• осінні (жовті) реколекції (Томашпіль, 13-15 жовтня 2017)
 
І. день (п`ятниця): 
 
⇒ аудіо-файл з конференцією → zhovti_1.mp3
 
ІІ. день (субота): 
 
⇒ медитація:Коли є якась втіха в Христі, коли є якась відрада в любові, коли є якась спільність духа, коли є якесь милосердя і щедрість, доповніть мою радість, щоб ви думали те саме, мали ту саму любов, були однодушні й однієї думки.
Нічого не робіть наперекір чи з марнославства, але в покорі вважайте одне одного більшим за себе. Нехай кожний дбає не про себе, а про інших. Плекайте в собі ті самі думки, що й у Христі Ісусі.  (пор. Флп 2, 1-5)
 
- які поради даю іншим? скільки в них – духа Євангелія? як про це дбаю?
- як реагую на вищезгадані поради св. Павла?
- про що мав би більше постаратися?
- як часто стараюся свідомо “плекати в собі ті самі думки, що й у Христі Ісусі”? що мені для цього допомагає?
 
⇒ аудіо-файл з конференцією → zhovti_2.mp3
 
ІІІ. день (Неділя):  
 
⇒ медитація: Тоді вони повернулися в Єрусалим з гори, що зветься Оливною, що близько Єрусалиму - день ходи в суботу. Увійшовши в місто, зійшли на горницю, де вони перебували, а саме: Петро і Йоан, Яків і Андрій, Филип і Тома, Вартоломей і Матей, Яків Алфеїв і Симон Зилот та Юда, син Якова. Всі вони пильно й однодушно перебували на молитві разом з жінками і Марією, матір'ю Ісуса, та з його братами.  (пор. Ді 1, 12-15)
 
- в яких місцях я охоче перебуваю з Матір’ю Ісуса? про що там Їй розповідаю? наскільки щиро розкриваю перед Нею мої слабкості?
- як дар такого перебування з Нею несу у мою щоденність? що допомагає мені тоді і надалі перебувати у Її близькості? яких святих приклад і який?
- з якими людьми можу “перебувати пильно й однодушно з Марією, Матір'ю Ісуса”?

- наскільки цим даром стараюся ділитись з іншими? 

⇒ аудіо-файл з конференцією →  zhovti_3.mp3

 
 
• літні реколекції (Томашпіль, 22-29 липня 2017)
 
• аудіо-файл з конференцією І. день:  1_litni.mp3
 
• медитації (та пропозиції міні-скрутації):
 
1. Ось я Господня слугиня”. Ким є Марія?
 
Шостого місяця ангел Гавриїл був посланий Богом у місто в Галилеї, якому ім'я Назарет, до діви, зарученої чоловікові, на ім'я Йосиф, з Давидового дому; ім'я ж діви було Марія. Ввійшовши до неї ангел, сказав їй: “Радуйся, благодатна, Господь з тобою! Благословенна ти між жінками.” Вона ж стривожилась цим словом і почала роздумувати в собі, що могло значити те привітання. Ангел їй сказав: “Не бійсь, Маріє! Ти бо знайшла ласку в Бога. Ось ти зачнеш у лоні й вродиш Сина й даси Йому ім'я Ісус. Він буде великий і Сином Всевишнього назветься. І Господь Бог дасть Йому престол Давида, Його батька, і Він царюватиме над домом Якова повіки й царюванню Його не буде кінця.” А Марія сказала до ангела: “Як же воно станеться, коли я не знаю мужа?” Ангел, відповідаючи, сказав їй: “Дух Святий зійде на тебе й сила Всевишнього тебе отінить; тому й Святе, що народиться, назветься Син Божий. Ось твоя родичка Єлисавета - вона також у своїй старості зачала сина, і оце шостий місяць тій, що її звуть неплідною; нічого бо немає неможливого в Бога.” Тоді Марія сказала: “Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову!” І ангел відійшов від неї. (Лк 1, 26-38)
 
- коли я старався проявляти повну довіри відданість Богу? наскільки – заохочений прикладом цієї молоденької Дівчини з Назарета?
- що мене в ній захоплює та до чого ці захоплення мене надихають у моїх буднях?
- наскільки важливою є для мене духовна убогість Марії?
- як перекладаю на мої життєві обставини її бажання жити як Господня слугиня?
- що допомагає мені вбирати Божу присутність?
 
Мт 2, 13-15; 12, 46-50; 18, 1-3; Лк 2, 41-50 
 
2.Ось матір твоя”. Духовне материнство Марії.
 
О мої дітоньки, яких я знову народжую в муках, доки Христос вообразиться у вас! (Гал 4, 19)
Ми не шукали від людей слави, ні від вас, ані від інших, хоч і могли, як апостоли Христові, бути тягарем вам. Ми, навпаки, були лагідні між вами. Як годувальниця піклується про своїх дітей, так і ми, з палкого до вас почуття, раді були передати вам не лише Божу Євангелію, а й власні душі; такими дорогими ви нам стали. Ви пам'ятаєте, брати, про наш труд та про працю: вночі і вдень ми працювали, щоб з вас когось не обтяжити, та проповідували вам Боже Євангеліє. Ви й Бог свідки, як свято, справедливо й бездоганно ми поводилися між вами, віруючими. Самі знаєте, як ми кожного з вас, мов батько своїх дітей, просили, умовляли й заклинали жити достойно перед Богом, Який вас кличе до свого Царства і слави. (1 Сол 2, 6-12)
Не щоб осоромити вас я це пишу, але щоб як дітей моїх улюблених навести на розум. Бо хоч би ви мали тисячі учителів у Христі, та батьків не багато; бо я вас породив через Євангеліє в Христі Ісусі. Отож благаю вас: Будьте моїми послідовниками. (1 Кор 4, 14-16)
 
- хто проявив/проявляє до мене духовне батьківство/материнство?
- як сам дозріваю до того, щоб ставитися до інших людей в дусі духовного батьківства/материнства? про що тоді особливо дбаю? наскільки – про єднання з Ісусом та послух в любові?
- як дозріваю, щоб приймати від Бога дар материнства Діви Марії? що це для мене означає? як вона піклується про свого Сина, Який в мені живе?
- як те все «народжувалося/народжується» в мені?
 
Йн 7, 37н; 16, 12-15  
 
3. Узяв її до себе”. Totus tuusвесь твій.
 
А при хресті Ісусовім стояли Його мати, сестра Його матері, Марія Клеопова та Марія Магдалина. Бачивши Ісус матір і біля неї учня, що стояв, - а його ж любив Він, - мовить до матері: «Жінко, ось син твій». А тоді й до учня мовить: «Ось матір твоя». І від тієї хвилі учень узяв її до себе. А по тому Ісус, знавши, що все вже довершилося, щоб здійснилось Писання, промовив: «Спраглий Я»!  Стояла ж посудина, сповнена оцтом. От і подали Йому до уст настромлену на тростину губку, просяклу оцтом. І, скоштувавши оцту, вимовив Ісус: «Звершилось»; і схиливши голову, віддав духа. (Йн 19, 25-30)
 
- чим ці слова важливі для мене? як часто до них повертаюсь?
- через які важкі ситуації Бог формував мій, як Божої дитини, зв'язок з Марією, як моєю Небесною Матінкою?
- які труднощі заважають мені «брати її до себе»? що з ними роблю?
- як, завдяки запрошенню Марії, більше діяльної Божественної любові появляється в мені та через мене?
- у які справи охоче її запрошую? до яких забуваю/боюсь/не хочу її впускати?
- до чого заохочує мене приклад св. ЙП2, який слова «totus tuus» повторювані Богородиці вчинив закликом свого служіння?
 
Бут 22, 15-18; 
 
4. Хіба ж я не біля тебе?”Дар духовної присутності Марії.
 
Ангел же сказав до нього: “Не бійся, Захаріє, бо твоя молитва вислухана; жінка твоя Єлизавета породить тобі сина, і ти даси йому ім'я Йоан. Він буде великий в очах Господніх. Сповниться Духом святим вже з лона матері своєї. Тими днями Марія, зібравшися, пустилася швидко в дорогу в гірську околицю, в місто Юди. Увійшла вона в дім Захарії і привітала Єлизавету. І як почула Єлизавета привіт Марії, здригнулася дитина в її лоні, і Єлизавета сповнилася Святим Духом і викликнула голосом сильним: “Благословенна ти між жінками й благословен плід лона твого. І звідкіля мені це, що прийшла до мене мати Господа мого? Ось бо, як голос твого привітання залунав у моїх вухах, дитина з радості здригнулась у моїм лоні. Щаслива та, що повірила, бо здійсниться сказане їй від Господа”. (Лк 1, 13.15.39-45)
 
- як Добрий Бог, через Діву Марію, наповнював мене радістю від Святого Духа?
- в яких місцях я особливо переконувався про Божу присутність? про присутність Його Матері? як часто відвідую ці місця? до чого спонукає мене перебування у таких місцях?
- що допомагає мені згадувати про постійну присутність біля мене Діви Марію? як вона оживляє в мені натхнення та силу Святого Духа?
- наскільки я хотів би ділитися радістю її присутності – служачи як вона?
- як перемінює мене розарієва молитва, коли з Марією переживаю події життя її Сина?
- як переживання «фатімського року» спонукає мене більше подбати про «єдність сердець»: Марії та мого?
 
Бут 28, 10-17; 3, 1-5; Іс 7, 10-14  
 
5. Що лиш скаже вам, - робіть”. Внутрішній послух Марії.
 
Третього ж дня весілля відбувалося в Кані Галилейській, і була там мати Ісусова. Отож запрошено на те весілля й Ісуса та Його учнів. Коли ж не вистачило вина, мати Ісусова й каже до Нього: «Вина в них нема». Відрік їй Ісус: «Що мені, жінко, - а й тобі? Таж не прийшла година Моя!» Але мати Його мовила до слуг: «Що лиш скаже вам, - робіть». Було ж там шестеро кам'яних посудин на воду, щоб очищуватися по-юдейському; кожна вміщала дві або три мірки. Сказав їм Ісус: «Наповніть посудини водою». Вони й виповнили їх по вінця. А він їм далі каже: «Зачерпніть тепер та й несіть до старости весільного». Тож понесли. Коли ж покуштував староста воду, що на вино обернулась, - а не знав же, звідки воно взялося: слуги лише знали, котрі води зачерпнули були, - то закликав староста молодого і до нього мовив: «Всяк чоловік добре вино спершу подає, а гірше, - як уп'ються. Ти ж приховав добре вино аж он по сю пору». Ось такий чудес початок учинив Ісус у Кані Галилейській, і велич тим свою об'явив, - тож і учні Його увірували в Нього. (Йн 2, 1-11)
 
- як часто жахаюся помічаючи, як не хочу робити те, чого хоче Добрий Бог?
- наскільки моя Маріїна побожність зорієнтована на слова Богородиці: «Що лиш скаже вам мій Син, - робіть»? як її послух допомагає мені сокрушувати мою зарозумілу неслухняність?
- приклад яких святих, які трудилися довіряючи Непорочній (напр. свв. Йосип, Йоан, Хуан-Дієго, Тереза від Дитятка Ісус, Максиміліан, Йоан Павло…) відкриває мене на її діяння в моїх справах?
- якими дивами Божої благодаті я завдячую Марії?
 
Суд 7, 36-40; Лк 2, 46-51  
 
6. Зглянувся на покору слугині своєї”. Зробити в собі місце для діяння Святого Духа - через Марію.
 
І мовила Марія: “Величає душа моя Господа і дух мій радіє в Бозі, Спасі моїм, бо Він зглянувся на покору слугині своєї; ось бо віднині ублажатимуть мене всі роди. Велике бо вчинив мені Всемогутній, і святе Його Ім'я. Милосердя Його з роду в рід на тих, які страхаються Його. Він виявив потугу рамени свого, розвіяв гордих у задумах їхніх сердець. Скинув могутніх з престолів, підняв угору смиренних; наситив благами голодних, багатих же відіслав з порожніми руками. Він пригорнув Ізраїля, слугу свого, згадавши своє милосердя, як обіцяв був батькам нашим - Авраамові і його потомству повіки”. (Лк 1, 46-56)
 
- як часто прославляю Бога – незалежно від обставин? як для цього допомагає мені Святе Письмо?
- якими подіями свого життя Діва Марія спонукає мене частіше прославляти Бога в моїх справах (важких та радісних)?
- якою є моя радість? чи вона випливає з моїх чим раз глибших відносин з Богом?
- як роблю місце для Святого Духа? наскільки – обираючи, як Марія, духовну убогість?
- що роблю, коли через надмірне зосередження на собі, засмучую Святого Духа, Який живе в мені?
- що допомагає мені з Марією вбирати Божі благодаті та ними ділитися?
 
1 Сам 2, 1-10; Іс 61, 10н; 63, 9н;  Еф 4, 25-32; 
 
7. Я - твій порятунок”.Мати милосердя.
 
Радуйтеся з Єрусалимом і веселіться, ви всі, заради нього, що його любите! Возрадуйтеся з ним радістю всі, що за нього журилися, щоб могли ссати й насичуватися з грудей його втіхи, щоб могли впиватись і розкошувати багатством його слави. Так бо говорить Господь: «Ось Я спрямую до нього мир рікою, потоком зливним будете ви звідти славу народів усмоктувати. І вас носитимуть при боці, й на колінах вас будуть голубити. Як утішає когось рідна мати, так Я буду вас утішати, і найдете втіху в Єрусалимі. Побачите це, і звеселиться ваше серце; немов трава, квітнутимуть ваші кості». (Іс 66, 10-14)
 
- яку найбільшу втіху дарував мені Милосердний Бог?
- як Він втішає мене щодня? що допомагає мені приймати Божу відраду у буденних справах?
- якими способами Марія заохочує мене розкривати мої слабкості, рани, нестачі перед Милосердним Господом?
- які мої улюблені та випробувані слова, жести чи речі, якими підтримую єднання з моєю Небесною Матінкою?
- наскільки, коли у цих відносинах бракує заохочуючих емоцій, користуюся актами вільної волі?
 
Вих 15, 1-4; Пс 34; Іс 12; 1 П 2, 2н; 
 
8. Ублажатимуть мене всі роди”. Ввести її у всі серця (св. Максиміліан Кольбе).
 
Отож Господь Бог сказав до змія: Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою і між твоїм потомством та її потомством. Воно розчавить тобі голову, а ти будеш намагатися ввіп'ястися йому в п'яту. (Бут 3, 14-15)
Знамення велике видно було на небі - жінка, одягнена в сонце, і місяць під стопами її, а на голові її вінець із дванадцяти зірок. І мавши в утробі, кричить, мучившись від потуг пологових та болю родження. Видно було й інше знамення на небі, от великий дракон червоний, який мав сім голів і десять рогів, і на головах його - сім діядем; хвіст його зволік третину зірок із неба і поверг їх на землю. І дракон стоїть перед жінкою, яка має родити, щоб, коли народить, дитя її пожерти. І народила сина-мужа, що має пасти всі народи жезлом залізним; і вознесено дитя її до Бога та престола його. А жінка втекла в пустелю, де має там місце, приготоване від Бога. (Одкр 12, 1-6)
 
- як часто помічаю, що в моєму нутрі відбувається змагання, про яке розповідають згадані слова Святого Письма?
- кого, як могутнього союзника, запрошую до цієї боротьби? наскільки – Діву Марію?
- з якою відповідальністю відгукуюся на її прохання передані у Фатімі? про які стараюся найбільше?
- як долаю спокусу, щоб моя маріїна побожність задовольняла лише мої потреби?
- до яких проявів апостольсьтва підштовхнула мене любов до Марії?
- яке моє свідчення про Бога у щоденності – на зразок життя в Назареті Марії та Йосипа?
 
Рим 7, 14-24; Мт 5,13-16; 10, 26-32; 1 Кор 9, 16н; 2 Кор12, 5. 7-10; 
 

 
• весняні (зелені) реколекції (Томашпіль, 19-21 травня 2017)
 
І. день (п`ятниця):  
 
⇒ медитація:  Тим то як через одного чоловіка ввійшов у світ гріх, і з гріхом смерть, і таким чином смерть перейшла на всіх людей, бо всі згрішили. Та не так воно з провиною, як з даром ласки. Бо коли через переступ одного померло багато, то тим більше ласка Божа і дар через ласку одного чоловіка, Ісуса Христа, щедро вилились на багатьох. Бо коли через переступ одного смерть царювала завдяки чинові цього одного, то тим більш ті, що одержують щедро ласку і дар оправдання, царюватимуть у житті через одного Ісуса Христа. І, таким чином, як через переступ одного на всіх людей прийшов засуд, так через чин справедливости одного на всіх людей приходить життєдайне оправдання. Бо як через непослух одного чоловіка багато людей стали грішниками, так через послух одного багато людей стане праведними. (пор. Рим 5, 12-19)
 
- які мої грішні невірності та непослух вплинули на інших людей?
- як вплинуло на інших людей - моє навернення до Бога та Його волі?
- з ким стараюся більше спілкуватися - щоб Христос міг більше царювати в моїх справах?
- як для цього допомагають мої пошуки близькості з Дівою Марією?
 
⇒ аудіо-файл з конференцією → zeleni_1.mp3
 
ІІ. день (субота):  
 
⇒ медитація: Господь Бог покликав чоловіка і спитав його: Де ти? Той відповів: Я чув твою луну у саді й злякався, бо я нагий, тож і сховався. Він же сказав: Хто тобі сказав, що ти нагий? Чи не їв ти з дерева, що я наказав тобі не їсти? Чоловік відповів: Жінка, яку ти дав мені, щоб була зо мною, дала мені з дерева, і я їв. Тоді Господь Бог сказав до жінки: Що ти це наробила? Жінка відповіла: Змій обманув мене, і я їла. Отож Господь Бог сказав до змія: За те, що ти вчинив це, будь проклятий з-поміж; усякої скотини та з-поміж усіх диких звірів. На череві твоїм будеш повзати і їстимеш землю по всі дні життя твого. Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою і між твоїм потомством та її потомством. Воно розчавить тобі голову, а ти будеш намагатися ввіп'ястися йому в п'яту. (пор. Бут  3, 9-15)
 
- яка мою «Ахіллова п’ята», яку прекрасно знає злий дух?
- що стало «розчавленим», завдяки моїм старанням вести духовне життя? як я за це дякував Богові (попри біль)? наскільки в цих справах помічав моє пихате «я»?
- яким щоденним зусиллям стараюся підкоряти себе Богу?
 
⇒ аудіо-файл з конференцією →  zeleni_2.mp3
 
ІІІ. день (Неділя):  
 
⇒ медитація: При хресті Ісусовім стояли Його мати, сестра Його матері, Марія Клеопова та Марія Магдалина. Бачивши Ісус матір і біля неї учня, що стояв, - а його ж любив він, - мовить до матері: «Жінко, ось син твій.» А тоді й до учня мовить: «Ось матір твоя.» І від тієї хвилі учень узяв її до себе. (пор. Йн  19, 25нн)
 
- що роблю для того, щоб Божа Благодать могла більше мною керувати?
- наскільки пошуки близькості з Пресвятою Дівою Марією – допомагають мені більше належати Богові?
- як Бог діє в моєму житті – попри мою грішність та схильності до зла?

- як оновлюю в собі духовне ставлення учня?

⇒ аудіо-файл з конференцією → zeleni_3.mp3

 
 
• зимові (білі) реколекції (Томашпіль, 17-19 лютого 2017)
 
введення в реколекції: → bili_VVEDENNJA.mp3
 
І. день (п`ятниця):  
 
⇒ медитація:  З глибин взиваю, Господи, до тебе. О Господи, почуй мій голос! Хай Твої вуха будуть уважні до голосу благання мого! Коли Ти, Господи, зважатимеш на провини, - о Господи, хто встоїться? Та в Тебе є прощення, щоб мали страх перед Тобою. Надійсь, Ізраїлю, на Господа, бо в Бога є милість, і відкуплення велике в Нього. Він викупить Ізраїля з усіх його злочинів. (пор. Пс 130)
 
- чому гріх є для мене тягарем?
- наскільки боюся грішити? чому?
- які наслідки моїх гріхів помічаю?
- чого, через цей мій досвід гріха, навчив мене Милосердний Бог?
 
⇒ аудіо-файл з конференцією → bili_1.mp3
 
ІІ. день (субота):  
 
⇒ медитація: Всі, бачивши те, заходилися нарікати та й казали: “До чоловіка грішника зайшов у гостину.” А Закхей устав і до Господа промовив: “Господи, ось половину майна свого даю вбогим, а коли чимсь когось і покривдив, поверну вчетверо.” Ісус сказав до нього: “Сьогодні на цей дім зійшло спасіння, бо й він син Авраама. Син бо Чоловічий прийшов шукати і спасти те, що загинуло.” (Лк 19, 7-10)
 
- яка моя, як християнина, щедрість? як вона проявляється?
- що її викликає? що її пригальмовує?
- наскільки вона є проявом моєї вдячності за Боже Милосердя до мене?
- коли я за щось комусь винагороджував?
- за які мої провини я мав би це робити?
- як часто Бог мене спонукає над цим задуматись?
 
⇒ аудіо-файл з конференцією → bili_2.mp3
 
ІІІ. день (Неділя):  
 
⇒ медитація: Ви ж - рід вибраний, царське священство, народ святий, люд, придбаний на те, щоб звістувати похвали того, Хто вас покликав з темряви у дивне Своє світло. (1 П 4, 9)
 
- до чого спонукають/спонукали мене такі слова Святого Письма?
- які пориви серця заради Бога я пережив?
- у чому вони конкретизувалися?
- як я підтримую ці рішення?

- як сам Господь мені про них нагадує?

⇒ аудіо-файл з конференцією → bili_3.mp3

 
 
• осінні реколекції (Томашпіль, 14-16 жовтня 2016)
 
І. день (п`ятниця):  
 
⇒ медитація:  Коли Господь та не будує дому, - дарма працюють його будівничі. Коли Господь не зберігає міста, - дарма пильнує сторож. Дарма устаєте рано, засиджуєтеся допізна: усе ж їсте загорьований хліб! Господь дає його у сні своїм любим. (пор. Пс 127, 1н)
 
- у яких ситуаціях потребую Бога?
- у яких – почуваю себе самодостатнім та мені здається, що не нуждаюся в Його підтримці?
- наскільки помічаю, що Господь невтомно обдаровує мене?
- як часто та за що дякую Богу?
 
⇒ аудіо-файл з конференцією → osin01.mp3
 
ІІ. день (субота):  
 
⇒ медитація: Господь сказав Гедеонові: “Забагато людей у тебе, і я не можу дати мідіян їм у руки, а то Ізраїль буде чванитися передо мною та говорити: моя, мовляв, рука вирятувала мене. Оголоси, отже, людям голосно, щоб чули: Хто боязливий та полохливий, нехай собі повертається додому.” І повернулося з народу двадцять дві тисячі, а зосталось десять тисяч, коли Гедеон перевірив їх. І сказав Господь Гедеонові: “Людей ще забагато. Веди їх до води, і я випробую їх там для тебе; про котрого скажу тобі: цей нехай іде з тобою, - той і йтиме; а про котрого скажу: цей нехай не йде, - той не піде з тобою.” От і повів він людей до води. І сказав Господь Гедеонові: “Хто хлептатиме воду язиком, як хлепчуть собаки, того поставиш окремо; так само й того, хто стане навколішки, щоб пити.” І налічено тих, що хлептали язиком, триста чоловік, всі ж інші ставали навколішки, щоб напитись води. І сказав Господь Гедеонові: “Трьома сотнями, що хлептали воду, я врятую вас і дам мідіян тобі в руки, всі ж інші нехай собі йдуть кожен до себе додому”. І розділивши триста чоловік на три загони, дав їм усім сурми та порожні глечики в руки, а в глечиках були каганці. І тоді, як ці триста сурмили, Господь обернув у всім таборі мечі кожного проти себе самих; і кинувсь табір урозтіч на Бет-Шітту, в напрямку до Церери, аж до берега Авел-Мехоли коло Таббату. (пор. Суд 7, 2-7.16.22)
 
- коли я запрошував Бога до свого життя? - наскільки у важкий час шукаю в Ньому опору - пам’ятаючи, що Він вірний є поруч?
- що роблю, коли бачу слабкість (свою або когось з близьких)? як тоді відкриваюся на Божий порятунок? 
 
⇒ аудіо-файл з конференцією → osin02.mp3
 
ІІІ. день (Неділя):  
 
⇒ медитація:  Ісус, сівши проти скарбоні, дивився, як народ кидає гроші у скарбоню. Чимало заможних кидали багато. І ось прийшла одна вбога вдовиця і вкинула дві лепти, тобто кодрант. І прикликавши своїх учнів, сказав їм: "Істинно кажу вам, що ота вбога вдовиця вкинула більш від усіх, які кидали у скарбоню. Усі бо кидали з свого надміру, вона ж: з убозтва свого все, що мала, вкинула, - увесь свій прожиток." (пор. Мк 12, 41-44)
 
- як переживаю труднощі у спілкуванні з найближчими людьми?
- що роблю для того, щоб такі важкі обставини поглиблювали моє довірення Богові? коли дуже важко мені по таке постаратися?
- що заважає мені погоджуватися на те, чого хоче Бог та вірити, що Господь завжди дає те, що для мене найкраще? 
 
⇒ аудіо-файл з конференцією →  osin03.mp3
 

 
• ценральні літні реколекції (Томашпіль, 23-30 липня 2016)
 
І. день (субота):  Покликані до єднання з Безмежною Любов'ю 
 
Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що благословив нас із неба всяким духовним благословенством у Христі. Бо в Ньому Він нас вибрав перед заснуванням світу, щоб ми були святі й бездоганні перед Ним у любові. Він призначив нас наперед для себе на те, щоб ми стали Його синами через Ісуса Христа, за рішенням своєї доброї волі, на хвалу слави своєї благодаті, якою Він обдарував нас у любім своїм Сині. У Ньому маємо відкуплення Його кров'ю, відпущення гріхів, згідно з багатством Його благодаті, що її вилляв на нас щедро, у всій мудрості та розумі. Він дав нам пізнати тайну своєї волі, той задум доброзичливий і ухвалений у Ньому, щоб, коли настане повнота часів, здійснити його - об'єднати все у Христі: небесне й земне. У Ньому ми стали також спадкоємцями, призначені наперед рішенням Того, хто все чинить за радою своєї волі, щоб ми були на хвалу Його величі, ми, що вже раніш були свою надію поклали на Христа. У Ньому й ви, - почувши слово правди, благовість вашого спасіння, в яке ви повірили, - були запечатані обіцяним Святим Духом, що є завдатком нашої спадщини для повного визволення викуплених, на хвалу Його величі. (Еф 1, 3-14)
 
-  з чим мені асоціюється поняття: «Божа воля», «Боже покликання»?
-  наскільки – з дивовижною та прекрасною Божою пропозицією для мене? 
- як її розпізнаю? 
- як до неї навертаюсь? 
 
ІІ. день (Неділя):  Про перешкоди на шляху до Любові та як їх подолати
 
Знаємо ж, що старий наш чоловік став розп'ятий з Ним, щоб знищилось оце гріховне тіло, щоб нам гріхові більш не служити. Так само й ви вважайте себе за мертвих для гріха, а за живих для Бога, в Христі Ісусі. Нехай, отже, не панує гріх у смертнім вашім тілі, щоб вам коритися його пожадливостям, і не видавайте членів ваших гріхові за знаряддя неправедности, але віддайте себе Богові, як ожилих із мертвих, а члени ваші, як зброю праведности. Хіба не знаєте, що ви слуги того, кому віддаєте себе за слуг на послух, кого слухаєтеся: чи то гріха - на смерть, чи то послуху - на праведність?  Але дяка Богові, що ви, бувши колись слугами гріха, з усього серця послухалися тієї науки, якій ви піддалися, та що, звільнившися від гріха, стали слугами праведности. Я говорю по-людському, через неміч вашого тіла. Бо так, як ви колись віддавали ваші члени на служіння нечистоті і беззаконню, щоб жити беззаконно, так тепер віддайте ваші члени на служіння праведності, на освячення. Коли ж ви були слугами гріха, ви були вільні від праведности. Які ж плоди ви тоді мали? Того ви тепер соромитеся, бо кінець їхній - смерть. Тепер же, звільнившися від гріха і ставши слугами Богові, маєте ваш плід на освячення, а кінець - життя вічне. Бо заплата за гріх - смерть, а дар ласки Божої - життя вічне в Христі Ісусі, Господі нашім. (Рим 6, 6.11-13.16-23)
 
- від чого мене Господь звільнив? як про те думаю тепер?
- як відбувалося/відбувається це звільнення? як я підтримую Божі діяння, які мене очищують?
- чим знеохочуюсь на цій дорозі? що/хто мене підтримує?  
 
ІІІ. день (понеділок):  Підготувати в глибині серця житло для Божественного Гостя
 
Відрік Ісус: «Істинно, істинно кажу тобі: Коли хтось не вродиться з води та Духа, не спроможен увійти у Царство Боже. Що народжується від тіла - тіло, а що народжується від Духа - дух. Не дивуйся, що я сказав тобі: Треба вам уродитися з висоти. Вітер віє, куди забажає, і шум його чуєш, а не відаєш, звідки приходить і куди відходить. Так бо і з кожним, хто народжується від Духа». Озвався Никодим і мовив до Нього: «Як воно може статись?» Ісус же до нього у відповідь: «Ти вчитель Ізраїля, а того й не знаєш? Істинно, істинно кажу тобі: Ми говоримо про те, що знаємо, а свідчимо про те, що бачили, - ви ж свідчення нашого не берете до уваги. Говорив Я вам про земне, а ви не віруєте, - як же увіруєте, коли вам про небесне говоритиму? Ніхто не ввійшов у небо, крім Того, Хто зійшов з неба: Син Чоловічий! (Йн 3, 5-13)
 
- як «вітер» Святого Духа «носив» мене? 
- що спонукає мене шукати Його натхнень та світла?
- коли я на них закритий? 
- що конкретно роблю для того, щоб Дух Святий міг мною вільно керувати? 
 
ІV. день (вівтовок):  Дорога крізь ніч до світла
 
«Я - виноградина правдива, а Мій Отець - виноградар. Кожну в Мені гілку, яка не приносить плоду, відрізує Він. А кожну, яка вроджує плід, Він очищує, аби ще більше плоду давала. Уже і ви чисті -, словом, яким промовляв Я до вас. У Мені перебувайте - а Я у вас! Як неспроможна гілка сама з себе плоду принести, якщо не перебуватиме вона на виноградині, ось так і ви, якщо не перебуватимете в Мені. Я виноградина, ви - гілки. Хто перебуває в Мені, а Я в ньому, - той плід приносить щедро. Без Мене ж ви нічого чинити не можете. Якщо хтось у Мені не перебуває, той, мов гілка, буде викинутий геть і всохне; їх бо збирають, кидають у вогонь, - і вони згоряють! Коли ж ви в Мені перебуватимете, і Мої слова в вас перебуватимуть, - просіте тоді, чого лиш забажаєте, і воно здійсниться для вас. Тим Отець Мій прославляється, коли ви плід щедро приносите. (пор. Йн 15, 1-8)
 
- що непотрібне Господь відібрав у мене, що очистив?
- як дозволяю, щоб Він очищував мене Своїм Словом?
- як згодом я побачив, що через те появилося «більше плоду»?
 
 
V. день (середа): Бог говорить у тиші
 
Усі бо ті, що їх водить Дух Божий, вони - сини Божі. Бо ви не прийняли дух рабства, щоб знову підлягати боязні, але прийняли дух усиновленя, яким кличемо: «Авва! - Отче!» Сам цей Дух свідчить разом із нашим духом, що ми - діти Божі; а коли діти, то й спадкоємці ж Божі - співспадкоємці Христа. Не тільки вони, а й ми самі, що маємо зачаток Духа, ми самі в собі стогнемо, очікуючи усиновлення, визволення нашого тіла, бо ми надією спаслися. Коли ж хтось бачить те, чого надіється, то це не є вже надія; бо що хтось бачить, хіба того надіється? Якже ми сподіваємося, чого не бачимо, очікуємо його витривало. Так само й Дух допомагає нам у немочі нашій; про що бо нам молитися як слід, ми не знаємо, але сам Дух заступається за нас стогонами невимовними. А Той, хто досліджує серця, знає, яке бажання Духа і що Він заступається за святих згідно з Божою волею. Ми знаємо, що тим, які люблять Бога, - покликаним за Його постановою, усе співдіє на добро. (Рим 8, 14-18.23-28)
 
- який мій улюблений різновид молитви? 
- що для мене найважливіше у молитві? наскільки – оновлення духа Божого дитинства?
- як переконувався, що під час молитви «сам Дух заступається за мене»?
- як шукаю й знаходжу тишу? наскільки – вдома? 
 
. день (четвер): “Йому треба рости, мені ж маліти” (Йн 3, 30)
 
Для деяких, що були певні про себе, мовляв, вони справедливі й ні за що мали інших, Він сказав цю притчу: “Два чоловіки зайшли в храм помолитись: один був фарисей, а другий - митар. Фарисей, ставши, молився так у собі: Боже, дякую тобі, що я не такий, як інші люди - грабіжники, неправедні, перелюбці, або як оцей митар. Пощу двічі на тиждень, з усіх моїх прибутків даю десятину”. А митар, ставши здалека, не смів і очей звести до неба, тільки бив себе в груди, кажучи: “Боже, змилуйся надо мною грішним!” Кажу вам: Цей повернувся виправданий до свого дому, а не той; бо кожний, хто виноситься, буде принижений, а хто принижується, - вивищений. 
Приносили й малих дітей до Нього, щоб до них доторкнувся. Побачивши те, учні їм докоряли. Ісус покликав їх, кажучи: “Пустіть дітей, нехай ідуть до Мене; не бороніть їм: таких бо Царство Боже. Істинно кажу вам: Хто Царства Божого не прийме як дитина, той не ввійде до нього”. (Лк 18, 9-17)
 
- що допомагає мені навертатися до ставлення Божої дитини?  
- як для цього допомагає мені притча про фарисея та митаря?
- наскільки слова св. Йоана Хрестителя “Йому треба рости, мені ж маліти” є моїм дороговказом на стежках духовного життя? 
 
VІІ. день (пятниця): Бог приходить через людину
 
Любі, любім один одного, бо любов від Бога, і кожен, хто любить, народився від Бога і знає Бога. Хто не любить, той не спізнав Бога, бо Бог - любов. Цим виявилася до нас любов Божа, що Бог свого єдинородного Сина послав у світ, щоб ми жили через Нього. Любов же полягає не в тому, що ми полюбили Бога, а що Він полюбив нас і послав Сина свого - примирення за гріхи наші. Любі, коли Бог так полюбив нас, то й ми повинні один одного любити. Бога ніхто ніколи не бачив. Коли ми любимо один одного, то Бог у нас перебуває, і Його любов у нас досконала. Що ми перебуваємо в Ньому, і Він у нас, ми пізнаємо з того, що Він дав нам від Духа свого. І ми бачили і свідчимо, що Отець послав Сина - Спаса світу. Хто визнає, що Ісус - Син Божий, Бог у тому перебуває, і він у Бозі. Ми пізнали й увірували в ту любов, яку Бог до нас має. Бог є любов, і хто перебуває в любові, той перебуває в Бозі, і Бог перебуває в ньому. Ми любимо, бо Він перший полюбив нас. Коли хтось каже: «Я люблю Бога», а ненавидить брата свого, той не правдомовець. Бо хто не любить брата свого, якого бачить, той не може любити Бога, Якого він не бачить. І таку ми заповідь одержали від Нього: «Хто любить Бога, той нехай любить і брата свого». (1 Йн 4, 7-16.19-21)
 
- як правда про необхідність любити ближнього – упорядковує моє спілкування з Богом? 
- через любов яких людей Бог приходив/приходить до мене?
- яких людей, з якими мені важко/неважко, Господь дає мені, щоб були для мене дорогою до Нього? 
 
VІIІ. день (субота): Родина, закохана в Бога
 
Коріться один одному у Христовім острасі. Жінки нехай коряться своїм чоловікам, як Господеві, бо чоловік голова жінки, як і Христос голова Церкви, свого тіла, якого Він Спаситель. А як Церква кориться Христові, так у всьому й жінки - своїм чоловікам. Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву й видав себе за неї, щоб її освятити, очистивши купіллю води зо словом, щоб появити собі Церкву славну, без плями чи зморшки або чогось подібного, але щоб була свята й непорочна. Так і чоловіки повинні любити своїх жінок, як свої тіла; бо хто любить свою жінку, себе самого любить. Ніхто ж ніколи не ненавидів свого тіла, навпаки, він його годує і піклується ним, як і Христос Церквою, бо ми - члени тіла Його. Тим то покине чоловік свого батька і свою матір, і пристане до своєї жінки, і вони обоє будуть одне тіло. Це велика тайна, а я говорю про Христа і Церкву. Нехай же кожний з вас зокрема любить свою жінку так, як себе самого, а жінка нехай поважає чоловіка. (Еф 5, 21-33) 
 
- які прояви піклування Христа про спільноту Церкви помічаю? 
- як це піклування продовжується в моїх особистих справах? 
- до чого мене заохочує вище згадана жертовна любов Христа? 
- що роблю для того, щоб я і мої найближчі були закохані в Бога?
 
 

 
• весняні реколекції (Томашпіль, 20-22 травня 2016)
 
І. день (п`ятниця):  
 
⇒ аудіо-файл з конференцією → vesna_1.mp3
 
ІІ. день (субота):  
 
⇒ медитація
Любов - довготерпелива, любов - лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить. Любов ніколи не переминає. (пор. 1 Кор 13, 4-8)
 
- у кого я помічаю таку Любов? наскільки – у Бога Отця?
- хто людей, яких я знаю, передає мені/іншим таку Любов?
- хто з людей потребує таку Любов отримувати через мене? що для цього роблю? що можу робити?
 
⇒ аудіо-файл з конференцією → vesna_2.mp3 
 
ІІІ. день (Неділя):  
 
⇒ медитація
Господь насичує твій вік похилий благом, й оновляється, як орел, твоя юність. (пор. Пс 103, 5)
Маючи таку надію, ми повні сміливости. Господь же - дух, а де Господній дух, там воля. Ми ж усі, мов дзеркало, відкритим обличчям віддзеркалюємо Господню славу й переображуємось у Його образ, від слави у славу, згідно з діянням Господнього Духа. (пор. 2 Кор 3, 12. 17н)
 
- кого молодого духом я зустрічав?
- скільки у мене духовної молодості – скільки духовної старості?
- як стараюсь себе омолоджувати? наскільки – споглядаючи Святого, вічного молодого Бога – у Його Словах, в Євхаристії, у служінні ближньому?
 
⇒ аудіо-файл з конференцією → vesna_3.mp3
 

 

• зимові реколекції (Томашпіль, 5-7 лютого 2016)

 
І. день (п`ятниця):  
 
⇒ медитація
Ісус попрямував до свого рідного краю, а за Ним йшли слідом Його учні. А коли настала субота, Він почав навчати в синагозі. І багато хто слухав і дивувався, кажучи: «Звідки в Нього це? І що за мудрість дана Йому? І що за чудеса творяться Його руками? Хіба Він – не тесля, не син Марії та не брат Якова, Йосії, Юди і Симона? Хіба не Його сестри серед нас?» І вони спокушалися через Нього. А Ісус їм відповідав, що пророк буває без пошани лише у своєму рідному краї, серед своїх рідних і у своєму домі. І не міг Він там жодного чуда зробити, тільки оздоровив декількох недужих, поклавши на них руки. (Мк 6, 1-5)
 
- наскільки думаю про себе – як про людину, яка добре знає Ісуса з Назарета?
- що, на мою думку, не дозволяє Силі Доброго Бога діяти у моєму житті?
- що більше оживлює мою віру: нові знання про Бога – чи особиста зустріч з Його Милосердям?
 
⇒ аудіо-файл з конференцією → pjatnytsya.mp3
 
ІІ. день (субота):  
 
⇒ медитація
Надіявся, на Господа надіявся я твердо, і він нахиливсь до мене й вислухав моє благання. І витягнув мене з погибельної ями, з багнистого болота, і поставив на скелю мої ноги, ствердивши мої кроки. І вклав мені в уста нову пісню, хвалу нашому Богові. Багато хто побачить і буде шанувати, і вповати на Господа. (пор. Пс 40, 2нн)
 
- з якої “погибельної ями, з якого багнистого болота витягнув мене” Господь?
- яким було перед тим - моє благання та надія на Нього?
- яку “нову пісню хвали Господь вклав мені в уста” після того?

- яке свідчення про те все дію перед людьми? 

 
⇒ аудіо-файл з конференцією → subota.mp3 
 
ІІІ. день (Неділя):  
 
⇒ медитація
І ви були мертві вашими провинами й гріхами, в яких ви колись звичаєм цього світу жили, згідно з владою князя повітря, духа, що діє тепер у синах бунту. Між тими і ми всі колись жили в наших похотях тілесних, виконуючи примхи тіла і природних нахилів, і були ми з природи дітьми гніву, як і інші. Та Бог, багатий милосердям, з-за великої своєї любови, якою полюбив нас, мертвих нашими гріхами, оживив нас разом із Христом - благодаттю ви спасені! - І разом з Ним воскресив нас, і разом посадовив на небі у Христі Ісусі; щоб у наступних віках Він міг показати надзвичайне багатство своєї благодаті у своїй доброті до нас у Христі Ісусі. Бо ви спасені благодаттю через віру. І це не від нас: воно дар Божий. Воно не від діл, щоб ніхто не міг хвалитися. (пор. Еф 2, 1-9)
 
- як згадую моє грішне минуле? наскільки – з вдячністю за Боже Милосердя до мене?
- що спонукає мене шукати єднання з Христом? наскільки – ця ж вдячність?
- як використовую “надзвичайне багатство благодаті у Божій доброті до мене”? 
 
⇒ аудіо-файл з конференцією → Nedilja.mp3
 



• осінні 
реколекції (Томашпіль, 16-18 жовтня 2015)
 
І. день:  
 
⇒ аудіо-файл з конференцією → _1.mp3
 
ІІ. день:  
⇒ медитація
Я кажу вам: Любіть ворогів ваших і моліться за тих, що гонять вас; таким чином станете синами Отця вашого, що на небі, який велить своєму сонцю сходити на злих і на добрих і посилає дощ на праведних і неправедних. Бо коли ви любите тих, що вас люблять, то яка вам за це нагорода? Хіба не те саме й митарі роблять? І коли ви вітаєте лише братів ваших, що надзвичайного чините? Хіба не те саме й погани роблять? Тож будьте досконалі, як Отець ваш небесний досконалий. (пор. Мт 5, 11-18)
 
- як часто згадую ці слова? чому?
- у яких вчинках людей я помітив відображення любові Бога?
- до якої поведінки підштовхувало мене те, що Бога часто називаю моїм Небесним Батьком?
 
 
⇒ аудіо-файл з конференцією  _2.mp3
 
ІІІ. день:  
⇒ медитація
Йоан же у відповідь промовив: «Не може людина щось приймати, коли не дано воно їй із неба. У кого молода, той і молодий. Дружба ж молодого, що стоїть та й слухає, вельми на голос молодого радіє. Отака й моя радість, що оце сповнилося! Йому треба рости, мені ж маліти». (пор. Йн 3, 27-30)
 
- коли переживаю в собі справжню Божу радість? хто тоді стає великий: я – чи Господь в мені?
- наскільки близькими в приязні/любові є мої відносини з Ісусом?

- що роблю для того, щоб свідомо “маліти” заради Ісуса?

 
 
⇒ аудіо-файл з конференцією → _3.mp3
 

 
 Довбиш, день зосередження (3 жовтня 2015)

 

⇒ медитація

Господь сказав до Ананії: «Встань та йди на вулицю і шукай у домі Юди Савла, на ім'я Тарсянина: он він молиться. Іди, бо він для мене вибране знаряддя, щоб занести Моє Ім'я перед поган, царів, і синів Ізраїля. Я бо йому покажу, скільки він має витерпіти за Моє Ім'я». Відійшов Ананія і, увійшовши в дім та поклавши на Савла руки, мовив: «Савле, брате! Господь послав мене, Ісус, що з'явився тобі в дорозі, якою ти йшов, щоб ти прозрів знову і сповнився Святим Духом». І вмить немов луска з очей йому впала, і він прозрів знову, і зараз же хрестився. (пор. Ді 9, 11-18)

 
- наскільки я плекаю в собі прагнення ставати “вибраним знаряддям” – заради поширення Божого Царства?
- як часто молюся, щоб хтось допоміг мені прозріти? як ревно прошу Бога, щоб мій сповідник став добрим знаряддям для цього?
- яке духовне прозріння я пережив? кому ним завдячую?
 
⇒ аудіо-файл з конференцією → _джерелаРНР.mp3

 

 

 літні центральні реколекції AD 2015  «Я-ти-ми і Бог»

(на основі архівальних матеріалів для груп ділення за 1990-1991рр)

 
________________________________________
 
1. Ми є образом Бога
 
Св. Матей Євангеліст розповідає, як мати Зеведеєвих синів просила Христа, щоб Він вивищив її синів, даючи їм місце праворуч та ліворуч Нього. “Почувши це, десятеро почали нарікати на двох братів. Ісус же, закликавши їх, сказав: “Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі гнітять їх. Не так має бути між вами. Але як хтось хотів би у вас бути великий, нехай буде вам слуга. І хто б хотів у вас бути перший, нехай стане вам за раба. Так само Син Чоловічий прийшов не для того, щоб йому служили, але – послужити й дати життя своє на викуп за багатьох.” (Мт 20, 24-28).
Людина, за своєю природою, хоче займати визначне місце,  бути кимось. Тому шукає можливості реалізувати переконання про свою велич; сьогодні це називається прагненням до самореалізації. Часто це бажання на власний розсуд підтвердити свою вартість суперечить вченню Христа. У цьому дусі, мати хотіла вивищити своїх синів у Божому Царстві, в такій же перспективі інші учні оцінили синів Зеведея, "обурившись" на них.
Отже, якщо ми хочемо, щоб хтось прислухався до нас, ми повинні спочатку йому служити. Така правда Євангелія: царювати - означає служити. Христос - наш Цар, бо помираючи за нас, служить нам аж до кінця. Також і ми повинні служити один одному, як Христос служив нам; не очікуймо за це ніякої винагороди. Христос, умираючи за людей знав, що багато з них Його відкинуть.
Якщо б ми кожного дня обирали ставлення служіння, напевно легше було б помітити в нас Христа. Не було б також  стільки проблем, які турбують наші подружжя та родини. Св. Йоан Павло ІІ нагадав навчання ІІ Ватиканського Собору: “Людина є  єдиним створінням на землі, яке Бог (створюючи його), хотів для нього самого. Водночас, ця людина - образ Бога і Його подоба - не зреалізує себе інакше, як тільки через безкорисливий дар з самого себе. Отже - не егоїзм, але готовність віддавати себе”.
Певно може прокинутися в нас переконання про власну безпомічність. І це добре. Коли помічаємо, що ми не вміємо так жити -  можемо визнати свою нікчемність і слабкість. Таким чином Бог  об’являє правду про Себе та людину. “Людина - слабка і грішна, але водночас - як навчав св. Йоан Павла II - вона має божественне походження, є образом і подобою самого Бога, створена Богом та Богом-Людиною спасенна, постійно відвідувана Духом Істини, Духом Святим. Така є правда про людину”. Незважаючи на нашу слабкість, плекаймо бажання відповідати на заклик Христа і простягаймо руки до Господа. Господь наповнить нас своєю силою. Бути малим перед Богом - це зізнаватися у своїй слабкості та всього очікувати від Нього, а тоді “Той, хто розпочав у вас добре діло, Він його й закінчить” (пор. Флп 1, 6).
Біля нас - Божа Мати, бо ми слабкі. Якщо довірятимемо їй - вона сама вестиме нас до Христа. У нашому житті віри найважливіше, щоб цілковито їй довіритись, бо Господь зглянувся на покору слугині своєї, і велике вчинив їй.
 
________________________________________
 
 
2. Створені, щоб любити та бути у спільноті 
 
У євангельській сцені розмови Христа з багатим юнаком, який звернувся до Нього з питанням: “Учителю благий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?”, чуємо Христову пораду: “піди, продай, що маєш, дай бідним, то й будеш мати скарб на небі. Тоді прийди і, взявши хрест, іди за Мною” (Мк 10, 17.21).
Христос закликає нас до внутрішньої свободи. Приходимо до неї - відмовляючись від такого стилю життя, у якому на першому плані є   бажання володіти. Лиш тоді, коли відмовляємось від того, щоб багато «мати», зможемо зосередити своє життя на суттєвій його вартості, на особовому «бути». Лише той, хто може роздати те, що має, відкриє, що ці блага та майно не є скарбом, біля якого потрібно перебувати, але справжнім скарбом є серце, яке Христос наділяє здібністю роздавати, давати себе іншим. Правдивий скарб - це уміння жити «на спосіб дару». Правдиво багатим  є не той, хто багато має, а той, хто багато роздає. Потрібно бути убогим духом, щоб розсівати навколо себе добро. Цей євангельський парадокс дозволяє нам відкрити справжній і нетлінний скарб, скарб нашого серця, через який можна дійти до з’єднання з Богом, Який живе у Пресвятій Трійці «на спосіб дару». (пор. св. ЙП ІІ, DeV)
Ми не мусимо давати багато. У випадку, коли ми маємо тільки трішки, і власне позбуваємося цього, щоб виявити нашу любов до Бога, - ми даємо найбільше. Справжню любов показуємо тоді, коли  даємо зі своєї нестачі, з того, чого нам самим не вистачає. Якщо наші серця будуть прив'язані до володіння багатствами, - ми ніколи не будемо в змозі відкрити себе на Христа і прийняти повністю дар Його Особи. Одна з найбільших проблем нашого часу це те, що люди хочуть жити для самих себе, закриваючись таким чином на Бога та інших людей.
Кожен, хто дає зі своєї нестачі, хто втрачає щось ради Бога та інших людей, отримає незрівнянно більше. Все, що ми маємо, ми маємо від Бога. Проте, коли з цих отриманих благ приносимо дар, Бог, у своїй неосяжності щедрості, винагородить нас за кожен самовідданий вчинок, жест а навіть за посмішку. Те, що ми робимо, може бути приховане і в очах людей малозначне. Якщо, однак, біля витоків наших дій буде любов та бажання поділитися тим, що можемо, - в очах Бога це буде щось насправді велике.
Ісус, навчаючи у святині, “побачив, як заможні кидали свої дари до скарбнички. Побачив Він також і вдову убогу, що кидала туди дві лепти, і сказав: “Істинно кажу вам, що ця бідна вдова кинула більш від усіх. Усі бо вони вкинули як дар Божий з їхньої надвишки, вона ж з убозства свого поклала ввесь свій прожиток, який мала” (Лк 21, 1-4). Справжню вартість наших пожертв знає лише Бог. Ніхто не здогадувався, як багато дала євангельська вдова, вкидаючи до скарбони монету невеликої вартості, яка в її випадку була для неї єдиним забезпеченням. Якщо хочемо допомагати іншим, - це не мусить бути щось велике і видиме. Наша допомога може бути прихована, як допомога жінки, яка дала в'язку сіна коням, що тягнули підводу з камінням.
Саме ці невеликі жертви, повсякденні добрі вчинки, що не кидаються в очі і не приносять нам особливого задоволення, якщо робимо їх з любов’ю, мають в очах Бога найбільше значення. Крім того, вони доступні кожному з нас. Тож ніхто не може сказати, що не в стані дати Господу Богу таких дрібних речей. Таким чином, Бог дає нам можливість виконати заклик Христа: “продай, що маєш, дай бідним, то й будеш мати скарб на Небі”. Цей скарб - не стільки нагорода яка чекає на Небесах за кожне зроблене добро, скільки наповнення нас у Вічності тим, що було приховане тут, на землі у внутрішньому "скарбі" наших сердець: - наповнення нас безмежною, безкорисливою і найчистішою любов’ю самого Бога. 
 
________________________________________
 
3. Коли Бог перестає бути в центрі - гасне любов та зникає сопричастя
 
Як часто у всьому, що робимо, шукаємо самих себе. Докладаємо багато зусиль, щоб чогось досягти, - але з егоїстичних причин. Навіть, якщо комусь допомагаємо, - очікуємо на подяку та взаємність; нам боляче, коли хтось не помічає наших старань.
Коли Селіна - сестра св. Терези від Дитятка Ісус, скаржились, що одного дня  була більш втомлена, тому що  працювала більше, ніж інші, Тереза відповіла: “«Прагну, щоб ти була завжди як хоробрий солдат, який не скаржиться на свій труд, власні рани називає лише подряпинами, а приносячи постійно полегшення іншим, вважає серйозними їхні дрібні болі». Тоді я їй зізналася, пише далі Селіна, що відчуваю себе настільки втомленою тому,  що ніхто про це не знає. Тереза відповіла: «Чому нам не вистачає сміливості? Тому, що нас ніхто не жаліє! Якби якійсь сестрі сказали: ти зморена, іди відпочити, - вона відразу почувала б себе менш стомленою. Прагнути, щоб нас пожаліли, - це звичайна річ, коли ми почуваємося зле. 
Бл. Маргарита Марія,  маючи двічі виразку,  вважала, що страждала лише з приводу першої, оскільки друга, якої не могла приховати, стала предметом співчуття з боку сестер. Якщо тебе жаліють, - маєш втіху. Якщо не проявляють співчуття, - радій цьому! На твоєму місці, я б вважала за краще це останнє, і воно б більш мені відповідало. Все або ніщо: або таке співчуття, на яке заслуговує твоє страждання, або цілковите забуття. А щоб воно було можливо найбільшим, сама цьому допоможи!... Зверни увагу на проблеми інших, на те, що вони більше ніж ти мають право на співчуття та на розраду»”.
Як же часто і ми переживаємо подібні проблеми. Неодноразово, коли служимо іншим, чи то вдома близьким та дітям, чи у спільноті або серед потребуючих осіб, хочемо, щоб інші помічали нашу втому, щоб виявляли нам співчуття й розуміння. “Поводитися таким чином, говорила св. Тереза, - це наслідувати курку, яка сповіщає всім навколо, що знесла яйце”. Іншим разом, коли св. Тереза помітила, що її сестра Селіна затримується біля неї довше, не кваплячись, щоб встигнути на рекреацію та не услуговуючи з такою ж старанністю іншим, легше хворим сестрам, сказала до неї: “На твоєму місці, не дивлячись на те, що не маєш чіткого обов'язку, я робила б усе, що можливе, щоб іти на рекреацію і служити іншим хворим. Я б вигадувала собі тисячі можливостей, щоб при кожній нагоді жертвувати, позбавляючи себе чогось, - щоб випросити для тебе благодаті. Не потрібно весь час у всьому шукати себе самого, бо «де хтось шукає себе самого, там перестає любити» (Про наслідування Христа). Тому в кінці мого життя в ордені я почуваюся настільки щасливою, як тільки можна собі це уявити, - тому, що ніколи я не шукала себе. Той, хто відмовляється від себе, - вже тут, на землі отримує заплату. Ти часто запитувала мене про спосіб для досягнення чистої любові; це: забувати про себе та не шукати себе ні в чому”.
Якщо у відносинах з другою людиною ми забуваємо про Христа і шукаємо себе, тоді не можемо казати, що ми вибрали Христа і пішли за Ним. Завжди, коли шукаємо себе, - перестаємо любити. До любові бо можливо дійти “забуваючи про самого себе та не шукаючи себе ні в чому”. Ісус впродовж свого земного життя постійно віддавав нам усе, знаючи, що нашою відповіддю на Його любов до нас і на добро, яке виявив до нас, буде розп’яття. 
Коли людина зациклюється на собі, її огортає смуток, пригнічення та знеохочення, бо ні в чому не знаходить справжньої радості та щастя. Тільки слідування за Христом може нам принести повноту щастя. Коли св. Тереза помітила, що її сестра Селіна надто зайнята собою, сказала: “Закриватися в собі, це виснажувати свою душу! Потрібно тоді швидко зайнятися  вчинками любові до ближнього. Коли людина почуває себе дуже погано з самою собою, в своєму нутрі, то потрібно в ту ж хвилину перестати  займатися собою. Господь Бог зовсім не накладає на нас обов'язку перебувати сам на сам із собою. Навпаки! Дозволяє часто, би ми були собі немилі, для того, щоб ми залишили себе самих. У такому випадку, бачу тільки один засіб: залишити себе і піти відвідати Ісуса та Марію, виконуючи діла любові до ближнього”. Любов до ближнього є практичним вираженням того, що ми пішли за Ісусом. Коли ми закриваємося в собі, виснажуємо свою душу. Наше внутрішнє життя стає мілким та поверхневим. Замість Христа ми обираємо себе.
 
________________________________________
 
 
4. Неволя ідолів і фальшивих опор
 
Селіна розповідає, що під час  хвороби звернула увагу на те, що одна з сестер брала для св. Терези від Дитятка Ісус “завжди дуже тонку білизну, яку обирала з найбільш витонченою увагою, щоб лиш принести їй хоч у цьому трішки полегшення”. Тоді свята з Лізʼє сказала до Селіни: “Потрібно піклуватися також про душі; утім, часто про це не думаємо і завдаємо їм рани. Чому? Чому б не принести їм полегшення з тією ж делікатністю та любов’ю до ближнього, з якою намагаємося принести полегшення тілу? Адже є душі хворі, є дуже слабкі,є цілковито  у стражданні. Яку ж ніжність ми повинні мати для них!”
Ці слова можемо віднести до конкретних проблем, які щодня переживаємо. Ми живемо оточені страждаючими і слабкими людьми. Самі також належимо до них. В контактах з людьми нерідко  зустрічаємося з ознакою внутрішньої загубленості і слабкості -  агресією. Якщо хтось нас атакує, чи з приводу своєї поведінки та примхливості стає нестерпним для оточення - ми повинні виявити для нього особливу делікатність; “слабкого в вірі приймайте, не вступаючи з ним у суперечки” закликає св. Павло (Рим 14, 1). Людина, яка страждає - спрагла любові, і часто своєю поведінкою вимагає, щоб поставитись до неї сердечно. Виявлена нами делікатність - може її збентежити; нарешті – вона буде нею немовби поневолена. Проте, ми так часто не віруємо, що наша лагідність і делікатність швидко принесуть добрі наслідки; ми забуваємо, чого навчає Євангеліє.
Любов Господа Ісуса, виявлена з великою делікатністю, навернула жінку-блудницю та митаря Матея (пор. Лк 7, 36н). Така дорога до сердець загублених людей. Натомість, до впевнених в собі та у своїх знаннях фарисеїв, Христос був майже безжалісний. Оголював їхню гордовитість і лицемірство та говорив до них: “даєте десятину з м'яти, рути, але занедбуєте правосуддя і любов Божу” (Лк 11, 42). Показував, що вони поклоняються фальшивому богу, дорікав їм у ідолопоклонстві (пор. Лк 11, 37-35). Його слова потрапляли влучно, оскільки їхня ненависть зросла так, що хотіли Його каменувати. Ми служимо ідолам, яких собі створюємо і одночасно  згинаємося під тягарем власної слабкості. Як часто ми самі заплутані! До наших сердець найлегше дістатися через любов. У її світлі ми бачимо своє зло, а втім не почуваємося відкинутими, але пригорненими  Богом,  і, хоча це не легко, вирішуємо відмовлятися  від служіння мамоні. Справжня любов руйнує схеми і фальшиві уявлення про Творця. Якою трагічною є доля і духовна ситуація людини, до якої ніхто не виявив любові, для якої ніхто не був лагідним, доброзичливим та якої ніхто не старався зрозуміти! Така людина бреде у загубленості. Створює власні уявлення про світ, хоч так насправді не того прагне. До Христа люди тулилися тому, що показував справжню любов до них. Натомість ті, які мали власні бачення Бога - фарисеї, багатії та книжники - не хотіли від них відмовитися і відкинули Христа. 
 
________________________________________
 
5. Христос наша дорога до повноти людяності
 
Ісус, напередодні страстей і смерті на Хресті, встановив таїнство своєї постійної присутності серед нас. У Євхаристії закріпив Жертву Хреста і водночас принизив себе аж до добровільного ув'язнення і цілковитого віддання себе нам, до згоди на погордження. Євхаристія є об’явленням безмежної любові Бога до нас, цілковитим даром Христа та Його постійною, реальною присутністю в Церкві. Вона - таїнство, яке прикликає людину єднатися з Богом. Ісус хотів, щоб кожен з нас, відповідаючи на Його любов, міг так з'єднатися з Ним, щоб Він перебував у нас, і ми в Ньому. Під час Тайної Вечері сказав до своїх учнів: “Не полишу вас сиротами; Я прийду до вас. І взнаєте того дня, що Я в Моєму Отці, і що ви в Мені, а Я в вас” (Йн 14, 18.20). А потім Він молився: “Отче, об'явив Я їм Твоє Ім'я, і об'являти буду, щоб любов, якою Ти полюбив Мене, в них перебувала, - а Я в них!” (Йн 17, 26).
Пресвяте Таїнство стає для нас більш зрозумілим через символіку хліба. Як зерно: перш ніж стане хлібом, воно змолочене і роздавлене; так само Ісус: був спочатку бичований, а пізніше роздавлений погордженням Його любові, обпльовуванням, глузуваннями і знущанням  аж до смерті, - щоб стати для нас Хлібом Життя.
Провіщаючи встановлення Пресвятого Таїнства, Ісус говорив: “Істинно, істинно говорю вам: Отець мій дає вам хліб правдивий з неба.Божий бо хліб той, що з неба сходить і життя світові дає. Я хліб, який з неба зійшов. Я - хліб живий. Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки. хліб, що його я дам, це - тіло моє за життя світу. Хто споживає тіло моє і кров мою п'є, той у мені перебуває, а я - в ньому”. (Йн 6, 32н.41.48.51.56)
Наше перебування на колінах перед Пресвятими Дарами, одночасно стає для нас зобов'язанням. Ісус в Євхаристії став цілковитим даром для нас, тому і ми також повинні ставати даром для Бога і для інших. Це зобов'язання розпізнав у повній мірі св. брат Альберт Хмієльовскі. Його відомим лозунгом було: “Ми повинні бути добрі, як хліб. Нам потрібно бути, як хліб, який лежить на столі для всіх, з якого кожний може відрізати шматок для себе”.
Цього величного богослов'я хліба брат Альберт вчився від Христа, Який, стаючи для нас хлібом, навчає поважати достоїнство людини та любити її аж до винищення самого себе. Кожне прийняття нами Святого Причастя та кожна наша адорація є поновленням заклику: “Нову заповідь даю вам, щоб ви любили один одного! Як Я був полюбив вас, так любіте і ви один одного” (Йн 13, 34). Наслідуючи Євхаристію - ми стаємо хлібом життя для світу. Вона допомагає нам будувати спільноту між людьми. Євхаристія виховує нас до життя для других, до життя для сім'ї, для суспільства, для Церкви.
Євхаристія показує, яку цінність в Божих очах має кожна людина, оскільки Христос дає себе кожному таким самим чином під виглядом хліба і вина. Христос дає нам самого себе, і від нашої відкритості на Його прихід залежатиме, чи ми колись зможемо визнати за св.  Павлом: “Живу вже не я, а живе Христос у мені” (Гал 2, 20).
 
________________________________________
 
6. Для того, щоб по-справжньому любити, потрібен труд очищення серця
 
Про св. Терезу від Дитятка Ісус так розповідала її сестра Селіна: “Я помітила, що коли вона була захристіянкою, після виконання своїх обов'язків, а зокрема у вільних від праці днях, навмисне проходила перед захристією - з метою, щоб її покликали. Тереза появлялася на очі першій захристіянці, щоб вона могла попросити її чимось допомогти, чим та, до речі, ніколи не нехтувала. Знаючи, як багато їй це внутрішньо коштувало, я давала їй знаки, щоб тудою не ходила, я винаходила для цього різні способи, але - все марно”.
Св. Тереза у виконанні свого служіння бачила можливість служити Христові. Оскільки вона безумно любила Христа, кожна принесена Йому жертва була для неї найбільшою і найціннішою справою. Ось чому вона хотіла служити Господу в кожну мить та хотіла, щоб її залучали до чим раз нових справ. Правдою є, що це не давалося їй легко (вищезгадана цитата про це й говорить!), однак, якщо любиш когось до шаленства - труднощі перестають бути важливими.
Нам бракує такої шаленої любові до Христа: якби вона у нас була, - то у дитині, яка нам заважає, ми бачили б Христа, Який приходить до нас. То Христос будив би нас уночі, то Христос залучав би нас до додаткової праці. Коли нам важко погодитись на такі ситуації, ми повинні створювати в собі таку мотивацію: все те, що маємо робити, робімо для Христа. Без сумніву, тоді ми не помилятимемось: тож Він присутній у кожній людині.
Обираючи таке ставлення матимемо шанс почути у день кінця світу: “Я голодував, і ви дали Мені їсти; мав спрагу, і ви Мене напоїли” (Мт 25, 35). Коли слушно здивовані запитаємо: Коли, Господи? - тоді ми побачимо ті події нашого життя, в яких ми спромоглися на акт безкорисливої любові до ближнього, коли, переломлюючись внутрішньо, ми зробили вчинок, який у даний момент переростав наші можливості.
Це правда, що така поведінка не проста. Ми маємо хотіти давати не з того, що маємо з надлишком, але зі своєї нестачі (пор. Мк 12, 44). Дуже легко зайнятися дитиною, коли у нас є на те час. Натомість, надзвичайно важко відповідно віднестися до присутнього в дитині Христа, коли, як нам здається, не маємо часу, коли ми спізнюємося з виконанням наших обов'язків, гірше того, коли з них мусимо звітувати не  перед Господом Ісусом, але  перед кимось, хто по людськи не пощадить нам критичних зауваг.
Погодження на перешкоди, які з'являються тоді, коли ми, як нам здається, реалізуємо Божу волю, станеться можливим, якщо ми не довірятимемо собі, тобто своїм можливостям та планам, але любові Бога, яка нас щоденно супроводжує. Можна робити це через Марію, бо, як пише св. Максиміліан Марія Кольбе, душа, бачачи свою слабкість і марність, буде відчувати потребу прибігати до неї (Конф. 35). Потрібно все Їй довіряти. Кожен наступний день потрібно віддавати Богові через Непорочну, віддавати Їй всі плани і задуми, кажучи: Зроби, що хочеш з моїм днем, сама його сформуй. Ми також маємо бути послідовними, коли появляться перешкоди. Тоді найкраще усміхнутися до Божої Матінки й сказати: Маріє, бачу, що випробовуєш мене; я не розумію чому, але хочу все прийняти, бо вірую, що те, що відбувається, у світлі віри має сенс, хоч сьогодні ще не вмію його побачити. Таким чином, будемо віднаходити правильне ставлення до світу. Легше нам буде сприймати перешкоди, які з'являються в нашому житті.
 
________________________________________
 
7. Через смирення і довіру до сопричастя з Христом
 
Людина, яка хоче служити іншим людям, буде оцінювати їхню поведінку із зовсім іншої перспективи, ніж зазвичай робиться це в світі. В який спосіб бути відкритим на потреби людей  і як стриматися від того, щоб їх не засуджувати? Щоб це стало можливим, потрібно бути дуже покірним. Тільки людина по-справжньому смиренна не буде судити інших, перестане думати про себе і буде прагнути служити всім людям. Натомість людина пихата - зосереджена на собі, не помічає потреб ближніх - і робить нещасливою як себе, так своє оточення.
Що таке смиренність? Можна зустріти твердження, що вона полягає в визнанні власної слабкості і очікуванні всього від кохаючого Бога.
Людина, яка визнає свою слабкість, не судить своїх ближніх, бо вважає себе слабкішою, ніж вони. Людина, яка вірить, що Бог її любить - не заздрить  другій людині, бо знає, що одержує все, що їй потрібне у повній мірі і вдосталь. Людина, яка визнає свою нікчемність і вірить, що вона кохана - є по-справжньому щасливою; вона відірвана від прив’язаності до благ цього світу. Їй не залежить занадто на сприйнятті з боку інших людей, не намагається сподобатися могутнім людям тільки заради їхньої суспільної позиції та влади. Знає, що отримала набагато більше - любов самого Бога. Почувається Його дитиною, тому живе як той, хто є співвласником Неба.
Ми є дітьми Небесного Батька. Право на цей титул дав нам Ісус Христос. Той, Хто навчив нас молитися «Отче наш», Хто виклопотав для нас право називати Бога Отцем - своїми стражданнями та смертю, Відкупленням, яке Євхаристична Жертва уприсутнює в Церкві в наш час. Кожна Божа Служба має бути для нас найважливішою хвилиною дня. Звершується тоді повернення нам титулу Божої дитини. Ісус в Святій Месі дає нам право бути дітьми одного Батька. Особливим виявом благодаті Відкуплення є Святе Причастя. Христос Господь єднається з нами, перебуває в нас як пожива. Наше Відкуплення стає присутнім. 
Смиренна людина буде жити тайною Євхаристії. Щодня очікуватиме на зустріч з Христом у Пресвятому Таїнстві. Буде чекати з надією і радістю на ту хвилину, коли Бог знову її відкупить. Коли на її очах наново дасть їй усе.
Не сумуймо, коли побачимо в собі зло: тож і нам під час Святої Меси Ісус дає все. Із спокоєм визнай,  що те, що отримав – розтринькав, змарнував; не жив плодами останньої Євхаристії, в якій брав участь. Якби це було інакше, ти б вів себе як справжня Божа дитина, тобто наслідував би єдиного Сина - Ісуса. Не засмучуймося, визнаймо наше зло і з надією очікуймо всього від Бога, Який на наших очах звершує диво Відкуплення. Під час Святої Літургії ми обмиті кров'ю Господа Христа з бруду наших гріхів і наповнені благодаттю Божого дитинства.
Марія - перша відкуплена людина. Просімо її, щоб відкривала нас на диво Євхаристії. Кард. Вишинський називав її «Матір’ю Божого Тіла» і нагадував, що адоруючи Бога-людину в Пресвятому Таїнстві, ми часто співаємо: “Вітай, Тіло правдиво народжене від Діви Марії”. Звертаємось до Непорочної, яка є “не лише Матір’ю Тіла Христа як людини, але є також Матір’ю Тіла Євхаристичного, бо не було б Євхаристії без Втілення”. Тому кард. Вишинський молився: “Найкраща Матінко Господа нашого Ісуса Христа, Який живить нас своїм Тілом сформованим в Тобі! Ми віддаємось Тобі, прагнучи тільки Тебе вважати нашою Матінкою, яка дає нам завжди найкращий Дар - Сина свого, Якого Ти підготовила, щоб був для нас Жертвою і Таїнством”.
 
________________________________________
 
8. Спільнота,  заснована на Божій любові агапе
 
“Є в нашому монастирі сестра - пише св. Тереза від Дитятка Ісус, - яка має талант дратувати мене на кожному кроці; її поведінка, її слова, її характер здаються мені дуже неприємними. В той же час, - це свята черниця, яка напевно дуже мила Господу Богу. Не бажаючи підкоритися природній антипатії, яку я відчувала, я сказала собі, що любов до ближнього не повинна опиратися на почуттях, але виражатися у вчинках; тому я вирішила вести себе з цією сестрою так, як я поводилася б відносно найдорожчої мені особи. Щоразу, коли я її зустрічала, я заступалася за неї перед Богом, віддаючи Йому її чесноти та заслуги. Я прекрасно відчувала, що це вельми миле Ісусові: хіба ж є митець, який би не був задоволений, коли хвалять його твори? Тому Ісус, Митець Душ, також щасливий, коли не затримуючись на тому, що зовнішнє, ми проникаємо аж у внутрішнє святилище, яке Він обрав собі на житло, захоплюючись його красою. Я не задовольнялася тим, що багато молилася за цю сестру, яка була для мене причиною внутрішньої боротьби: я старалася  робити їй усілякі можливі послуги. Оскільки вона зовсім не здогадувалася про мої відчуття відносно неї, тому також не підозрювала причин моєї поведінки і тривала в переконанні, що це її характер дуже мені подобається. Одного дня під час рекреації сказала мені з дуже задоволеним виразом обличчя приблизно такі слова: «Скажи мені, сестра Тереза від Дитятка Ісус, що в мені так приваблює тебе, бо кожного разу, коли на мене дивишся, я бачу, що посміхаєшся». Ось що мене приваблювало: Ісус, прихований в глибині її душі... Ісус, Який робить солодкими найбільш гіркі речі. Я відповіла їй, що посміхаюся, тому що тішуся,  бачивши її (звісно, я не додала, що це з приводу духовного бачення)”.
Також в нашому оточенні є особи, яких поведінка чи темперамент видаються нам нестерпними. Ми знаємо, що також сатана допомагає нам створювати негативний образ цієї людини. В такій ситуації, ми мусимо бути готові на те, що кожна зустріч з цією особою буде для нас пов’язана з певною внутрішньою боротьбою супроти нашої природи і нашої слабкості. Тому, як сказала св. Тереза, слід кинути на чашу терезів чесноти цієї людини. Потрібно наполегливо старатися знайти її добрі сторони і перш за все пам'ятати, що в цій людині є Христос. Якщо навіть ця особа веде себе погано, Христос, Який в ній мешкає, - добрий,  і очікує нашої любові. Посміхаймося до Христа. Дивуймося Його присутності в другій людині. Зосереджуючи увагу на Христі -  зможемо відірватися від оцінювання того, як дана людина поводиться. Нас вже не ранитиме ї погана поведінка. Святість людини - не її гарна поведінка, але перш за все присутність у ній Бога; ця містична Присутність більш гідна уваги, ніж поведінка людини, якою вона може заперечувати Христа.
Христос - уособлення добра, повнота добра, саме добро. Тому, в кожній людині є потенційне добро, яке в будь-який момент може виявитися. Христос просить кожного з нас: Молися за цю людину, проси для неї про благодаті, щоб освячувалася, піклуйся про неї, бо Я в ній живу і хочу, щоб вона в повній мірі стала Моїм свідком. Якщо почуємо це прохання, друга людина стане для нас близькою, незалежно від того, чи вона є для нас джерелом радості чи страждання.
Все, що ми робимо для ближніх - робімо з огляду на Христа. Не тому, щоб нами захоплювалися, а тому, що Ісус дав нам усе, і має право всього очікувати від нас. Старайтеся помічати Його скрізь, а тоді наше оточення почне змінюватися.
Наскільки змінилися б наші подружжя і родини, якщо б дружина бачила в чоловікові, а чоловік у дружині – Христа, якби служили один одному з огляду на Його присутність. Розуміється, це не легко: тож, коли любимо когось, можемо зустрітися з відкиненням. Сам Христос, хоча любив людей, був ними відкинутий і убитий. Тому, це не найголовніше, як ставиться до нас друга людина. Може нас відкидати, може нас не сприймати, може нас ранити. Ми стараймося любити її, оскільки в ній присутній Бог.
Господь Ісус навчає, що ми не повинні розраховувати на те, що друга людина відповість любов'ю на нашу любов. Натомість Христос відповідає завжди. Він, перебуваючи у другій людині, постійно говорить до нас: Я люблю тебе, Я завжди буду тебе любити. Не очікуймо, отже, нічого від людей, а всього від Бога, Який живе в кожному з нас: тоді ніколи не зневіримося. Всі розчарування, які ми переживаємо в контактах з людьми полягають в тому, що ми очікуємо чогось від людини. Тому також одержуємо на міру людини. Чекаючи чогось від Бога в другій людині - одержуємо на міру Бога. Бог нас ніколи не підведе.
 
________________________________________
 
9. Христос, Який у ближньому очікує на нашу любов 
 
Св. Терезі від Дитятка Ісус доручено колись увечері підготувати нічну лампадку для гостей, які мали ночувати назовні. Потрібно було пошукати оливи та гніт, в той час, як всі сестри перебували вже в келіях і двері були зачинені. “Я відчувала в собі – згадує пізніше – велику боротьбу. Я внутрішньо ремствувала на осіб та обставини й мала за зле зовнішнім сестрам, що дали мені таку працю під час відпочинку, коли вони самі могли те зовсім добре виконати. Але раптом у моїй душі блиснуло світло. Я уявила собі, що я служу Святій Родині в Назареті, що я підготовлюю лампадку для Дитятка Ісус, і тоді я вклала в мою працю стільки, стільки любові, що я робила це радісно та з серцем переповненим ніжності. З тих пір, - додала вона, - я завжди використовую цей спосіб, який дав мені такі прекрасні результати”. У щоденному житті кожного з нас трапляються такі ситуації, коли почуваємося використовувані, коли гадаємо, що хтось зловживає нашою доброю волею служіння іншим. Тоді - переживаємо почуття дуже схожі на ті описані св. Терезою. Звинувачуємо людину, яка намагається виконати роботу нашими руками - замість того, щоб обов’язок взяти на себе. В який спосіб вибратися з такої ситуації, що зробити з почуттями, які прокидаються внаслідок несправедливого, – як нам у такий момент здається – ставлення до нас з боку інших людей?
Тоді, коли відчуваємо, що друга сторона нас використовує та не розуміє, слід вміти переламати натуральний психічний бар'єр. Потрібно хотіти з радістю і любов'ю зробити те, чого від нас додатково вимагають. Св. Тереза радить, щоб цю дію виконати для Христа. А отже, дружина, як служить чоловікові - служить присутньому в ньому Христу; наприклад, буде готувати їжу для Господа Ісуса.
Тут однак з'являється нова складність: що робити, коли та друга людина веде себе так, що нас відштовхує та будить в нас страх? Як побачити присутнього в ній Христа? Як створити в собі мотивацію для служіння ближньому? Тоді ми повинні старатися увійти в ситуацію другої людини: можливо, вона загублена, можливо бореться із труднощами, про які ми нічого не знаємо? До того, ми мусимо пам'ятати, що Христос – присутній у кожній людині внаслідок Відкуплення, яке робить нас Божими дітьми і храмами Бога, – тим більш страждає у такій людині. Терпить тому, що ця людина не поважає другої людини. Присутній в ній Христос очікує, що ми виявимо Йому ласку та сердечність.
Якщо напр. дружина виявить чоловікові любов з огляду на страждаючого Христа, присутнього в ньому, імовірно почне інакше дивитися на нього. Перестане бути важливою його ворожість чи нехіть, з якою він ставиться до неї, оскільки Христос в ньому посміхається до неї і говорить: "Я тебе люблю. Я люблю тебе і помер за тебе". Так говорить присутній у ближньому Христос, хоч і сама людина може вести себе неналежно. Потрібно жити тим, що говорить Христос, бо це є правдою.
Якщо дивитимемося з любов'ю на другу людину, та, помічаючи в ній Христа, старатимемося вести в серці розмову з Ним, - невдовзі той ближній почне змінюватися. Маючи справу зі справжньою любов'ю, навіть найбільш загублена людина стає іншою. Однак, це має бути справжня любов, а не тактика. Йдеться про те, щоб по-справжньому звертатися до Христа. Можливо, тоді почуємо в серці Його слова: “Я голодував, і ви дали Мені їсти; мав спрагу, і ви Мене напоїли; чужинцем був, і ви Мене прийняли” (Мт 25, 35).
Ти зробив це саме тоді, коли жертвував любов Богові присутньому в твоїй дружині чи в твоєму чоловікові, який вів себе  погано, який тебе не поважав. У тій бо людині сам Христос був спраглий, голодний, нагий, замучений та очікував любові.
Правда: це - важко, але саме у такому ставленні приховується таємниця справжньої любові. Таким чином ми повинні дивитися один на одного. Як дуже змінився б світ, якби ми були добрі для ближніх не тільки тому, що вони для нас хороші, але з огляду на прихованого в них Христа.
 
- можна роздрукувати:  Укр.doc
 
- конференція останнього (9-го) дня (аудіо-файл): _9.mp3
 
- фотографїhttp://rnr-rkc.com.ua/categories/Tomashpil_AD_2015
 
 
 весняні реколекції для аніматорів (Томашпіль, 22-24 травня 2015)
 
І. день:  
Тому ж, що відзначаєтесь у всьому, - у вірі, у слові, у знанні, у всякій пильності й у нашій любові до вас, - треба вам відзначатись і в цій добродійній справі. Я не кажу як наказ, але щоб заради дбайливості інших випробувати щирість вашої любові. Ви ж знаєте ласку Господа нашого Ісуса Христа, що задля вас став бідним, бувши багатим, щоб ви Його вбожеством розбагатіли. (2 Кор 8, 7нн)
 
- як я “відзначаюся - у вірі, у слові, у знанні, у всякій пильності, у любові до ближнього”?
- коли маю нагоду “випробувати щирість моєї любови” до Бога? як Він сам мені для цього допомагає?
- як часто задумуюсь про те, що Ісус, “задля мене став бідним, бувши багатим, щоб я Його вбожеством розбагатів”? до чого спонукає мене ця істина? 
 
⇒ аудіо-файл з конференцією → 1_konf.mp3
 
ІІ. день:  
⇒ медитація
Мовила Марія: “Величає душа моя Господа і дух мій радіє в Бозі, Спасі моїм, бо Він зглянувся на покору слугині своєї; ось бо віднині ублажатимуть мене всі роди. Велике бо вчинив мені Всемогутній, і святе Його ім'я. Милосердя Його з роду в рід на тих, які страхаються Його. Він виявив потугу рамени свого, розвіяв гордих у задумах їхніх сердець. Скинув могутніх з престолів, підняв угору смиренних; Він пригорнув Ізраїля, слугу свого, згадавши своє милосердя”. (пор. Лк 1, 48-54)
 
- як часто молюся цими словами? чому?
- як на моїх очах Господь “скидає могутніх з престолів, піднімає угору смиренних”?
- за що я “ублажаю” мою Небесну Матінку?
- до чого заохочує мене приклад убогої духом Діви Марії?
 
⇒ аудіо-файл з конференцією  2_конф.mp3
 
ІІІ. день:  
⇒ медитація 
Пишу вам, дітоньки, бо ваші гріхи відпущені вам із-за Його Імені.  Пишу вам, батьки, бо ви спізнали Того, Хто споконвіку. Пишу вам, юнаки, бо ви перемогли лукавого. Писав вам, дітоньки, бо ви Отця спізнали. Писав вам, батьки, бо ви спізнали Того, Хто споконвіку. Писав вам, юнаки, бо ви сильні, і слово Боже у вас перебуває, і ви перемогли лукавого. Не любіть світу, ні того, що у світі. Коли хтось любить світ, в того немає любові Отця; бо все, що у світі, - пожадливість тіла, пожадливість очей і гординя життя, - не від Отця, а від світу. (пор. 1 Йн 2, 12-16)
 
- коли можу найбільше “спізнавати Того, Хто споконвіку”? наскільки – через відпущення моїх гріхів?
- що роблю для того, щоб “слово Боже у мене перебувло” й давало мені можливість “перемагати лукавого”?
- що дає мені силу відважно обирати любов Небесного Отця?
 
⇒ аудіо-файл з конференцією → 3_конф.mp3
 
 
 день зосередження в Бердичеві (7 березня 2015)
 
⇒ медитація:  (1.doc)
Що було споконвіку, що ми чули, що бачили нашими очима, що оглядали і чого руки наші доторкалися, про Слово життя, - а Життя об'явилось, і ми бачили й свідчимо й звістуємо вам Життя Вічне, що в Отця перебувало й нам явилося, - що ми бачили й чули, звістуємо й вам, щоб і ви мали спільність із нами. А наша спільність - з Отцем і з Його Сином Ісусом Христом. І це ми вам пишемо, щоб наша радість була повна. (пор. 1 Йн, 1-4)
 
- у яких моментах мого життя Бог дозволяв до Нього «доторкатися»? хто мені для цього допоміг?
- як ці захоплення Богом вплинули на моє подальше життя?
- наскільки і я хочу “звістувати” іншим те, що пережив/переживаю з Богом?
- як те все прекрасне пережите з Богом відкриває мене на інших людей - “щоб мали спільність із нами”? 
 
⇒ аудіо-файл з конференцією → _2015_конфенція.mp3
 
 
 зимові реколекції для аніматорів (Томашпіль, 20-22 лютого 2015)
 
І. день:  
⇒ аудіо-файл з конференцією → _1.mp3
 
ІІ. день:  
⇒ медитація:  
Тіло бо складається не з одного тільки члена, а з багатьох. Таж Бог розподілив члени - кожного з них - у тілі, як хотів. Тепер же членів є багато, але одне лиш тіло. Не може око руці сказати: «Ти мені непотрібна!» Чи голова ногам: «Ви мені непотрібні!» Бо ж члени тіла, що слабшими здаються, є найпотрібніші; щоб не було роздору в тілі, але щоб члени дбали однаково один про одного. І як страждає один член, страждають усі з ним члени; і як один член у славі, радіють з ним усі члени. Ви ж - Христове тіло, і члени кожний зокрема. (пор. 1 Кор12, 14-17)
 
● яке моє місце у живому організмі Містичного Христового Тіла?
● як дивлюся на інших людей – як на частинки цього ж самого Тіла?
● як з ними співдію? як про них дбаю?
● що цій справі маю виправляти? 
 
⇒ аудіо-файл з конференцією → _2.mp3
 
ІІІ. день:  
⇒ медитація:  
Будьте, отже, брати, довго-терпеливі, аж до Господнього приходу. Терпіть і ви, скріпіть ваші серця, бо Господній прихід близький. Не скаржтеся один на одного, брати, щоб вас не суджено. Візьміте, брати, за приклад страждан-ня і довготерпіння пророків, які говорили іменем Господнім. Глядіть: ми називаємо блаженними тих, що страждання зносять. Ви чули про страждання Іова, і знаєте, як Господь завершив те, - Господь бо повний співчуття і милосердя. (пор. Як 5, 7-11)
 
● чим “скріпляю моє серце”?
● що його розм’якшує та робить слабкішим?
● “приклад довготерпіння” яких людей надихає мене? яким способом спілкуюся з ними, щоб отримати їхню допомогу? 
 
⇒ аудіо-файл з конференцією → _3.mp3
 
 осінні реколекції для аніматорів (Томашпіль, 7-9 листопада 2014)
 
І. день:  
⇒ аудіо-файл з конференцією → _1.mp3
 
ІІ. день:  
⇒ медитація:  
Отож, кажу і в Господі вас заклинаю, щоб ви більш не поводились, як поводяться погани, що ходять у марноті свого ума. Та ви не так Христа вивчили, як це про Нього чули й були навчилися у Ньому, як то воно справді є в Ісусі. А саме: вам треба позбутися, за вашим попереднім життям, старої людини, яку розтлівають звабливі пристрасті, а відновитись духом вашого ума й одягнутись у нову людину, створену на подобу Божу, у справедливості й у святості правди. (пор. Еф 4, 17-24)
 
● як “марнота мого ума” паралізує в мені діяння Бога?
● як я, як християнин, стараюся “відновлювати духом мій ум”?
● як дозволяю розвиватися “новій людині”, яка в мені? 
 
⇒ аудіо-файл з конференцією →  _2.mp3
 
ІІІ. день:  
⇒ медитація:  
Господи, Боже наш, яке предивне твоє ім'я по всій землі! Ти возніс славу свою вище неба. З уст дітей і немовлят учинив єси хвалу супроти Твоїх супостатів, щоб угамувати ворога й бунтаря. Коли на небеса спогляну, твір Твоїх пальців, на місяць та на зорі, що створив єси, то що той чоловік, що згадуєш про нього, або людська істота, що про неї дбаєш. Мало чим зменшив єси його від ангелів, славою й честю увінчав його. Поставив його володарем над творами рук Твоїх, усе підбив йому під ноги: вівцю й усю скотину, та ще й дикого звіря, птицю небесну й рибу в морі, і все, що морськими стежками ходить. Господи, Боже наш, яке предивне ім'я Твоє по всій землі. (пор. Пс 8)
 
● якими ділами Божих рук та якими Його рішеннями найчастіше захоплююсь?
● до чого мене приводить таке захоплення?
● спілкування з якими Божими творін-нями найбільш відкриває мене на Творця?
● як те, що розвивається моя віра – змінює моє ставлення до того, що є у світі? 
 
⇒ аудіо-файл з конференцією → _3.mp3
 
 зимові реколекції для аніматорів (Томашпіль, 14-16 березня 2014)
І. день:  
⇒ аудіо-файл з конференцією → _конф_безодняМилосердя.mp3
 
ІІ. день:  
⇒ медитація:  
Адже знаємо, що закон духовий, а я тілесний, запроданий під гріх. Бо, що роблю, не розумію: я бо чиню не те, що хочу, але що ненавиджу, те роблю. Коли ж роблю те, чого не хочу, то я згоджуюсь із законом, що він добрий. Тепер же то не я те чиню, а гріх, що живе в мені. Знаю бо, що не живе в мені, тобто в моїм тілі, добро: бажання бо добро творити є в мені, а добро виконати, то - ні; бо не роблю добра, що його хочу, але чиню зло, якого не хочу. Отож знаходжу такий закон, що, коли я хочу робити добро, зло мені накидається; мені бо милий, за внутрішньою людиною, закон Божий, але я бачу інший закон у моїх членах, який воює проти закону мого ума і підневолює мене законові гріха, що в моїх членах. Нещаслива я людина! Хто мене визволить від тіла тієї смерти? (пор. Рим 7, 14-24)
 
● як часто можу ці слова сказати про себе?
● що говорю Богу, коли готуюсь до Сповіді: «Не буду більше грішити!» – чи: «Господи, я не хочу більше грішити, але без Тебе напевно буду грішити - Ти  мусиш мене нести»?
● що роблю щодня з цією закономірністю, як в собі помічав св. Павло?
 
⇒ аудіо-файл з конференцією → _конф_безодніГрішнДовір.mp3
 
ІІІ. день:  
⇒ медитація:  
Чом побиваєшся, душе моя, і тривожишся у мені? Надійсь на Бога, бо я ще буду його прославляти, Спасителя обличчя мого і мого Бога.  Душа моя пригноблена в мені; тому я згадую тебе в землі Йордану і Хермону і з гори Міцар. Безодня кличе до безодні під гуркіт твоїх водоспадів; усі твої буруни й хвилі хлинули на мене. Удень хай Господь явить свою милість, вночі ж співатиму і славитиму Бога життя мого. Кажу до Бога: «Скеле моя, чом мене забуваєш? Чому смутний ходжу я, ворогом прибитий? (пор. Пс 42, 6-12)
 
● яка з безодень найбільш «кличе» в мені? як це відбувається на практиці?
● про яку безодню найменше згадую? чому?
● наскільки переконуюсь про підтримку Діви Марії – у пізнанні безодень, які в собі ношу?

● яким було б моє життя з Богом – без цих «дихання цими безоднями»?

 

⇒ аудіо-файл з конференцією → _конф_безодняВдячності.mp3

 
 
 
 весняні реколекції для колишніх/теперішніх/майбутніх аніматорів (Томашпіль, 24-26 травня 2013)
 
⇒ секвенція до Духа Святого
    1. Прийди, Духу Святий, зішли, з неба взятий,
Світла Твого струмінь. Отче ласк премногих,
Влий в серця убогих силу життєдайну.
   2. Скарбе найдорожчий, раю найсолодший,
Гостю наймиліший. В праці – охолода,
В болю – жива вода, в смутку – спокій серця.
   3. Світло найсвятіше, серця наші в тиші
Піддай Твоїй силі.  Без подиху Твого
Немає нічого, лише біль і терни.
   4. Обмий те, що грішне, Хай слово утішне
Згоїть серця рани. Оживи сльозою,
Ласк Твоїх росою, Серце скам’яніле.
   5. Дай нам, дітям вірним, Богові покірним,
Семикратні дари. Дай любові й віри,
Мудрості і сили, Щастя дай без міри.
 
І. день:  
⇒ аудіо-файл з конференцією → vesnAnimRek_01.mp3
 
ІІ. день:  
⇒ медитація
Ніхто не може сказати: Господь Ісус, як лише під впливом Духа Святого. Є і між дарами різниця, але Дух той самий; різниця теж і між служінням, але Господь той самий. Різниця є і між ділами, але Бог той самий, який усе в усіх робить. Кожному дається виявлення Духа на спільну користь. Одному бо дається через Духа слово мудрості; іншому, згідно з тим самим Духом, слово знання; іншому віра у тім самім Дусі; іншому дар зцілення у тім єдинім Дусі. А все це чинить один і той же Дух, що розподілює кожному, як він хоче. Усі бо ми христилися в одному Дусі, щоб бути одним тілом чи то юдеї, чи греки, чи раби, чи вільні, і всі ми були напоєні одним лише Духом. (пор. 1 Кор 5,  3-9. 11. 13)
 
● що стараюся робити “під впливом Духа Святого”? до чого Його не запрошую? чому?
● якими дарами Дух Святий діє в мені? як часто усвідомлюю собі, що це Його дари та діяння? до чого веде мене таке усвідомлення? 
 
⇒ аудіо-файл з конференцією   vesnAnimRek_02.mp3
 
ІІІ. день:  
⇒ медитація
 Кажу вам: Просіть, і вам дасться; шукайте, і знайдете; стукайте, і вам відчинять. Кожний бо, хто просить, одержує; той, хто шукає, знаходить, і тому, хто стукає, відчиняють.
Котрий із вас, батьків, коли син проситиме в нього хліба, дасть йому камінь? Або коли попросить риби, замість риби дасть йому гадюку? Або коли яйце попросить, дасть йому скорпіона? Отак коли ви, злими бувши, умієте давати дітям вашим дари добрі, оскільки більш Отець небесний дасть Святого Духа тим, що у нього просять! (пор. Лк 11, 9-13)
 
● про що я довго “прошу та стукаю”?
● скільки у моїх проханнях впевненості, що Небесний Отець дає найкраще?
● які переміни відбуваються в мені упродовж часу, коли “прошу та стукаю”? яким я би був - без такого довготривалого та покірного стукання?
 
⇒ аудіо-файл з конференцією → vesnAnimRek_03.mp3
 
 
 регіональний день зосередження: Бердичів/Камянець-Подільський (8/9 березня 2013)
 
   
→ медитація 
Ревність без знання не добра, а хто надто поспішає - помилиться. Безумність людини руйнує її долю, та й ще на Господа вона серцем гнівається. Хто здобуває мудрість, той любить свою душу; хто розуму пильнує, той знайде добро. Розважність людини - бути повільним до гніву; слава її - переступи забувати. Лінивство глибокий сон наводить; душа недбала буде голодувати. Господній острах - життєдайний: насичений ним - в спокої перебуватиме, і лихо його не спіткає. (пор. Прип 19)
 
- як часто знаходжу час, щоб задуматися над своїм життям? яке значення для мене мають такі роздуми?
- які гарні справи в моєму житті зручновані поспіхом та неуважністю? чого я навчився через цей болячий досвід? 
- що я маю робити для того, щоб бути уважнішим до Божих натхнень?
 
   
 
Хресна Дорога «невиправного грішника»
 
Розіп’ята Любов, розіп’ята гріхом
Розіп’ята Любов на хресті
Розіп’ята Любов, Розіп’ята гріхом
Розіп’ята моїм гріхом         RozipjataLjubov.mp3
 
стояння I. I.mp3 
стояння II. II.mp3 
стояння III. III.mp3 
стояння IV. IV.mp3 
стояння V. V.mp3 
стояння VI. VI.mp3 
стояння VII. VII.mp3 
стояння VIII. VIII.mp3 
стояння IX. IX.mp3 
стояння X. X.mp3 
стояння XI. XI.mp3 
стояння XII. XII.mp3 
стояння XIII. XIII.mp3 
стояння XIV. XIV.mp3 
 
Господи, Єдина Любов, 
Розбуди в мені каяття,
Переміни нутра мого страх, 
Відкривай на Твоє Життя.      GospodyJedynaLjubov.mp3 
 
   
 
 
 
спогади про Хресну Дорогу, якою молилися на останніх реколекціях для аніматорів (16.02.2013):
для роздумів біля стоянь жеребкували – одну з духовних практик, яку пропонує РНР
 
1. Ісуса засуджують на смерть
2. Ісус бере хрест
3. Ісус падає перший раз під хрестом
4. Ісус зустрічає свою Матір
5. Симон з Киринеї допомагає Ісусові нести хрест
6. Вероніка витирає Ісусове обличчя
7. Ісус вдруге падає під хрестом
8. Ісус зустрічає плачучих жінок
9. Ісус падає третій раз
10. З Ісуса здирають одяг
11. Ісуса прибивають до хреста
12. Ісус вмирає на хресті
13. Тіло Ісуса знімають із хреста
14. Тіло Ісуса кладуть до гробу
 
молитва особиста та сімейна
медитація
щоденна Євхаристія
духовний провід
Адорація
духовні розмови
служіння в парафії
переживання Таїнства Примирення
акт довірення Марії Матері Церкви
переживання реколекцій
зустрічі спільнот (групи ділення)
іспит сумління
те, як готуємось до реколекції

те, як готуємось до зустрічі парафіяльної групи ділення   

 весняні реколекції для молоді: 30 квітня - 1 травня 2012 р.

• перша конференція - зацвіли кактуси: незважаючи на колючки - в молдодих людей є прекрасні можливості; необїхідно лиш стрворювати властиву атмосферу, та бути терпеливим (і - любити...)

 Хрещення: відкриваємо найбільший скарб, який носимо в собі - реколекції "аніматорські", Томашпіль, 17-19.ІІ.2011
 
ІІ. день:
⇒ медитація 
Я виноградина, ви - гілки. Хто перебуває в Мені, а Я в ньому, - той плід приносить щедро. Без Мене ж ви нічого чинити не можете. Тим Отець Мій прославляється, коли ви плід щедро приносите, - тож і учнями Моїми станете.
Я казав вам так для того, щоб була у вас Моя радість і щоб ваша радість була повна. (пор. Йн 15, 5-11)
 
● як я переконуюся, що “перебування у виноградині” - приносить справжню радість?
● що відбувається – в мені та навколо мене – коли починаю віддалятися від Господа?
● як підтримую стан “перебування у виноградині”?
● які конкретні наслідки (зокрема - зовнішні) цього перебування?
 

ІІІ. день:

⇒ медитація Ісус встав від вечері, скинув одіж, узяв рушника й підперезався. Тоді налив води до умивальниці й почав обмивати учням ноги та обтирати рушником, яким був підперезаний. Обмивши їм ноги, вбрався знову в одіж, сів до столу та й каже до них: «Чи знаєте, що Я зробив вам? Ви звете мене: Учитель, Господь, і правильно мовите, бо Я є. Тож коли вмив вам ноги Я - Господь і Учитель, - то й ви повинні обмивати ноги один одному. Приклад дав Я вам, щоб і ви так робили, як оце Я вам учинив. Істинно, істинно говорю вам: Слуга не більший за пана свого, а посланий не більший за того, хто послав його. Знавши те, щасливі будете, коли так чинитимете. (пор. Йн 13, 4-17) 

● коли Господь мені умиває ноги? до чого спонукає мене омивання в Божому Милосерді?

● наскільки виконую мої обов’язки – як «умивання ніг»? чому мені важко це робити? 

 в школі Марії: вчимося жити у сопричасті з Богом - реколекції "аніматорські", Томашпіль, 18-20.ХІ.2011

ІІ. день:

⇒ медитація   Царство Небесне схоже на царя, що справив своєму синові весілля. Він послав своїх слуг кликати запрошених на весілля, але вони не хотіли прийти. Тоді він знову послав інших слуг, кажучи: Мовте запрошеним: «Ось я обід мій зготував: зарізано волів та підгодовану худобу все готове, ідіть на весілля». Та ті тим знехтували й пішли собі, хто на власне поле, хто до свого крамарства; інші ж, схопивши слуг, познущалися з них і повбивали. (Мт 22, 2-6)

● в яких ситуаціях відчуваю/розумію, що Господь Бог запрошує мене до особливого спілкування з Ним?
● яка тоді моя перша реакція? яка - остаточна?
● які конкретні наслідки того, що я відмовився від такого спілкування з Богом?
● наскільки я відтоді уважніший до Божих пропозицій?  
 
ІIІ. день:
⇒ медитація   Ми сміло можемо сказати: «Господь - мій помічник: я не боюся. Що може мені людина зробити?» Пам'ятайте про наставників ваших, які звіщали вам слово Боже, і дивлячись уважно на кінець їхнього життя, наслідуйте їхню віру. Ісус Христос учора й сьогодні - той самий навіки. (Євр 12, 6-8)
 
● чого, як християнин, я боюся? що заважає мені жити повнотою Божого життя
● яким чином приймаю від Ісуса Христа допомогу – щоб страх мене не сковував?
● які святі є для мене прикладом відважного свідчення про віру? чи знаю, як вони боролися проти своєї людської слабкості?
● слова «Ісус Христос учора й сьогодні - той самий навіки» це лозунг Євхаристичного Конгресу:  як ставлюся до заходів, що до нього підготовляють?
● наскільки Христос в Євхаристії є для мене найбільшою надією?
 
 
  з реколекційних бесід (серпень, 2011)

⇒ в чому, на твою думку, полягають реколекції?
 
-          Це Божий душ, який омиває від бруду мою душу. Відкриття наново Божої любові, милосердя. Для мого спасіння, навернення. Отримання нових знань і відновлення забутого.
-          Зупинка. Споглядання свого життя у Божій присутності. Пізнавання Бога і себе.
-          Реколекції – час, коли дозволяю Богові відновити мене, відновити в мені Його дитину. Має служити для відновлення моїх духовних, фізичних, психічних сил, аби я могла тривати у світі, хоч якийсь час, по-Божому.
-          Це як відпустка з коханою людиною, коли залишаєш світ, щоб побути разом в якомусь усамітненому красивому місці, і щоб ніхто і ніщо не заважало насолоджуватися один одним, присутністю, спілкуванням; коли ще краще пізнаєш один одного і через це поглиблюєш стосунки.
-          На реколекції мене запрошує Господь. Він приготував для мене дари, необхідні благодаті. Це час, коли я більше зосереджуюсь на Богові, час, коли Бог проливає світло на моє життя, на реальність. Вони мають сприяти поглибленню моєї віри.
-          Реколекції – це теж життя у світі, але тут Бог ніби вириває з повсякденності, занурює більше в себе, насичує Собою, дає більше часу для обдумування життя з Богом. Ніби готує нас, як апостолів, а потім відпускає у світ, щоб нести Його любов, Його слова потіхи, показувати, я кий є Бог добрий і милосердний.
Служать для більшого пізнання діянь Бога у моєму житті, відкритості на Бога. Служінню Богу у ближніх.
-          Час, відведений для Бога, та час пережиття його з Богом. Для переміни мого внутрішнього життя, дорога до святості
 
 
⇒ чого ти очікуєш від реколекцій? Чого тобі в них бракує?
 
-          Розуміння, зростання в вірі, спокою душі, добрі відносини з ближніми і великої любові до них. Брак молитви.
-          На реколекціях очікую ще більшої любові Бога, підтримки науки. Ніби підзарядки Богом… щоб іти з Ним по життю.
-          Правди про себе. Дію Святого Духа в виконанні Божої волі.
-          Очікую відповіді на якісь конкретні питання
-          Мабуть, я не готуюся до часу реколекцій належним чином, і не знаю, яким чином це треба робити, тому на початку реколекцій марную час,  а під кінець – відчуваю бажання тривати в реколекційному стані ще, неохоче повертаюся додому.
Очікую наснаги, тривання в радості від близькості Доброго Бога, оптимізму перед лицем життєвих труднощів.
-          Перебування в ближчій єдності з Христом на євхаристії, на адорації. Пізнавання Божої волі. Бракує моєї покори.
-          Божої правди про себе, відповідей на питання, які виникають, зустрічей із сестрами, духовних розмов, сповіді, як жити у цьому світі з Богом.
Відновлення Божого життя у сім’ї, у родині, у спільнотах.  
 
 
⇒ яким чином і як часто користуєшся реколекціями?
 
-          Стараюся бути кожного року.
-          Стараюся не пропускати Євхаристію, один раз в тиждень адорацію при виставленні Пресвятих Дарів. Майже не пропускаю рекло лекції Родинного Апостольства.
-          Практично завжди, коли Бог дає можливість. І дякую Богові за це, це Він створює все таким чином, що я на ре колекціях. Але майже завжди є багато спокус.
-          Користаюсь із задоволенням і так часто, як тільки можу.
-          Не буваю на всіх ре колекціях. Намагаюся бути на літніх ре колекціях, щоб не пропустити їх.
-          Прошу Діву Марію, щоб дарувала мені ре колекції, стараюся не пропускати, а, можливо, цього більше прагне для мене Небесна Мати.
-          Квартальними реколекціями та в парафії Різдвяними і Великодніми.
 
 
⇒ яка роль реколекцій у твоєму християнському житті?
 
-          Важлива роль реколекцій є для мене, що Господь через теми промовляє до мене живими словами, як правильно жити.
-          Це ніби розкіш для душі і тортури для тіла.
-          Реколекції більше формують мене, як християнку в моєму житті. Міняють моє спілкування з ближнім, мої погляди на світ, на повсякдення.
-          Це як ковток свіжого повітря.
-          Якщо уявити себе повітряною кулькою, то перед ре колекціями я виглядаю, як здутий шар, який волочиться по землі ледве-ледве, або зачепиться за якийсь бур’ян… Після ре колекцій починаю бачити горизонти.
-          Господь лікує хворі місця моєї душі, вирівнює викривлення, є дороговказом, щоб з Дівою Марією йти до Ісуса.
-          Вчать більше пригортатися до Бога, жити у спільноті, показують важливість духовних практик, Таїнств.

 

 

травень, 2011
 
● якщо Ти живеш “сам” або “сама” – але не самотньо…
● якщо більшість молодших від Тебе, Твоїх знайомих, вже бавлять дітей – а Ти – ні…
● якщо зараз Тебе не тягне ні до Подружніх відносин, ні до духовного сану…
 подібні до Тебе нещодавно зустрілися, щоб подумати, помолитися та порозмовляти “про Ваше
 
⇒ послухай приєднаний нижче аудіо-файл: neSamotni.mp3 
 

 

• “Спокуси на дорозі до Бога” (весняні реколекції для всіх, Томашпіль, 27-29.05.2011) 

 

тексти для медитації
 
 
1.     Господь більшу дає благодать, через що й сказано: «Бог гордим противиться, смиренним же дає благодать.» Коріться, отже, Богові, противтеся дияволові, і він утече від вас. Наблизьтеся до Бога, і Він наблизиться до вас. Очистьте руки, грішники! Освятіть серця, двоєдушники! Смиріться перед Господом, і Він вас підійме! (пор. Як 4, 6-10)
 
допоміжні питання:
 
- коли, як відчуваю, відкриваю для нечистого духа те, чим займаюся?
- що для мене практично означає: коритися Богові?
- які перемоги Бога проти спокусника я пережив?
- про які профілактичні заходи у змаганні із спокусами, стараюся?
 
 
 
2.     Тоді Дух повів Ісуса в пустиню, щоб диявол спокушав Його. Він постив сорок день і сорок ночей і нарешті зголоднів. Тоді підійшов до Нього спокусник і сказав: “Коли Ти Син Божий, звели, щоб це каміння та й стало хлібом.” А Той відповів: “Написано: Чоловік житиме не самим хлібом, а кожним словом, що виходить з уст Божих.” Тоді диявол бере Його у святе місто, ставить на наріжник храму і каже: “Коли Ти Син Божий, кинься додолу, написано бо: Він ангелам Своїм волітиме про Тебе, і вони візьмуть Тебе на руки, щоб Ти своєю ногою часом не спотикнувсь об камінь.” А Ісус сказав до нього: “Написано також: Не будеш спокушати Господа, Бога твого.” Знову бере Його диявол на височенну гору й показує Йому всі царства світу і їхню славу, кажучи: “Оце все дам Тобі, як упадеш ниць і мені поклонишся.” Тоді Ісус сказав до нього: “Геть, сатано! Написано бо: Господу, Богу твоєму, поклонишся і Йому Єдиному будеш служити.” Лишив тоді Його диявол. І ось ангели приступили й почали Йому слугувати. (Мт 4, 1-11)
 
допоміжні питання:
 
- чого вчить мене цей фрагмент Євангелія?
- якими різновидами я спокушуваний мене міцніше: пожадливість тіла, пожадливість очей чи Гордовитість?
- що для мене означає вислів, що я можу “брати участь у Перемозі Христа”?

 
⇒ більше фотографійhttp://rnr-rkc.com.ua/categories/all_spring_2011
 
 
 
• весняні реколекції Родинного Апостольства, Томашпіль, 20-22.05.2011 
 
Вперше у цій спільноті Євхаристія відбулась на лоні природи. Не випадково травень місяць присвячений Діві Марії, коли вся природа відновлюється, квітне, так і наша Небесна Мати запрагнула, щоб Її діти розквітли, відновились, наповнились небесними пахощами, щоб оновити і відродити землю, наповнити її Божою любов'ю. (учасниця з м. Чернівці)
 
 

 

Причіплений файлРозмір
zhovti_3.mp33.28 MБ
Ваш голос: Немає Оцінено (524 голосів)