Намагайся, отже, за Моїм прикладом як найбільше з'єднатись із Моєю Матір'ю. Єднайся з Нею в молитві! Проте, коли молишся до Неї, то пам'ятай, що розмовляєш з Нею від Мого імені; що це Я твоїм серцем і твоїми устами шаную і люблю свою Матір. Виявляй своїй Матері все те, що тебе турбує та хвилює. Вона розуміє, що відбувається в глибині твого серця: розуміє те, що ти сам зрозуміти не можеш. Коли ти чуєш, що тобі бракує сили та волі — в джерелі її могутності відсвіжи свої сили та волю. Я Відкрив тобі тільки куточок того раю, яким для дитини Марії є щире з'єднання зі своєю Матір'ю. Вона сама приведе тебе до цього з'єднання  відповідно до того, як буде міцніти твоя вірність, Вона відкриватиме перед тобою його чарівність. (пр. Е. Нойбер, Мій ідеал Ісус, Син Марії)

  

- чи/як часто прошу, щоб я могла любити Діву Марію - Ісусовою любов’ю?

- що заважає мені відкритися на це особливий дар?

- наскільки наближення до Діви Марії якби обмиває мене?

 

 

3_2017/18

 

 

Як син, маєш право до таких взаємин з Марією, які існували поміж Нею й Ісусом у Його людській природі. Ти названий син, але силою заповіту з хреста маєш усі привілеї справжнього Сина. Пізнаючи любов Марії, пізнаєш, як сильно кохає тебе Бог, бо це Він через Неї виявляє тобі свою любов. Марія є посередницею в переказуванні любові Бога.

Відкриваючи цю незбагненну любов, прагнутимеш на неї відповісти і тоді можеш дійти до повного з’єднання з Христом. Була б це найбільша благодать, якою можеш бути обдарований тут на землі.

Бути дитиною Марії – дар та завдання

Процес формування нашого дитячого ставлення до Марії нелегкий, оскільки духовно стара людина хоче сама вирішувати свою долю. Може й ти часто не довіряєш Їй, оскільки постійно довіряєш собі. Може бунтуєшся і не хочеш прийняти дарів, які Бог дає тобі через Її руки. А проте лише тоді, коли будеш малим, безпорадним і безмежно довірятимеш Богу, будеш наділений справжньою силою. Безпорадна Божа дитина розпоряджається силою самого Творця. Для того, хто є перед Богом у поставі дитини, немає нічого неможливого. Будування єдності життя з Матір’ю Божою буде твоєю дорогою до освячення. Це твій надзвичайний шанс.

Звісно, якщо не хочеш, можеш сам взятись за несіння хреста і наслідування Христа. Можна й так. Проте, якщо тобі дана благодать зрозуміти, ким для тебе є Марія,  скористайся з цього дару. Твій внутрішній діалог з Божою Матір’ю творитиме цю предивну єдність, яка чимраз більше буде формувати тебе за Її взірцем, що означає: будеш жити більш повним життям, так, як жила Вона. Якщо довіряєш себе Марії, Вона найповніше відкриє тебе на Святого Духа і навчить користуватись Його дарами.

І це буде твоєю дорогою до якнайглибшого життя вірою.

 

- як використовую привілей – можливість розвивати синівські взаємини з Матір’ю Бога?

- наскільки Вона для мене - “посередниця в переказуванні любові Бога”?

- з яких падінь, спричинених мисленням старої людини, прийшлось мені підніматися на Маріїній дорозі до святості?

 

Нехай будуть для нас особливо дорогими ті слова Діви Марії: «Ось я слугиня Господня, нехай станеться зі мною по Твоєму слову». Прагніть як Вона, свята, непорочна, бути вірними слугинями Господніми, завжди готовими на виконання Його волі, якою б вона не була, з посмішкою на устах, з fiat у серці, навіть якщо на очах сльози – так, як Марія! А коли Божа воля болісно доткне вас і сили будуть залишати, тоді зверніть свої духовні очі до Марії і просіть: «О Мамо, навчи мене бути завжди тихою слугинею Господньою, прагнучи єдине, аби здійснилась Божа воля, не моя власна воля». Любіть Марію, любіть Її розарій і, повірте мені, найкращим набоженством до Марії є буття за Її прикладом тихою, вірною, покірною слугинею Господньою; постійно повторюйте: ось я , нехай зі мною станеться як Господь хоче, як Господь хоче. (Із Заповіту Св. Урсули Лєдуховської)

 

Марія любить нас так, як любила Ісуса 

Та, яка за волею свого єдиного Сина є нашою духовною Матір’ю, кохає нас так, як кохала Ісуса – людину. Виконуючи свою місію Матері, Марія вже від Втілення цілковито була віддана в розпорядження Сина. Її життя було служінням і життям для Нього.

Тепер на міці завіту з хреста Її новим покликанням є духовне материнство щодо кожного з нас. Відтоді Вона живе для нас, піклується про нас і залишається повністю у нашому розпорядженні. Вона знаходиться при нас набагато більше ніж наші земні матері, можливості яких обмежені.

 

Слова: “Жінко, ось син Твій” (Йн 19, 26), означають, що відтоді Марія кохатиме всіх людей так, як кохала свого Сина як людину. Від цього часу Її дитя – це не лише Ісус. Є ним також вказаний св. Йоан і відтоді Її діти – усі люди.

Якщо дана нам за Матір Марія  носила свого єдиного Сина на руках, “носить також і нас”.

Скеровані до Неї слова: “Жінко, ось син Твій” можна пояснювати так: Моя Мамо, від сьогодні опікуватимешся всіма людьми і усіх будеш “носити на руках як своїх дітей, так, як носила Мене”. Слова ж скеровані до Йоана: “Ось Матір твоя”, можуть означати: Йоане, від сьогодні маєш особливе право на користування привілеєм дитини Марії – на те, щоб “залишатись в обіймах Моєї і твоєї Матері”.

Коли дивишся на зображення Божої Матері, можеш кожного разу нагадувати собі, що так, як Ісус є на Її руках, так само – без жодного перебільшення – і ти.

Прийняття цієї правди вимагає шаленої віри і постави євангельської дитини. Людина, котра немає в собі постави духовного дитинства, не визнає її та не прийме.

Проте, якщо, наважуючись хоча б на крихту шаленої віри, приймеш цю таємницю Божої любові, почнеш черпати з неї втіху і радість, які дозволять тобі переживати з дитячою вірою навіть найважчі миті твого життя. Переконання, що з волі Бога ти перебуваєш “на руках Марії”, повинно супроводжувати твою участь у св. Месі і твої сповіді. У цьому дусі можеш медитувати Це переконання повинно товаришувати теж усім твоїм щоденним справам. Пам’ятай, що незалежно від того, чим займаєшся, чи чимось дуже серйозним, чи незначним, залишаєшся на Її руках”. “На Її руках” працюєш, обідаєш, п’єш чай, “на Її руках” засипаєш і спиш. Намагайся кожний день розпочинати актом віри в те, що Бог в своїй необмеженій любові до тебе хоче, щоб Марія носила тебе так, як носила Його єдинородного Сина. Марія не випускає тебе зі своїх рук також і тоді, коли грішиш. Інакше гріх міг би стати для тебе неминучою катастрофою. Віра у “перебування на Її руках” діє так, що тобі легше встати і повернутись до життя в благодаті, що один твій гріх не тягне за собою лавину наступних.

Руки Божої Матері – це те виняткове місце, на якому можеш відродитись після кожного гріха. Звісно, мусиш пам’ятати, що, коли грішиш, Марія дуже важко переживає спричинені твоїм гріхом муки Христа. Коли знущаєшся над власною гідністю і ображаєш Бога, який так нескінченно полюбив тебе, коли зневажаєш Його любов, Їй це мусить невимовно боліти. Проте, попри великі страждання, Вона не випускає тебе зі своїх рук.

 

- як формують мене слова Діви Марії до св. Хуана-Діеґо: “Хіба ж ти не прихований в складках Мого плаща та в Моїх обіймах, що тебе огортають”?

- коли найбільш потребую її обійм? коли про них забуваю?

 

1_2017/18

 

 

1. Ісус ділиться з нами своїм щастям спілкування з Марією

Був Хтось, хто став найбільшим дивом Бога: це Його Непорочна Мати. Вона цілком відкрита для любові свого Сина. Вона, перед тим, як стати Матір'ю, стала Його Улюбленою. Марія - єдина істота, в якій Син Божий міг знайти гідне місце для себе. В ній Він міг бути повністю собою, міг любити без міри. В Марії Він, Який за визначенням є Любов’ю, дарував любов у такій повноті, що цей дивовижний світ Його любові до Марії ніколи не зможемо до кінця відкрити. Божий Син хоче поділитися з тобою своїм щастям перебування у цій до кінця непорочній душі... Він прагне, щоб ти відкрив хоч трохи те щастя, яке Він переживає у відносинах зі своєю укоханою Матінкою. Саме тому Він не раз буде тобі посилати Її, як найбільшу любов свого Серця – щоб ти, дивлячись на Неї, поступово, чим раз більше був охоплений цим дивовижним світом Єдиної Любові.

 

Ісус: чи знаєш ти, яка набожність до Марії є найдосконалішою? Ніде ти не знайдеш набожності, досконалішої від тої, якої Я тебе навчу, а саме: участь у Моїй синівській любові до Моєї Матері. Мій брате, тільки тоді зможеш насправді наслідувати Мою любов до Марії, як дитини, коли як і Я – станеш її дитиною. А чи знаєш, в якій мірі ти дитина Марії? Мати, це жінка, яка дає життя. Марія дала тобі життя - найголовніше життя. Вона дала тобі його в Назареті, на Голгофі і під час твого Хрещення. Це безкінечне життя: немає в ньому ні тривог, ні недосконалостей, як у дочасному житті, воно безмірно щасливе це життя, не створене, людське чи ангельське, але - і ти це добре збагни - це доля твоя в житті самого Господа, в житті Пресвятої Трійці. Отже, Марія - це твоя правдива Мати, і то Мати така досконала, тому що Вона й Моя Мати. А ти - Мій брат, надзвичайно дорогий, бо Мій Отець - це також і твій Отець, а Моя Мати - це також і твоя Мати.

 

- як марійність допомагає мені бути щасливою? 

- чому і коли звертаюся до Діви Марії, як до своєї Матері?