Про молитву: "У Мені перебувайтеа Я у вас" (Йн 15, 4) 

 конференція/введення у щотижневі зустрічі:

→ do_zustrichei_komentar.mp3


 

 підсумок до тем про молитву медитації (13. -20.):
 
20 ІІІ. Медитація - основа внутрішньої молитви (8)
 
Медитація є формою молитви, в якій переважає велика кількість актів та почуттів.
Головна частина медитації містить у собі роздумування, почуття, застосування і постановлення.
Міркування, роздуми, є для нас нагодою до іспиту сумління, впорядкування життя і введення до нього необхідних змін. Відбувається також використовування пізнаних істин у житті.
Щоб молитва роздумування була тривалою і ефективною в дорозі до спасіння, мусить бути у чіткому значенні щоденна.
Менше ніж півгодини не вистачає, щоб молитва роздумів була плідною.
Особливе значення для сукупності внутрішнього життя має ранкова молитва медитації: перед тим, як почнуться щоденні справи. Вона встановлює тоді цілий день, є наче ранковою жертвою дня, тобто праці, радостей, смутків, хвилювань, прагнень. (пор. Зошит РНР № 8)
Хай твої роздумування і постанови, які у цьому часі зробиш, стають для тебе планом твоєї дороги до святості.
Через роздумування, які вводять тебе в конкретну дійсність твого життя, ти будеш вчитися безперестанного діалогу з Богом. Коли день за днем будеш пізнавати новий зміст Божих істин, вони, завдяки даним тобі благодатям, будуть наближати тебе до Бога і змінювати тебе. (пор. Зошит РНР № 4)
 
пропозиція запитань для груп ділення:
 
- яким різноманіттям, пов’язаним з молитвою роздумами, найбільш дорожу?
- як молитва медитації впливає на мій іспит сумління?
- яким змінам у моєму житті завдячую цій молитві? як вона формує мене на дорозі до святості?
- як ішов/йду до ідеалу: «медитація щоденна, ранкова, півгодинна»?
- наскільки вона “вчить безперестанного діалогу з Богом”?
 
для медитації: Мудр 6, 14 
 

 
19ІІІ. Медитація - основа внутрішньої молитви (7)
 
Закінчення медитації
 
Отже природним є те, що завершуючи цю особливу молитву, якою є медитація, прагнемо виразити Господу нашу любов і нашу вдячність за отримані благодаті. Спосіб її проявлення може прийняти форму напр. простого і повного любові погляду віри, спрямованого до Бога, який виразить більше, ніж слова неспроможні переказати невисловлювальні почуття серця.
Таким чином, роздумуючи на молитві, ти поступово отримуєш внутрішнє повчання, впевненість, якої неможливо здобути за допомогою жодного іншого засобу. (пор. Зошит РНР № 8)
В останній частині роздумування, коли ти матимеш бажання зробити конкретні постанови, можеш виразити їх в формі молитви: “Боже, дякую Тобі за те, що дозволив мені краще пізнати таємницю Твоєї Любові. Ти ніколи не перестаєш мене любити. Вірую, що коли признаюсь з покаянням до своїх провин, Ти все мені пробачаєш і як загублену вівцю береш мене на руки”. (пор. Зошит РНР № 4)
 
пропозиція запитань для груп ділення:                 
 
- які найважливіші повчання для мого конкретного життя появилися внаслідок медитації? які з них були найбільш тривалі?
- наскільки плекаю прагнення підтримувати тепло Божих Обіймів отримане під час цієї молитви - старанням пам’ятати, виконувати постанову?
- як виражаю мою вдячність за дар медитації, за Боже диво цієї молитви?
 
для медитації: Єз 3, 1нн; Од 10, 9н
 

 
18ІІІ. Медитація - основа внутрішньої молитви (6)
 
Частина ІІІ медитації.
Христос в моїх «руках» - у моїй поведінці
Зєднуюсь з Ісусом за допомогою волі
 
Праця розуму та серця веде нас безпосередньо до «постановлень». Вони є першим етапом справжньої переміни, преображення, яке здійснюється в нас. Виражають конкретно, просто і ясно те, що хочемо впроваджувати в життя. Постановлення приносять користь, коли їх небагато; вони також не повинні дуже відрізнятись одне від одного. Корисно - зберігати впродовж якогось часу одне головне постановлення: напр. єднати з Богом працю, яку виконуємо або заклик до Господа перед прийняттям рішення. Медитація в міру того, як стає молитвою, стає джерелом «сили», «витривалості» і «надприродного бачення», яке допомагає нам вирішувати наші труднощі. (пор. Зошит РНР № 8)
На наступному етапі роздумування ти можеш прийняти, що прочитані слова покладено в твої руки так, як Гостію. І хоча слова ці не є Гостією, вони повні Бога.
Христос, даючи їх у твої руки довіряє пустим і брудним долоням грішника великий скарб - скарб, повний благодаті. Нескінченна Божа любов стикається тут з безоднею твоєї нікчемності.
Христос хоче залишати в твоїх долонях дорогоцінні перлини Свого слова, незважаючи на те, що ти будеш забувати про зміст твоїх роздумувань і можеш, як євангельська «свиня», кинути собі цей скарб під ноги і потоптати його.
Коли ти усвідомиш собі, як важко таким ставленням раниш Бога, визнай Йому своє розкаяння і жаль і одночасно дякуй за Його незмірне милосердя. Він бо у своєму милосерді пробачає тобі все, за що Його перепрошуєш і за що жалкуєш; Він пробачає тобі також те, що ти весь час нехтуєш даром Його слова і так часто його марнуєш.
Стаючи в правді перед Богом, ти можеш просити: "Боже, зроби, щоб я не гордував Твоїм даром. Прошу Тебе про чудо, щоб я вмів відкритись на Твоє слово, про благодать прийняття Твого дару і життя ним". (пор. Зошит РНР № 4)
 
пропозиція запитань для груп ділення:                 
 
- наскільки дорожу, як найважливішими, тими хвилинами медитації, коли те, що роздумав і відчув - можу ще раз переживати актами моєї вільної волі?
- як переконувався, що нестільки силою того, що зрозумів чи відчув - як силою актів моєї волі, відбувалася у мене переміна?
- чи дійсно, впродовж частин цієї молитви, поступово слова стають для мене «повними Бога»? чи полюбляю перебувати у такому єднанні з Ним?
- якими є мої «постановлення» з медитації, що з ними роблю? з ким стараюся про це розмовляти?
 
для медитації: Рим 10, 8нн
 

 
17ІІІ. Медитація - основа внутрішньої молитви (5)
 
Частина ІІ медитації.
Христос в моїм серці
Зєднуюсь з Ісусом за допомогою почуттів
 
Роздумуванню повинні товаришувати різні почуття, які є дуже важливі для всієї медитації. Для прикладу - пригадування всіх доказів надзвичайної любові Господа може розбудити в нас почуття безкорисливої вдячності. Можемо також шкодувати, що часто зневажаємо Господа Бога або виражати наше захоплення Його ділами.
Молитву медитації слід переживати не лише розумом, але також і серцем. Мислення повинно переходити у заглиблення, у вникання, щоб те, над чим задумалися - прийняти як своє, у внутрішнє зворушення та смакування. Чим сильніше серце бере у цьому участь, тим краще. (пор. Зошит РНР № 8)
Другим етапом роздумування може бути розважання присутності Христа в твоєму серці. Христос не тільки промовляє своє слово до тебе, але говорить його також в тобі - тому що Він в тобі живе. Адже твоє серце є "храмом Бога".
Слова, які ти прочитав, Христос промовляє до тебе з глибини твого серця. Отже, вони повинні статись частиною твого "я", повинні проникати до найглибших закутків твоєї особистості. Слова ці повні життя і повні безцінних дарів для тебе, бо з ними пов’язані особливі благодаті.
Стаючи перед Ним в правді ти можеш говорити Йому: "Господи, Ти ж знаєш, що цей посуд неспроможний скористатися зі скарбу, котрий Ти в ньому залишаєш. Я хочу в цю хвилину жити змістом слів, якими Ти до мене промовляєш, але це тому, що зараз я живу почуттями і емоціями; однак Ти краще знаєш, що коли вони пройдуть, я не буду спроможний жити Твоїм словом, бо воно мене перевершує". (пор. Зошит РНР № 4)
 
пропозиція запитань для груп ділення:                 
 
- наскільки дорожу емоціями під час молитви медитації? як про них стараюся?
- чи старання молитися ними допомагають мені ототожнюватися зі словами, які роздумую? міцніше єднатися у серці з Богом? чи дійсно вони є «двигуном» цього єднання?
- що мені не дозволяє в повні використовувати потенціал емоцій під час молитви медитації? чи розмовляю з кимось про ці труднощі?
 
для медитації: Лк 1, 67-79
 

 
16. ІІІ. Медитація - основа внутрішньої молитви (4)
 
Частина І медитації.
Ісус в моїх думках
Зєднуюсь з Ісусом за допомогою думок
 
Під поняттям "роздумування" розуміємо такий вид роздумів, який стосуються відкритих істин. Розглядаємо їх для того, щоб їх добре зрозуміти, дослідити їхнє значення, а також замислитися: як вони конкретно стосуються до нашого життя. Роздумування може мати характер доктринальний або уявлюваний: напр. виображуємо собі ясла з Вифлиєму, життя Христа в Назареті, життя учнів з Месією, Страждання або Воскресіння, спосіб життя перших християн описаних у книзі «Діянь Апостолів», історію святого або мученика і т.п.
Триваючи в такому зосередженні, беремо в руки текст і над ним роздумуємо.
Можна це робити так, що за кожним разом читаємо одне речення, затримуючись над ним, щоб в нього вникнути. Вчителі духовного життя говорять, що той хто роздумує, повинен собі те, що прочитав живо уявити, настільки яскраво, наскільки це можливо. Повинен постаратися бути весь у цій події - як її очевидець, який йдучи, затримується на краю дороги, щоб подивитись що це відбувається - і вникнути в цю таємницю. Деякі люди не зуміють цього зробити, так як не володіють вмінням уявляти. Тому вони повинні покласти більший акцент на мислення та на внутрішнє порушення серця. (пор. Зошит РНР № 8)
Коли після прочитання вибраного тексту зі Святого Письма чи з відповідної книжки ти розпочинаєш роздумування, старайся стати перед обличчям Ісуса, усвідомлюючи собі, що це Христос - перед обличчям Якого стоїш - звертається до тебе; що це Він говорить слова, які мають бути змістом твого роздумування. Вибраний текст - це спрямоване до тебе живе слово Бога.
Слова ці говорить Той, хто помер за тебе на хресті.
Можеш, отже, прийняти, що Христос говорить їх до тебе з хреста, що Він вимовляє їх, дивлячись на тебе з любов’ю, незважаючи на те, що Його «прибили» твої гріхи.
Щоб тобі було легше тривати у роздумуванні перед обличчям Розіп’ятого, можна мати перед собою хрест.
Стаючи в правді перед Христом, подумай, що Він спрямовує до тебе ці слова, незважаючи на те, що ти ввесь час на них закритий, що як євангельська «свиня», готовий все, що Ісус тобі переказує, потоптати.
Постарайся тоді визнати Ісусові те, що пізнаєш: Господи, я не розумію, чому незважаючи на те, що я ввесь час замикаюсь, Ти хочеш до мене говорити, Ти ж знаєш перед ким кидаєш перлини своїх слів. Дякую Тобі, що, не зважаючи ні на що,Ти хочеш до мене говорити. (пор. Зошит РНР № 4)
 
пропозиція запитань для груп ділення:                  
 
- який для мене більш доступний спосіб роздумування: доктринальний чи уявлюваний?
- скільки разів “читаю одне речення, затримуючись над ним, щоб в нього вникнути”? як дбаю про те, щоб це відбувалося у тиші та без поспіху?
- наскільки ця частина медитації є для мене перебуванням «віч на віч» з Ісусом? що допомагає мені підтримувати такий формат спілкування, долати неуважність?
- чи у ці хвилини орієнтиром є для мене підказка: маю роздумувати дані слова - “як вони конкретно стосуються до мого життя”?
 
для медитації: Пс 119, 105; Лк 2, 51
 

 
15ІІІ. Медитація - основа внутрішньої молитви (3)
 
Приготування до медитації - вступна частина
 
Підготовлюючись, насамперед потрібно відсунутись від світських занять, щоб увійти в стан внутрішнього миру, надприродного спокою і зосередженості. Це вже може вимагати деякого часу: як нелегко зупинити розігнаний автомобіль - так само нелегко затримати зайнятість нашої психічної сфери.
Підготовка до медитації містить у собі також безперестанне піклування про те, щоб ставати в присутності Живого Бога. Від самого початку потрібно особливо піклуватись про цей акт ставати у присутності Бога, тому що зростання і дозрівання нашого внутрішнього життя має йти саме у цьому напрямку. Якщо цей стан перебування перед Богом виявиться легким, не біймося залишатись в ньому так довго, як зможемо. Дехто піддається спокусі швидкого переходити через етап «підготовки» і поспішає, щоб дійти до «головної частини» медитації; а втім забуває, що ця «головна частина» мусить ставатися поступово молитвою присутності простого погляду і «співбесідою» з Господом.
Підготовлюючись до роздумування потрібно слідкувати за зовнішньою поставою. Вона повинна бути такою, щоб допомагала втихомиритись, а також бути уважним. Кожний мусить сам розпізнати, перебування в якій поставі найкраще йому для цього допоможе: чи стоячи на колінах, чи сидячи, чи навіть прогулюючись.
Тоді - заспокоїть своє тіло, думку, настрій і втихомирить чимраз глибше своє нутро. Усвідомить собі, що у цю хвилину немає для нього важливішої справи як молитва.
Відсутнє те, що неї не стосується, зосередить увагу, а також своє розсіяне нутро і зробиться просто присутній. Така підготовка вже є молитвою. (пор. Зошит РНР № 8)
Готуючись до роздумування, стань перед Богом – Отцем і Всеогортаючою Любов’ю – в поставі митаря. Це час внутрішнього стишення, яке дасть тобі змогу стати перед Богом в правді, в поставі когось, хто признає, що він грішник і з вірою простягає руки на зустріч Люблячому Батькові. (пор. Зошит РНР № 4)
 
пропозиція запитань для груп ділення:                 
 
- наскільки дорожу хвилинами «підготовки до медитації»? чим вони для мене важливі?
- “перебування у якій поставі тіла найкраще допомагає” мені у цій молитві?
- у який момент до мене приходить “усвідомлення, що у цю хвилину немає важливішої справи як молитва”?
- перебування у якій поставі духа найкраще відкриває мене на співбесіду з Богом у медитації?
 
для медитації: Пс 31, 2; Мт 6, 7
 

 
14. ІІІ. Медитація - основа внутрішньої молитви (2)
 
Чим є молитва роздумами? (2)
 
Через спокійне, спрямоване на зрозуміння роздумування, таку молитву можна назвати просто: духовним розжовуванням. Слово Боже в душах відданих такій молитві засвічує світло, якого ясне проміння освітлює цілий день. (пор. ЙП ІІ, Апостольський лист на 1500 річницю народження св. Бенедикта)
Передусім пропоную тобі молитву у думках, внутрішню. Вдивляючись часто в Ісуса через молитву роздумування, душа твоя наповниться Ним. Навчишся поступати так як Він і наслідувати Його в своїх вчинках. Як діти через постійне слухання своїх матерів вчаться від них говорити, так і ми, перебуваючи в близькості Спасителя, через роздумування і вникаючи в Його слова, вчинки і почуття - навчимося, підтримані Його благодаттю, говорити, діяти і прагнути, як Він сам говорив, бажав і діяв. (пор. св. Франциск Сальський, Філотея)
Роздумування є подвійною дисципліною, яка виконує також подвійну функцію.
По-перше, має воно тобі дати остаточне оволодіння розумом та пам’яттю і вчинити тебе спроможним до зосередженості і до того, щоб відмовитись від зовнішнього світу, від його справ, занять, думок і клопотів про теперішнє життя.
По-друге, і це його справжня мета - має тебе навчити усвідомлювати собі присутність Бога; а що найважливіше - привести тебе до майже постійного і люблячого звертання уваги на Бога і покладання на Нього надії. (пор. Т. Мертон, Сівба контемпляції)
 
пропозиція запитань для груп ділення:                 
 
- наскільки я вдячний Доброму Богу за дар молитви медитації, якою Він “засвічує світло, якого ясне проміння освітлює цілий день”? як вдячність за це допомагає мені розвивати таку молитву?
- як я, як християнин, стараюся “говорити, бажати і - як сам Ісус”? як я йду до цієї мети шляхом молитви розумування?
- як мене така молитва дисциплінує? які сфери в мені упорядковує?
 
для медитації: Пс 1; Як 1, 25
 

 
13ІІІ. Медитація - основа внутрішньої молитви (1)
 
Чим є молитва роздумами?
 
Висловом «роздумування» найчастіше називаємо молитву в думках взагалі. Оскільки ми прийняли Божу істину через живу віру, тоді розум старається пізнати її досконаліше і глибше. Задумуємось над нею, стараємось вникнути в її зміст. Це є праця розуму. Треба однак пам’ятати про те, що ціллю цієї розумової праці, цього роздумування, не є збагачення наших знань, але любов до Бога. Стараємось пізнати глибше Божі істини, а в них Бога. І тому центр тяжіння в молитві думкою лежить у любові, а не в знанні. Пізнання і роздумування є тільки підготовлюванням душі до любові. По правді пізнавання є в деякій мірі необхідним підготовленням до любові, бо не можна любити того, чого зовсім не знаєш, ніколи однак пізнання не є, принаймні в на цій землі – мірою любові. Може хтось має дуже скромні знання про Божу правду, а водночас має досконалу любов; з другого боку - є можливе глибоке пізнання позбавлене любові. Про міру любові вирішує Божа благодать і смиренність. “Щоб добре молитись, не треба думати, але сильно любити”. (пор. Зошит № 8)
Слово Боже, у деякому сенсі, це наука життя, в якій шукаємо не людських знань, але мудрості, яка містить у собі божественний елемент. Не йдеться тут отже про те, щоб ми більше знали, але щоб ми думали про те, що Він сам думає – коротко кажучи, щоб жили Його життям. (пор. ЙП ІІ, Апостольський лист на 1500 річницю народження св. Бенедикта).
 
пропозиція запитань для груп ділення:                 
 
- коли найбільше помічаю, що віра спонукає мене зусиллями розуму пізнавати досконаліше і глибше Божі істини?
- чи можу себе назвати людиною працелюбною у царині молитви, як праці розуму?
- наскільки пам’ятаю, що такою молитвою маю пізнавати не стільки істини, як самого Бога?
- як молитва розуму веде мене до більшої любові Бога?
- як я вдячний Господу за дар розуму та можливість ним до Нього наближатися?
- які молитви роздумами ведуть мене до життя життям Ісуса?
 
для медитації: Пс 1. 119
 

 
12ІІ. Труд щоденної молитви (6)
 
Марія допомагає молитися подіями
 
Якщо Євангеліє говорить, що Марія все це роздумувала і зберігала в своєму серці, це означає, що Вона молилась цими подіями. Наче відмовляла свій розарій, без перебирання зерняток, пам’яттю весь час повертаючись до всього того, що було важливим в житті Її Сина і Її власному. Адже Марія не могла забути хоча б ту першу з найважливіших подій в Її житті, якою було ангельське Благовіщеня. Вона жила і радісними подіями, і тими, які були пов’язані зі стражданням і воскресінням Її Сина. Це була Її молитва.
Якщо ти молишся розарій, то молишся Її молитвою. Ти – мовби образ Матері Божої. Ти наслідуєш Її в цьому зберіганні і роздумах над таємницями Сина і Матері. Вона є пам’яттю Церкви, пам’яттю кожного з нас про ті події. Кожна з тих подій має бути для нас живою. Роздумуючи над нею, ти встановлюєш контакт з цими Таємницями і вони стають для тебе каналом благодаті. Полюбити розарій, це полюбити Євангеліє, це полюбити також Марію і усі ті справи, які Вона зберігала і роздумувала в своєму серці, які були змістом Її життя. (пор. РпВ)
Христос переживав всі етапи людського життя, щоб ми переживали наше життя в Ньому і щоб Він переживав Своє життя в нас.
 
пропозиція запитань для груп ділення:                 
 
- наскільки і молюся подіями з Життя Ісуса? як така молитва оживляє мій контакт з Богом?
- чи/чому стараюся про таку молитву? чи дійсно – щоб “встановляти контакт з цими Таємницями” Спасіння?
- які з них мені найчастіше нагадуються? якими Він мене найбільше перемінює? якими - найбільш впливає на мене?
- яка роль Діви Марії у такій моїй молитві?
 
для медитації: Лк 1, 29; 2, 19. 51
 

 
11. ІІ. Труд щоденної молитви (5)
 
Як молитися "молитвою митаря" (перебування в правді)(2)
 
"Молитва митаря" буде пробуджувати в тобі вдячність, що Він виповнює собою таку нікчемну посудину. Будеш часто повторювати:
Господи, я не розумію Твоєї любові і того, що Ти можеш прагнути перебувати в такій марній посудині, що приходиш до когось так грішного – дякую Тобі за це.
Отже, намагайся якнайчастіше ставати перед лицем Бога як митар, передусім під час Божої Служби та в момент Причастя. Тож, коли Бог приходить до твого нутра, не можеш до Нього ставитись як лицемірний фарисей, бо тоді зневажаєш Бога. Фарисея, з огляду на його гординю, навіть Пресвяте Таїнство, попри свою чудовну міць, не може перемінити, хіба що, він отримає дієву благодать.
Молися "молитвою митаря" у формі коротких звернень.
В різних моментах дня намагайся хоча б на мить так подумати: Я маю лише гріхи, але Ти, Господи, любиш мене – дякую Тобі. (пор. Зошит № 2)
 
пропозиція запитань для груп ділення:                 
 
- коли появляється у мене справжня глибока, спокійна, Божа радість? наскільки - після моєї зустрічі з Богом у «молитві митаря»?
- як мені таке молитовне ставлення допомагає зустрічатися з Ним у Тайні Євхаристії?
- що роблю, коли помічаю, що я, як той духовний фарисей, аж ніяк не можу виправитися?
- які мої короткі звернення до Бога нагадують «молитву митаря»?
 

 
10. ІІ. Труд щоденної молитви (4)
 
Як молитися "молитвою митаря" (перебування в правді)(1)
 
Не буде в нас ставлення людини вбогої духом, поки не почнемо молитися так, як молився євангельський митар.
Було би добре, якщо б ти кожний день розпочинав "молитвою митаря". Зранку повинен хоча б на кілька хвилин "забути", що маєш стопи та розпочати день, зігнувши коліна перед Богом. На колінах не будеш мати можливості від самого ранку поратись по дому. Твої коліна повинні тобі нагадувати про молитву та про те, що повинен молитися в поставі митаря.
В тиші серця намагайся довірливо стати перед Богом та визнати свою грішність таку, яку Він дозволяє тобі побачити. Може помітиш її у зв'язку з якимось гріхом, який пригадаєш, а може у зв'язку зі спокусами, які тебе непокоять. Розпочинаючи від цього, спробуй розповісти собі всю решту стосовно твоєї грішності. Усвідомлюючи якийсь гріх, визнай перед Богом: Господи, це був лише цей гріх, але я є здатний зробити будь-який інший, якщо Ти мене від нього не вбережеш.
Може легше тобі буде визнати свою гріховність, коли пригадаєш собі сім головних гріхів та десять Божих заповідей. І так, впродовж кількох хвилин, молячись молитвою митаря, пізнаєш, якою є ця посудина, із якої Бог учинив свою святиню. (пор. Зошит № 2)
 
пропозиція запитань для груп ділення:                 
 
- наскільки важливим для мене є жити духом першого з Восьми Блаженств: «Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне»? чому про нього згадую/забуваю?
- як часто, за яких обставин молюся «молитвою митаря»?
- що мені про неї нагадує? як я сам стараюся її шукати?
- наскільки дорожу молитвою, у якій “пізнаю, якою є ця посудина, із якої Бог учинив свою святиню”?
 

 
9ІІ. Труд щоденної молитви (3)
 
Перед обличчям Бога, Котрий схиляється над тобою (2)
 
Твоя молитва буде приймати різні форми.
Дуже важливо те, щоб ти кожного дня старався полишити на деякий час свої заняття і, віддалік від гомону щоденних справ, ставав перед Обличчям Бога в тиші свого серця.
Пам’ятай, що Бога ти можеш мати перед очима завжди. А станеться так тоді, коли ти почнеш помічати Його в іншій людині і в усьому, що Він сотворив. Адже все сотворене говорить про Творця. Тільки чи не глухі ми вже на цей голос через егоїстичне зосередження на собі?
Кожний, хто забагато зосереджується на собі, забуває про Бога.
Старайся визволитись з неупорядкованої любові до себе, щоб твоє життя могло чимраз повніше змінюватись в безустанну пам’ять про Бога і безустанну молитву. (пор. Зошит № 4)
Особиста молитва, необхідна для глибокого переживання молитви Літургійної.
Кожен день варто розпочинати на колінах - визнаючи, що я сам не зможу впоратися з собою і мені абсолютно потрібна Божа Благодать і Його милосердя. Вечірню «молитву митаря» варто поєднувати з рахунком сумління.
 
пропозиція запитань для груп ділення:                 
 
- до чого спонукає мене фраза: “Бога ти можеш мати перед очима завжди”?
- у кому/чому можу Його помічати з легкістю? у чому/кому - мені з цим дуже важко?
- як моє “егоїстичне зосередження на собі” заважає мені молитися?
- як часто стараюся, що пережити мій особистий «день зосередження»?
- як моя особиста молитва впливає не переживання мною молитви Літургійної? як Літургійна - впливає на мою приватну
- чим важлива для мене молитва на колінах?
 

 
8ІІ. Труд щоденної молитви (2)
 
Перед обличчям Бога, Котрий схиляється над тобою (1)
 
Щоб дуже легко не піддатись небезпечній ілюзії, спробуй зосереджувати свою увагу на деяких поняттях і використовувати в своїх зустрічах з Богом відповідні символи чи уявлення.
Коли стаєш перед Богом на молитві, постарайся чітко собі усвідомити:
Ось я перед Обличчям Бога, - Христос перед очима.
У цю хвилину ми разом - я і мій Бог. Він тут.
Тоді не буде різниці, чи ти цю присутність будеш відчувати, чи ні – в якійсь мірі прокинеться в тобі впевненість віри, що Бог дійсно біля тебе.
Коли під час молитви ти не відчуваєш незвичайної близькості Бога, як це було у випадку Авраама чи Мойсея, то це Бог очікує на твою віру наперекір почуттям. Бог хоче, щоб ти, навіть нічого не відчуваючи, вірив, що Він біля тебе, що Він перед твоїми очима, хоча ти Його не бачиш. Він є перед тобою таким, яким є насправді - і повним величності, і повним нескінченної Любові.
Поки ти подумаєш, щоб звернутись до Нього, Він, Сотворитель світу, вже біля тебе, щоб показати тобі свою Любов.
Подумай, як рідко ти користаєшся з цієї незвичайної можливості перебування у контакті з Богом.
Може тобі надходить думка: "Якщо це так, то ціле моє життя повинно бути молитвою - життям в Присутності Бога?"
Так, Бог від тебе цього очікує. (пор. Зошит № 4)
 
пропозиція запитань для груп ділення:                 
 
- які символи чи уявлення допомагають мені в молитві?
- що мені нагадує, що я - перед Божим Обличчям? яке моє зусилля?
- коли “прокидається в мені впевненість віри, що Бог дійсно біля мене”?
- яким святим «завидую» близького спілкування з Богом?
- що допомагає мені не знеохочуватися, коли під час молитви зникають заохочуючі почуття?
- як часто плекаю прагнення: щоб і моє "ціле життя ставало молитвою - життям в Присутності Бога"?
 

 
7ІІ. Труд щоденної молитви (1)
 
У молитві важлива систематичність, а не тривалість та інтенсивність почуттів.
 
Приклад Ісуса
Євангеліст Марко пише: “Уранці ж, іще геть за ночі, вставши, вийшов і пішов на самоту й там молився” (Мр 1, 35). Зверніть увагу на цю деталь: “іще геть за ночі”, отже була ще ніч. Христос, прагнучи молитись, позбавляв себе свого сну. Ми, вражені, знову хотіли б закричати: “Господи, чи дійсно тобі необхідна ця молитва посеред ночі, ціною здоров’я?” День апостольської праці був для Ісуса виснажливим. Навіть увечері приходили люди з усього міста чи околиць, приносили хворих та одержимих. Важко сказати, коли закінчувалась Його щоденна праця. Може опівночі, бо юрми неохоче покидали Його. І після такого важкого дня і виснажливого вечора Ісус ще й позбавляв себе свого короткого сну. (пор. РпВ)
 
Зустрічі з Богом
Щоб молитва була дійсно хвилиною зосередження уваги і думок на Богові, часто необхідна дуже велика активність волі і розуму.
Молитва вимагає від нас зусилля.
Ми, однак, обманюючи самих себе, найчастіше з легкістю виправдовуємося і відмовляємося від зусиль, які ведуть до кращого зосередження. Коли тільки наша молитва тратить щось з попереднього емоційно-почуттєвого заряду, коли чимраз частіше розсіюється наша увага, ми говоримо: "Напевне я вже на такому етапі внутрішнього життя, що не можу зосередити своєї уваги на Богові Взагалі добре, що є саме так; я повинен тільки прийняти цей новий стан, в котрому мені так важко молитись, в котрому я знаходжусь під впливом таких настирливих відволікань.
І так, не починаючи необхідної у цій ситуації боротьби і відрікаючись від докладання більших зусиль, щоб тривати на молитві у більшій зосередженості, ми обмежуємо її ефективність. (пор. Зошит № 4)
 
пропозиція запитань для груп ділення:                 
 
- що для мене важлива у молитві? наскільки: систематичність?
- чи я іноді обкрадаю себе з часу для належного мені відпочинку - ради перебування з Богом?... чому це роблю? чи дійсно: ради Нього Самого?
- коли молюся: із якою цілеспрямованістю «вмикаю» вільну волю та розум?
- що роблю, коли під час молитви зникають позитивні емоції? з ким про це розмовляю?
- як борюся про кращу якість мого молитовного спілкування з Богом?
  

 
6І. Молитва: виявляти Кохаючу Присутність (6)
 
Першість молитви
Тут повстає перед тобою головне питання: скільки часу в своєму щоденному житті ти присвячуєш на молитву? Яке місце молитва займає у списку твоїх найважливіших справ? Перед чим і після чого ти її ставиш? Чи є вона на першому місці як найважливіша, чи посеред другорядних справ? Як виглядає твій день зосередження і твій іспит совісті, тобто погляд на себе перед обличчям Бога? Відповіді на ці питання покажуть, що в твоєму житті важливіше за Бога.
У світлі віри найважливішою справою нашого дня є молитва. Вона мусить займати перше місце посеред інших справ. Цінність і значення нашої праці обумовлює контакт з Богом. Її ефективність залежить від того, що є якби з тилу, а отже, від твоїх може дуже натруджених від клякання колін.
Коли ми питаємо, як співвідносяться молитва і дія, треба підкреслити першість молитви і жертви стосовно діяльності. Дітям, яких вчимо катехизи вдома чи в школі, ми можемо дати Бога настільки, наскільки раніше випросимо це на колінах. Проблему відношення між молитвою і діянням можна підсумувати у вислові: усіляке справжнє діяння народжується з молитви і контемпляції. Бо все, що є великим на цьому світі, походить від Бога. (пор. РпВ)
 
пропозиція запитань для груп ділення:                 
 
- які мої відповіді на запитання із першого абзацу?...
- як я переконувався, що насправді “цінність і значення моєї праці обумовлює мій контакт з Богом”?
- чи дійсно стараюся «давати Бога» у моєму щоденному контактуванні з ближніми?...
- скільки «справжнього діяння» у моєму житті?...
 

 
5І. Молитва: виявляти Кохаючу Присутність (5)
 
Надприродна ефективність діяння та служіння залежить від молитви
 
Приклад Ісуса
Коли ми говоримо про те, що юрми постійно брали Ісуса в облогу, мусимо сказати, що це було тісно пов’язано з Його відособленням на молитву. Тут криється надзвичайно важлива вказівка також і для тебе: щоб твої контакти з людьми могли бути плідні, ти мусиш перед тим вміти відособитися. Мусиш оцінити момент пустелі в твоєму житті. Яку велику роль вона відігравала в житті святих. Можна би вважати, що Ісус, так тісно з’єднаний з Отцем, взагалі не мав потреби молитись. Проте Він робив це навіть за рахунок сну. І так буде завжди. Облога людьми буде завжди результатом відходу на зустріч з Богом.
 
Неможливо любити людину, якщо не любиш Бога
Мати, яка не полюбила Христа, також не полюбила до кінця свого дитя. Через те, що вона не приймає Святого Причастя, позбавляє особливих благодатей також своє дитя, яке є для неї скарбом. Несвідомо обкрадає його з тих благодатей, які спливали би на нього завдяки її Святим Причастям. Бо кожна участь в Євхаристії, кожна сповідь, приймання інших таїнств і кожна молитва в силу «системи сполучених посудин», тобто нашої тісної позв’язаності в Містичному Тілі Христа, є завжди одночасним даванням добра іншим. Ти настільки любиш свого чоловіка, сина, дочку, батьків, близьких тобі осіб чи більш чужих, наскільки сам навертаєшся до Бога, наскільки прямуєш до святості і дозволяєш, щоб вже не ти жив, але жив в тобі Христос. Він, Який є Єдиною Любов’ю та Єдиним Добром, прагне безгранично любити нас і постійно шукає душі, на які міг би розливати безмір своєї Любові. (пор. РпВ)
 
пропозиція запитань для груп ділення:                 
 
- як готуюся зо зустрічі/спілкувань з людьми: знайомими/важкими/рідними/тощо? яким припаданням до Доброго Бога?
- можливо, мої проблеми у спілкуванні з людьми (з самотністю) виникають з того, що шкодую часу для перебування з Богом?...
- як пояснення прикладу про «систему сполучених посудин» формує в мені духа християнської відповідальності? що мені про нього нагадує?
- як реагую на слова: Христос “постійно шукає душі, на які міг би розливати безмір своєї Любові” – щоб, через них, передавати її далі?
 

 
4. І. Молитва: виявляти Кохаючу Присутність (4)
 
Молитва ставлення
Виконувати щоденні обов'язки усвідомлюючи присутність Бога
 
Господь є завжди біля тебе. Але щоб вшанувати цю Присутність, необов’язково бути весь час на колінах.
Пресвята Родина, перебуваючи постійно в присутності Ісуса, Бога-Людини, жила звичайним життям.
Так само і ти маєш виконувати всі звичайні обов’язки, але з свідомістю присутності Бога. І, таким чином, життя стане молитвою.
Ця особлива форма молитви – це виконання всіх, також і дуже дрібних справ, з думкою про Нього, заради Нього.
Так як ти зважаєш на думку інших людей і намагаєшся пристосувати до них свою поведінку, тим більше маєш жити і працювати з огляду на постійно спрямований на тебе Божий погляд.
Очевидно, на початку будеш тільки час від часу згадувати про такий спосіб молитви. Але в міру твого зростання в покорі, Бог буде обдаровувати тебе цією ласкою щораз щедріше. (пор. Зошит № 11)
 
пропозиція запитань для груп ділення:                  
 
- як часто роздумую про життя Святого Сімейства? до яких конкретних дій спонукає мене цей приклад?
- що у моїй щоденності нагадує мені про Божу Присутність? як тоді стараюся її вшанувати?
- які мої “звичайні обов’язки виконую з думкою про Бога, заради Нього”?
- наскільки спілкуюся з Богом «молитвою ставлення»?
 

 
3. І. Молитва: виявляти Кохаючу Присутність (3)
 
Людина безперервної молитви
 
Надзвичайною людиною молитви був Гі де Ларігодьє. Людина, якій, здається, Бог не відмовляв ні в чому: великий мандрівник (він першим проїхав з Франції до Індокитаю на автомобілі), лідер французької молоді, той, хто полюбив Бога усім серцем, тому міг також полюбити в повноті своїх ближніх і світ. Під його фотокарткою був знаменний напис: “усміхнена святість”. Його релігійна постава характеризувалась передусім повною віри молитвою схвалення світу, захватом від його краси. Адже, якщо любиш Бога, любиш також світ. “Все, – написав він в своїх записках, – треба полюбити: орхідею, яка несподівано розквітає в джунглях, гарного коня, жест дитини, жарт чи посмішку жінки. Треба дивуватись всякій красі… відкривати її, навіть якщо вона занурена в багні, і підносити до Бога”.
Якою є молитва віри цього сучасного святого? “Оглядаючи найнудніший фільм, – писав він, – можна машинально молитись за акторів, режисера чи статистів, за аудиторію, яка насолоджується чи нудьгує, за свого сусіда праворуч чи ліворуч”.
Стинаючи кінчиком хлиста бур’яни, жуючи стеблинку трави, голячись вранці, можна без втоми повторювати Богу, що Його дуже любиш. Співаючи, розповідати про усе своє минуле життя та про мрії на майбутнє – і так говорити до свого Бога. Говорити до Нього також тоді, коли танцюєш від радості в блиску сонця на пляжі чи йдеш на лижах по снігу. Завжди мати біля себе Бога як друга, якому ти можеш довіритись”.
“Я так сильно звик до присутності Бога в мені, що в глибині серця у мене завжди є молитва, яка майже доходить до вуст. Ця заледве свідома молитва не зупиняється навіть в напівсні, який супроводжується колисанням потягу чи гулом корабельної турбіни, навіть в натхненні тіла або душі, навіть в метушні міста чи напруженні уваги при занятті, яке поглинає. Десь в глибині мене є вода нескінченно спокійна і чиста і її не можуть доткнути ані тіні, ані вирії на поверхні”. (пор. РпВ)
 
пропозиція запитань для груп ділення:                  
 
- як поєдную: захоплення Богом – і захоплення тим, що Він створив?
- якою молитвою стараюся те, що зараз “занурене в багні - підносити до Бога”?
- чи хтось, дивлячись світлини, на яких я – може помітити, що я люблю Бога? як стараюся ними давати свідчення про це?
- які ситуації автоматично спонукають мене до молитви? в яких (поки що) ще ніколи не шукав контакту з Богом?
- наскільки моя молитва є спілкуванням з “Другом, Якому можу довіритись”?
- як часто молитвою доторкаюся “глибини нескінченно спокійної і чистої”, яка в мені?
 

 
2. І. Молитва: виявляти Кохаючу Присутність (2)
 
Коли б ти так дивився на кожну мить, в якій живеш, в тобі народжувалась би спонтанна молитва. Це була б постійна молитва, адже Господь постійно біля тебе і завжди тебе любить.
 
Сліди Бога в світі
 
Віра дозволяє нам усюди помічати сліди діяння Бога, розуміти, що Він присутній в нас, в нашому духовному, психічному, фізичному житті. Якщо ти вмітимеш в усьому бачити Бога, твоя молитва стане молитвою віри, стане молитвою не лише слів, але також молитвою споглядання, задивування світом, молитвою вдячності за все, чим обдаровує нас Бог.
Людиною великої віри, яка бачила усюди сліди Бога, був св. Франциск з Ассізу. Яка неймовірна віра б’є з постави Франциска, котрий молився словами: “Слава Тобі, Господи, у нашому браті місяці і сестрах зірках. Слава Тобі, Господи, у нашому браті вітрі і у повітрі”. Чи коли-небудь траплялось з тобою так, що йдучи лукою або лісом, овіяний вітром, ти відчув в цьому вітрі дотик Бога. Якщо так, є в тобі щось з віри св. Франциска з Ассізу, який в усьому бачив прояв діяння Бога. – “Слава Тобі, Господи, у нашому браті вітрі, слава Тобі, котрий є в цьому вітрі. Слава Тобі в освіжаючому нас повітрі, яким можемо дихати, бо Ти – наше дихання і наше повітря”. Все походить від Господа, добрі часи і погані; погана погода теж Його погода. Жива віра дозволяє нам бачити Божі чудеса у навколишньому світі і в нашій звичайній щоденності. Навіть сльота і дощ – Боже чудо, зроблене для нас. Дощ, який напевно не один раз промочив тебе до нитки, це теж дотик Господа. Якщо ти побачиш це, це стане твоєю молитвою віри. (пор. РпВ)
 
пропозиція запитань для груп ділення:                 
 
- як часто молюся спонтанною молитвою? чому?
- скільки у моїй молитві - «молитви віри»?
- приклад яких святих допомагає мені розвивати мій молитовний контакт з Богом?
- наскільки надихає мене згаданий приклад св. Франциска?
 аудіо-коментар до 2. зустрічі:

→ kom_2_zustr.mp3


 
1. І. Молитва: виявляти Кохаючу Присутність (1)
 
Молитва, знаємо ми це чи ні, є зустріччю Божої спраги з нашою спрагою. Бог спраглий, щоб ми були спраглі Його (пор. ККЦ, 2650).
 
Бог присутній у всьому
 
Кожний момент нашого життя пронизаний Присутністю, яка любить і обдаровує. Жити вірою – це вміти побачити цю Присутність, що кохає і постійно обдаровує нас. Час – це Присутність, написана з великої літери – присутність Христа в нашому житті, особиста присутність Бога, який об’являє себе, як Той, Хто чогось від нас очікує. Бог об’являє нам себе через свою волю. А чим є Його воля? Завжди добром, бо Бог є Любов’ю. Кожна мить твого життя – це момент зустрічі з цією кохаючою тебе Присутністю.
Завдяки вірі ми відкриваємо, що люди, як протагоністи історії світу, це лише позірність, що, по суті, її головний протагоніст – сам Бог. Присутність Бога в історії стосується як подій у царині політики, суспільства і економіки, так теж наших родинних та професійних справ. Він присутній всюди і все від Нього залежить. В Його руках знаходяться як долі кожного з нас, так теж долі народів і світу. Все це ми пізнаємо завдяки вірі, яка несе нам внутрішній мир, мир, що випливає з віри, з усвідомлення, що Той, Хто є вічною силою і вічною любов’ю, тримає все у своїх повних милосердя руках, що провадить все до мети зі своєю вічною мудрістю та любов’ю. Віра дає нам почуття безпеки, мир та переконання, що ми постійно занурені в любові Бога. Віра – це інший спосіб дивитись на світ, інший спосіб дивитись особливо на те, що важке. Віра дозволяє нам розпізнавати Бога в явищах природи, в якій ми безперервно можемо відкривати сліди Його діяння, сліди Його турботи про нас та навколишній світ. (пор. РпВ)
 
пропозиція запитань для груп ділення:                 
 
- із яким прагненнями приступаю до молитви?
- скільки у мене чутливості до Божих прагнень?
- що мені нагадує про Боже бажання проникати мене Його Присутністю, Яка обдаровує?
- в яких моментах переконуюся, що: “кожна мить мого життя - це момент зустрічі з кохаючою мене Присутністю”?
- яка молитва допомагає мені помічати, що Божа Любов проникає також у мої найбільш важкі справи?
 аудіо-коментар до 1. зустрічі:
→  kom_1_zustr.mp3

 

 
Причіплений файлРозмір
_медитацію_на_завершення.mp31.66 MБ
Ваш голос: Немає Оцінено (4 голосів)