• ВСЕУКРАЇНСЬКЕ ПАЛОМНИЦТВО - ДЕНЬ ЗОСЕРЕДЖЕННЯ (9 березня 2023, Бердичів)
⇒ медитація: Того часу Ісус бере Петра, Якова та Йоана і виводить тільки їх самих на високу гору. І Він преобразився перед ними. Одяг Його став блискучим і таким білосніжним, що жодний білильник на землі не зміг би так вибілити. І з’явився їм Ілля з Мойсеєм, які розмовляли з Ісусом. І озвався Петро, і сказав Ісусові: «Учи-телю, добре нам тут бути. Зробімо три намети: один Тобі, один Мойсеєві та один Іллі!» Однак він не знав, що говорив, - так вони були налякані. І з’явилася хмара, яка отінила їх, і пролунав голос із хмари: «Це Син Мій улюблений, Його слухайте!» І враз, озирнув-шись навколо, не побачили біля себе вже нікого, крім одного Ісуса. (пор. Мк 9, 2-8)
● ким/чим я захоплююсь? як часто?
● …а як часто захоплююся Богом?
● як проявляю такий стан душі?
● наскільки шукаю такого спілкування з Господом?
● що відволікає мене від такого спілкуван-ня з Богом: захоплення чим?... ким?...
● що допомагає мені навертатися до такого формату взаємин з Господом?
● наскільки та чим важливе для мене: захоплення Богом та Його Справами?
• ЗИМОВІ РЕКОЛЕКЦІЇ (26-28 січня 2024, Томашпіль)
Помножувати Дар Довірення
І. день (п`ятниця):
⇒ медитація: Тоді Марія сказала: я - раба Господня. Нехай буде Мені за словом твоїм. І відійшов від Неї ангел. Уставши ж, Марія у дні ці поспіхом пішла у передгір’я, в місто Іудине, і увійшла в дім Захарії, і привітала Єлизавету. Пробула ж Марія з нею близько трьох місяців і повернулася в дім Свій. (пор. Лк 1, 38нн. 56)
- що я роблю - не зволікаючи?
- у яких справах, що стосуються моєї віри - проявляю добрий поспіх?
- скільки доброго запалу у мене для того, щоб ділитися тим, що отримую від Бога - через Діву Марію?
- з ким розмовляв про мій «Акт довірення Марії»? чому?
- як таке моє ділення вірою з іншими - впливає на мене? як поглиблює мої відносини з Богородицею?
ІІ. день (субота)
⇒ медитація: Коли не вистачило вина, Мати Ісуса каже Йому: вина не мають. Ісус го-ворить Їй: що Мені і Тобі, Жінко? Ще не прийшов час Мій. Мати Його говорить слугам: що скаже Він вам, те зробіть. Було ж тут шість кам’яних водоносів. Ісус говорить їм: наповніть посудини водою. І наповнили їх до верху. І говорить їм: тепер зачерпніть і несіть до розпорядника весілля. І понесли. Коли ж розпорядник покуштував воду, що стала вином тоді кличе жениха і говорить йому: ти добре вино зберіг аж досі. (пор. Йн 2, 3-10. 56)
- хто для мене: Діва Марія? приклад чого? заохота до чого? наскільки: щоб я був перед Богом як Євангельський жебрак?
- що допомагає мені не боятися обирати ставлення Євангельського жебрака? наскільки: умирання Ісуса на хресті?
- які мої вчинки віри - коли, всупереч усім та всьому: обрав те, що подобається Богу?
- чиє ставлення для мене ближче: св.Йосифа чи св.Йоана – щоб сприяти Божій Справі: справі Діви Марії?
ІІІ. день (Неділя)
⇒ медитація: Від усякого, кому дано багато, багато й вимагається, і кому багато довірено, з того більше й спитають. Я прийшов вогонь звести на землю, і як хотів би, щоб він уже запалав! Хрещенням маю Я хреститися; і як Я втримаюся, поки це здійсниться! (пор. Лк 12, 48нн)
- як я стараюся бути носієм Божого Вогню - Божого Світла?
- коли Ним запалююсь?
- яка моя чутливість на біль Страждаючого Серця Ісуса?
- що дозволяю Божому Полум’ї робити в мені: очищувати? освітлювати? плекати бажання передавати Його іншим?...
- з якою надією дивлюся на Євхаристію: Джерело усіх Благодатей? як до Нього «присмоктуюсь»
- чи пам’ятаю про порядок: 1. я з Богом єднаюся у благанні 2. тоді можу йти до інших?
- на що впливає пропозиція «дихати» молитвою чотирьох безодень?
• ОСІННІ РЕКОЛЕКЦІЇ (13-15 жовтня 2023, Томашпіль)
І. день (п`ятниця) «Вона перша робить крок до нас - нам на зустріч»:
⇒ медитація: Вiн, у днi плотi Своєї, з великим голосiнням та сльозами принiс молитви i благання Тому, Хто мiг спасти Його вiд смерти; i був почутим за Своє благоговiння; хоч Вiн i Син, однак стражданнями звик до послуху, i, вдосконалившись, став для всiх слухняних Йому причиною спасiння вічного. Про це слiд було б говорити багато; але важко витлумачити, бо ви зробилися нездатними слухати. Бо, зважаючи на вiк, вам належало бути вчителями; але вас знов треба вчити перших початків слова Божого, i для вас потрiбне молоко, а не тверда страва. Кожен, хто годується молоком, несвiдомий у словi правди, бо вiн немовля; а тверда страва властива дорослим, у яких довгим навчанням почуття привченi розрiзняти добро i зло (пор. Євр 5, 7-14)
- які важкі випадки мого життя найбільш вплинули на подальшу мою життєву дорогу?
- чого вони мене навчили? наскільки: послуху Богові та Його Планам?
- який приклад страждаючого Ісуса, випробувань Марії – для мене найважливіший у цій справі?
- у яких важких моментах я помічав поруч Діву Марію? як я старався впускати Її у ці справи?
- який мій досвід: на які мої справи Вона вплинула/впливає?
• аудіо-файл з конференцією:
ІІ. день (субота) «Залиши Мені свої справи – а займися Моїми!»:
⇒ медитація: І сказала Марія: величає душа Моя Господа, і зрадів дух Мій у Бозі, Спасі Моїм, бо зглянувся на смирення раби Своєї, ось-бо віднині ублажатимуть Мене всі роди. Бо вчинив Мені велич Всемогутній, і святе ім’я Його. І милість Його з роду в рід на тих, що бояться Його. Явив могутність руки Своєї, розсіяв гордовитих у помислах сердець їхніх; скинув сильних з престолів і підніс смиренних; голодних сповнив благами, а тих, що багатіють, відпустив ні з чим. Прийняв Ізраїля, отрока Свого, спом’янувши милість, як говорив отцям нашим, Авраамові і нащадкам його до віку. (пор. Лк 1, 46-55)
- як часто прославляю Бога? у яких минулих справах? у яких - теперішніх?
- як приймаю приклад Марії - щоб Бога прославляти у тих справах, які я Йому довірив, а ще зовсім не видно результату?
- що допомагає мені так Бога величати? наскільки - свідомість моєї гріховної марності?
- якою є моя довіра Богу? у чому проявляється? чи - у смиренному прославлені Бога у всьому, що відбувається?
- де шукаю сили до такого ставлення? наскільки Джерелом цієї сили є для мене Страждаюче Серце Люблячого Ісуса, до якого веде мене спів-страждаюче Серце Марії?
- як молюся/дихаю «молитвою чотирьох безодень»?
• аудіо-файл з конференцією:
ІІІ. день (Неділя) «Хіба ж ти потребуєш чого-небудь іншого?»:
⇒ медитація: Симеон взяв Немовля-Ісуса на руки, благословив Бога і сказав: Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром, бо бачили очі мої спасіння Твоє, яке Ти приготував перед лицем усіх народів, світло на просвітлення язичників і славу народу Твого Ізраїля. Йосиф же і Мати Його дивувалися сказаному про Нього. І благословив їх Симеон і сказав Марії, Матері Його: ось лежить Цей на падіння і на піднесення багатьох в Ізраїлі і на знак сперечання, - і Тобі Самій душу пройме меч, - щоб відкрилися помисли багатьох сердець (пор. Лк 2, 28-35)
- яке у мене бажання, щоб Світло Ісуса проникало в людські серця та долі? для кого такого хочу найбільше?
- про що ради цього вже старався?
- як реагую, коли люди, за яких молюся, не змінюються?
- куди йду із моєю знеохотою у цій надважливій справі? наскільки: до Непорочного Серця Марії, яке співстраждає з Серцем Її Сина? про яку МОЮ переміну прошу?
- якою новою надією Бог наповнив мене під час цих реколекцій? про що хочу більше старатися?
• ЛІТНІ РЕКОЛЕКЦІЇ (30 липня -6 серпня 2023, Томашпіль)
НА ШЛЯХУ ДОВІРИ
І. день (понеділок) Дар особистих взаємин з Марією:
⇒ медитація:
Як Ізраїль був хлопцем, Я його покохав, і з Єгипту покликав Я сина Свого. Як часто їх кликав, так вони йшли від Мене, приносили жертви Ваалам, і кадили бовванам. Я ж Єфрема ходити навчав, Я їх брав на рамена Свої, та не знали вони, що Я їх лікував. Я тягнув їх шнурками, що людям лицюють, шнурками любови, і був Я для них немов ті, що здіймають ярмо з-над їхньої шиї, і Я їх годував. Як тебе Я, Єфреме, віддам, як видам тебе, о Ізраїлю? У Мені перевернулося серце Моє, розпалилася разом і жалість Моя! (Ос 11, 1-4. 8)
Господь сказав: «Хіба забути жінка може дитинча своє, чи може не жаліть дитя, що народила? Якби вона й могла забути, то Я повіки не забуду. (Іс 49, 15)
- який мій досвід материнської любові від моїх найближчих? як цей досвід допомагає/заважає мені відкриватися на любов даровану мені Богом у Діві Марії?
- за які Божі справи, які Він вчинив в житті Марії та зараз звершує я найбільше вдячний? наскільки - за Її материнство?
- як я відкривав для себе духовне материнство Діви Марії щодо мене? як з ним співпрацюю?
- як Вона попіклувалася про мої справи матеріальні? як допомагає мені у духовних: у єднанні з Її Сином?
- як Бог почав мене перемінювати - після старань запросити Матір Ісуса у моє внутрішнє життя?
- до яких справ найчастіше впускаю мою Небесну Матінку (які для Неї залишаю закритими)?
Йн 19, 26; Лк 1, 38; Іс 49, 15
• аудіо-файл з конференцією:
ІІ. день (вівторок) Марія формує в нас Божу дитину:
⇒ медитація:
Того часу підійшли до Ісуса учні й мовлять: “Хто найбільший у Небеснім Царстві?” Ісус покликав дитину, поставив її серед них - і каже: “Істинно кажу вам: Якщо ви не навернетеся і не станете, як діти, не ввійдете в Небесне Царство. Хто, отже, стане малим, як ця дитина, той буде найбільший у Небеснім Царстві. Хто приймає дитину в моє ім'я, той мене приймає. Глядіть, щоб ви ніким з оцих малих не гордували: кажу бо вам, що ангели їхні на небі повсякчас бачать обличчя мого Небесного Отця. (Мт 18, 1-5. 10)
- що допомагає мені відкриватися на Діву Марію - як Божий Дар для мене? наскільки: дух Божого дитинства?
- як часто помічаю, що недостатньо мені дивитися на світ моїми очима: що потребую Божого світла? чи тоді прошу Діву Марію - щоб мати участь в Її баченні справ?
- як Бог показував свою силу - унаслідок моїх старань переживати щось з Божою Матір’ю?
- що в мене мусило «завмерти» - щоб я почав більше увіходити в сопричастя з Дівою Марією?
- можливо, колись я констатував: «це не я - це ж Вона в мені живе замість мене Євангелієм!»?...
- як «стара людина», що живе в мені пригальмовує процес єднання з Марією в дусі Божого дитинства?
- у яких ситуаціях моєї безпорадності - Бог проявив Свою Силу?
- наскільки помічаю, що Маріїною є моя дорога до Святості, яку Бог мені пропонує? як на неї погоджуюсь?
Мт 18, 3н. 10; 1 Сам 16, 6н; Лк 1, 51-55; 1 Йн 4, 16; Мт 11, 25; 2 Кор 4, 16; Еф 3, 16-19; Суд 7, 2нн; 2 Кор 12, 9н
• аудіо-файл з конференцією:
ІІІ. день (середа) Повсякдення в обіймах Марії:
⇒ медитація:
Були ж у тій стороні пастухи, що перебували в чистім полі та вночі стояли на сторожі коло своїх отар. Аж ось ангел Господній їм з'явився і слава Господня їх осіяла й великий страх огорнув їх. Ангел же сказав їм: “Не бійтесь, бо я звіщаю вам велику радість, що буде радістю всього народу: Сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель, він же Христос Господь. І ось вам знак: Ви знайдете дитя сповите, що лежатиме в яслах.” І коли ангели знялись від них на небо, пастухи один до одного заговорили: “Ходім лишень до Вифлеєму та подивімся на ту подію, що Господь об'явив нам.” І пішли вони притьмом і знайшли Марію, Йосифа й дитятко, що лежало в яслах. Побачивши його, вони розповіли, що їм було сказано про це хлоп'ятко; і всі, хто чув їх, дивувались тому, що пастухи їм оповідали. Марія ж пильно зберігала все це, роздумуючи в своїм серці. А пастухи повернулися, прославляючи й хвалячи Бога за все, що чули й бачили, так, як їм було сказано. (Лк 2, 8-20)
- якими жестами користуюсь у моєму спілкуванні з Богом? які - для мене найбільш промовисті?
- як для поглиблення мого життя у Божій Благодаті використовую також візерунки Божої Матінки? які особливо?
- як я вдячний Ісусові, що мені віддає Своє місце в обіймах Богородиці?
- які труднощі мені прийшлось/прийдеться подолати, щоб відкритися на цей дар?
- як у цій справі допомагають/заважають мені емоції? як вони ведуть мене - до поглиблення віри?
- як спілкування з Мамою Ісуса - допомагає мені перебувати в Любові Її Сина? як - долати прояви моєї гордовитості?
- як стараюся розвивати дар присутності в моєму житті Діви Марії?
- що стараюся робити «в обіймах Марії»?
- як часто нагадую собі, що це Сам Бог Отець піклується про мене - даючи мені в особливий спосіб Дар Діви Марії? як я Йому за це вдячний?
Лк 2, 12; Йн 19, 26н; 2 Кор 5, 11-17; Рим 8, 31-39; 1 Кор 10, 12н; Лк 19, 20-26; Ді 17, 28
• аудіо-файл з конференцією:
ІV. день (четвер) Марія як приклад довіри Богу:
⇒ медитація:
Увійшла вона в дім Захарії і привітала Єлисавету. І як почула Єлисавета привіт Марії, здригнулася дитина в її лоні, і Єлисавета сповнилася Святим Духом і викликнула голосом сильним: “Благословенна ти між жінками й благословен плід лона твого. І звідкіля мені це, що прийшла до мене мати Господа мого? Ось бо, як голос твого привітання залунав у моїх вухах, дитина з радости здригнулась у моїм лоні. Щаслива та, що повірила, бо здійсниться сказане їй від Господа”. (Лк 1, 40-45)
- чим для мене є віра? наскільки - прилипанням до Бога та Його планів?
- як молюся словами першої частина «Радуйся Маріє»? про що тоді думаю?
- як часто мені приходилось «вірити Надії - всупереч надії»?
- на які запитання мого життя отримую відповіді, коли споглядаю далеко нелегке життя Марії?
- чому кличу Діви Марію? чи тому - щоб як Вона/з Нею, йти до Ісуса?
- які прояви ставлення Марії до Бога особливо хочу наслідувати? наскільки - довірення Йому попри все?
- як Її приклад допомагає мені жити в дусі Божого дитинства?
- як зустрічаю Її під час молитви Божим Словом?
- скільки у мене закоханості в Бога? як приклад Діви Марії допомагає мені йти у цьому напрямку?
- наскільки слово «так» сказане Богові - і для мене улюблене?
- чим оправдовую мою для Марії закритість? як стараюся її долати?
Пс 63, 9; Лк 1, 42-45; Йн 2, 5; Євр 12, 5-7; Мт 18, 1-3; Лк 11, 27н; Мк 3, 35; Лк 1, 38; Мк 14, 36
• аудіо-файл з конференцією:
V. день (п`ятниця) Марія, провідницею на шляху випробувань віри і духовної пустелі:
⇒ медитація:
Народження Ісуса Христа відбулося так: Марія, його мати, була заручена з Йосифом; але, перед тим, як вони зійшлися, виявилося, що вона була вагітна від Святого Духа. Йосиф, її чоловік, бувши праведний і не бажавши її ославити, хотів тайкома її відпустити. І от, коли він це задумав, ангел Господній з'явився йому уві сні й мовив: “Йосифе, сину Давида, не бійсь узяти Марію, твою жінку, бо те, що в ній зачалось, походить від Святого Духа. Вона породить сина, і ти даси йому ім'я Ісус, бо він спасе народ свій від гріхів їхніх.” А сталося все це, щоб здійснилось Господнє слово, сказане пророком: “Ось, діва матиме в утробі й породить сина, і дадуть йому ім'я Еммануїл, що значить: З нами Бог.” Прокинувшись від сну, Йосиф зробив, як звелів йому ангел Господній: прийняв свою жінку. (Mт 1, 18-24)
- якими випробуваннями віри Господь приводив мене до моментів навернення?
- з яких «безвихідних» ситуацій Бог мене вивів?
- роздумуванням яких важких ситуацій життя Марії Бог перемінював мене?
- які складні моменти нашого сімейного життя Бог просвітлює прикладом переживань Йосифа та Марії?
- наскільки також для мене життя є постійним розпізнаванням Божих знаків?
- сіра звичайна буденність: як мені дошкуляє, як спокушає, як веде до святості (на зразок Йосиф та Марії)? чи згаду їхні переживання - коли я нічого не розумію з того, що зі мною відбувається?
- які прояви Божої «строгості» я розпізнав - як Його особливу до мене близькість?
- моменти яких моїх страждань стали нагодою для того, щоб бути з Ним ближче у вірі та любові?
- як часто роздуми про життя Марії стають для мене поштовхом, що зробити іспит сумління?...
Втор 8, 2-5; Пс 22, 2н; Вих 14, 10-14; Мт 1, 18-24; Лк 2, 6н; Мт 2, 13-21; Лк 2, 43-50; Мт 12, 47н; 1 Сам 1, 8
VІ. день (субота) З Марією відкриватися на Божу силу в переживанні слабкості:
⇒ медитація:
Прийшли вони до Йоана та й кажуть йому: "Учителю, отой, що був із тобою по той бік Йордану й що про нього свідчив ти, - он він христить, та й усі до нього йдуть." Йоан же у відповідь промовив: «Не може людина щось приймати, коли не дано воно їй із неба. Самі ж свідчите мені, що я казав: Не Христос я, лише послано мене поперед нього. У кого молода, той і молодий. Дружба ж молодого, що стоїть та й слухає, вельми на голос молодого радіє. Отака й моя радість, що оце сповнилося! Йому треба рости, мені ж маліти. Хто з висоти приходить, той - над усіма. Хто з землі, той земний, той і говорить по-земному. А хто з неба приходить - над усіма той. (Йн 3, 26-31)
- які життєві хрести стали для мене ворітьми до проявів особливого Божого Благословення?
- коли помічаю заклик до духовної боротьби - щоб перемагати в собі прояви «старої людини»?
- як реагую, коли чую заохоту жити як Марія: у смиренні та прихованості - щоб не ставати великим в очах світу?
- на що спрямована моя Маріїність? чи дійсно на те, щоб мого «я» було менше - а більше Її Сина в мені та моїх справах?
- яких моїх сподівань «Бог не виправдав»? у чому я розчарувався Ним та… собою?
- завдяки чому зміг піти далі по «темній стежинці віри»? якою допомогою стала присутність Матері Ісуса?
- наскільки боюся своєї пихи, яка переконує мене, що свій хрест я сам мушу нести? як, попри такі спокуси, запрошую на цю дорогу Діву Марію?
- скільки у мене вдячності Богові за те, що, попри мої сумніви та бунти, можу так служити Божій Справі на Маріїній дорозі?
Мт 16, 24; Йн 12, 24-25; 2 Тим 4; Гал 5, 24; Мт 5, 3-6; Йн 3, 30; Лк 24, 16-21; Йн 19, 26н
• аудіо-файл з конференцією:
VІІ. день (Неділя) У обіймах Марії переживати таємницю хреста:
⇒ медитація:
І плювали на нього, брали тростину й били його по голові. А коли насміялися з нього, скинули з нього плащ, надягнули на нього його одіж і повели на розп'яття. Виходячи ж, вони зустріли одного чоловіка з Киринеї, на ім'я Симон, і примусили його нести хрест його. Прибувши на місце, що зветься Голгота, тобто сказати “Череп-місце”. (Mт 26, 30-33)
А при хресті Ісусовім стояли його мати, сестра його матері, Марія Клеопова та Марія Магдалина. Бачивши Ісус матір і біля неї учня, що стояв, - а його ж любив він, - мовить до матері: "Жінко, ось син твій." А тоді й до учня мовить: "Ось матір твоя." І від тієї хвилі учень узяв її до себе. (Йн 19, 25нн)
- як сприймаю страждання (своє/інших): як заслужену кару - чи як знаряддя очищення, яке дарує Добрий Бог?
- як молитовне споглядання страждань Ісуса впливає на те, як я сприймаю біль? як наближає мене до Матері Спасителя?
- скільки «послуху віри» у переживанні мною страждань? скільки - ставлення «Євангельської дитини»?
- наскільки можу сказати, що мій розум освітлює віра (особливо: у найважчих моментах життя)?
- як присутність Діви Марії впливає на мене, коли у стражданні товаришую іншим?
- як розмірковую про останні мої хвилини у цьому світі? чи - з прагненням, щоб, з’єднаний смертю тіла з Ісусом - міг через Нього увійти у Життя Вічне?
- у які найважчі моменти в моєму житті, помічав діяльну присутність Небесної Матінки біля мене?
- як прояви моєї любові до Діви Марії - допомагають мені розпізнавати Любов Доброго Бога до мене?
Рим 6, 23; Рим 5, 12-19; Іс 53, 3; Рим 5, 6-8
• ВЕСНЯНІ РЕКОЛЕКЦІЇ (12-14 травня 2023, Томашпіль)
І. день (п`ятниця):
⇒ медитація:
Ангел Господній явився йому в язиках полум’я всередині куща. Подивився він і побачив, що кущ палає вогнем, та не згорає. Мойсей подумав: «Підійду й погляну на це дивне видовище, велике диво, чому це кущ не згорає». Коли Господь побачив, що той обійшов, щоб подивитися ближче, промовив: «Не підходь ближче. Скинь сандалі з ніг, бо місце, де ти стоїш, - це свята земля». (Вих 3, 2-5)
Тому нагадую тобі, і надалі розпалюй полум’я дару Божого, що ти дістав, коли я поклав свої руки на тебе. Бог дарував нам не Дух боягузства, а Дух сили, любові й самовладання. (2 Тим 1, 6н)
- чим важливе для мене оновлення у Пасхальну Ніч благодаті Хрещення?
- як Дух Святий розпалює мене? як - через Діву Марію?
- яка моя перша / найбільш особлива зустріч з особою Діви Марії? що / хто у цьому мені допоміг? як часто згадую про це?
- як часто розповідаю про Божу Любов, про любов Богородиці? кому?
- я і «Акт віддання себе Матері Божій в РНР»: що можу сказати у цій справі?
• аудіо-файл з конференцією:
ІІ. день (субота):
⇒ медитація:
Сину мій! Якщо ти приступаєш служити Господу Богу, то приготуй душу твою до спокуси. (Сир 2, 1)
Він, як огонь той у золотаря, і як у пральників луг. І Він сяде топити та чистити срібло, і очистить синів Левія, і їх перечистить, як золото й срібло, і будуть для Господа жертву приносити в правді. (Мал 3, 2н)
“Я хрещу вас водою, але йде ось Потужніший за мене, що Йому розв’язати ремінця від Його взуття я негідний, Він хреститиме вас Святим Духом й огнем!” (Лк 3, 16)
Хоч Сином Він був, проте навчився послуху з того, що вистраждав був. (Євр 5, 8)
- як реагую, коли появляється страждання моє / чиєсь?
- які страждання мене найбільш виховали у послусі та довірі Богу?
- від чого Бог мене очистив через такий важкий досвід? який Дар Любові виростив?
- у що тікаю, коли починається час очищень?
- у яких ситуаціях, коли не стало моїх сил - почав діяти Бог?
- як розвиваю в собі Дар довірення Діві Марії? про що мав би більше подбати?
- яке добро Бог закріпив у полум’ї випробувань, страждання?
ІІІ. день (Неділя):
⇒ медитація:
І будуть дивитись на Мене, Кого прокололи. (Зах 12, 10)
Бачивши Ісус матір і біля неї учня, що стояв, - а його ж любив Він, - мовить до матері: "Жінко, ось син твій." А тоді й до учня мовить: "Ось матір твоя." І від тієї хвилі учень узяв її до себе. (Йн 19, 26н)
А тоді промовляє до Томи: "Подай сюди твій палець і глянь на мої руки. І руку твою простягни і вклади її у бік Мій. Та й не будь невіруючий, - а віруючий!" І відказав Тома, мовивши до Нього: "Господь мій і Бог мій!" (Йн 20, 27н)
Христос проповідується, а тим я радію та й буду радіти. (Флп 1, 18)
- як адорую Рани Ісуса?
- як запрошую Діву Марію, коли молюся до Бога?
- як реагую на слова: «Ісус і для мене вчинив місце у Серці Марії»?
- які важкі моменти - сформували мої відносини з Небесною Матінкою?
- про що Їй розповідаю?
- як часто помічаю зло гріха - коли залишаю Бога, спілкування з Його Матір’ю? як борюся - щоб таким не грішити?
- як я готовий приймати від Бога (через Марію) те, чого не дуже хочу?
- хто для мене став / є свідком - що Бог любить?
- як я можу впливати на інших Божественною Любов’ю, яка в мені?
• ЗИМОВІ РЕКОЛЕКЦІЇ (27-29 січня 2023, Томашпіль)
І. день (п`ятниця):
⇒ медитація: З фарисеїв один чоловік був, Никодим на ймення, зверхник серед юдеїв. Прий-шов він до Ісуса вночі й каже до Нього: "Равві, ми знаємо, що прийшов єси вчитилем від Бога: ніхто бо, з ким немає Бога, не спро-можен такі чуда творити, що Ти їх твориш." Озвався Ісус і мовив до нього: "Істинно, істин-но кажу тобі: Коли хтось не вродиться з Висоти, не бачити йому Божого Царства". Никодим же Йому: "Як може чоловік уродитись, коли вже старий?" Відрік Ісус: «Істинно, істинно кажу тобі: Коли хтось не вродиться з води та Духа, не спроможен увійти у Царство Боже. Що народжується від тіла - тіло, а що народ-жується від Духа - дух. Не дивуйся, що я сказав тобі: Треба вам уродитися з висоти. Вітер віє, куди забажає, і шум його чуєш, а не відаєш, звідки приходить і куди відходить. Так бо і з кожним, хто народжується від Духа». Озвався Никодим і мовив до Нього: "Як воно може статись?" (пор. Йн 3, 1-8)
- як я визнаю Ісусові мою віру, мою любов до Нього?
- що роблю для того, щоб у моєму серці поширювалося Боже Царство? як для цього використовую моє перебування у Спільноті Церкви?
- як відповідаю Богові на несподіванки, у яких Він до мене приходить? скільки у мене піддатливості Святому Духові?
• аудіо-файл з конференцією:
ІІ. день (субота):
⇒ медитація: Твоїми кіньми топчеш море, - шумовиння вод великих. Почув я це, і затремтіло моє нутро; на вість про це уста в мене задрижали. Біль проймає мої кості, і ступні мої підо мною захитались. Я жду спокійно на день нещастя, щоб упало на народ, який на нас нападає. Та хоч би й не цвіла смоківниця вже більше, у виноградниках не було врожаю; хоч би й завів плід дерева оливкового, і ниви не родили більше хліба, зникли з кошари вівці, і не було в хлівах товару, - я все ж таки в Господі буду радіти, і веселитись у Бозі, моїм Спасителі. Господь - мій Владика, Він моя сила. Він робить мої ноги, немов у сарни, і на верховини Він виведе мене. (пор. Ав 3, 15-19)
- як часто «радість у Богові» є моєю реакцією на життєві труднощі? чому?
- наскільки такі моменти наближають мене до Бога (можливо - віддаляють…)?
- що є для мене іскорками Надії у цей надважкий час? які моменти з життя Святого Сімейства?
- як частот помічаю, що шукаю у чомусь чиєїсь вини – замість того, щоб шукати Божого Милосердя, прощення?
- як, ради вирощування Надії, стараюся про добрі вчинки, давати/приймати пробачення?
• аудіо-файл з конференцією:
ІІІ. день (Неділя):
⇒ медитація: Перш, ніж постали гори і народилася земля, і всесвіт, від віку й до віку Ти єси Бог. Ти повертаєш людей у порох, кажучи: "Поверніться, сини людські!" Бо тисяча літ в очах у Тебе, мов день учорашній, що минув, і мов нічна сторожа. Змітаєш геть їх: вони стають, мов сон уранці, Мов та трава, що зеленіє. Уранці квітне й зеленіє, а ввечорі - підтята висихає. Бо гинемо від гніву Твого, і стривожились ми від обурення Твого. Поставив Ти провини наші перед Собою, гріхи наші таємні перед світлом обличчя Твого. Усі бо наші дні никнуть від гніву Твого; літа наші минають, мов зідхання. Дні віку нашого сімдесят років, а як при силі - вісімдесят років; і більшість із них - то труд і марність, бо скоро линуть, і ми зникаєм. Навчи ж нас дні наші рахувати, щоб ми дійшли до розуму доброго. Насити нас милістю Твоєю вранці, щоб ми раділи й веселились по всі дні наші. Звесели нас мі-рою днів, за яких засмутив єси нас, мірою літ, що ми в них звиділи горе. (пор. Пс 90, 2-15)
- який помічаю сенс того, що все у створеному світі проминає?
- що використовую для того, щоб «вхоплюватися» Ісуса? як мені для цього служить: молитва, Таїнства, служіння іншим?
- що навчило мене «мудро дні мої рахува-ти», у скороминучості справ цього світу - «доходити до розуму доброго»?
- як, для Вічності з Богом, використовую мою грішність?...
• ОСІННІ РЕКОЛЕКЦІЇ (21-23 жовтня 2022, Томашпіль)
І. день (п`ятниця):
⇒ медитація: «Я прийшов, щоб запалити вогонь на землі. І як же Я прагну, щоб він мерщій розгорівся!» (пор. Лк, 12, 49н) Один воїн, узявши спис, проколов Ісусові бік, і з рани бризнули кров і вода. Сказано у Святому Писанні: «Вони дивитимуться на Того, Кого прокололи списом». (пор. Йн 19, 34.37)
- чим для мене є час проведений перед Пресвятими Дарами?
- як до мене промовляє зображення Пресвятого Серця Ісуса? Непорочного Серця Діви Марії?
- як реагую на слова: «Моє Серце тепер б’ється у Пресвятій Євхаристичній Гостії»?
- що переконує мене до того, щоб йти на Адорацію? більше моя негідність - чи моя «хорошість»? як: слова св.Фаустини?
• аудіо-файл з конференцією:
• в темі конференції 1. дня: нова пісня
1. В моєму серці Ти, Хто є - Господь всього творіння
В моєму серці Ти, у Тебе - світу володіння
Ось Ти - Агнець /- Божа Жертва за усіх
Коли Ти в моєму серці: Відроди Любов в мені!
2. В моєму серці Ти, Який сліпому зір даруєш
В моєму серці Ти, Який рукою шторм гамуєш
Ось Ти тут - Володар ангельських шляхів
Коли Ти в моєму серці:
Віру відроди в мені!
3. В моєму серці Ти, Який ходив по хвилях моря
В моєму серці Ти, Який рятуєш у час горя
Ось Ти тут - прийшов життя створить новим
Коли Ти в моєму серці:
І Надю відроди!
ІІ. день (субота):
⇒ медитація: «Я знаю вчинки твої, і знаю, що ти ні гаряча, ні холодна. Як би хотів Я, щоб ти була чи холодна, чи гаряча! Та оскільки ти ні те, ні се, то виплюну Я тебе з уст Моїх. Бо ти кажеш: „Я заможна, я розбагатіла, мені вже нічого не потрібно”. Але не усвідомлюєш ти того, що ти злиденна, жалюгідна, бідна, сліпа та гола. Раджу тобі купити в Мене золото, очищене вогнем, щоб ти справді змогла розбагатіти. А також білий одяг, щоб прикрити твою безсоромну голизну, й цілющої мазі, щоб намастити очі свої, аби прозріти. Я виправляю й караю тих, кого люблю. Покайся! Будь ревною і доведи, що найголовніше для тебе - праведне життя!» (пор. Од 3, 15-19)
- як часто успокоюю сам себе: «я в порядку перед Богом»?
- наскільки боюся своєї літеплості?
- завдяки кочу «прокидаюся» з такого духовного маразму? як для цього допомагає мені споглядання хреста, молитва «хресної дороги», адорація Страждаючого в Євхаристії Серця Ісуса?
- як реагую на слова: я покликаний, щоб жити, як «Божий домашній» у радикальній відкритості мого серця для Бога?
- чи хочу чуда навернення з моєї літеплості? чому?
ІІІ. день (Неділя):
⇒ медитація: Коли Ісус ішов звідти, то побачив чоловіка на ім’я Матей, який сидів у будці, збираючи податки. Ісус сказав йому: «Слідуй за Мною!» Тож Матвій встав і вирушив за Ним! (пор. Мт 9, 9)
Бо якби ви мали навіть десять тисяч наставників у Христі, ви не матимете багато батьків. Це я через Благовість дав вам життя в Ісусі Христі. Тож благаю вас: наслідуйте мене. (пор. 1 Кор 4, 15н)
Бо якби ви мали навіть десять тисяч наставників у Христі, ви не матимете багато батьків. Це я через Благовість дав вам життя в Ісусі Христі. Тож благаю вас: наслідуйте мене. (пор. 1 Кор 4, 15н)
- наскільки те, що роблю в моєму житті, є відповіддю на Ісусові слова: «іди за Мною»? як часто про це думаю?
- яким є моє, як людини охрещеної, батьківство духовне?
- через які мої жертви я старюся народжувати для Бога моїх найближчих, інших людей?
- хто розбудив у мені Любов до Бога? як їх згадую?
- які мої взаємини з Богом? чи можу сказати, що «ми з Ним пара»?
- що мені заважає відповідати на «пропозицію» Ісуса: мої слабкості чи переваги?
• ЛІТНІ РЕКОЛЕКЦІЇ (24-30 липня 2022, Томашпіль)
ОБИРАЮ ВСЕ ТЕ, ЧОГО ТИ ХОЧЕШ (св. Тереза від Дитятка Ісус)
Мій Отче!
Я віддаю себе Тобі
Роби зі мною, що Ти хочеш.
Що б Ти не робив зі мною, я Тобі дякую.
Я готовий на все
Я приймаю все.
Поки Твоя воля виконується в мені і в усіх Твоїх створіннях,
я більше нічого не хочу, Боже мій.
Амінь.
(молитва бл. Шарла де Фуко)
У реколекціях цього року пропонується:
• ранкова медитація на основі Біблійних читань Святої Літургії даного дня
• аудіо-файли з конференціями на кожен день
• Біблійні фрагменти, які можемо самостійно прочитати/роздумати після конференції в особистій праці із Святим Письмом
день 1.: аудіо-файл з конференцією:
Іс 6, 8; Мк 14, 35н; Лк 1, 28.38; Лк 12, 49; Йн 19, 28
день 2.: аудіо-файл з конференцією:
Пс 1; Пс 115, 3-9; Пс 118, 8н; Пс 119, 105; Мт 6, 19нн; Мт 6, 24; Мт 7, 24-27; Лк 1, 56; Лк 6, 39; Лк 12, 16-21; Йн 13, 34; 2 Сол 3, 12
день 3.: аудіо-файл з конференцією:
Бут 22, 1-18; Пс 25, 4н; Пс 27, 11; Пс 119, 9-16; Ос 11, 3н; Мт 10, 39; Мт 14, 27-31; Мт 16, 21нн; Йн 2, 5; Йн 3, 8; Йн 19, 27; Рим 7, 14-25
день 4.: аудіо-файл з конференцією:
Бут 3, 19; Бут 18, 27; Пс 90, 3-10.12; Еккл 1, 2-11; Мудр 1, 13н; Мт 6, 19нн; Лк 12, 16-21; Йн 6, 63; 1 Кор 7, 29нн
день 5.: аудіо-файл з конференцією:
Бут 1, 2; Іс 7, 1-13; Єр 1, 9н; Мт 7, 21нн; Мт 16, 22н; Мк 10, 46-49; Лк 1, 34-38; Лк 12, 48; Йн 2, 19-22; Йн 3, 8; Рим 6, 3-11; 1 Кор 15, 7нн
5а.: аудіо-файл з конференцією:
Суд 7, 2-7; 1 Сам 8, 6-22; 1 Цар 19, 11-13; Йона 1, 3 – 2, 1; Мк 6, 47-51; Мт 5, 4. 11; Йн 3, 8
день 6.: аудіо-файл з конференцією:
Mт 4, 10; Mт 16, 22-23; Mт 18, 6-9; Mт 23, 23; Mт 26, 31-33; Лк 17, 1н; Ді 11, 7-10; Рим 7, 14.19; Євр 12, 14н
день 7.: аудіо-файл з конференцією:
Пс 22, 2н; Іс 49, 14н; Ос 11, 8н; Мт 15, 22-28; Лк 11, 9; Лк 23, 39-43; Євр 12, 5-11; Од 3, 19
• ВЕСНЯНІ РЕКОЛЕКЦІЇ (20-22 травня 2022)
про Любов
І. день (п`ятниця):
⇒ медитація: Я прийшов, щоб запалити вогонь на землі. І як же Я прагну, щоб він мерщій розгорівся!
Отак Бог виявив до нас любов Свою: Він послав Свого єдиного Сина в світ, щоб через Нього ми дістали життя. Справжня любов не в тому, що ми полюбили Бога, а в тому, що Він нас полюбив і послав Свого Сина в жертву, щоб спокутувати гріхи наші.
(пор. Лк, 12, 49; 1 Йн 4, 9н)
- які прагнення, згідні духа Євангелія, плекаю? наскільки - прагнення Божої Любові?
- що роблю для того, щоб, перш за все, приймати Божу Любов?
- як мене перетворювала Божа Любов: яким я ставав?
- як я передаю Любов: даючи щось - чи себе?
- яка моя унікальна дорога до Святості?
• аудіо-файл з конференцією:
ІІ. день (субота):
⇒ медитація: Хто каже, що ти кращий за інших? І що ти маєш такого, що не було дано тобі? Але якщо все, що маєш ти, отримав як дарунок, то чого ж вихвалятися, наче лише своїми силами здобув усе це?
Слухай! Ось Я стою біля дверей і стукаю. Якщо хтось з вас почує Мій голос і відчинить двері, Я ввійду в його дім і сяду з ним їсти, а він зі Мною. (пор. 1 Кор 4, 7; Од 3, 20)
- що роблю, коли появляються у мене прагнення жити Божою Любов’ю? наскільки - «прилипаю» ними до Ісуса?
- як використовую для цього мою участь в Євхаристії?
- у яких моментах Святої Літургії розпізнаю, що Ісус «сукає до мене»?
- у якому ставленні відповідаю Стукаючому до мене Господу? наскільки - як той,хто сам від себе немає нічого?
- кого даю іншій людині: Бога - чи самого себе?
• аудіо-файл з конференцією:
ІІІ. день (Неділя):
⇒ медитація: Того ж дня двоє Ісусових учнів йшли до містечка Емауса. По дорозі вони обговорювали все, що сталося. І от саме під час цієї розмови Сам Ісус наблизився до них, й пішов далі з ними разом. Ісус запитав їх: «Що це за речі, які ви обговорюєте між собою доро-гою?» Вони зупинилися й сумно подивилися на Нього. Один із них сказав Ісусу: «Ти, мабуть, один такий, хто мешкає у Єрусалимі й не знає про те, що там сталося останніми днями, що сталося з Ісусом з Назарета. То був Чоловік, Який виявився пророком, могутній ділом і сло-вом, перед Богом і всіма людьми. Ми споді-валися, що це був саме Той, Котрий збирався визволити Ізраїль. Сьогодні, третього дня відтоді, як Його було страчено, деякі наших жінок приголомшили нас: рано вранці вони пішли до могили, де Його було поховано, але не знайшли там Його тіла. Вони прийшли й роз-повіли нам, що їм було видіння - вони бачили Ангелів. І Ангели сказали їм, що Ісус живий. Тоді Ісус сказав їм: «Ви такі нерозумні! І як тяжко вам повірити у те, про що говорили пророки! Чи не мусив Христос прийняти ці страждання, а потім увійти у славу Свою?» І так, починаючи з Мойсея, зупиняючись на кожному з пророків, Ісус пояснив тим двом Своїм учням те, що сказано про Нього в усьому Святому Писанні.
Біля хреста, на якому був розіп’ятий Ісус, стояли Його мати, материна сестра, Клеопова жінка Марія та Марія Маґдалина. Побачивши, що Його матір і учень, якого Він дуже любив, стоять поруч, Ісус промовив до матері: «Жінко, ось твій син». І учневі: «Це твоя мати». І учень узяв її до себе, і жила вона потім у нього. (пор. Лк 24, 13-27; Йн 19, 25нн)
- як шукаю Надії у темний час? наскільки - слухаючи Боже Слово?
- як часто помічаю, що рушійною силою для мене є пошуки схвалення людьми - щоб люди бачили й похвалили?
- що допомагає мені на перше місце ставити Бога, духовне життя - щоб від Нього отримувати схвалення?
- як часто сила негативних бунтівних емоцій, на які собі дозволяю, заслонює Боже Добро, яке робиться через мої руки?
- наскільки боюся й уникаю смутку, який не веде мене до каяття, до навернення?
- як хочу пізнавати Божу Любов до мене? чи - на шляху пізнавання безодні моєї марності?
- що для мене затемнює Надію Воскресіння?
- що робить мене нездатним приймати Надію, яку приніс Воскреслий Ісус?
- які мої ідоли занурюють мене у байду-жість для Бога присутнього біля мене?
- коли я проявляю комусь любов, як присутність?
- якими найважчими подіями була розтрощена моя Надія? як вона відроджується?
• ЗИМОВІ РЕКОЛЕКЦІЇ (28-30 січня 2022)
як жити довірою у важкий час
ІІІ. день (Неділя):
⇒ медитація: Того дня Господь Сил учинить на оцій горі бенкет для всіх народів, бенкет, де буде ситне м’ясо, бенкет, де буде добре вино, ситне м’ясо шпиковисте, добре вино, проціджене й чисте. Він знищить на оцій горі заслону, що запинає всі народи, і покривало, що вкриває всі народи. Він знищить смерть навіки. І витре Господь з усіх облич сльози і зніме ганьбу зі свого люду по всім світі, бо Господь сказав так. Того дня скажуть: «Ось Він, наш Бог! На Нього ми надіялися, і Він нас спас. Ось Господь! На Нього ми надіялися. Радіймо і веселімося Його спасінням!» (пор. Іс 25, 6-10)
- скільки у мене, як у християнина, віри в остаточну перемогу Ісуса Христа? нас-кільки для мене Христос - Переможець?
- наскільки хочу прозрівати - щоб помічати у всьому прояви Божої Любові?
- якої ганьби хочу позбутися? як розкриваю перед Богом ці справи?
- скільки у моїй довірі - відкритості на те, що захоче мені дати Добрий Бог?
- з якою надією віддаю Богу під час Євхаристії свої «крихти» - щоб Він міг мені давати без обмежень усе й найкраще?
- чи, очікуючи від Бога найбільших дарів - старюся дякувати за те найменше, що отримую від Нього?
ІІ. день (субота):
⇒ медитація: Будуть знамення на сонці, і місяці, і зорях, а на землі тривога народів у сум’ят-ті морського реву та розбурханих хвиль, коли люди ціпенітимуть від страху та очі-кування того, що надходить на цілий світ, бо сили небесні захитаються. І тоді побачать Сина Людського, який гряде на хмарі зі силою і великою славою. Коли ж почне це збуватися, випростайтеся і підійміть свої голови, бо наближається ваше викуплення. Вважайте на самих себе, щоб ваші серця не обтяжу-валися ненаситністю, пияцтвом і життєвими клопотами, і щоб не надійшов на вас той день несподівано, наче пастка, бо прийде він на всіх, хто проживає на поверхні всієї землі. Тож пильнуйте, молячись, у кожному часі, щоби змогли ви уникнути всього того, що має відбутися, - і стати перед Сином Людським. (пор. Лк 22, 25-36)
- якими життєвими «ляпасами» Бог упорядковував моє життя, як християнина?
- чи помічаю, що необхідними для мене є такі життєві потрясіння - з приводу мого духовного «склерозу»?
- що для мене було опорою у найважчі хвилини? на що хочу опиратися у майбутньому?
- наскільки розуміння того, як Бог мене любить, є для мене порятунком у надважкий час? якою молитвою тоді єднаюся з Ним?
- що допомагає мені дивитися на себе критичним оком? наскільки: Сповідь, іспит сумління?
І. день (п`ятниця):
⇒ медитація: Хлопець Ісус залишився в Єрусалимі; та не знали того Його батьки. Думаючи, що Він десь у громаді, вони пройшли день дороги і стали шукати Його поміж родичами та знайомими; і, не знайшовши, вони повернулися до Єрусалима, шукаючи Його. І сталося, що через три дні знайшли Його в храмі; Він сидів серед учителів, слухав їх та розпитував. Усі, які слухали, дивувалися Його кмітливості та відповідям. Побачивши Його, вони були приголомшені; і мати Його сказала Йому: «Дитино, чому Ти нам таке вчинив? Ось Твій батько і я, охоплені болем, шукали Тебе». А Він сказав до них: «Чому ж ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що Мені треба бути у справах Мого Отця?» (пор. Лк 2, 41-50)
- наскільки я людина, яка любить ставити запитання? як оживлюється моя сім'я тим, що розмовляємо, цікавимося, разом досліджуємо?
- чого стосуються такі запитання? наскільки - найважливішого: нашої сім'ї?
- як для мене стало зрозумілим, що моя сім'я - щось святе?
- чого шукаю в родині: власної вигоди - чи добра моїх найближчих (згідно Божого плану)?
- як проблеми у відносинах з моїми домашніми - навертають мене до більш християнського життя?
• ОСІННІ РЕКОЛЕКЦІЇ (14-17 жовтня 2021)
про Мудрість жити Вірою, Надією, Любов`ю
ІV. день (Неділя):
⇒ медитація: Любі, любім один одного, бо любов від Бога, і кожен, хто любить, народився від Бога і знає Бога. Хто не любить, той не спізнав Бога, бо Бог - Любов. Цим виявилася до нас любов Божа, що Бог Свого єдинородного Сина послав у світ, щоб ми жили через Нього. Любов же полягає не в тому, що ми полюбили Бога, а що Він полюбив нас і послав Сина Свого - примирення за гріхи наші. Любі, коли Бог так полюбив нас, то й ми повинні один одного любити. Бога ніхто ніколи не бачив. Коли ми любимо один одного, то Бог у нас перебуває, і Його любов у нас досконала. Що ми перебуваємо в Ньому, і Він у нас, ми пізнаємо з того, що Він дав нам від Духа свого. І ми бачили і свідчимо, що Отець послав Сина - Спаса світу. (пор. 1 Йн 4, 7-14)
- що роблю для того, щоб виконати Дві Головні Заповіді Любові?
- як часто помічаю, що недостатньо проявляю любов (до Бога чи людей)?
- наскільки пам’ятаю про підказку: «щоб когось любити - маю вперше сам наповнюватися Любов’ю Бога»?
- про що стараюся, щоб вбирати Божу Любов?
- як занедбую цю надважливу Справу? про що маю більше старатися?
ІІІ. день (субота):
⇒ медитація: Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне. Блаженні тихі, бо вони успадкують землю. Блаженні засмучені, бо будуть утішені. Блаженні голодні та спраглі справедливості, бо вони наситяться. Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога. Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться.
Блаженні переслідувані за правду, бо їхнє Царство Небесне. Блаженні ви, коли вас будуть зневажати, гонити та виговорювати всяке лихо на вас, обмовляючи Мене ради. Радійте й веселіться, бо нагорода ваша велика на Небі. (пор. Мт 5, 5-12)
- чим для мене є слова Восьми Блаженств?
- у яких важких ситуаціях стали для мене світлом?
- як ці обіцянки Ісуса впливають на розвиток моєї Надії?
- як - на мою конкретну поведінку?
- чи можу сказати, що я, як християнин - людина Надії (згідно підказок Божого Слова)?
ІІ. день (п`ятниця):
⇒ медитація: Коли Ісус увійшов у Капернаум, приступив до нього сотник, благаючи Його словами: “Господи, слуга мій лежить дома розслаблений і мучиться тяжко.” Ісус каже до нього: “Я прийду й оздоровлю його.” Тоді сотник у відповідь мовив: “Господи, я недостойний, щоб Ти ввійшов під мою покрівлю, але скажи лише слово і слуга мій видужає. Бо і я теж підвладний чоловік, маю вояків під собою, і кажу цьому: Іди, - і йде, а тому: Ходи, - і приходить; і слузі моєму: Зроби це, - і він робить.” Почувши це Ісус, здивувався і сказав тим, що за Ним ішли: “Істинно кажу вам: Ні в кого в Ізраїлі Я не знайшов такої віри. Кажу вам, що багато прийде зо сходу й заходу, і засядуть з Авраамом, Ісааком та Яковом у Царстві Небеснім.” І сказав Ісус сотникові: “Йди, хай тобі станеться за твоєю вірою!” І видужав слуга тієї ж години. (пор. Мт 8, 5-13)
- віра яких людей (Біблійних персонажів та тих, хто живе в наш час) мене здивувала? до чого заохотила?
- якими проявами віри я стараюся здивувати Ісуса? з ким погоджую такі зусилля?
- чи мені достатньо слів Ісуса: “Йди, хай тобі станеться за твоєю вірою”, коли щось Йому довіряю?
- що роблю для того, щоб моя віра розвивалася не в напрямку набожності, але згідно Духа Євангелія?
• аудіо-файл з конференцією:
І. день (четвер):
⇒ медитація: І відрікає їм Ісус: «Прийшла година для прославлення Сина Чоловічого. Істинно, істинно говорю вам: Пшеничне зерно, коли не впаде на землю і не завмре, залишиться саме-одне; коли ж завмре, то рясний плід принесе. Хто життя своє любить, той погубить його; хто ж зненавидить своє життя на цьому світі, той збереже його, щоб жити вічно. Хто служить мені, хай іде слідом за мною: і де Я, там і слуга Мій буде. Того, хто Мені служить, пошанує Отець. Тепер стривожилась душа Моя, - і що Мені казати? Спаси Мене, Отче, від години цієї? Але на те ж Я і прийшов - на цю годину! Отче, прослав Своє Ім'я!» І голос із неба злинув: «І прославив, - і знову прославлю!» (пор. Йн 12, 23-28)
- чим я пишаюся (як гарним зерном)? що хочу - щоб в мені зростало та помножувалося? наскільки таке думаю про Віру, Надію, Любов?
- як вдячний за зернинки Віри, Надії, Любові отримані в День мого Хрещення?
- що реально робив, щоб про них піклуватися?
- як вони в мені завмирали/завмирають - щоб давати справжні плоди Божого Життя в мені? яка моя свідома участь у цьому процесі?
• ЛІТНІ РЕКОЛЕКЦІЇ (19-25 липня 2021, Томашпіль)
ПОКОРА Є ПРАВДОЮ
1. Покора: бігти, щоб зайняти останнє місце.
Смирення є фундаментом життя заснованого на вченні Христа, яке міститься в Євангелії.
Для того, щоб ставати смиренним - потрібно починати з дрібниць. Тому краще наважуватися на зречення малі, але на такі, про які стараємося постійно.
Найголовніше - повсякденно намагатися перекреслювати себе, завжди бажаючи знищувати прояви свого егоїзму й гордовитості, навіть якщо постійно зазнаємо поразки.
Уособленням покори є Марія. Саме з уваги на її смирення Бог покликав її стати Матір’ю Свого Сина. Тому і ми: не шукаймо нашої величності, того, щоб інші нас визнавали, поважали і любили. Навпаки, плекаймо бажання бути останніми та забутими - так, як забутим і непоміченим було Святе Сімейство з Назарета.
для медитації: Перед святом Пасхи Ісус, знаючи, що вибила Його година переходу з цього світу до Отця, полюбивши своїх, що були в світі, полюбив їх до кінця. І під час вечері, коли то диявол уже вклав у серце Юди Іскаріотського, сина Симона, щоб зрадив Його, Ісус знаючи, що Отець усе дав Йому в руки, і що від Бога Він вийшов і до Бога повертається, встав від вечері, скинув одіж, узяв рушника й підперезався. Тоді налив води до умивальниці й почав обмивати учням ноги та обтирати рушником, яким був підперезаний. Підходить, отже, і до Симона Петра, - та той Йому: «Ти, Господи, - мені вмивати ноги?» Каже йому Ісус у відповідь: «Те, що Я роблю, ти під цю пору не відаєш; зрозумієш потім». Петро ж Йому каже: «Ні, не митимеш моїх ніг повіки!» - «Коли Я тебе не вмию, - одрікає Ісус, - то не матимеш зо Мною частки». «Господи, - проказує до Нього Симон Петро, - то не тільки ноги, але і руки, і голову!» А Ісус йому: «Тому, хто обмитий, нічого не треба вмивати, крім самих ніг; увесь бо він чистий. І ви чисті, та - не всі». Знав бо, хто зрадити Його мав, тим то й мовив: «Не всі ви чисті». Обмивши їм ноги, вбрався знову в одіж, сів до столу та й каже до них: «Чи знаєте, що Я зробив вам? Ви звете мене: Учитель, Господь, і правильно мовите, бо Я є. Тож коли вмив вам ноги Я - Господь і Учитель, - то й ви повинні обмивати ноги один одному. Приклад дав Я вам, щоб і ви так робили, як оце Я вам учинив. Істинно, істинно говорю вам: Слуга не більший за пана свого, а посланий не більший за того, хто послав його. Знавши те, щасливі будете, коли так чинитимете».(Йн 13, 1-17)
- на якому основному фундаменті стараюся будувати моє християнське життя? наскільки - на смиренні?
- чим стараюся «притягувати» Бога до себе? чи дійсно - покорою?
- що роблю, коли переконуюсь, що не стаю кращим?
- яким хочу бути: більш досконалим - чи більш покірним?
- яка моя реакція на слова слушної/неслушної критики?
- яким з головних гріхів Бог лікує мене з моєї пихи? як я вдячний за такі Божі діяння?
- з якою ревністю стараюся наслідувати відносини Ісуса до Небесного Батька - зокрема на дорозі приниження?
- наскільки люблю хрест - як перемагання Силою Божою (не моєю) труднощів на дорозі до святості та спасіння?
- що роблю для того, щоб “повсякденно намагатися перекреслювати себе, бажаючи знищувати прояви свого егоїзму й гордовитості”?
- що мене найбільш захоплює у Діви Марії? наскільки - позитивна сила Її смиренності?
- як наслідую життя Святого Сімейства? наскільки - бажанням бути “забутим і непоміченим”?
Чис 13, 1-2; 13, 25-14, 2; 14, 26-30; 34-35; Йов 2, 10; Мт 5, 7-12. 7, 13. 11, 29. 23, 27н; Лк 2, 52. 16, 10; 1 Кор 4, 7. 10, 12; 2 Кор 12, 10; 1 П 5, 5; 1 Йн 1,8;
• аудіо-файл з конференцією → https://fb.watch/v/MQ_iuBoa/
2. Гордовитість - смертельний ворог духовного життя.
На початковому етапі шляху до святості у нашому внутрішньому житті можемо побачити змішування двох протилежних реальностей: щедрості діяння Божої благодаті та безміру нашої людської марності.
На цьому етапі ми регулярно приписуємо собі те, що Бог робить через нас.
Прояви цієї нашої духовної марності добре видно у реакціях на деякі наші, навіть незначні, успіхи чи крихти симпатій з боку інших людей.
Радість, яка нас тоді охоплює, часто виникає з егоїстичних причин; така радість підживлює нашу гордовитість.
Коли загрожує пиха знань або влади та самовпевненості у собі - стає необхідним визнавати свою духовну марність і прикликати Боже Милосердя. Однаковою бо мірою влада, як і знання, можуть ставати чинниками, які розбещують.
для медитації: Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що даєте десятину з м'яти, кропу і кмину, а занедбуєте, що найважливіше в законі: справедливість, милосердя і віру. І те слід робити, і того не слід лишати. Сліпі проводирі, що комара відціджуєте, а ковтаєте верблюда. Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що очищаєте зверху чашу й миску, а всередині вони повні здирства та нездержливости. Сліпий фарисею! Очисть но спершу середину чаші й миски, щоб і назовні були чисті. Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що схожі на гроби побілені, які зверху гарними здаються, а всередині повні кісток мертвих і всякої нечисти. Отак і ви: назовні здаєтесь людям справедливі, а всередині ви сповнені лицемірства й беззаконня. (Мт 23, 23-28)
- чи погоджусь бути лиш посудом для Бога та Його дарів – за прикладом Діви Марії?
- які Божі дари собі привласнюю? як часто це помічаю?
- як часто констатую, що це добро, яке роблю лише на натуральному рівні – надто мало?
- що допомагає мені помічати, що і я – «мертве море»? які конкретні прояви цього стану?
- як часто помічаю, що живу, наче Бога не існує?
- які мої радості стали поживою для моєї пихи?
- якими активними зреченнями стараюся скрушувати «масив моєї пихи»? чи ними дорожу?
- якими ситуаціями (пасивними очищеннями) Бог приборкує мою гордовитість? як Йому за них дякую? наскільки їх хочу?
- як мене розбещує вдала мені довірена та те, що знаю?
- що спонукає мене активізувати активні зречення? наскільки – любов (до) Небесного Батька?
- до чого заохочує мене факт, що ще живу? чи – до посилення змагань у пізнаванні правди про мене та Люблячого Бога?
Іс 29, 16. 45, 9нн; Єз 18, 23. 28, 12-17. 33, 11; Мт 11, 20-24. 25, 13; Лк 1, 51н. 11, 9-13; Йн 15, 1н; Рим 9, 20;
• аудіо-файл з конференцією → https://fb.watch/6SjLg5qXLH/
3. Правда, яка визволяє.
Кожен з нас, подібно як писав про себе святий Павло, робить те зло, якого робити не хоче.
Рушійною силою наших вчинків, як правило, є егоїзм.
Весь час є в нас переконання, що самі з себе ми можемо стати досконалими… Забуваємо, що умовою досконалості, яка дозволить нам стати «житлом» Бога, є наша все більш повна відкритість до Нього - через те, що стаємо перед Ним у правді. Однак ми, як правило, не хочемо погодитись на свою слабкість, оскільки вона пов'язана з безпомічністю та тим, що будемо ніким в очах інших людей. Проте, саме про таке і йдеться: ставати ніким в очах світу.
Слабкість, у якій будеш переконуватися, створить можливість для діянь Святого Духа, Який "допомагає нам у немочі нашій".
для медитації: Подавсь Ісус на Оливну гору. Та вдосвіта знову прибув до храму, й усі люди посходились до Нього; Він же, сівши, навчав їх. І привели тоді книжники і фарисеї до Нього жінку, спійману на перелюбі, поставили її посередині, і кажуть до Нього: «Учителю, жінку оцю спіймано саме на перелюбнім вчинку. Каменувати отаких приписав нам Мойсей у законі. Що ж Ти на те?» Іспитували вони Його, казавши так, - щоб мати чим оскаржити Його. А Ісус нахилився додолу і писав пальцем по землі. А що вони наполягали та допитувалися в Нього, то Він підвівсь і каже до них: «Хто з вас без гріха, - нехай перший кидає у неї камінь!» І знову нахилившись, писав по землі. Почувши таке, почали вони виходити один по одному, почавши з щонайстарших аж до останніх. І залишилися тільки Ісус та жінка, що стояла посередині. Підвівсь Ісус, а нікого, крім жінки, не побачивши, мовить до неї: «Де ж вони, жінко, оті твої обвинувачі? Ніхто не осудив тебе?» «Ніхто, Господи», - відповіла. Тоді Ісус до неї: «То і Я тебе не осуджую. Йди та вже віднині не гріши».(Йн 8, 1-11)
- як стараюся бути кращим (йти до досконалості): чи “відкриваючись для Бога - стаючи перед Ним у правді”?
- які наслідки первородного гріха найбільше мені дошкуляють?
- наскільки хочу йди до Святості на дорозі впокорень та компрометації (як Ісус) - щоб Дух Святий міг мене по ній вести?
- які прояви моєї слабкості стали для мене переломними моментами?
- на що спирається моя Надія, коли підводять: розум, почуття, пам'ять?
- за які мої гріхопадіння найбільше дякую Доброму Богові? якими Він мене найбільше навчив, сформував?
- з якою Надією дивлюся на людей, які зараз дуже грішать? як вони мене відкривають на Милосердя Бога?
- у яких стражданнях моєї пихи народжується моя любов до Небесного Батька?
- якими грішними людьми тепер погорджую? чи хочу, щоб на їхньому прикладі, Бог показував мені більше мою гріховну марність?
- як часто появляється у мене сумнів, що такого, як я грішника, Бог ніяк не може любити? які слова Євангелія допомагають мені у таких моментах? з яких ілюзій Бог мене тоді очищає?
- як часто появляється у мене сумнів, що такого, як я грішника, Бог ніяк не може любити? які слова Євангелія допомагають мені у таких моментах? з яких ілюзій Бог мене тоді очищає?
- як дбаю про таке моє навернення - щоб приготуватися до моменту смерті мого тіла?
Лк 15, 11-24; Йн 8, 32; Рим 7,14-15. 19. 24; 8, 20-21. 24. 26. 35; Еф 2, 1-3. 8-10. 19-22
• аудіо-файл з конференцією → https://fb.watch/v/1ZeSsSJdi/
4. Щоб Бог діяв в нас і через нас.
Перебувати в правді - це приписувати Богові кожне надприродне добро, яке є у твоєму житті; це позбавлятися усіляких ілюзій щодо того, що воно є твоїм. Тривати в правді це приписувати собі гріховність і часту закритість на Бога, Який виходить тобі на зустріч. Ці два елементи обумовлюють твою відкритість на Бога, але їх самих ще недостатньо. Потрібно, щоб ти, крім усвідомлення своєї гріховності - безперервно старався вольовим зусиллям перебувати у присутності Бога.
Те все не означає, що ти не є співтворцем добра, яке Бог через тебе звершує. Правдою є, що ти співпрацюєш з Господом у цій сфері, але для більш повного перебування у смиренні перед Господом, буде добре, якщо ти іноді проігноруєш цей свій внесок мовчки.
Тобі необхідно вміти відокремлювати зерно від полови і зізнаватися, що це Бог робить добро через тебе, а ти постійно маєш лише полову. Зізнаючись, що твоя - лиш скирта полови, витягатимеш руки до Того, Який є власником зерна і прикликатимеш Його Милосердя.
для медитації: «Я - виноградина правдива, а Мій Отець - виноградар. Кожну в мені гілку, яка не приносить плоду, відрізує Він. А кожну, яка вроджує плід, Він очищує, аби ще більше плоду давала. Уже і ви чисті -, словом, яким промовляв Я до вас. У мені перебувайте - а Я у вас! Як неспроможна гілка сама з себе плоду принести, якщо не перебуватиме вона на виноградині, ось так і ви, якщо не перебуватимете в Мені. Я виноградина, ви - гілки. Хто перебуває в Мені, а Я в ньому, - той плід приносить щедро. Без Мене ж ви нічого чинити не можете. Якщо хтось у Мені не перебуває, той, мов гілка, буде викинутий геть і всохне; їх бо збирають, кидають у вогонь, - і вони згоряють! Коли ж ви в Мені перебуватимете, і Мої слова в вас перебуватимуть, - просіте тоді, чого лиш забажаєте, і воно здійсниться для вас. Тим Отець Мій прославляється, коли ви плід щедро приносите, - тож і учнями Моїми станете. Як Мене Отець полюбив, так Я вас полюбив. Перебувайте у Моїй любові! А в любові Моїй перебуватимете, коли заповіді Мої будете зберігати, як і Я зберіг заповіді Мого Отця і в Його любові перебуваю. Я казав вам так для того, щоб була у вас Моя радість і щоб ваша радість була повна.(Йн 15, 1-11)
- якими проявами моєї довіри Богові з минулого пишаюся? як ними тепер насолоджується мій егоїзм?
- на що ставлю наголос: на Боже в мені діяння - чи на мою з ним співпрацю?
- які привласнені мною Божі діяння - зруйнувалися?
- про що стараюся, щоб Господь міг робити для мене чуда? чи дійсно, ради цього, стараюся перебувати в правді?
- як такі старання допомагають мені помічати Господа, Який безперервно та на різні способи, виходить мені на зустріч?
- з якою ревністю “приписую Богові кожне надприродне добро, яке є у моєму житті” та “приписую собі гріховність і часту закритість на Бога”?
- якими актами волі стараюся, щоб буденні справи переживати у Божій Присутності?
- що для мене важливіше: моя відкритість для Бога - чи те, щоб я не впав?
- як старюся «відокремлювати зерно від полови»: зізнаватися, що Власником добра, яке звершується в моєму житті, є Бог, а мені належить полова?
1 Цар 19, 11нн; Мт 14, 22-33; Мк 10, 46-52; Лк 5, 8; 12, 35-37;
• аудіо-файл з конференцією → https://fb.watch/v/1S-Eez9X8/
5. Любов радіє правдою.
Для того, щоб бути щасливими, коли інші, бачачи наші вади та недоліки, відкидають нас, - ми повинні вірити, що Бог любить нас, незважаючи на наше зло. Тоді - не людська думка, але Бог стане нашою опорою.
Коли хтось для нас приємний, - нам здається, що це через наші переваги. Тим часом так насправді, - інші люди для нас добрі тому, що Бог дає їм таку благодать, а вони на неї відповідають. Це Сам Бог через них добрий для нас.
Коли стикаємось з негативною або позитивною думкою про нас, ми повинні сказати собі: «Якби ця людина знала те, що Бог знає про мене, вона, мабуть, зненавиділа би мене. Тільки Бог, хоча Він знає про мене все, не перестає мене любити».
Тільки смиренна людина помічає, що усім завдячує Творцеві. Тому вона здатна пізнати, якою безмежною Любов’ю Бога вона постійно оточена. Таке ставлення допомагає нам більше довіряти та покладатися на Бога.
для медитації: Для деяких, що були певні про себе, мовляв, вони справедливі й ні за що мали інших, Ісус сказав цю притчу: “Два чоловіки зайшли в храм помолитись: один був фарисей, а другий - митар. Фарисей, ставши, молився так у собі: Боже, дякую тобі, що я не такий, як інші люди - грабіжники, неправедні, перелюбці, або як оцей митар. Пощу двічі на тиждень, з усіх моїх прибутків даю десятину. А митар, ставши здалека, не смів і очей звести до неба, тільки бив себе в груди, кажучи: Боже, змилуйся надо мною грішним! Кажу вам: Цей повернувся виправданий до свого дому, а не той; бо кожний, хто виноситься, буде принижений, а хто принижується, - вивищений”. (Лк 18, 9-14)
- як мені подобається образ побіленого гробу: “назовні здаєтесь справедливі, а всередині ви сповнені лицемірства й беззаконня”?
- як часто до мене приходить спокуса: «ти вже майже святий!»?
- хто з людей мені показує мій гріх - а я їм не вірю?...
- як колись уявляв собі дорогу до святості?
- коли помітив, що Бог почав трішки відкривати віко мого «поділеного гробу»?
- коли до мене дійшло, що я здатний зробити найгірше зло?
- як реагую на слова: «розвиваюся у духовному житті тоді, коли зростає у мене переконання, що я чим раз гірший»? як тоді одночасно більше пізнаю Божу до мене Любов?
- як у такий час обираю ставлення Євангельської дитини, яка, хоч і брудна, пригортається до Люблячого Батька?
- як часто я роблю рішення: “встану та й піду до Батька мого”?
- де аналізую свою гріховну марність: чи в обіймах Люблячого Милосердного Бога?
- кого стараюся зустріти під час Сповіді/духовної розмови: знаряддя (священика) – чи Ісуса?
- які чуда Бог зробив через мене для інших – у час, коли я найбільш помічав свою марність та негідність?
- що усвідомлює мені, що, у моїх стараннях, шукаю не хвали Божої – але своєї?
- чи помічаю, що мої лінощі – це також прояв мого марнославства, - бо шукаю себе?
- як часто нагадую собі: «я - в Обіймах Небесної Матінки»? як ця істина рятує мене від знеохоти, коли пізнаю мою гріховну марність?
Втор 32, 48-52; 34, 7; Пс 42, 8; Іс 7, 10-14; Мт 18, 3; 23, 27н; Лк 15, 18
• аудіо-файл з конференцією → https://fb.watch/6W4mKwC3Bs/
6. Йому треба рости, мені ж маліти.
Найбільше бажання і найглибша радість Марії - показувати Христа і приводити нас до Нього.
Якщо ти хочеш прийняти Христа, - тобі потрібно зменшитись. Тільки тоді Він зростатиме в тобі і в тих, перед ким даєш свідчення про твою віру і любов до Нього. Коли знаряддя ставатиме усе менш видимим, - Сам Христос почне через твоє служіння будувати Свою Справу у світі.
Потрібно, щоб процес твого зникнення довершувався в радості.
Твоє смирення та зникнення було б простішим, вірогіднішим та радіснішим, якщо б ти якнайчастіше усвідомлював собі живу Присутність Христа біля тебе: Його присутність в Євхаристії та інших Таїнствах, а також Його присутність у тобі самому та в інших.
для медитації: Якби я говорив мовами людськими й ангельськими, але не мав любови, я був би немов мідь бреняча або кимвал звучний. Якби я мав дар пророцтва і відав усі тайни й усе знання, і якби я мав усю віру, щоб і гори переставляти, але не мав любови, я був би - ніщо. І якби я роздав бідним усе, що маю, та якби віддав моє тіло на спалення, але не мав любови, то я не мав би жадної користи. Любов - довготерпелива, любов - лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить. Любов ніколи не переминає. Пророцтва зникнуть, мови замовкнуть, знання зникне. Бо знаємо частинно й частинно пророкуємо. Коли настане досконале, недосконале зникне. Коли я був дитиною, говорив як дитина, думав як дитина, міркував як дитина. Коли ж я став мужем, покинув те, що дитяче. Тепер ми бачимо, як у дзеркалі, неясно; тоді ж - обличчям в обличчя. Тепер я спізнаю недосконало, а тоді спізнаю так, як і я спізнаний. Тепер же зостаються: віра, надія, любов - цих троє; але найбільша з них - любов. (1 Кор 13, 1-13)
- з якою завзятістю сам шукаю схвалення в очах/устах людей?
- як реагую на слова: “інші люди для нас добрі тому, що Бог дає їм таку благодать, а вони на неї відповідають”?
- хто з людей став знаком Любові Милосердного Бога для мене?
- скільки у мене справжньої покори: «я щасливий, коли інші говорять, що я помиляюся»?
- хто і як скрушує фортецю мого егоїстичного безкритичного мислення про себе? як дякую за слова критики, зауважень?
- кого запитую: «який я»? кого не хочу запитувати?...
- чи дійсно “радію правдою” - гірокою про мене?
- наскільки, у ситуації впокорення, появляється у мене глибокий спокій серця?
- приклад смирення яких святих спонукає мене крокувати цією стежкою?
- наскільки хочу сам на себе дивитися ДУЖЕ критично? як використовую для цього критичні слова інших людей?
- наскільки боюся (як чогось найбільш небезпечного) відчуття, що я - кращий від інших?
- чому хочу, щоб Господь уберігав мене від гріхопадінь: ради Бога - чи мого «святого спокою»?
- які критичні (також несправедливі) слова мені (як св. Терезі) принесли найбільше щастя?
- які несправедливі звинувачення усвідомили також мені, - від яких гріхів Бог мене вберіг? як за них дякую?
- коли стараюся уникати гріха - чи: ради Бога? як для цього використовую несправедливі звинувачення?
- чи помічаю, що це - Вмираючий на Хресті Ісус уберігає мене від грішних падінь?
2 Сам 16, 5-13; Пс 119, 71; Лк 1,46-48; 2 Кор 12, 9; Еф 2, 10; Гал 2, 20; 1 П 3, 17;
• аудіо-файл з конференцією → https://fb.watch/v/1e6p2ldM4/
7. Чому Бог відкриває середину побіленого горбу?
Бог не хоче, щоб ми перебували в брехливості.
Коли почнеш трохи пізнавати болючу правду про себе, - до тебе неодмінно прийде спокуса смутку, неспокою, сумнівів у тому, що тебе люблять, і, можливо, навіть розпачу.
Набагато легше буде тобі визнати свою марність і повірити в любов, коли ти переживатимеш це у ставленні духовного дитинства. Завдяки ньому ти швидко відновиш певний ступінь внутрішньої рівноваги.
Ставлення духовного дитинства вбереже тебе від непотрібного аналізування бруду побіленого горбу. Воно також спонукатиме тебе, після кожного нового відкриття, кидатися в обійми Небесної Матері та дякувати їй - що вона, незважаючи на твою марність, любить тебе.
для медитації: А щоб я не загордів надмірно висотою об'явлень, дано мені колючку в тіло, посланця сатани, щоб бив мене в обличчя, щоб я не зносився вгору. Я тричі благав Господа ради нього, щоб він від мене відступився, та він сказав мені: «Досить тобі моєї благодаті, бо моя сила виявляється в безсиллі.» Отож, я краще буду радо хвалитися своїми немочами, щоб у мені Христова сила перебувала. Тому я милуюся в немочах, у погорді, у нестатках, переслідуваннях та скорботах Христа ради; бо коли я немічний, тоді я міцний.
Вдягніться, отже, як вибрані Божі, святі й любі, у серце спочутливе, доброту, смиренність, лагідність, довготерпеливість, терплячи один одного й прощаючи одне одному взаємно, коли б хтось мав на кого скаргу. Так, як Господь простив вам, чиніть і ви так само. А над усе будьте в любові, що є зв'язок досконалости, і нехай панує в серцях ваших мир Христовий, до якого ви були покликані, в одному тілі, та й будьте вдячні!(2 Кор 12, 7-10; Кол 3, 12-15)
- як уявляю собі процес навернення тих, за кого молюся? чи так, щоб Христос зростав у мені та в них? що роблю для того, щоб так було? можливо - заважаю цій справі, бо шукаю себе?...
- як стараюся ставати меншим - щоб Христос міг зростати? чи - в радості?...
- як реагую, коли про мене забувають, коли стаю непотрібним? як переживаю таке - ради Христа? з ким про це розмовляю?
- що роблю для того, щоб усе: визнання, любов, вдячні сть - скеровувати до Христа (не до мене)?
- коли про мене забувають люди… чи більше тоді нагадую собі, що Бог ніколи про мене не забуває?
- як Діва Марія допомагає мені забувати про моє «я», завмирати моєму егоїзмові?
- з життя яких людей маю чим раз більше зникати - Христа ради?
- чи усвідомлення, що через те, що стаю меншим - Христос зростає у житті якоїсь людини, стає для мене найбільшою радістю?
Іс 40, 3; Мт 3, 17; 11, 2-6; 27, 46; Лк 7, 28; 17, 7-10; Йн 1, 26-34; 3, 26-30;
• аудіо-файл з конференцією → https://fb.watch/6YBu9RfSGA/
• весняні (зелені) реколекції (Томашпіль, 14-14 травня 2021)
не знаю причини, але стало неможливим ТУТ виставити аудіо-файли…
тому ТУТ лиш ПОСИЛАННЯ на facebook та youtube
хто хоче – можу надіслати аудіо-файл на viber або skype
І. день (п`ятниця):
⇒ медитація: …для вдосконалення святих на діло служби, на будування Христового тіла, аж поки ми всі не дійдемо до єдности в вірі й до повного спізнання Божого Сина, до звершености мужа, до міри повного зросту повноти Христа. Тоді ми не будемо більше малолітками, яких кидають хвилі і яких обносить усякий вітер науки, зводячи на манівці людською хитрістю й обманом. Але будемо жити по правді та в любові, в усьому зростаючи в Того, Хто є Головою - у Христа. Кожне тіло, складене та споєне всякою в'яззю допомоги, згідно з відповідним діянням кожного члена, від Нього бере зріст на будування самого себе в любові. (пор. Еф 4, 12-16)
- як дивлюся на своє тіло, на його справи? чи - як на частинку «Містичного Тіла» Ісуса Христа?
- як розвиваю моє тіло та його якості? чому?
- що надихає мене про нього дбати? наскільки: любов до Бога та ближнього?
- як справи мого тіла скеровую в напрямку Христа?
• аудіо-файл з конференцією → https://fb.watch/5unhDW3A03/
ІІ. день (субота):
⇒ медитація: Той, хто по правді ходить і говорить прямодушно; хто цурається наживи із здирства; хто й руками не торкається підкупу; хто вуха затикає на слова криваві; хто заплющує очі, щоб не дивитися на лихо, - він на вишинах буде жити; скелі укріплені будуть його захистом; хліба йому настачиться, води в нього не забракне. Ти не побачиш більше зухвалого люду, люду глухої мови, що її годі зрозуміти, з язиком лепетливим, незбагненним. Бо там Господь для нас величний, - замість рік, струмків широких, де не ввійде ніякий весловий човен, ані пишний корабель не пройде. Линви твої послабли, щогол не тримають більше, не розпинають стягу. (пор. Іс 33, 15-23)
- на яких шляхах я шукаю порятунку для себе, для інших? від чого, ради цього, відмовляюсь?
- на що (по людські хороше) я покладався і розчарувався?
- у чому вбачаю безпеку? наскільки - у проникненні мене та інших людей Присутністю Святого Бога?
- наскільки є для мене взірцем у цій справі - життя Пресвятої Матінки та св. Йосифа, які обирали Найбільшу Святу Божу Любов?
• аудіо-файл з конференцією → https://fb.watch/5v3Qv8ruAK/
ІІІ. день (Неділя):
⇒ медитація: Бо коли і страждаєте за спра-ведливість - ви щасливі! Їхньої погрози не бійтесь і не тривожтесь, а Господа Христа святіть у ваших серцях, завжди готові дати відповідь кожному, хто у вас вимагає справоздання про вашу надію, - однак, із скромністю та острахом, маючи добру совість, щоб, власне, тоді, коли вас обмовляють, були осоромлені ті, які вчиняють наклепи на вашу добру в Христі поведінку. Ліпше бо, - коли така вже воля Божа, - страждати, робивши добро, ніж зло творивши. Бо й Христос, щоб привести нас до Бога, один раз постраждав за гріхи наші: Праведник - за неправедних, умертвлений тілом, але оживлений у дусі (1 П 3, 14-18)
- чи дійсно радію, коли приходить страждання? що мені у такий час приносить відраду? наскільки – спіл-кування з Ісусом, Який страждає в мені?
- що роблю із стражданням, яке на мене приходить? чи, як духовну жертву, віддаю Богу? з якою метою?
- як часто важкі моменти мого життя сприймаю - як відшкодування за гріхи (мої або інших людей)?
- що мені допомагає сприймати страж-дання - заради Любові Бога: щоб могла переливатися у серце моє та інших?
• аудіо-файл з конференцією → https://youtu.be/l4F13MOYXcM?t=6
8 березня 2021, день зосередження РНР у Санктуарії Матері Божої Бердичівської • медитація: Якже вони вирушили в дорогу, ангел Господній з'явився вві сні Йосифові й каже: “Устань, візьми Дитятко і Його матір, і втікай в Єгипет, і перебудь там, поки я тобі не скажу, бо Ірод розшукуватиме Дитя, щоб Його вбити.” Вставши Йосиф, узяв уночі Дитятко та Його матір і пішов у Єгипет.
Якже вмер Ірод, ангел Господній з'явився вві сні Йосифові в Єгипті і каже: “Встань, візьми Дитятко та Його матір і повернись в Ізраїльську землю, бо вмерли ті, що чигали на життя Дитятка.” Устав він, узяв Дитятко та Його матір і прийшов в Ізраїльську землю (пор. Мт 2, 13н. 19нн)
- до яких справ я запрошую святого Йосифа? чому?
- коли мав нагоду переконатися, що святий Йосиф дійсно допомагає? чим стараюся «притягувати» його допомогу?
- коли і я стараюся «брати Ісуса та Його матір»? які змагання цьому товаришують?
- як змінювалося мою християнське життя: від зовнішньої релігійності - до особистих, чим раз глибших відносин з Ісусом та Його Мамою?
• проповідь єпископа Олександра: prop_epOlxnder2.mp3
• конференція: _konf.mp3
ЗИМОВІ РЕКОЛЕКЦІЇ (5-7 лютого 2021)на основі послання папи Франциска: «Батьківським серцем» - про святого Йосифа
Радуйся, опікуне Спасителя,
і обручнику Діви Марії.
Тобі Бог довірив Свого Сина,
тобі довірилася Марія,
із тобою Христос став людиною.
О святий Йосифе, будь батьком також нам
і веди нас дорогою життя.
Випроси нам благодать, милосердя, відвагу
і захищай від усілякого зла. Амінь.
1. день:
• медитація: «Ідіть до Йосифа і, що він вам скаже, робіть» (пор. Бут 41, 55)
Народження Ісуса Христа відбулося так: Марія, Його мати, була заручена з Йосифом; але, перед тим, як вони зійшлися, виявилося, що вона була вагітна від Святого Духа. Йосиф, її чоловік, бувши праведний і не бажавши її ославити, хотів тайкома її відпустити. І от, коли він це задумав, ангел Господній з'явився йому уві сні й мовив: “Йосифе, сину Давида, не бійсь узяти Марію, твою жінку, бо Те, що в ній зачалось, походить від Святого Духа. Вона породить Сина, і ти даси Йому ім'я Ісус, бо Він спасе народ свій від гріхів їхніх.” Прокинувшись від сну, Йосиф зробив, як звелів йому ангел Господній: прийняв свою жінку; та не спізнав її, аж поки породила сина, і він дав йому ім'я Ісус. (пор. Мт 1, 18-25)
- хто звернув мою увагу на св. Йосипа? з чим до нього приходжу?
- яка влада мені довірена? чи виконую її як служіння – дар з себе?
- як я відкриваюся на Божу Ніжність? як її відкриття дозволяю мені жити повнотою Божого Дитинства?
- як Бог використовує мої страхи, невірності та слабкості, щоб робити більше добро?
• аудіо-файл з конференцією → bili_1.mp3
2. день:
• медитація: Уставши, Йосиф взяв уночі Дитя та Його матір і вирушив до Єгипту. І був там, поки не помер Ірод» (пор. Мт 2, 14-15)
Як сповнилися дні очищення їхнього, за законом Мойсея, вони привели Дитину-Ісуса в Єрусалим поставити Його перед Господом, як то написано в Господньому законі і принести жертву, як то написано в Господ-ньому законі: “Пару горлиць або двоє голубенят”. (пор. Лк 2, 22нн)
Приймали ми добро від Бога, а лиха то й не приймати? (пор. Іов 2, 10)
Знаємо, що тим, які люблять Бога, котрі покликані за Його передбаченням, усе сприяє до добра. (пор. Рим 8, 28)
- які важкі ситуації Бог вирішив – як відповідь на мій послух?
- яке моє «fiat» (нехай зі мною станеться по Твоєму Слову) - у справі дотримувалися приписів закону? з якими мені найважче?
- який я учень у «школі Йосифа»?
- як, серед життєвих сумнівів, Бог мені допомагає приймати рішення?
- на що я витрачаю мої сили: щоб «понять» чи прийнять важкі ситуації?
• аудіо-файл з конференцією → bili__2.mp3
3. день:
• медитація: І благословив їх Бог і сказав їм: Будьте плідні й множтеся і наповняй-те землю та підпорядковуйте її собі. (пор. Бут 1, 28)
Устав Йосиф, узяв Дитятко та Його Матір і прийшов в Ізраїльську землю, але, почувши, що в Юдеї царює Архелай замість Ірода, батька свого, побоявся іти туди. Поперед-жений же вві сні, він пішов у галилейські сторони і, прибувши туди, оселився в місті, що зветься Назарет. (пор. Мт 2, 21нн)
І не називайте нікого на землі отцем, бо є один у вас Отець – Небесний» (пор. Мт 23, 9)
- якими труднощами Бог вирощував у мене творчу відвагу? що хочу захищати її силами? наскільки те, що стосується моєї віри та любові до Бога?
- як я, коли до чогось беруся, стараюся “узяти Ісуса та Його Матір”?
- як часто усвідомлюю собі, що і я моєю працею співпрацюю із самим Богом і по-своєму стаю творцем навколишнього світу?
- чи стараюся «зникати» - чи володіти у житті тих, хто мені довірені Богом?
- яким є моє служіння найближчим: самопожертвою - чи даруванням себе?
• аудіо-файл з конференцією → bili_3.mp3
• ОСІННІ РЕКОЛЕКЦІЇ (16-18 жовтня 2020)
“Де ти?” (Бут 3, 9)
● відбулися реколекції осінні («жовті») для дорослих та старшої молоді:
- у зв'язку із різними обставинами (також ковід), ще раз прийнято рішення про перенесення проведення "жовтих" реколекцій на 16-18 жовтня, тобто на тиждень (також з можливістю проведення їх онлайн).
1. день:
• медитація: Тоді відкрилися їм обом очі, й вони пізнали, що вони нагі; тим то позшивали смоківне листя і поробили собі пояси. Але почули вони луну від Господа Бога, що ходив собі садом під час денної прохолоди, і сховався чоловік із своєю жінкою від Господа Бога серед дерев саду. Тоді Господь Бог покликав чоловіка і спитав його: Де ти? Той відповів: Я чув Твою Луну у саді й злякався, бо я нагий, тож і сховався. Він же сказав: Хто тобі сказав, що ти нагий? Чи не їв ти з дерева, що Я наказав тобі не їсти? Чоловік відповів: Жінка, яку Ти дав мені, щоб була зо мною, дала мені з дерева, і я їв. Тоді Господь Бог сказав до жінки: Що ти це наробила? Жінка відповіла: Змій обманув мене, і я їла. (пор. Бут 3, 7-13)
- як часто констатую що я, як Адам і Єва, сиджу схований перед Богом в кущах?
- яким буває процес мого відвернення від Обличчя Доброго Бога, який мене вводить у такі життєві «кущі»? занедбання чого?
- яким спілкуванням зі мною Дорий Бог мене з таких «кущів» витягує?
• аудіо-файл з конференцією → zhovti_1.mp3
2. день:
• медитація: О Боже сил, повернись бо! Споглянь із неба й подивися; навідайсь до лози цієї, до пагінця, що Твоя правиця посадила, до парости, що укріпив єси для Себе. Нехай Твоя Рука буде на чоловікові Твоєї Правиці, на сині людськім, що його укріпив єси для Себе. Ми не відступимо від Тебе; живи нас, і ми визнаватимемо Твоє Ім'я. Господи Боже сил, обнови нас, засяй Твоїм Обличчям, ми спасемося! (пор. Пс 80, 15-20)
- що допомагає мені розпізнавати Обличчя Доброго Бога, яке «засяяло» наді мною?
- яке перебування віч-на-віч з Добрим Богом мене спасає, найбільш оновлює?
- про яке мені потрібно більше подбати?
- чи свідомо шукаю споглядання Божого Обличчя на землі - ради того, щоб Його споглядати на Небесах?
• аудіо-файл з конференцією → zhovti_2.mp3
3. день:
• медитація: Хваліте Господа, признавайте його ім'я! Розголосіть між народами про Його подвиги, нагадуйте, що Ім'я Його величне! Співайте Господеві, бо Він учинив велике; нехай дізнаються про це по всій землі! Ликуйте й веселіться, мешканці Сіону! Бо Святий Ізраїля - Великий серед вас. (пор. Іс 12, 4-6)
- коли я переконався, що «Святий Ізраїля - Великий серед нас» у житті якихось людей?
- що у моїй поведінці колись когось привернуло до Бога?
- яка поведінка у другій людині мене переконує, щоб я на Бога більше відкривався?
- яким спілкуванням з Богом готуюся до спілкування з другою людиною?
• аудіо-файл з конференцією → zhovti_3.mp3
• ЛІТНІ РЕКОЛЕКЦІЇ
“У мені перебувайте - а Я у вас” (Йн 15, 4)
• всі ТЕКСТИ МЕДИТАЦІЇ та пропозиції ЗАПИТАНЬ ДЛЯ ДІЛЕННЯ: _ЛітніРекол.doc
1. день: Молитва: виявляти Кохаючу Присутність.
• медитація: Господи, Боже наш, яке предивне Твоє Ім'я по всій землі! Ти возніс славу свою вище неба. З уст дітей і немовлят учинив єси хвалу супроти Твоїх супостатів, щоб угамувати ворога й бунтаря. Коли на небеса спогляну, твір Твоїх пальців, на місяць та на зорі, що створив єси, то що той чоловік, що згадуєш про нього, або людська істота, що про неї дбаєш. Мало чим зменшив єси його від ангелів, славою й честю увінчав його. Поставив його володарем над творами рук твоїх, усе підбив йому під ноги: вівцю й усю скотину, та ще й дикого звіря, птицю небесну й рибу в морі, і все, що морськими стежками ходить. Господи, Боже наш, яке предивне Ім'я Твоє по всій землі. (пор. Пс 8, 2-10)
- що/хто мене відкриває на Всеогортаючу, Кохаючу Присутність Доброго Бога?
- як у мене з «молитвою віри»? з «молитвою захоплення» Богом та Його творіннями?
- як молюся «молитвою ставлення»: що роблю з уваги на Люблячого Бога, Який поруч?
- на якому місці моїх справ - молитва?
- як переконувався, що про вартість та якість моєї праці та відносин з людьми - вирішує спілкування з Богом?
- чи я - «людина молитви»? якої?
• аудіо-файл з конференцією → konf_01.mp3
2. Труд щоденної молитви.
• медитація: Якже настав вечір, по заході сонця, почали приносити до Ісуса усіх недужих та біснуватих. Усе місто зібралося перед дверима. І Він оздоровлював чимало недужих на різні хвороби, а й бісів багато вигнав, але заборонив бісам говорити, вони бо про Нього знали. Уранці ж, іще геть за ночі, вставши, вийшов і пішов на самоту й там молився. Та Симон і ті, що були з ним, поспішили за Ним, знайшли Його й кажуть до Нього: Усі Тебе шукають. (пор. Мк 1, 2-10)
- як знаходжу тишу мого серця? наскільки - на шляху систематичної молитви?
- чи і для мене молитва, це труд та щоденне змагання?
- що допомагає мені не покидати молитви, коли бракує позитивних заохочуючи відчуттів?
- який є молитовний початок та завершення мого дня?
- як використовую пропоновані РНР: «молитву митаря», молитву медитацією / читанням Святого Письма, молитву очікування на Євхаристію та подяки після неї, молитви у сопричастя з Марією (Розарій), читання / слухання конференцій?
• аудіо-файл з конференцією → konf_02.mp3
• для особистої молитви Святим Письмом в темі дня: Вих 17, 8-13. 24, 12-18; Мт 4, 1-11; Мк1, 32-35; Лк 17, 9-14. 22, 39-46
3. Медитація - основа внутрішньої молитви.
• медитація: Тоді Ісус приходить з ними на місце, зване Гетсиманія, і каже до учнів: “Посидьте тут, поки піду та помолюся там.” І взяв Петра з собою і двох синів Заведея, і почав скорбіти та тужити. Тоді сказав їм: “Смуток у Мене на душі – аж до смерти! Зостаньтеся тут і чувайте зо Мною.” І пройшовши трохи далі, упав обличчям додолу, молившися і промовляючи: “Отче Мій, якщо можливо, нехай мине ця чаша Мене. Однак не як Я бажаю, лише – як Ти.” Повернувся він до учнів і, знайшовши їх заснулими, каже до Петра: “Отож і однієї години не спромоглися чувати зо Мною? Чувайте й моліться, щоб не ввійшли у спокусу, бо дух бадьорий, але тіло немічне.” Знову, вдруге, відійшов Він і почав молитися: “Отче Мій, коли ця чаша не може минути, щоб Я її не пив, хай буде Твоя воля!” І, повернувшися, знову знайшов, що вони спали, бо очі в них були отяжілі. (пор. Мт 26, 36-43)
- чого шукаю у молитві: пізнавання Божих істин - чи перебування з Ним Самим?
- наскільки дорожу молитвою медитації, щоб дозволяти Ісусові проникати у мій розум, почуття, вільну волю й поведінку?
- як вчуся молитви медитації? над якою її частиною маю більше працювати? з ким про це розмовляю?
- скільки систематичності у моїй молитві роздумування Божого Слова?
- що Бог через цю молитву змінив у моєму житті? як змінює мене самого?
• аудіо-файл з конференцією → konf_03.mp3
• для особистої молитви Святим Письмом в темі дня: Вих 33, 7-12 Іов 23, 15; Пс 77, 7, 13; 119, 15; 143, 5; Мудр 6, 15; Мк 14, 32-39; Лк 2, 51б
4. Простіші форми внутрішньої молитви.
• медитація: Й ми самі, що маємо зачаток Духа, ми самі в собі стогнемо, очікуючи усиновлення, визволення нашого тіла, бо ми надією спаслися. Коли ж хтось бачить те, чого надіється, то це не є вже надія; бо що хтось бачить, хіба того надіється? Якже ми сподіваємося, чого не бачимо, очікуємо його витривало. Так само й Дух допомагає нам у немочі нашій; про що бо нам молитися як слід, ми не знаємо, але сам Дух заступається за нас стогонами невимовними. А той, хто досліджує серця, знає, яке бажання Духа і що він заступається за святих згідно з Божою волею. Ми знаємо, що тим, які люблять Бога, - покликаним за Його постановою, усе співдіє на добро. (Рим 8, 23-28)
- на що я ставлю наголос під час молитви: «чим хочу молитися» (коліна, розум, гарні слова, вільна воля, почуття, тривалість…)?
- наскільки молюся, щоб, зусиллями розуму та серця, розбудити у моїй вільній волі акти любові до Бога?
- як ставлюся до емоцій під час молитви: чи шукаю їх - чи використовую, щоб допомагали моїй вільній волі?
- наскільки плекаю прагнення, щоб Дух Святий робив простішою мою молитву?
- скільки у мене прагнення, щоб споглядати Бога у моїх щоденних справах?
- які мої улюблені кроткі молитовні звернення?
• аудіо-файл з конференцією → konf_04.mp3
• для особистої молитви Святим Письмом в темі дня: 1 Сам 1, 12н; Проп 5, 1; Дн 6, 11; Мт 6, 3-8. 18, 10. 20, 29-34
5. Ставлення вбогого духом до труднощів у молитві.
• медитація: Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і одну з них загубивши, не зоставить дев'ятдесят дев'ять у пустелі та не піде шукати загублену, поки її не знайде? А, знайшовши, кладе її собі, радіючи, на плечі й, повернувшися додому, скликає друзів та сусідів і до них каже: Радійте зо мною, бо я знайшов овечку, що була загубилась. Отак, кажу вам, що на небі буде більша радість над одним грішником, що кається, ніж над дев'ятдесят дев'ятьма праведниками, що їм не треба покаяння. (Лк 15, 4-7)
- чим, під час молитви, стараюся «звернути увагу» Бога: чи дійсно - поставою вівці, яка потребує Пастиря?
- яке ставлення (вівця - яка безпорадна, яка бунтує, яка загубилася, яка «повзе», яка безпорадна) найбільш допомагає мені долати труднощі у молитві?
- що руйнує систематичність мого спілкування з Богом? що маю змінити у розпорядку дня?
- якими занедбанням молитви я зробив моє серце холодним? як ці реколекції допомагають його «розігріти»?
- коли/якою молитвою молюся - лише ради самого Бога?
- наскільки моя молитва є «молитвою людини убогої духом», яка не очікує результатів?
• аудіо-файл з конференцією → konf_05.mp3
• для особистої молитви Святим Письмом в темі дня: Пс 63, 2нн. 130, 1; Єз 34, 5н; Мт 13, 18-23; Мк 6, 34; Лк 10, 38-42; Ді 1, 12н; Рим 8, 26н
6. Молитва живої віри.
• медитація: Ось чому Я її заманю і заведу її у пустиню, і буду їй до серця промовляти. І вона відповість там так, як за днів своєї молодості та як вона виходила з Єгипетського краю. І станеться: того часу, - слово Господнє, - вона буде звати мене: Мій чоловіче! Я викину із уст у неї імена ваалів, їхні ймення не будуть згадуватись більше. І Я вчиню для них умову з диким звірем, з птаством небесним і з тим, що по землі плазує. Лук, меч, війну - я з землі знищу і дам лежати їм безпечно. Я заручу тебе собі навіки, Я заручу тебе собі в справедливості й у праві, в ласкавості й у любові. Я заручу тебе Собі в вірності, й ти Господа спізнаєш. (пор. Ос 2, 16-22)
- як Бог вчив мене спілкування з Ним?
- що роблю, коли на молитві зникає розуміння та відчуття присутності Бога?
- яке значення має для мене вільна воля: наскільки їй служать мій розум та серце?
- яка молитва приносить мені глибокий відпочинок та спокій? чи та, коли мою волю єднаю з Божою?
- наскільки молюся, щоб віра розвивала в мені безкорисливу любов до Бога та ближніх?
- як часто дозволяю «молитві митаря» упорядковувати моє нутро?
• аудіо-файл з конференцією → konf_06.mp3
7. Молитва і етапи внутрішнього життя.
• медитація: Для деяких, що були певні про себе, мовляв, вони справедливі й ні за що мали інших, він сказав цю притчу: “Два чоловіки зайшли в храм помолитись: один був фарисей, а другий - митар. Фарисей, ставши, молився так у собі: Боже, дякую тобі, що я не такий, як інші люди - грабіжники, неправедні, перелюбці, або як оцей митар. Пощу двічі на тиждень, з усіх моїх прибутків даю десятину. А митар, ставши здалека, не смів і очей звести до неба, тільки бив себе в груди, кажучи: Боже, змилуйся надо мною грішним! Кажу вам: Цей повернувся виправданий до свого дому, а не той; бо кожний, хто виноситься, буде принижений, а хто принижується, - вивищений. (пор. Лк 18, 9-14)
- якими були мої наївні та самовпевнені думки про легку дорогу до святості?
- як поспіх, смуток та неспокій паралізують моє молитовне спілкування з Богом?
- як появилося в моєму житті те, по-справжньому Боже та надприродне (і не є наслідком мого «власного діяння»)?
- наскільки молитвою даю волю Божим ініціативам - щоб переживати моє «друге навернення»?
- з ким розмовляю про моє крокування етапами духовного життя?
- після якої молитви спалюється мій егоїзм та народжується «нова людина»?
- чи і я хочу «подобатися Богу» - дбаючи про духовне життя, як мені нагадують ці реколекції?
• аудіо-файл з конференцією → konf_07.mp3
• ВЕСНЯНІ РЕКОЛЕКЦІЇ
• Євхаристія реколекційна - онлайн трансляція: https://www.facebook.com/rkcrnr/
день 3.
матеріали на Неділю, 10 травня 2021 р.
«Я є Життя»
• тексти із Святого Письма для особистої молитви:
Бут 1, 31; 4, 10; Пс 103,14нн; Йов 34, 14н; Мудр 15, 11н; Вих 23, 25н; Пс 63, 4; Мк 12, 27)
Мт 16, 25нн; Йн 5, 24; 11, 25; Йн 6, 31нн
Кол 3, 3; Рим 8, 38н; Флп 1, 21
• медитація: Ніхто з нас не живе сам для себе, і ніхто сам для себе не вмирає. Якщо живемо, – для Господа живемо; якщо вмираємо, – для Господа вмираємо. Отже, чи живемо, чи вмираємо, – ми є Господні! Адже Христос тому і помер, і ожив, щоби панувати і над мертвими, і над живими. (Рим 14, 7-9)
- скільки у мене захоплення Божим даром: життям? якими його проявами особливо?
- до чого призводить мене таке захоплення: до прославлення Творця – чи до обожнювання Його створінь?
- що роблю для того, щоб захоплюватися Богом у другій людині?
- як підтримую моїх найближчих – шляхом схвалення Божого Добра, яке в них?
• аудіо-файл з конференцією → zeleni_3.mp3
• конференція на YOUTUBEканалі РНР → https://youtu.be/TsH0dzgsKEk?t=37
день 2.
матеріали на суботу, 9 травня 2021 р.
«Я є Правда»
• тексти із Святого Письма для особистої молитви:
2 Кор 1, 20; Пс 89, 38; Вих 18, 21; 2 Хр 31, 20н; Прип 23, 23;Йн 8, 24; Одкр 3, 14; 2 Сам 7, 28
Мк 7, 25-30; Лк 7, 2-10; 19, 1-10; 26, 40
• медитація: Тепер же Я іду до Того, Хто послав Мене, - і жаден з вас Мене не питає: Куди йдеш? Та що Я вам це сказав, то серце ваше смутку сповнилося. Кажу вам, однак, правду: Ліпше для вас, щоб Я відійшов. Бо коли не відійду, то Утішитель до вас не зійде. Якщо ж відійду, - пришлю Його до вас. І коли прийде Він, то переконає світ у грісі, у справедливості, і в засуді: щодо гріха - бо не вірують у Мене, щодо справедливості - бо йду до Отця Мого, і ви Мене вже не побачите; щодо засуду - бо князь цього світу засуджений. Багато ще Я маю вам повідати, та не перенесли б ви нині. Тож коли зійде Той, Дух істини, Він і наведе вас на всю правду, - Він бо не промовлятиме від себе, лише буде повідати, що вчує, і звістить те, що настане. (Йн 16, 5-13)
- як реагую, коли чую правду про мене? наскільки стараюся емоційний смуток чи обурення - обернути у пошуки Божого Світла для про мене?
- скільки у мене «людини правди»? скільки - погодження на брехню перед Богом?
- як моє погодження на прояви неправди в моєму серці - паралізує Боже в мені діяння?
- що роблю для того, щоб побачити мої невірності Богу - щоб у них признатися і віддати з розкаяним серцем Милосердному Богу?
- як чекаю на Святого Духа, як відкриваюся Йому - щоб Він відкривав мене на Правду-Ісуса?
• аудіо-файл з конференцією → zeleni_2.mp3
• конференція на YOUTUBEканалі РНР → https://youtu.be/wKL2Mi0TcEc?t=19
день 1.
матеріали на п’ятницю, 8 травня 2021 р.
«Я є Дорога»
• тексти із Святого Письма для особистої молитви:
Вих 12, 1. 4-7; Мі 6,8; Вих 13, 21н; Ос 11, 1-4; Прип 8, 2-6;1 Цар 19, 5-8
Пс 25, 10; 136, 10-26; Сир 39, 24
Пс 128, 1; 119, 1; Лев 26, 40н; Іс 40, 1-5; 43, 18нн; 49, 8-12
Лк 24, 15;Мт 4, 19; Лк 9, 57-62; Йн 12, 35; Лк 9, 23; Євр 10, 19-22; Євр 9, 8
• медитація: Як вони розмовляли та сперечалися між собою, сам Iсус наблизившись, ішов разом з ними, але очі їм заступило, щоб Його не пізнали. Він їх спитався: “Що це за розмова, що ви, ідучи, ведете між собою?” Ті зупинились, повні смутку. Озвавсь тоді один з них на ім'я Клеопа, і Йому каже: “Ти бо один, що мешкаєш у Єрусалимі, а не знаєш, що цими днями в ньому сталося?” І Він спитав їх: “Що таке?” Вони ж йому сказали: “Те, що сталося з Ісусом Назарянином, мужем, що був пророком, могутнім - ділом та словом перед Богом і всім народом, - та як наші первосвященики й князі видали Його на засуд смертний і Його розіп'яли. А ми сподівались, що це Він той, хто має визволити Ізраїля. До того ж усього ось третій день сьогодні, як це сталось! Деякі з наших жінок, щоправда, нас здивували: вони пішли були ранесенько до гробниці, та, не знайшовши Його тіла, повернулись і нам оповіли, що вони бачили ангелів, які їм з'явились і сказали, що Він живий. Деякі ж з наших пішли до гробниці й знайшли так, як жінки сказали; Його ж вони не бачили.” А Він промовив до них: “О безумні й повільні серцем у вірі супроти всього, що були пророки оповіли! Хіба не треба було Христові так страждати й увійти в свою славу?” І, почавши від Мойсея та від усіх пророків, Він вияснював їм те, що в усім Писанні стосувалося до нього. Коли вони наблизилися до села, куди йшли, Ісус удав, що хоче простувати далі. Вони ж наполягали, кажучи: “Зостанься з нами, бо вже надвечір, і день уже похилився.” І Він увійшов, щоб зостатись. І от, як Він був за столом з ними, взяв хліб, поблагословив, і, розламавши його, дав їм. Тоді відкрилися в них очі, і вони Його пізнали. А Він зник від них: І казали вони один до одного: “Чи не палало наше серце в нас у грудях, коли Він промовляв до нас у дорозі та вияснював нам Писання?” (Лк 24, 15-31)
- що для мене означає: іти з Ісусом через життя?
- чого мене навчило таке мандрування?
- які біблійні персонажі надихають мене крокувати цією Дорогою?
- що/хто допомагає мені навертатися на цю Дорогу?
- коли я для себе зрозумів, що іти християнською дорогою, - це не стільки дотримуватися побожних приписів, як триматися Особи Ісуса?... що мені для цього допомагає?
• аудіо-файл з конференцією → zeleni_1.mp3
• конференція на YOUTUBEканалі РНР → https://youtu.be/wKL2Mi0TcEc?t=3
ЯК БУДЕМО ПЕРЕЖИВАТИ ВЕСНЯНІ РЕКОЛЕКЦІЇ ОНЛАЙН (пропозиції)?
п’ятниця, 8 травня:
• до години 16.00 появляться: Біблійні тексти для особистого читання, текст для медитації з пропозицією запитань та конференція (аудіо)
- на сайті РНР - http://rnr-rkc.com.ua/categories/experien_recol_again
- на YOUTUBEканалі РНР - https://www.youtube.com/channel/UCpcoLEAihzBIx7M8dB-URSw?view_as=subscriber
• аніматори розішлють тексти та посилання учасникам груп
• учасники самостійно знаходять час на читання Божого Слова та медитацію
• зустріч у групах ділення: так, як звикли це робити щотижня (бажано: закінчити до 21.00)
- ділення - згідно теми конференції та особистої молитви Божим Словом за використанням пропозицій запитань для ділення
- наприкінці прохання до аніматора, щоб, на основі ділень, записати декілька «закликів молитви вірних», переслати їх о. Станіславу, щоб їх прочитав під час вечірньої Євхаристії, яка має бути трансльованою
• ЄВХАРИСТІЯ: хто може – старається пережити у своєму храмі «в реалі»
- 21.00: Євхаристія реколекційна (як підсумок реколекційного дня) транслюватиметься онлайн з Томашполя; запрошуємо також тих, хто мав можливість пережити Її раніше «в реалі»
• після 22.00: збірка відповідальних з парафій (на вайбері)
субота, 9 травня:
• до години 9.00 появляться: Біблійні тексти для особистого читання, текст для медитації з пропозицією запитань та конференція (аудіо) там же…
• на сайті РНР також пропозиція для дітей: дві брошурки «Амінь» - http://rnr-rkc.com.ua/categories/rozariy
• все аналогічно як у п’ятницю… За винятком:
- 20.00: Євхаристія реколекційна…
• після неї - можливість Розарієвої молитви трансльованої (з роздумами по темі реколекцій)
Неділя, 10 травня:
• до години 7.00 появляться: Біблійні тексти для особистого читання, текст для медитації з пропозицією запитань та конференція (аудіо) там же…
• ЄВХАРИСТІЯ: стараємося пережити у своєму храмі «в реалі»
- 10.00: Євхаристія з томашпільського костелу транслюватиметься онлайн (із реколекційним словом)
роздрукуйте → переживати онлайн реколекції.doc
• 9 березня 2020 р. - день зосередження в Бердичеві
⇒ медитація: Тож благаю вас, брати, віддати тіла ваші як жертву живу, святу, приємну Богові: богослужбу від вас розумну. Перемінюйтесь обновленням вашого розуму. Маючи ж, згідно з даною нам благодаттю, різні дари: коли то дар пророцтва, виконуймо його мірою віри; хто має дар служіння, нехай служить; хто навчання, нехай навчає; хто напоумлення, нехай напоумляє. Хто дає - у простоті; хто головує - дбайливо; хто милосердиться - то з радістю. В ревності не будьте ліниві, духом горіть, Господеві служіть; веселі в надії, в горі терпеливі, в молитві витривалі; святих у потребах спомагайте і дбайте про гостинність. Благословляйте тих, що вас гонять; благословляйте, не проклинайте. Радуйтеся з тими, що радуються; плачте з тими, що плачуть. Між собою будьте одної думки, про високе не мудруйте, радше до покірного схиляйтеся; не будьте зарозумілі на себе. Нікому злом за зло не віддавайте; дбайте перед усіма людьми про добро. (пор. Рим 12,1-18)
● які із порад Апостола мені найбільше подо-баються? наскільки я звернув увагу на ПЕРШУ: «віддати тіла ваші як жертву живу, святу, приємну Богові: богослужбу від вас розумну»?
● що для мене означає: «служити Богу»?
● коли стараюся «віддавати себе як жертву живу, святу, приємну Богові»? як для цього використовую Пресвяту Євхаристійну Жертву?
● чи, під час переживання Божої Служби, помічаю Жертву Ісуса і стараюся приєднати до неї мою духовну жертву?
⇒ аудіо-файл з конференцією → Berdychiv_20.mp3
⇒ файл: "хрест-анкет" духовної жертви → _жертв_хрест.doc
⇒ текст "Хресної дороги" → ХреснаДорога.doc
• зимові (білі) реколекції (Томашпіль, 14-16 лютого 2020)
І. день (п`ятниця):
⇒ медитація: Ангел же сказав до нього: “Не бійся, Захаріє, бо твоя молитва вислухана; жінка твоя Єлисавета породить тобі сина, і ти даси йому ім'я Йоан. І буде тобі радість і веселість, і багато з його народження радітимуть; бо він буде великий в очах Господніх; не питиме ні вина, ні напою п'янкого, і сповниться Духом святим вже з лона матері своєї, і багато синів Ізраїля наверне до Господа, їхнього Бога. І сам він ітиме перед ним з духом та силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей і неслухняних до мудрости праведних, щоб приготувати Господеві народ прихильний.” Захарія ж сказав до ангела: “По чому знатиму це? бо старий, і жінка моя на схилі свого віку.” Ангел озвавсь до нього: “Я Гавриїл, що стою перед Богом, і мене послано з тобою говорити та принести тобі цю благовість. І ось замовкнеш і не зможеш говорити аж до дня, коли це здійсниться, за те, що ти не повірив словам моїм, які здійсняться свого часу.” Люди ж чекали Захарії і дивувались, що він так забарився у святині. Коли ж він вийшов, не міг до них говорити, і вони зрозуміли, що він видіння бачив у святині. Він же давав їм знаки й зоставсь німий. (Лк 1, 13-22)
- які неймовірні пропозиції від Бога я відкинув? чому?
- як моя зовнішня набожність, людське міркування та мої принципи - паралізують діяння Бога в моєму житті?
- що роблю для того, щоб не жити на повідку моєї пихи? як стараюся долати її прояви?
⇒ аудіо-файл з конференцією → bili_1.mp3
ІІ. день (субота):
⇒ медитація: І заговорив Господь знову до Ахаза, кажучи: «Проси собі знаку в Господа, Бога твого, або глибоко з-під землі, або вгорі високо!» Ахаз же відказав: «Не проситиму і не буду спокушати Господа». Тоді він сказав: «Слухайте ж, доме Давида: мало з вас докучати людям, що докучаєте ще й Богові моєму? Оце ж сам Господь дасть вам знак: Ось дівиця зачала, і породить Сина і дасть йому ім'я Еммануїл. (Іс 7,10-14)
- знаком чого від Бога є для мене Непорочна Діва Марія?
- як я цей знак для себе розпізнав? як ним користуюсь - щоб йти Божою дорогою? що можу робити, щоб краще використовувати?
- що мені не дозволяє більше відкриватися на особливий Дар Доброго Бога, яким є Діва Марія? з ким про це можу розмовляти?
- як відповідаю на пропозицію: «шукай залежності від Всемогутнього Бога на шляху єднання з Марією»?
⇒ аудіо-файл з конференцією → bili_2.mp3
ІІІ. день (Неділя):
⇒ медитація: Тоді вони повернулися в Єрусалим з гори, що зветься Оливною, що близько Єрусалиму - день ходи в суботу. Увійшовши в місто, зійшли на горницю, де вони перебували, а саме: Петро і Йоан, Яків і Андрій, Филип і Тома, Вартоломей і Матей, Яків Алфеїв і Симон Зилот та Юда, син Якова. Всі вони пильно й однодушно перебували на молитві разом з жінками і Марією, матір'ю Ісуса, та з його братами. А як настав день П'ятидесятниці, всі вони були вкупі на тім самім місці. Аж ось роздався зненацька з неба шум, неначе подув буйного вітру, і сповнив увесь дім, де вони сиділи. І з'явились їм поділені язики, мов вогонь, і осів на кожному з них. Усі вони сповнились Святим Духом і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм промовляти. (Ді 1, 12-14; 2, 1-4)
- як часто згадую цю подію? чому?
- чи розумію, що в наш час мене потребує Бог, щоб я, як колись Апостоли, давав свідчення перед людьми про Любов Бога?
- що роблю для того, щоб Дух Святий міг через мене діяти й впливати на інших людей - перемінюючи їхнє життя? наскільки, заради цього, “перебуваю на молитві разом з Марією, Матір'ю Ісуса”?
- як єднання з Богородицею давало мені поштовх не соромитися моїх відносин з Богом?
• осінні (жовті) реколекції (Томашпіль, 11-13 жовтня 2019)
І. день (п`ятниця):
⇒ медитація: Другого дня знову стояв Йоан там, ще й двоє з його учнів. Угледівши ж Ісуса, Який надходив, - мовив: «Ось Агнець Божий». Почули двоє учнів, як він оте сказав, та й пішли за Ісусом. Обернувшися ж Ісус і побачивши, що вони йдуть, мовив до них: «Чого шукаєте?» Ті ж йому: «Равві, - що в перекладі означає: Учителю, - де перебуваєш?» Відрік Він їм: «Ходіть та подивіться.» Пішли, отже, і побачили, де перебуває, і того дня залишилися в Нього. Було ж близько десятої години. Андрій, брат Симона Петра, був одним із тих двох, що, почувши Йоана, пішли за Ним. Зустрів він спершу брата свого Симона й мовив до нього: «Ми знайшли Месію, - що у перекладі означає: Христос». І привів його до Ісуса. Ісус же, глянувши на нього, сказав: «Ти - Симон, син Йони, ти зватимешся Кифа», - що у перекладі означає: Петро (Скеля). (пор. Йн 1, 35-42)
- хто мене привів до Ісуса? як згадую той момент?
- кого – я? чому саме їх?
- як моє перебування у спільноті РНР допомагає мені приводити до Ісуса нових людей?
⇒ аудіо-файл з конференцією → zhovti_1.mp3
ІІ. день (субота):
⇒ медитація: Тоді Ісус до них мовив: «Коли вгору Чоловічого Сина піднесете, тоді взнаєте, що Сущий Я і що від себе не чиню нічого, але як навчав мене Отець Мій, говорю, і що Той, Хто послав Мене, - зо Мною Сущий. Не полишив Він Мене самого, бо Я постійно те чиню, що довподоби Йому». І коли говорив так, численні увірували в Нього. І казав Ісус до тих юдеїв, які увірували в Нього: «Коли ви перебуватимете в Моїм слові, ви дійсно будете учнями Моїми і спізнаєте Правду, і Правда визволить вас». (пор. Йн 8, 28-32)
- наскільки для мене важливе життя у Правді?
- кого з людей прошу про допомогу в її пошуках?
- як допомагають мені для цього мої найближчі?
- як пізнавання Правди перемінює, в Дусі Євангелія, непрості відносини в моїй родині?
⇒ аудіо-файл з конференцією → zhovti_2.mp3
ІІІ. день (Неділя):
⇒ медитація: Ви – сіль землі. Коли ж сіль звітріє, чим її солоною зробити? Ні на що не придатна більше, хіба – викинути її геть, щоб топтали люди. Ви - світло світу. Не може сховатись місто, що лежить на верху гори. І не запалюють світла та й не ставлять його під посудиною, лише на свічник, і воно світить усім у хаті. Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на Небі. (пор. Мт 5, 13-16)
- як часто нагадую собі ці слова? чому?
- що допомагає мені плекати в серці духовну відповідальність за інших? наскільки – захоплення Спасінням, яке Ісус вистраждав для нас?
- до чого спонукають мене згадані слова? як хочу підтримувати те Добро, що його вчинив Господь: у моєму житті та в житті інших людей?
⇒ аудіо-файл з конференцією → zhovti_3.mp3
• весняні (зелені) реколекції (Томашпіль, 17-19 травня 2019)
І. день (п`ятниця):
⇒ медитація: Ось чому, мавши це служіння, як помилувані, ми не втрачаємо відваги.
Відкинувши ложну соромливість, ми не поводимося лукаво, ані не викривлюємо слово Боже, але, проповідуючи явно правду, поручаємо самих себе кожному людському сумлінню перед Богом. Бо ми не самих себе проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа; самі ж ми - слуги ваші ради Ісуса. Бо Бог, який сказав: «Нехай із темряви світло засяє», - він освітлив серця наші, щоб у них сяяло знання Божої слави, що на обличчі Ісуса Христа. А маємо цей скарб у глиняних посудинах, щоб було видно, що велич сили є від Бога, а не від нас. Нас тиснуть звідусіль, але ми не пригноблені; ми в труднощах, та ми не втрачаємо надії; Увесь час носимо в тілі мертвоту Ісуса, щоб і життя Ісуса в нашім житті було явним. (пор. 2 Кор 4, 1-10)
- як часто згадую, що у мені – Божественний Найсвятіший Скарб?
- як цей «Вміст» впливає на мою поведінку? як – стає спокусою: нагодою до духовної гордині?...
- від чого вберігає мене свідомість того, що моє єство: «глиняний посуд»? як часто собі про це нагадую? наскільки – шукаю такого усвідомлення?
⇒ аудіо-файл з конференцією → zeleni_1.mp3
ІІ. день (субота):
⇒ медитація: Воскреснувши ж уранці першого дня тижня, Ісус з'явився найперше Марії Магдалині, з якої вигнав був сім бісів. Вона пішла й повідомила тих, що були з Ним і що сумували й плакали. Вони ж, почувши, що Він живий та що вона Його бачила, не йняли віри. Після цього з'явився в іншім вигляді двом з них, що були в дорозі й ішли на село. І ці, повернувшися, сповістили інших, але й їм не йняли віри. Нарешті з'явився Він самим одинадцятьом, коли то були за столом, і докоряв за їхнє невірство та твердосердя, що не повірили тим, які бачили Його воскреслого з мертвих. (пор. Мк 16, 9-14)
- яка моя віра у Воскресіння Ісуса Христа?
- хто з людей є для мене перекон-ливими свідками цієї Події? яким Її свідком є я сам - для інших людей: що їм показую своєю поведінкою?
- чим для мене є період після Пасхи?
- наскільки – пізнаванням правди про якість моєї віри та любові до Ісуса?
- наскільки пізнавання моєї духовної слабкості – спонукає мене ревніше шукати Обіймів Доброго Господа?
⇒ аудіо-файл з конференцією → zeleni_2.mp3
ІІІ. день (Неділя):
⇒ медитація: Якже згрішить хтось, ми маємо заступника перед Отцем, Ісуса Христа, праведного. Він - примирення за наші гріхи, і не лише за наші, а й за гріхи усього світу. З того знаємо, що ми Його спізнали, коли ми заповіді Його бережемо. Хто каже: «Я Його знаю», і заповідей Його не зберігає, той неправдомовець і в тому правди немає. А хто береже Його слова, в тому любов Божа справді досконала. З того й знаємо, що ми у Ньому. Хто каже, що в Ньому перебуває, повинен так поводитись, як Він поводився. Любі! Не нову заповідь вам пишу, але давню, що ви одержали спочатку. Ця давня заповідь - слово, що ви чули. Проте, нову заповідь пишу, - це правдиве в вас і в Ньому, - бо темрява проминає, і правдиве світло вже світить. (пор. 1 Йн 2, 1-8)
- чим для мене є «нова заповідь»?
- що роблю для того, щоб її виконувати? наскільки, ради цього, піднімаю зусилля, щоб “спізнавати” Воскреслого Господа?
- як те, що стараюся “в Ньому перебувати” – впливає на мою зовнішню поведінку?
- як часто я здивований – бо помічаю, що це не я – але Він діє в мені, виконуючи «нову заповідь»? як Йому за це дякую?
⇒ аудіо-файл з конференцією → zeleni_3.mp3
• зимові (білі) реколекції (Томашпіль, 8-10 лютого 2019)
І. день (п`ятниця):
⇒ медитація: «Я - виноградина правдива, а Мій Отець - виноградар. Кожну в Мені гілку, яка не приносить плоду, відрізує Він. А кожну, яка вроджує плід, Він очищує, аби ще більше плоду давала. Уже і ви чисті - словом, яким промовляв Я до вас. У Мені перебувайте - а Я у вас! Як неспроможна гілка сама з себе плоду принести, якщо не перебуватиме вона на виноградині, ось так і ви, якщо не перебуватимете в Мені. Я виноградина, ви - гілки. Хто перебуває в Мені, а Я в ньому, - той плід приносить щедро. Без Мене ж ви нічого чинити не можете. Якщо хтось у Мені не перебуває, той, мов гілка, буде викинутий геть і всохне; їх бо збирають, кидають у вогонь, - і вони згоряють! Коли ж ви в мені перебуватимете, і Мої слова в вас перебуватимуть, - просіте тоді, чого лиш забажаєте, і воно здійсниться для вас. Я казав вам так для того, щоб була у вас моя радість і щоб ваша радість була повна! (пор. Йн 15, 1-11)
- як часто згадую, що я – частина Виноградної Лози Христа?
- як сприймаю успіхи та проблеми інших «гілок»?
- як мене очищує Небесний Отець? через кого? як ставлюся до цих людей?
- наскільки Божу відраду знаходжу в єдності з Христом та Його «гілками»?
⇒ аудіо-файл з конференцією → bili_1.mp3
ІІ. день (субота):
⇒ медитація: Приступіть до нього, каменя живого, людьми відкинутого, а Богом вибраного, дорогого. А й самі віддайтеся, мов живе каміння, щоб з нього збудувати духовний дім, на святе священство, щоб приносити духовні жертви, приємні Богові, через Ісуса Христа. Бо в Письмі стоїть: «Ось я кладу в Сіоні камінь наріжний, вибраний, дорогоцінний. Хто вірує в нього, не осоромиться.» Вам, отже, що віруєте, - честь! Ви ж - рід вибраний, царське священство, народ святий, люд, придбаний на те, щоб звістувати похвали Того, Хто вас покликав з темряви у дивне своє світло; ви, колись - не народ, а тепер народ Божий, непомилувані, а тепер помилувані. (пор. 1 П 2, 2-10)
- як я вдячний за моє Хрещення, за те, що я – частинка Божого Люду?
- як реагую на скеровані до мене слова: ви - “Боже Священство”? до чого мене вони спонукають?
- що роблю для того, щоб усіма справами мого життя “звістувати похвали Бога”?
⇒ аудіо-файл з конференцією → bili_2.mp3
ІІІ. день (Неділя):
⇒ медитація: Христос, воскреснувши з мертвих, вже більше не вмирає: смерть над Ним більше не панує. Вмираючи бо, Він умер для гріха раз назавжди, а живучи, живе для Бога. Так само й ви вважайте себе за мертвих для гріха, а за живих для Бога, в Христі Ісусі. Нехай, отже, не панує гріх у смертнім вашім тілі, щоб вам коритися його пожадливостям, і не видавайте членів ваших гріхові за знаряддя неправедності, але віддайте себе Богові, як ожилих із мертвих, а члени ваші, як зброю праведності. Бо гріх не буде більш над вами панувати: ви бо не під законом, а під Ласкою. (Рим 6, 9-14)
- в мені живе Бог: що з цього для мене виникає?
- як використовую Силу Всемогутнього Бога, Який в мені перебуває? як Він дає мені силу, щоб я міг володіти собою?
- як Він, через мене, впливає на середовище, в якому живу?
⇒ аудіо-файл з конференцією → bili_3.mp3
• осінні (жовті) реколекції (Томашпіль, 12-14 жовтня 2018)
І. день (п`ятниця):
⇒ медитація:
Один із повішених злочинців зневажав Його, кажучи: “Хіба Ти не Христос? Спаси Себе і нас!” А другий, озвавшися, скартав його й мовив: “Чи не боїшся Бога, ти, що покутуєш ту саму кару? Бож ми приймаємо кару, гідну наших учинків, Цей же не зробив нічого злого.” І додав: “Ісусе! Згадай про мене, як прийдеш у Своє Царство.” Сказав Ісус до нього: “Істинно кажу тобі: Сьогодні будеш зо Мною в раї”. (пор. Лк 23, 39-43)
- з чим в руках хочу стати перед Богом наприкінці мого життя?
- чим намагаюся «притягувати увагу Бога»?
- що допомагає мені зізнаватися у моїй гріховній слабкості та марності? наскільки – «мала дорога»?
⇒ аудіо-файл з конференцією → zhovti_1.mp3
ІІ. день (субота):
⇒ медитація:
Тоді ж Ісус заговорив: “Я прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що Ти затаїв це від мудрих та розумних і що відкрив це немовлятам. Так, Отче: бо так Тобі було довподоби. Все передане Мені Моїм Отцем, і ніхто не знає Сина, крім Отця, і Отця ніхто не знає, крім Сина, та кому Син схоче відкрити. (пор. Мт 11, 25-27)
- наскільки боюся ставати “мудрим та розумним”?
- що для мене означає “ставати як дитина”? чи – приймати ВСЕ з рук Люблячого Бога?
- скільки в мене згоди на те, щоб бути слабким, залежним від Бога?
⇒ аудіо-файл з конференцією → zhovti_2.mp3
ІІІ. день (Неділя):
⇒ медитація:
Вогонь прийшов я кинути на землю - і як я прагну, щоб він вже розгорівся! Хрещення маю я прийняти й як мені важко, докіль воно не здійсниться. (пор. Лк 12, 49н)
- як я навертаюся до того, чого прагне для мене Бог?
- як стараюсь перемінювати себе – щоб відкриватися на Божі дари?
- на який “Божий Вогонь” чекаю? у що хочу Його впустити?
⇒ аудіо-файл з конференцією → zhovti_3.mp3
• літні реколекції: Через Серце Матері до джерел Милосердя
⇒ аудіо-файл з конференцією/"рекламою" → _доДжерелМилосердя.mp3
• весняні (зелені) реколекції (Томашпіль, 18-20 травня 2018)
І. день (п`ятниця):
⇒ медитація:
Чи ж ви не знаєте, що всі ми, що в Христа Ісуса охрестилися, у смерть Його хрестилися? Ми поховані з Ним через Хрещення на смерть, щоб, як Христос воскрес із мертвих славою Отця, і ми теж жили новим життям. Бо якщо ми з'єднані з Ним подобою Його смерті, то будемо і подобою Воскресіння. Знаємо ж, що старий наш чоловік став розп'ятий з Ним, щоб знищилось оце гріховне тіло, щоб нам гріхові більш не служити; бо хто вмер, той від гріха звільнився. Коли ж ми вмерли з Христом, то віруємо, що й житимемо з Ним, знаючи, що Христос, воскреснувши з мертвих, вже більше не вмирає: смерть над Ним більше не панує. Вмираючи бо, Він умер для гріха раз назавжди, а живучи, живе для Бога. Так само й ви вважайте себе за мертвих для гріха, а за живих для Бога, в Христі Ісусі. (пор. Рим 6, 3-11)
- як часто роздумую про Таємницю мого Хрещення?
- що для мене означає: “жити новим життям”?
- що роблю – щоб його в собі розвивати?
- коли помічаю присутність та діяння «старої людини», яка живе в мені?
- як сам Господь допомагає мені “вмирати для гріха” і жити як дар для інших?
⇒ аудіо-файл з конференцією → zeleni_1.mp3
ІІ. день (субота):
⇒ медитація:
Коли Ісус вирушив у дорогу, прибіг один, упав перед Ним навколішки й почав Його питати: Учителю благий, що мені робити, щоб успадку-вати життя вічне? Чого називаєш мене благим? - сказав Ісус до нього. - Ніхто не благий, окрім одного Бога. Заповіді знаєш: Не вбивай, не перелюбствуй, не кради, не свідкуй неправдиво, не кривдь, шануй твого батька та матір. Він же у відповідь мовив до нього: Учителю, я вже те дотримував змалку. Тоді Ісус, поглянувши на нього, вподобав його і сказав йому: Одного тобі бракує: піди, продай, що маєш, дай бідним, то й будеш мати скарб на небі. Тоді прийди і, взявши хрест, іди за Мною. Той же, зажурений тим словом, відійшов геть засмучений, - мав бо великі багатства. (пор. Мк 10, 17-22)
- у яких ситуаціх “Ісус, поглянувши на мене, вподобав мене”?
- як я “йду за Ісусом”?
- як мої духовні «багатства»мені заважають це робити?
- наскільки шукаю людей, які стараються рішуче “йти за Ісусом”?
- як Господь формує мене на цій дорозі?
⇒ аудіо-файл з конференцією → zeleni_2.mp3
ІІІ. день (Неділя):
⇒ медитація:
Та що Я вам це сказав, то серце ваше смутку сповни-лося. Кажу вам, однак, правду: Ліпше для вас, щоб Я відійшов. Бо коли не відійду, то Утішитель до вас не зійде. Якщо ж відійду, - пришлю Його до вас. І коли прийде Він, то переконає світ у грісі, у справедливості, і в засуді: щодо гріха - бо не вірують у Мене, щодо справедливості - бо йду до Отця Мого, і ви Мене вже не побачите; щодо засуду - бо князь цього світу засуджений. Багато ще Я маю вам повідати, та не перенесли б ви нині. Тож коли зійде той, Дух істини, Він і наведе вас на всю правду, - Він бо не промовлятиме від себе, лише буде повідати, що вчує, і звістить те, що настане. І прославить Він Мене, бо з Мого візьме і звістить вам. (пор. Йн 16, 6-14)
- як дозволяю Cвятому Духові “переконувати мене”? як Він показує мені мою грішність?
- хто допомагає мені Його почути та прислухатись до Його натхнень?
- наскільки спілкування з Дівою Марією допомагає мені відкриватися діям Святого Духа?
⇒ аудіо-файл з конференцією → zeleni_3.mp3
• день зосередження у санктуарії Бердичівської Богородиці (8 березня 2018)
⇒ медитація:
Ісус же сказав їм: Не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку Я п'ю, і христитися хрещенням, яким Я хрещусь? Ті Йому відповіли: Можемо. Ісус сказав їм: Чашу, яку Я п'ю, питимете, і хре-щенням, яким Я хрищуся, хреститиметесь. Далі додав: “Син Чоловічий має багато страж-дати; старші, первосвященики та книжники Його відкинуть і уб'ють, та Він на третій день воскресне”. Звертаючись до всіх, Ісус промо-вив: “Коли хто хоче йти за Мною, нехай себе зречеться, візьме щодня на себе хрест свій і йде за Мною. Вогонь прийшов Я кинути на землю - і як Я прагну, щоб Він вже розгорівся! Хрещення маю Я прийняти й як мені важко, докіль воно не здійсниться (пор. Мк 10, 38н; Лк 9, 22н. 12, 49н)
- як реагую, коли мені дошкуляють мої хрести? як переживання Великого Посту допомагає мені навертатись на дорогу, по якій крокує Спаситель із Хрестом?
- скільки у мене Ісусового бажання та наполегливості, щоб Вогонь Святого Духа охоплював чим раз нові людські серця?
- що я щодня роблю ради цього? як – використовую нагоду «пити із чаші страждань Ісуса», тобто: з Ним переживати життєві негаразди, довіряючи волі Небесного Отця, яка повна Любові?
⇒ аудіо-файл з проповідю єп. Віталія → Berdychiv_2018_prop.mp3
⇒ аудіо-файл з конференцією → Berdychiv_2018_konf.mp3
⇒ хресна дорога:
Стояння Хресної Дороги нагадують мандрівку галереєю картин. У спокої дивимося на полотна, на яких автор намагався передати нам своє бачення світу.
Холст цих особливих чотирнадцяти картин зітканий з ниток нашої буденності. На таке полотно накладена особлива фарба – барвиста кров’ю, слізьми, потом, ранами, змаганням Любові нашого Спасителя.
Ти, Господи Ісусе, дозволяєш нам зупинятися біля чотирнадцяти картин Хресної Дороги, щоб ми в них знайшли й побачили себе…
СТОЯННЯ 1 ІСУСА ЗАСУДЖУЮТЬ НА СМЕРТЬ
Картина перша – споглядаю сцену суду над Ісусом. Дивлюся на різні постаті…
У яких помічаю себе?
Можливо в тих, хто легко дозволяє маніпулювати собою й не має своєї думки…
Можливо – в тих, хто кричить, бо і я не соромлюся піднімати емоційно голос…
Можливо в тих, хто махає кулаками, бо і я їх легко розпускаю…
Можливу маю себе побачити в Пилатові, бо і я охоче безвідповідально умиваю руки, щоб показати себе «білим і пушистим»…
Господи Ісусе, з правдою, яку я тут побачив, пригортаюся до Тебе…
СТОЯННЯ 2 ІСУС БЕРЕ ХРЕСТ НА СВОЇ РАМЕНА
Споглядаю другу картину Хресної Дороги: бачу Тебе, Ісусе, бачу Хрест, який Ти взяв, до якого пригорнувся та який почав нести…
Де на цій картині знаходжу себе? Де є моє місце?
Моє місце – з другого боку Хреста: з одного його боку бачу Тебе, Ісусе, а другий бік Ти залишаєш мені.
Це я з Тобою несу Твій Хрест Спасіння людей… Це Ти несеш зі мною мої щоденні хрести…
СТОЯННЯ 3 ІСУС ПАДАЄ ПІД ТЯГАРЕМ ХРЕСТА
Поглядаю уважно на картину Твого першого падіння, Ісусе…
Про Тебе віщував Симеон у храмі, що будеш «поставлений на падіння багатьох в Ізраїлі».
А тепер Ти спотикаєшся на початку хресної дороги… Можливо, це камінь, який не дозволив Тобі вільно крокувати…
Хочу на цій картині бачити себе у цьому камені на дорозі. Хочу зізнаватися Тобі, що це я не раз ставав «камінням спотикання» для іншої людини: через мене хтось втратив надію, розізлився… Це мої недбальства та поганий приклад довели інших до падінь…
Прости, Господи! Підніми мене та тих, хто через мене упав.
СТОЯННЯ 4 ІСУС ЗУСТРІЧАЄ СВОЮ МАТІР
Картина зустрічі Страждальної Матері з Сином.
Де на ній моє місце?
Ти сам, Ісусе, віддав мені Твоє місце, коли сказав: «Жінко, ось син Твій». Моє місце – в Обіймах Твоєї Пресвятої Матінки. Їй можу про все розповідати, Вона приводить мене до Тебе, веде Твоєю дорогою. У Її Обійми Ти Сам переливаєш Твою Благодать, яка додає відваги та надії.
Дякую Тобі, Ісусе, за це особливе місце біля Серця Твоєї Матері, яке Ти мені уступив.
СТОЯННЯ 5 СИМОН КИРИНЕЯНИН ДОПОМАГАЄ ІСУСОВІ НЕСТИ ХРЕСТ
Де знаходжу себе серед постатей цієї картини?
Чи дійсно у Симонові, який несе з Тобою Хрест?
А можливо - мені ближче ставлення, як у солдатів, які зловживають своїм службовим становищем? Може, як вони, на інших людей скидаю те, що мав би сам зробити, щоб мати «святий спокій»?
Допоможи мені, Добрий Ісусе, навертатися і ставати як Симон, що несе з Тобою Хрест.
СТОЯННЯ 6 ВЕРОНІКА ОБТИРАЄ ОБЛИЧЧЯ ІСУСОВІ
У центрі цієї картини - Ти, Ісусе, і хустина із відображенням Твого Обличчя.
Вероніка використала хустку - звичайну річ, якою часто вживала, а Ти так особливо освятив цей предмет щоденного використання.
Чим щодня користуюся - на кухні, під час роботи, навчання, відпочинку?… Мої інструменти, мій одяг… Чим ці речі «сяють»? Чи дійсно, як на хустині Вероніки, видно іншим людям, що Тебе люблю та поважаю? А може в них помітна моя неупорядкована грішність…
Освяти, Господи, речі мого щоденного використання.
СТОЯННЯ 7 ІСУС ДРУГИЙ РАЗ ПАДАЄ ПІД ХРЕСТОМ
Зупиняюся біля картини, що зображає Твоє чергове падіння, Господи.
Навколо Тебе багато людей, які нахиляються над Тобою. Де я серед них?
Може, як вони, хочу якнайшвидше закінчити цю Хресну Дорогу, бо все поспішаю, штовхаю нетерпеливо інших, насміхаюся бездушно з чиєїсь невдачі, невміння справитись з труднощами?…
Дай мені відвагу, Господи, знаходити для Тебе час і так допомогти Тобі піднятись.
СТОЯННЯ 8 ІСУС ЗУСТРІЧАЄ ЄРУСАЛИМСЬКИХ ЖІНОК
Картина цього стояння – із звуком Твоїх, Ісусе, слів.
Споглядаю її та слухаю Твоїх повчань.
І вже знаю, де тут маю помічати себе: в тих, за кого Ти стільки страждаєш.
І вже знаю, що маю робити: плакати душею, плекати біль душі - усвідомлюючи зло моїх гріхів, за які Ти розплачуєшся Стражданням та Кров’ю.
Бо правда не в тих сльозах, що їх видно на обличчі, але в тих, які Ти хочеш побачити в моєму серці.
СТОЯННЯ 9 ІСУС ТРЕТІЙ РАЗ ПАДАЄ ПІД ХРЕСТОМ
Сцена третього падіння Ісуса зображена темними барвами.
Темно, бо в душі, коли вона придавлена, як Ти, Ісусе, важким хрестом безпорадності. Надзвичайно тяжіє знеохота, безвихідь, розпач, негативні емоції, песимістичне ставлення до всього…
Проте, у дев’ятому стоянні споглядаємо не лише падіння, але також те, що Ісус піднявся, щоб завершити Хресну Дорогу.
Споглядаймо уважно всі подробиці картини нашого життя, щоб знайти Надію, яку Господь завжди дає.
СТОЯННЯ 10 З ІСУСА ЗДИРАЮТЬ ШАТИ
Дуже важко ставати перед цією картиною. Очі не піднімаються: не хочуть товаришувати безсоромним вчинкам катів, перед якими стає оголений Найпрекрасніший Син Людський.
Ти, Божий Сину, воплотився, тобто одягнув на Себе людське тіло. Тому саме я: мої вчинки любові, мої чесноти – мають бути Твоїм одягом.
Нагота Твого Тіла, яку споглядаю, показує, як недостатньо дбаю про те, щоб одягати Тебе у вчинки Мудрості, Справедливості, Мужності, Стриманості.
СТОЯННЯ 11 ІСУСА ПРИБИТО ДО ХРЕСТА
Чергова картина Хресної Дороги із звуком, який підсилює образ. Металічний стукіт молотків та цвяхів допомагають глибше проникнути у неї.
Тут, вкотре усвідомлюю собі, чим є мої необдумані слова, невпорядковані думки, вчинки не згідні з Твоїм, Ісусе, Євангелієм.
Вони, як цвяхи, якими Твої руки й ноги приковані до Хреста.
Вони – те, що паралізує Твої Долоні та Ноги – і не можеш поспішати до мене, моєї родини та Батьківщини з порятунком та захистом, якого так від Тебе хочу…
Коли я почну боятися гріха?
СТОЯННЯ 12 ІСУС ВМИРАЄ НА ХРЕСТІ
Цю картину знаю найкраще. Часто стаю перед Розп’яттям, можливо, ношу його на грудях, часто ставлю цей знак на собі.
Чи це зображення ще промовляє до мене? Чи стараюся чим раз глибше проникати у його сутність?
А може я вже звик до картини Розп’яття Ісуса… Можливо, я вже такий, як ті солдати, що спокійно займаються своїми справами, розважаються грою, бо п’ятниця не є вже для мене днем товаришування Страждаючому Господу…
Можливо – я, як той злочинець, що, навіть у такий момент, не хочу визнати свій гріх і розкаятись…
Страждальна Матінко, приводь мене до Твого вмираючого на Хресті Сина та все наново пояснюй, що відбувається…
СТОЯННЯ 13 ТІЛО ІСУСА ЗНІМАЮТЬ З ХРЕСТА
Кого бачу на цій картині? У якій постаті я хотів би бачити себе?
Може варто мені уважніше придивитися до Никодима. Раніше він боявся ради Тебе Господи, втратити свою посаду, свою теплу стабільність, ховався, хоч і був Тобою зацікавлений. На цій картині – Никодим вже відважно, перед Пилатом, старшими народу та солдатами, дбає про Твоє Замучене Тіло.
Дай мені, Господи благодать, щоб споглядання картин Твого Життя і в мені перемінювало страх - у відвагу, бажання сховатися за інших та за свої справи - у сміливе свідчення про мою любов до Тебе.
СТОЯННЯ 14 ТІЛО ІСУС ПОКЛАДЕНО ДО ГРОБУ
Споглядаю останню картину Хресної Дороги.
Не раз буваю свідком похорону якоїсь людини.
Куди тоді дивлюся? Можливо, задивляюся – услід за домовиною, в якій мертве тіло, дивлюся зі смутком у яму…
Перебування біля гробниці Ісуса має мене навчити дивитися по-Євангельськи. Тут дивлюся услід за Помердим, щоб дочекатися Його Воскресіння.
• зимові (білі) реколекції (Томашпіль, 26-28 січня 2018)
І. день (п`ятниця):
⇒ медитація:
Самуїл лежав у Господнім храмі там, де стояв ковчег Божий. Аж ось Господь озвавсь: «Самуїле! Самуїле!» Цей відпо-вів: «Ось я!» I побіг до Елі й каже: «Ось я! Кликав ти мене?» Той каже: «Ні, не кликав. Лягай спати». Iвін пішов спати. Знову Господь озвавсь до Самуїла, втретє; і схопивсь він, прийшов до Елі й каже: «Ось я ! Кликав ти мене?» Тоді Елі збагнув, що то Господь кликав хлопчину, тож і каже до Самуїла: «Йди но, лягай спати, а коли тебе покличуть, скажеш: "Говори, Господи, слуга Твій слухає"». I Самуїл пішов і ліг на своєму місці. Прийшов Господь, став і закликав, як і першими разами: «Самуїле! Самуїле!» Самуїл озвався: «Говори! Слуга Твій слухає!» Самуїл виріс, і Господь був із ним і не дав ані одному його слову впасти на землю. (пор. 1 Сам 3, 3б-10. 19)
- як змінює мене перебування у близькості Бога? наскільки такі зміни довготривалі?…
- хто мене навчив/вчить слухати Господа?
- коли молюся по принципу: «Говори, Господи! Слуга Твій слухає!»?
⇒ аудіо-файл з конференцією → bili_01.mp3
ІІ. день (субота):
⇒ медитація:
Отак нездужав я на очі 4 роки. Усі мої брати побивались навколо мене. Того часу моя жінка Анна робила всілякі жіночі роботи й посилала їх панам, що їй за те платню давали. Сьомого Дістра вона відтяла скінчену тканину й відіслала панам, які виплатили їй усю платню та ще й додали поверх неї козенятко. І от коли прийшла додому, почало те козенятко блеяти. Покликав я її й спитав: «Звідкіль те козенятко? Чи воно, бува, не крадене? Віддай його назад панам, бо ми не маємо права їсти крадене». А вона до мене: «Таж мені його дали поверх платні!» Але я не йняв їй віри й наказав віддати його панам. Мені соромно було за те перед нею. Тоді вона мені сказала: «І де вони оті твої милостині? Де вчинки твоєї праведності? Адже знати, що це вони довели тебе до цього». (пор. Тов 2, 10-14)
- якими вчинками я відрізняюся від поведінки середовища, в якому живу?
- які мої зусилля можу назвати “вчинками праведності”? як до них ставляться інші люди?
- чия праведна поведінка мене навертає до того, щоб йти дорогою Євангелія та Декалогу?
⇒ аудіо-файл з конференцією → bili_02.mp3
ІІІ. день (Неділя):
⇒ медитація:
Кажу вам, моїм друзям: Не бійтесь тих, що убивають тіло, а потім більш нічого заподіяти не можуть. Я покажу вам, кого треба боятись: бійтеся того, що, вбивши, має владу вкинути в пекло. Так, кажу вам: Того бійтесь. Хіба п'ять горобців не продаються за два шаги? А ні один з них не забутий у Бога. Ба навіть і волосся на голові у вас усе пораховане. Не бійтесь: ви вартісніші за багатьох горобців! Кажу вам: Кожен, хто визнає Мене перед людьми, і Син Чоловічий визнає такого перед ангелами Божими. Хто ж мене відречеться перед людьми, того і Я відречуся перед ангелами Божими. Коли вас приведуть у синагоги, до урядів та до влади, не клопочіться тим, як або що вам відповісти, або що казати, бо Дух Святий навчить вас тієї години, що треба говорити.” (пор. Лк 12, 4-12 )
- як часто констатую, що боюся/соромлюся визнавати мою віру та любов до Ісуса?
- коли, заради Бога та Його справ, проявив мужність? що допомагає мені це робити?
- коли переконувався, що мене захищає та супроводжує Любов мого Небесного Батька?
⇒ аудіо-файл з конференцією → bili_03.mp3
• осінні (жовті) реколекції (Томашпіль, 13-15 жовтня 2017)
І. день (п`ятниця):
⇒ аудіо-файл з конференцією → zhovti_1.mp3
ІІ. день (субота):
⇒ медитація:Коли є якась втіха в Христі, коли є якась відрада в любові, коли є якась спільність духа, коли є якесь милосердя і щедрість, доповніть мою радість, щоб ви думали те саме, мали ту саму любов, були однодушні й однієї думки.
Нічого не робіть наперекір чи з марнославства, але в покорі вважайте одне одного більшим за себе. Нехай кожний дбає не про себе, а про інших. Плекайте в собі ті самі думки, що й у Христі Ісусі. (пор. Флп 2, 1-5)
- які поради даю іншим? скільки в них – духа Євангелія? як про це дбаю?
- як реагую на вищезгадані поради св. Павла?
- про що мав би більше постаратися?
- як часто стараюся свідомо “плекати в собі ті самі думки, що й у Христі Ісусі”? що мені для цього допомагає?
⇒ аудіо-файл з конференцією → zhovti_2.mp3
ІІІ. день (Неділя):
⇒ медитація: Тоді вони повернулися в Єрусалим з гори, що зветься Оливною, що близько Єрусалиму - день ходи в суботу. Увійшовши в місто, зійшли на горницю, де вони перебували, а саме: Петро і Йоан, Яків і Андрій, Филип і Тома, Вартоломей і Матей, Яків Алфеїв і Симон Зилот та Юда, син Якова. Всі вони пильно й однодушно перебували на молитві разом з жінками і Марією, матір'ю Ісуса, та з його братами. (пор. Ді 1, 12-15)
- в яких місцях я охоче перебуваю з Матір’ю Ісуса? про що там Їй розповідаю? наскільки щиро розкриваю перед Нею мої слабкості?
- як дар такого перебування з Нею несу у мою щоденність? що допомагає мені тоді і надалі перебувати у Її близькості? яких святих приклад і який?
- з якими людьми можу “перебувати пильно й однодушно з Марією, Матір'ю Ісуса”?
- наскільки цим даром стараюся ділитись з іншими?
⇒ аудіо-файл з конференцією → zhovti_3.mp3
• літні реколекції (Томашпіль, 22-29 липня 2017)
• аудіо-файл з конференцією І. день: 1_litni.mp3
• медитації (та пропозиції міні-скрутації):
1. “Ось я Господня слугиня”. Ким є Марія?
Шостого місяця ангел Гавриїл був посланий Богом у місто в Галилеї, якому ім'я Назарет, до діви, зарученої чоловікові, на ім'я Йосиф, з Давидового дому; ім'я ж діви було Марія. Ввійшовши до неї ангел, сказав їй: “Радуйся, благодатна, Господь з тобою! Благословенна ти між жінками.” Вона ж стривожилась цим словом і почала роздумувати в собі, що могло значити те привітання. Ангел їй сказав: “Не бійсь, Маріє! Ти бо знайшла ласку в Бога. Ось ти зачнеш у лоні й вродиш Сина й даси Йому ім'я Ісус. Він буде великий і Сином Всевишнього назветься. І Господь Бог дасть Йому престол Давида, Його батька, і Він царюватиме над домом Якова повіки й царюванню Його не буде кінця.” А Марія сказала до ангела: “Як же воно станеться, коли я не знаю мужа?” Ангел, відповідаючи, сказав їй: “Дух Святий зійде на тебе й сила Всевишнього тебе отінить; тому й Святе, що народиться, назветься Син Божий. Ось твоя родичка Єлисавета - вона також у своїй старості зачала сина, і оце шостий місяць тій, що її звуть неплідною; нічого бо немає неможливого в Бога.” Тоді Марія сказала: “Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову!” І ангел відійшов від неї. (Лк 1, 26-38)
- коли я старався проявляти повну довіри відданість Богу? наскільки – заохочений прикладом цієї молоденької Дівчини з Назарета?
- що мене в ній захоплює та до чого ці захоплення мене надихають у моїх буднях?
- наскільки важливою є для мене духовна убогість Марії?
- як перекладаю на мої життєві обставини її бажання жити як Господня слугиня?
- що допомагає мені вбирати Божу присутність?
Мт 2, 13-15; 12, 46-50; 18, 1-3; Лк 2, 41-50
2. “Ось матір твоя”. Духовне материнство Марії.
О мої дітоньки, яких я знову народжую в муках, доки Христос вообразиться у вас! (Гал 4, 19)
Ми не шукали від людей слави, ні від вас, ані від інших, хоч і могли, як апостоли Христові, бути тягарем вам. Ми, навпаки, були лагідні між вами. Як годувальниця піклується про своїх дітей, так і ми, з палкого до вас почуття, раді були передати вам не лише Божу Євангелію, а й власні душі; такими дорогими ви нам стали. Ви пам'ятаєте, брати, про наш труд та про працю: вночі і вдень ми працювали, щоб з вас когось не обтяжити, та проповідували вам Боже Євангеліє. Ви й Бог свідки, як свято, справедливо й бездоганно ми поводилися між вами, віруючими. Самі знаєте, як ми кожного з вас, мов батько своїх дітей, просили, умовляли й заклинали жити достойно перед Богом, Який вас кличе до свого Царства і слави. (1 Сол 2, 6-12)
Не щоб осоромити вас я це пишу, але щоб як дітей моїх улюблених навести на розум. Бо хоч би ви мали тисячі учителів у Христі, та батьків не багато; бо я вас породив через Євангеліє в Христі Ісусі. Отож благаю вас: Будьте моїми послідовниками. (1 Кор 4, 14-16)
- хто проявив/проявляє до мене духовне батьківство/материнство?
- як сам дозріваю до того, щоб ставитися до інших людей в дусі духовного батьківства/материнства? про що тоді особливо дбаю? наскільки – про єднання з Ісусом та послух в любові?
- як дозріваю, щоб приймати від Бога дар материнства Діви Марії? що це для мене означає? як вона піклується про свого Сина, Який в мені живе?
- як те все «народжувалося/народжується» в мені?
Йн 7, 37н; 16, 12-15
3. “Узяв її до себе”. Totus tuus – весь твій.
А при хресті Ісусовім стояли Його мати, сестра Його матері, Марія Клеопова та Марія Магдалина. Бачивши Ісус матір і біля неї учня, що стояв, - а його ж любив Він, - мовить до матері: «Жінко, ось син твій». А тоді й до учня мовить: «Ось матір твоя». І від тієї хвилі учень узяв її до себе. А по тому Ісус, знавши, що все вже довершилося, щоб здійснилось Писання, промовив: «Спраглий Я»! Стояла ж посудина, сповнена оцтом. От і подали Йому до уст настромлену на тростину губку, просяклу оцтом. І, скоштувавши оцту, вимовив Ісус: «Звершилось»; і схиливши голову, віддав духа. (Йн 19, 25-30)
- чим ці слова важливі для мене? як часто до них повертаюсь?
- через які важкі ситуації Бог формував мій, як Божої дитини, зв'язок з Марією, як моєю Небесною Матінкою?
- які труднощі заважають мені «брати її до себе»? що з ними роблю?
- як, завдяки запрошенню Марії, більше діяльної Божественної любові появляється в мені та через мене?
- у які справи охоче її запрошую? до яких забуваю/боюсь/не хочу її впускати?
- до чого заохочує мене приклад св. ЙП2, який слова «totus tuus» повторювані Богородиці вчинив закликом свого служіння?
Бут 22, 15-18;
4. “Хіба ж я не біля тебе?”Дар духовної присутності Марії.
Ангел же сказав до нього: “Не бійся, Захаріє, бо твоя молитва вислухана; жінка твоя Єлизавета породить тобі сина, і ти даси йому ім'я Йоан. Він буде великий в очах Господніх. Сповниться Духом святим вже з лона матері своєї. Тими днями Марія, зібравшися, пустилася швидко в дорогу в гірську околицю, в місто Юди. Увійшла вона в дім Захарії і привітала Єлизавету. І як почула Єлизавета привіт Марії, здригнулася дитина в її лоні, і Єлизавета сповнилася Святим Духом і викликнула голосом сильним: “Благословенна ти між жінками й благословен плід лона твого. І звідкіля мені це, що прийшла до мене мати Господа мого? Ось бо, як голос твого привітання залунав у моїх вухах, дитина з радості здригнулась у моїм лоні. Щаслива та, що повірила, бо здійсниться сказане їй від Господа”. (Лк 1, 13.15.39-45)
- як Добрий Бог, через Діву Марію, наповнював мене радістю від Святого Духа?
- в яких місцях я особливо переконувався про Божу присутність? про присутність Його Матері? як часто відвідую ці місця? до чого спонукає мене перебування у таких місцях?
- що допомагає мені згадувати про постійну присутність біля мене Діви Марію? як вона оживляє в мені натхнення та силу Святого Духа?
- наскільки я хотів би ділитися радістю її присутності – служачи як вона?
- як перемінює мене розарієва молитва, коли з Марією переживаю події життя її Сина?
- як переживання «фатімського року» спонукає мене більше подбати про «єдність сердець»: Марії та мого?
Бут 28, 10-17; 3, 1-5; Іс 7, 10-14
5. “Що лиш скаже вам, - робіть”. Внутрішній послух Марії.
Третього ж дня весілля відбувалося в Кані Галилейській, і була там мати Ісусова. Отож запрошено на те весілля й Ісуса та Його учнів. Коли ж не вистачило вина, мати Ісусова й каже до Нього: «Вина в них нема». Відрік їй Ісус: «Що мені, жінко, - а й тобі? Таж не прийшла година Моя!» Але мати Його мовила до слуг: «Що лиш скаже вам, - робіть». Було ж там шестеро кам'яних посудин на воду, щоб очищуватися по-юдейському; кожна вміщала дві або три мірки. Сказав їм Ісус: «Наповніть посудини водою». Вони й виповнили їх по вінця. А він їм далі каже: «Зачерпніть тепер та й несіть до старости весільного». Тож понесли. Коли ж покуштував староста воду, що на вино обернулась, - а не знав же, звідки воно взялося: слуги лише знали, котрі води зачерпнули були, - то закликав староста молодого і до нього мовив: «Всяк чоловік добре вино спершу подає, а гірше, - як уп'ються. Ти ж приховав добре вино аж он по сю пору». Ось такий чудес початок учинив Ісус у Кані Галилейській, і велич тим свою об'явив, - тож і учні Його увірували в Нього. (Йн 2, 1-11)
- як часто жахаюся помічаючи, як не хочу робити те, чого хоче Добрий Бог?
- наскільки моя Маріїна побожність зорієнтована на слова Богородиці: «Що лиш скаже вам мій Син, - робіть»? як її послух допомагає мені сокрушувати мою зарозумілу неслухняність?
- приклад яких святих, які трудилися довіряючи Непорочній (напр. свв. Йосип, Йоан, Хуан-Дієго, Тереза від Дитятка Ісус, Максиміліан, Йоан Павло…) відкриває мене на її діяння в моїх справах?
- якими дивами Божої благодаті я завдячую Марії?
Суд 7, 36-40; Лк 2, 46-51
6. “Зглянувся на покору слугині своєї”. Зробити в собі місце для діяння Святого Духа - через Марію.
І мовила Марія: “Величає душа моя Господа і дух мій радіє в Бозі, Спасі моїм, бо Він зглянувся на покору слугині своєї; ось бо віднині ублажатимуть мене всі роди. Велике бо вчинив мені Всемогутній, і святе Його Ім'я. Милосердя Його з роду в рід на тих, які страхаються Його. Він виявив потугу рамени свого, розвіяв гордих у задумах їхніх сердець. Скинув могутніх з престолів, підняв угору смиренних; наситив благами голодних, багатих же відіслав з порожніми руками. Він пригорнув Ізраїля, слугу свого, згадавши своє милосердя, як обіцяв був батькам нашим - Авраамові і його потомству повіки”. (Лк 1, 46-56)
- як часто прославляю Бога – незалежно від обставин? як для цього допомагає мені Святе Письмо?
- якими подіями свого життя Діва Марія спонукає мене частіше прославляти Бога в моїх справах (важких та радісних)?
- якою є моя радість? чи вона випливає з моїх чим раз глибших відносин з Богом?
- як роблю місце для Святого Духа? наскільки – обираючи, як Марія, духовну убогість?
- що роблю, коли через надмірне зосередження на собі, засмучую Святого Духа, Який живе в мені?
- що допомагає мені з Марією вбирати Божі благодаті та ними ділитися?
1 Сам 2, 1-10; Іс 61, 10н; 63, 9н; Еф 4, 25-32;
7. “Я - твій порятунок”.Мати милосердя.
Радуйтеся з Єрусалимом і веселіться, ви всі, заради нього, що його любите! Возрадуйтеся з ним радістю всі, що за нього журилися, щоб могли ссати й насичуватися з грудей його втіхи, щоб могли впиватись і розкошувати багатством його слави. Так бо говорить Господь: «Ось Я спрямую до нього мир рікою, потоком зливним будете ви звідти славу народів усмоктувати. І вас носитимуть при боці, й на колінах вас будуть голубити. Як утішає когось рідна мати, так Я буду вас утішати, і найдете втіху в Єрусалимі. Побачите це, і звеселиться ваше серце; немов трава, квітнутимуть ваші кості». (Іс 66, 10-14)
- яку найбільшу втіху дарував мені Милосердний Бог?
- як Він втішає мене щодня? що допомагає мені приймати Божу відраду у буденних справах?
- якими способами Марія заохочує мене розкривати мої слабкості, рани, нестачі перед Милосердним Господом?
- які мої улюблені та випробувані слова, жести чи речі, якими підтримую єднання з моєю Небесною Матінкою?
- наскільки, коли у цих відносинах бракує заохочуючих емоцій, користуюся актами вільної волі?
Вих 15, 1-4; Пс 34; Іс 12; 1 П 2, 2н;
8. “Ублажатимуть мене всі роди”. Ввести її у всі серця (св. Максиміліан Кольбе).
Отож Господь Бог сказав до змія: Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою і між твоїм потомством та її потомством. Воно розчавить тобі голову, а ти будеш намагатися ввіп'ястися йому в п'яту. (Бут 3, 14-15)
Знамення велике видно було на небі - жінка, одягнена в сонце, і місяць під стопами її, а на голові її вінець із дванадцяти зірок. І мавши в утробі, кричить, мучившись від потуг пологових та болю родження. Видно було й інше знамення на небі, от великий дракон червоний, який мав сім голів і десять рогів, і на головах його - сім діядем; хвіст його зволік третину зірок із неба і поверг їх на землю. І дракон стоїть перед жінкою, яка має родити, щоб, коли народить, дитя її пожерти. І народила сина-мужа, що має пасти всі народи жезлом залізним; і вознесено дитя її до Бога та престола його. А жінка втекла в пустелю, де має там місце, приготоване від Бога. (Одкр 12, 1-6)
- як часто помічаю, що в моєму нутрі відбувається змагання, про яке розповідають згадані слова Святого Письма?
- кого, як могутнього союзника, запрошую до цієї боротьби? наскільки – Діву Марію?
- з якою відповідальністю відгукуюся на її прохання передані у Фатімі? про які стараюся найбільше?
- як долаю спокусу, щоб моя маріїна побожність задовольняла лише мої потреби?
- до яких проявів апостольсьтва підштовхнула мене любов до Марії?
- яке моє свідчення про Бога у щоденності – на зразок життя в Назареті Марії та Йосипа?
Рим 7, 14-24; Мт 5,13-16; 10, 26-32; 1 Кор 9, 16н; 2 Кор12, 5. 7-10;
• весняні (зелені) реколекції (Томашпіль, 19-21 травня 2017)
І. день (п`ятниця):
⇒ медитація: Тим то як через одного чоловіка ввійшов у світ гріх, і з гріхом смерть, і таким чином смерть перейшла на всіх людей, бо всі згрішили. Та не так воно з провиною, як з даром ласки. Бо коли через переступ одного померло багато, то тим більше ласка Божа і дар через ласку одного чоловіка, Ісуса Христа, щедро вилились на багатьох. Бо коли через переступ одного смерть царювала завдяки чинові цього одного, то тим більш ті, що одержують щедро ласку і дар оправдання, царюватимуть у житті через одного Ісуса Христа. І, таким чином, як через переступ одного на всіх людей прийшов засуд, так через чин справедливости одного на всіх людей приходить життєдайне оправдання. Бо як через непослух одного чоловіка багато людей стали грішниками, так через послух одного багато людей стане праведними. (пор. Рим 5, 12-19)
- які мої грішні невірності та непослух вплинули на інших людей?
- як вплинуло на інших людей - моє навернення до Бога та Його волі?
- з ким стараюся більше спілкуватися - щоб Христос міг більше царювати в моїх справах?
- як для цього допомагають мої пошуки близькості з Дівою Марією?
⇒ аудіо-файл з конференцією → zeleni_1.mp3
ІІ. день (субота):
⇒ медитація: Господь Бог покликав чоловіка і спитав його: Де ти? Той відповів: Я чув твою луну у саді й злякався, бо я нагий, тож і сховався. Він же сказав: Хто тобі сказав, що ти нагий? Чи не їв ти з дерева, що я наказав тобі не їсти? Чоловік відповів: Жінка, яку ти дав мені, щоб була зо мною, дала мені з дерева, і я їв. Тоді Господь Бог сказав до жінки: Що ти це наробила? Жінка відповіла: Змій обманув мене, і я їла. Отож Господь Бог сказав до змія: За те, що ти вчинив це, будь проклятий з-поміж; усякої скотини та з-поміж усіх диких звірів. На череві твоїм будеш повзати і їстимеш землю по всі дні життя твого. Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою і між твоїм потомством та її потомством. Воно розчавить тобі голову, а ти будеш намагатися ввіп'ястися йому в п'яту. (пор. Бут 3, 9-15)
- яка мою «Ахіллова п’ята», яку прекрасно знає злий дух?
- що стало «розчавленим», завдяки моїм старанням вести духовне життя? як я за це дякував Богові (попри біль)? наскільки в цих справах помічав моє пихате «я»?
- яким щоденним зусиллям стараюся підкоряти себе Богу?
⇒ аудіо-файл з конференцією → zeleni_2.mp3
ІІІ. день (Неділя):
⇒ медитація: При хресті Ісусовім стояли Його мати, сестра Його матері, Марія Клеопова та Марія Магдалина. Бачивши Ісус матір і біля неї учня, що стояв, - а його ж любив він, - мовить до матері: «Жінко, ось син твій.» А тоді й до учня мовить: «Ось матір твоя.» І від тієї хвилі учень узяв її до себе. (пор. Йн 19, 25нн)
- що роблю для того, щоб Божа Благодать могла більше мною керувати?
- наскільки пошуки близькості з Пресвятою Дівою Марією – допомагають мені більше належати Богові?
- як Бог діє в моєму житті – попри мою грішність та схильності до зла?
- як оновлюю в собі духовне ставлення учня?
⇒ аудіо-файл з конференцією → zeleni_3.mp3
• зимові (білі) реколекції (Томашпіль, 17-19 лютого 2017)
введення в реколекції: → bili_VVEDENNJA.mp3
І. день (п`ятниця):
⇒ медитація: З глибин взиваю, Господи, до тебе. О Господи, почуй мій голос! Хай Твої вуха будуть уважні до голосу благання мого! Коли Ти, Господи, зважатимеш на провини, - о Господи, хто встоїться? Та в Тебе є прощення, щоб мали страх перед Тобою. Надійсь, Ізраїлю, на Господа, бо в Бога є милість, і відкуплення велике в Нього. Він викупить Ізраїля з усіх його злочинів. (пор. Пс 130)
- чому гріх є для мене тягарем?
- наскільки боюся грішити? чому?
- які наслідки моїх гріхів помічаю?
- чого, через цей мій досвід гріха, навчив мене Милосердний Бог?
⇒ аудіо-файл з конференцією → bili_1.mp3
ІІ. день (субота):
⇒ медитація: Всі, бачивши те, заходилися нарікати та й казали: “До чоловіка грішника зайшов у гостину.” А Закхей устав і до Господа промовив: “Господи, ось половину майна свого даю вбогим, а коли чимсь когось і покривдив, поверну вчетверо.” Ісус сказав до нього: “Сьогодні на цей дім зійшло спасіння, бо й він син Авраама. Син бо Чоловічий прийшов шукати і спасти те, що загинуло.” (Лк 19, 7-10)
- яка моя, як християнина, щедрість? як вона проявляється?
- що її викликає? що її пригальмовує?
- наскільки вона є проявом моєї вдячності за Боже Милосердя до мене?
- коли я за щось комусь винагороджував?
- за які мої провини я мав би це робити?
- як часто Бог мене спонукає над цим задуматись?
⇒ аудіо-файл з конференцією → bili_2.mp3
ІІІ. день (Неділя):
⇒ медитація: Ви ж - рід вибраний, царське священство, народ святий, люд, придбаний на те, щоб звістувати похвали того, Хто вас покликав з темряви у дивне Своє світло. (1 П 4, 9)
- до чого спонукають/спонукали мене такі слова Святого Письма?
- які пориви серця заради Бога я пережив?
- у чому вони конкретизувалися?
- як я підтримую ці рішення?
- як сам Господь мені про них нагадує?
⇒ аудіо-файл з конференцією → bili_3.mp3
• осінні реколекції (Томашпіль, 14-16 жовтня 2016)
І. день (п`ятниця):
⇒ медитація: Коли Господь та не будує дому, - дарма працюють його будівничі. Коли Господь не зберігає міста, - дарма пильнує сторож. Дарма устаєте рано, засиджуєтеся допізна: усе ж їсте загорьований хліб! Господь дає його у сні своїм любим. (пор. Пс 127, 1н)
- у яких ситуаціях потребую Бога?
- у яких – почуваю себе самодостатнім та мені здається, що не нуждаюся в Його підтримці?
- наскільки помічаю, що Господь невтомно обдаровує мене?
- як часто та за що дякую Богу?
⇒ аудіо-файл з конференцією → osin01.mp3
ІІ. день (субота):
⇒ медитація: Господь сказав Гедеонові: “Забагато людей у тебе, і я не можу дати мідіян їм у руки, а то Ізраїль буде чванитися передо мною та говорити: моя, мовляв, рука вирятувала мене. Оголоси, отже, людям голосно, щоб чули: Хто боязливий та полохливий, нехай собі повертається додому.” І повернулося з народу двадцять дві тисячі, а зосталось десять тисяч, коли Гедеон перевірив їх. І сказав Господь Гедеонові: “Людей ще забагато. Веди їх до води, і я випробую їх там для тебе; про котрого скажу тобі: цей нехай іде з тобою, - той і йтиме; а про котрого скажу: цей нехай не йде, - той не піде з тобою.” От і повів він людей до води. І сказав Господь Гедеонові: “Хто хлептатиме воду язиком, як хлепчуть собаки, того поставиш окремо; так само й того, хто стане навколішки, щоб пити.” І налічено тих, що хлептали язиком, триста чоловік, всі ж інші ставали навколішки, щоб напитись води. І сказав Господь Гедеонові: “Трьома сотнями, що хлептали воду, я врятую вас і дам мідіян тобі в руки, всі ж інші нехай собі йдуть кожен до себе додому”. І розділивши триста чоловік на три загони, дав їм усім сурми та порожні глечики в руки, а в глечиках були каганці. І тоді, як ці триста сурмили, Господь обернув у всім таборі мечі кожного проти себе самих; і кинувсь табір урозтіч на Бет-Шітту, в напрямку до Церери, аж до берега Авел-Мехоли коло Таббату. (пор. Суд 7, 2-7.16.22)
- коли я запрошував Бога до свого життя? - наскільки у важкий час шукаю в Ньому опору - пам’ятаючи, що Він вірний є поруч?
- що роблю, коли бачу слабкість (свою або когось з близьких)? як тоді відкриваюся на Божий порятунок?
⇒ аудіо-файл з конференцією → osin02.mp3
ІІІ. день (Неділя):
⇒ медитація: Ісус, сівши проти скарбоні, дивився, як народ кидає гроші у скарбоню. Чимало заможних кидали багато. І ось прийшла одна вбога вдовиця і вкинула дві лепти, тобто кодрант. І прикликавши своїх учнів, сказав їм: "Істинно кажу вам, що ота вбога вдовиця вкинула більш від усіх, які кидали у скарбоню. Усі бо кидали з свого надміру, вона ж: з убозтва свого все, що мала, вкинула, - увесь свій прожиток." (пор. Мк 12, 41-44)
- як переживаю труднощі у спілкуванні з найближчими людьми?
- що роблю для того, щоб такі важкі обставини поглиблювали моє довірення Богові? коли дуже важко мені по таке постаратися?
- що заважає мені погоджуватися на те, чого хоче Бог та вірити, що Господь завжди дає те, що для мене найкраще?
⇒ аудіо-файл з конференцією → osin03.mp3
• ценральні літні реколекції (Томашпіль, 23-30 липня 2016)
І. день (субота): Покликані до єднання з Безмежною Любов'ю
Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що благословив нас із неба всяким духовним благословенством у Христі. Бо в Ньому Він нас вибрав перед заснуванням світу, щоб ми були святі й бездоганні перед Ним у любові. Він призначив нас наперед для себе на те, щоб ми стали Його синами через Ісуса Христа, за рішенням своєї доброї волі, на хвалу слави своєї благодаті, якою Він обдарував нас у любім своїм Сині. У Ньому маємо відкуплення Його кров'ю, відпущення гріхів, згідно з багатством Його благодаті, що її вилляв на нас щедро, у всій мудрості та розумі. Він дав нам пізнати тайну своєї волі, той задум доброзичливий і ухвалений у Ньому, щоб, коли настане повнота часів, здійснити його - об'єднати все у Христі: небесне й земне. У Ньому ми стали також спадкоємцями, призначені наперед рішенням Того, хто все чинить за радою своєї волі, щоб ми були на хвалу Його величі, ми, що вже раніш були свою надію поклали на Христа. У Ньому й ви, - почувши слово правди, благовість вашого спасіння, в яке ви повірили, - були запечатані обіцяним Святим Духом, що є завдатком нашої спадщини для повного визволення викуплених, на хвалу Його величі. (Еф 1, 3-14)
- з чим мені асоціюється поняття: «Божа воля», «Боже покликання»?
- наскільки – з дивовижною та прекрасною Божою пропозицією для мене?
- як її розпізнаю?
- як до неї навертаюсь?
ІІ. день (Неділя): Про перешкоди на шляху до Любові та як їх подолати
Знаємо ж, що старий наш чоловік став розп'ятий з Ним, щоб знищилось оце гріховне тіло, щоб нам гріхові більш не служити. Так само й ви вважайте себе за мертвих для гріха, а за живих для Бога, в Христі Ісусі. Нехай, отже, не панує гріх у смертнім вашім тілі, щоб вам коритися його пожадливостям, і не видавайте членів ваших гріхові за знаряддя неправедности, але віддайте себе Богові, як ожилих із мертвих, а члени ваші, як зброю праведности. Хіба не знаєте, що ви слуги того, кому віддаєте себе за слуг на послух, кого слухаєтеся: чи то гріха - на смерть, чи то послуху - на праведність? Але дяка Богові, що ви, бувши колись слугами гріха, з усього серця послухалися тієї науки, якій ви піддалися, та що, звільнившися від гріха, стали слугами праведности. Я говорю по-людському, через неміч вашого тіла. Бо так, як ви колись віддавали ваші члени на служіння нечистоті і беззаконню, щоб жити беззаконно, так тепер віддайте ваші члени на служіння праведності, на освячення. Коли ж ви були слугами гріха, ви були вільні від праведности. Які ж плоди ви тоді мали? Того ви тепер соромитеся, бо кінець їхній - смерть. Тепер же, звільнившися від гріха і ставши слугами Богові, маєте ваш плід на освячення, а кінець - життя вічне. Бо заплата за гріх - смерть, а дар ласки Божої - життя вічне в Христі Ісусі, Господі нашім. (Рим 6, 6.11-13.16-23)
- від чого мене Господь звільнив? як про те думаю тепер?
- як відбувалося/відбувається це звільнення? як я підтримую Божі діяння, які мене очищують?
- чим знеохочуюсь на цій дорозі? що/хто мене підтримує?
ІІІ. день (понеділок): Підготувати в глибині серця житло для Божественного Гостя
Відрік Ісус: «Істинно, істинно кажу тобі: Коли хтось не вродиться з води та Духа, не спроможен увійти у Царство Боже. Що народжується від тіла - тіло, а що народжується від Духа - дух. Не дивуйся, що я сказав тобі: Треба вам уродитися з висоти. Вітер віє, куди забажає, і шум його чуєш, а не відаєш, звідки приходить і куди відходить. Так бо і з кожним, хто народжується від Духа». Озвався Никодим і мовив до Нього: «Як воно може статись?» Ісус же до нього у відповідь: «Ти вчитель Ізраїля, а того й не знаєш? Істинно, істинно кажу тобі: Ми говоримо про те, що знаємо, а свідчимо про те, що бачили, - ви ж свідчення нашого не берете до уваги. Говорив Я вам про земне, а ви не віруєте, - як же увіруєте, коли вам про небесне говоритиму? Ніхто не ввійшов у небо, крім Того, Хто зійшов з неба: Син Чоловічий! (Йн 3, 5-13)
- як «вітер» Святого Духа «носив» мене?
- що спонукає мене шукати Його натхнень та світла?
- коли я на них закритий?
- що конкретно роблю для того, щоб Дух Святий міг мною вільно керувати?
ІV. день (вівтовок): Дорога крізь ніч до світла
«Я - виноградина правдива, а Мій Отець - виноградар. Кожну в Мені гілку, яка не приносить плоду, відрізує Він. А кожну, яка вроджує плід, Він очищує, аби ще більше плоду давала. Уже і ви чисті -, словом, яким промовляв Я до вас. У Мені перебувайте - а Я у вас! Як неспроможна гілка сама з себе плоду принести, якщо не перебуватиме вона на виноградині, ось так і ви, якщо не перебуватимете в Мені. Я виноградина, ви - гілки. Хто перебуває в Мені, а Я в ньому, - той плід приносить щедро. Без Мене ж ви нічого чинити не можете. Якщо хтось у Мені не перебуває, той, мов гілка, буде викинутий геть і всохне; їх бо збирають, кидають у вогонь, - і вони згоряють! Коли ж ви в Мені перебуватимете, і Мої слова в вас перебуватимуть, - просіте тоді, чого лиш забажаєте, і воно здійсниться для вас. Тим Отець Мій прославляється, коли ви плід щедро приносите. (пор. Йн 15, 1-8)
- що непотрібне Господь відібрав у мене, що очистив?
- як дозволяю, щоб Він очищував мене Своїм Словом?
- як згодом я побачив, що через те появилося «більше плоду»?
V. день (середа): Бог говорить у тиші
Усі бо ті, що їх водить Дух Божий, вони - сини Божі. Бо ви не прийняли дух рабства, щоб знову підлягати боязні, але прийняли дух усиновленя, яким кличемо: «Авва! - Отче!» Сам цей Дух свідчить разом із нашим духом, що ми - діти Божі; а коли діти, то й спадкоємці ж Божі - співспадкоємці Христа. Не тільки вони, а й ми самі, що маємо зачаток Духа, ми самі в собі стогнемо, очікуючи усиновлення, визволення нашого тіла, бо ми надією спаслися. Коли ж хтось бачить те, чого надіється, то це не є вже надія; бо що хтось бачить, хіба того надіється? Якже ми сподіваємося, чого не бачимо, очікуємо його витривало. Так само й Дух допомагає нам у немочі нашій; про що бо нам молитися як слід, ми не знаємо, але сам Дух заступається за нас стогонами невимовними. А Той, хто досліджує серця, знає, яке бажання Духа і що Він заступається за святих згідно з Божою волею. Ми знаємо, що тим, які люблять Бога, - покликаним за Його постановою, усе співдіє на добро. (Рим 8, 14-18.23-28)
- який мій улюблений різновид молитви?
- що для мене найважливіше у молитві? наскільки – оновлення духа Божого дитинства?
- як переконувався, що під час молитви «сам Дух заступається за мене»?
- як шукаю й знаходжу тишу? наскільки – вдома?
VІ. день (четвер): “Йому треба рости, мені ж маліти” (Йн 3, 30)
Для деяких, що були певні про себе, мовляв, вони справедливі й ні за що мали інших, Він сказав цю притчу: “Два чоловіки зайшли в храм помолитись: один був фарисей, а другий - митар. Фарисей, ставши, молився так у собі: Боже, дякую тобі, що я не такий, як інші люди - грабіжники, неправедні, перелюбці, або як оцей митар. Пощу двічі на тиждень, з усіх моїх прибутків даю десятину”. А митар, ставши здалека, не смів і очей звести до неба, тільки бив себе в груди, кажучи: “Боже, змилуйся надо мною грішним!” Кажу вам: Цей повернувся виправданий до свого дому, а не той; бо кожний, хто виноситься, буде принижений, а хто принижується, - вивищений.
Приносили й малих дітей до Нього, щоб до них доторкнувся. Побачивши те, учні їм докоряли. Ісус покликав їх, кажучи: “Пустіть дітей, нехай ідуть до Мене; не бороніть їм: таких бо Царство Боже. Істинно кажу вам: Хто Царства Божого не прийме як дитина, той не ввійде до нього”. (Лк 18, 9-17)
- що допомагає мені навертатися до ставлення Божої дитини?
- як для цього допомагає мені притча про фарисея та митаря?
- наскільки слова св. Йоана Хрестителя “Йому треба рости, мені ж маліти” є моїм дороговказом на стежках духовного життя?
VІІ. день (п’ятниця): Бог приходить через людину
Любі, любім один одного, бо любов від Бога, і кожен, хто любить, народився від Бога і знає Бога. Хто не любить, той не спізнав Бога, бо Бог - любов. Цим виявилася до нас любов Божа, що Бог свого єдинородного Сина послав у світ, щоб ми жили через Нього. Любов же полягає не в тому, що ми полюбили Бога, а що Він полюбив нас і послав Сина свого - примирення за гріхи наші. Любі, коли Бог так полюбив нас, то й ми повинні один одного любити. Бога ніхто ніколи не бачив. Коли ми любимо один одного, то Бог у нас перебуває, і Його любов у нас досконала. Що ми перебуваємо в Ньому, і Він у нас, ми пізнаємо з того, що Він дав нам від Духа свого. І ми бачили і свідчимо, що Отець послав Сина - Спаса світу. Хто визнає, що Ісус - Син Божий, Бог у тому перебуває, і він у Бозі. Ми пізнали й увірували в ту любов, яку Бог до нас має. Бог є любов, і хто перебуває в любові, той перебуває в Бозі, і Бог перебуває в ньому. Ми любимо, бо Він перший полюбив нас. Коли хтось каже: «Я люблю Бога», а ненавидить брата свого, той не правдомовець. Бо хто не любить брата свого, якого бачить, той не може любити Бога, Якого він не бачить. І таку ми заповідь одержали від Нього: «Хто любить Бога, той нехай любить і брата свого». (1 Йн 4, 7-16.19-21)
- як правда про необхідність любити ближнього – упорядковує моє спілкування з Богом?
- через любов яких людей Бог приходив/приходить до мене?
- яких людей, з якими мені важко/неважко, Господь дає мені, щоб були для мене дорогою до Нього?
VІIІ. день (субота): Родина, закохана в Бога
Коріться один одному у Христовім острасі. Жінки нехай коряться своїм чоловікам, як Господеві, бо чоловік голова жінки, як і Христос голова Церкви, свого тіла, якого Він Спаситель. А як Церква кориться Христові, так у всьому й жінки - своїм чоловікам. Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву й видав себе за неї, щоб її освятити, очистивши купіллю води зо словом, щоб появити собі Церкву славну, без плями чи зморшки або чогось подібного, але щоб була свята й непорочна. Так і чоловіки повинні любити своїх жінок, як свої тіла; бо хто любить свою жінку, себе самого любить. Ніхто ж ніколи не ненавидів свого тіла, навпаки, він його годує і піклується ним, як і Христос Церквою, бо ми - члени тіла Його. Тим то покине чоловік свого батька і свою матір, і пристане до своєї жінки, і вони обоє будуть одне тіло. Це велика тайна, а я говорю про Христа і Церкву. Нехай же кожний з вас зокрема любить свою жінку так, як себе самого, а жінка нехай поважає чоловіка. (Еф 5, 21-33)
- які прояви піклування Христа про спільноту Церкви помічаю?
- як це піклування продовжується в моїх особистих справах?
- до чого мене заохочує вище згадана жертовна любов Христа?
- що роблю для того, щоб я і мої найближчі були закохані в Бога?
• весняні реколекції (Томашпіль, 20-22 травня 2016)
І. день (п`ятниця):
⇒ аудіо-файл з конференцією → vesna_1.mp3
ІІ. день (субота):
⇒ медитація:
Любов - довготерпелива, любов - лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить. Любов ніколи не переминає. (пор. 1 Кор 13, 4-8)
- у кого я помічаю таку Любов? наскільки – у Бога Отця?
- хто людей, яких я знаю, передає мені/іншим таку Любов?
- хто з людей потребує таку Любов отримувати через мене? що для цього роблю? що можу робити?
ІІІ. день (Неділя):
⇒ медитація:
Господь насичує твій вік похилий благом, й оновляється, як орел, твоя юність. (пор. Пс 103, 5)
Маючи таку надію, ми повні сміливости. Господь же - дух, а де Господній дух, там воля. Ми ж усі, мов дзеркало, відкритим обличчям віддзеркалюємо Господню славу й переображуємось у Його образ, від слави у славу, згідно з діянням Господнього Духа. (пор. 2 Кор 3, 12. 17н)
- кого молодого духом я зустрічав?
- скільки у мене духовної молодості – скільки духовної старості?
- як стараюсь себе омолоджувати? наскільки – споглядаючи Святого, вічного молодого Бога – у Його Словах, в Євхаристії, у служінні ближньому?
⇒ аудіо-файл з конференцією → vesna_3.mp3
• зимові реколекції (Томашпіль, 5-7 лютого 2016)
І. день (п`ятниця):
⇒ медитація:
Ісус попрямував до свого рідного краю, а за Ним йшли слідом Його учні. А коли настала субота, Він почав навчати в синагозі. І багато хто слухав і дивувався, кажучи: «Звідки в Нього це? І що за мудрість дана Йому? І що за чудеса творяться Його руками? Хіба Він – не тесля, не син Марії та не брат Якова, Йосії, Юди і Симона? Хіба не Його сестри серед нас?» І вони спокушалися через Нього. А Ісус їм відповідав, що пророк буває без пошани лише у своєму рідному краї, серед своїх рідних і у своєму домі. І не міг Він там жодного чуда зробити, тільки оздоровив декількох недужих, поклавши на них руки. (Мк 6, 1-5)
- наскільки думаю про себе – як про людину, яка добре знає Ісуса з Назарета?
- що, на мою думку, не дозволяє Силі Доброго Бога діяти у моєму житті?
- що більше оживлює мою віру: нові знання про Бога – чи особиста зустріч з Його Милосердям?
⇒ аудіо-файл з конференцією → pjatnytsya.mp3
ІІ. день (субота):
⇒ медитація:
Надіявся, на Господа надіявся я твердо, і він нахиливсь до мене й вислухав моє благання. І витягнув мене з погибельної ями, з багнистого болота, і поставив на скелю мої ноги, ствердивши мої кроки. І вклав мені в уста нову пісню, хвалу нашому Богові. Багато хто побачить і буде шанувати, і вповати на Господа. (пор. Пс 40, 2нн)
- з якої “погибельної ями, з якого багнистого болота витягнув мене” Господь?
- яким було перед тим - моє благання та надія на Нього?
- яку “нову пісню хвали Господь вклав мені в уста” після того?
- яке свідчення про те все дію перед людьми?
⇒ аудіо-файл з конференцією → subota.mp3
ІІІ. день (Неділя):
⇒ медитація:
І ви були мертві вашими провинами й гріхами, в яких ви колись звичаєм цього світу жили, згідно з владою князя повітря, духа, що діє тепер у синах бунту. Між тими і ми всі колись жили в наших похотях тілесних, виконуючи примхи тіла і природних нахилів, і були ми з природи дітьми гніву, як і інші. Та Бог, багатий милосердям, з-за великої своєї любови, якою полюбив нас, мертвих нашими гріхами, оживив нас разом із Христом - благодаттю ви спасені! - І разом з Ним воскресив нас, і разом посадовив на небі у Христі Ісусі; щоб у наступних віках Він міг показати надзвичайне багатство своєї благодаті у своїй доброті до нас у Христі Ісусі. Бо ви спасені благодаттю через віру. І це не від нас: воно дар Божий. Воно не від діл, щоб ніхто не міг хвалитися. (пор. Еф 2, 1-9)
- як згадую моє грішне минуле? наскільки – з вдячністю за Боже Милосердя до мене?
- що спонукає мене шукати єднання з Христом? наскільки – ця ж вдячність?
- як використовую “надзвичайне багатство благодаті у Божій доброті до мене”?
⇒ аудіо-файл з конференцією → Nedilja.mp3
• осінні реколекції (Томашпіль, 16-18 жовтня 2015)
ІІ. день:
⇒ медитація:
Я кажу вам: Любіть ворогів ваших і моліться за тих, що гонять вас; таким чином станете синами Отця вашого, що на небі, який велить своєму сонцю сходити на злих і на добрих і посилає дощ на праведних і неправедних. Бо коли ви любите тих, що вас люблять, то яка вам за це нагорода? Хіба не те саме й митарі роблять? І коли ви вітаєте лише братів ваших, що надзвичайного чините? Хіба не те саме й погани роблять? Тож будьте досконалі, як Отець ваш небесний досконалий. (пор. Мт 5, 11-18)
- як часто згадую ці слова? чому?
- у яких вчинках людей я помітив відображення любові Бога?
- до якої поведінки підштовхувало мене те, що Бога часто називаю моїм Небесним Батьком?
ІІІ. день:
⇒ медитація:
Йоан же у відповідь промовив: «Не може людина щось приймати, коли не дано воно їй із неба. У кого молода, той і молодий. Дружба ж молодого, що стоїть та й слухає, вельми на голос молодого радіє. Отака й моя радість, що оце сповнилося! Йому треба рости, мені ж маліти». (пор. Йн 3, 27-30)
- коли переживаю в собі справжню Божу радість? хто тоді стає великий: я – чи Господь в мені?
- наскільки близькими в приязні/любові є мої відносини з Ісусом?
- що роблю для того, щоб свідомо “маліти” заради Ісуса?
⇒ аудіо-файл з конференцією → _3.mp3
• Довбиш, день зосередження (3 жовтня 2015)
⇒ медитація:
Господь сказав до Ананії: «Встань та йди на вулицю і шукай у домі Юди Савла, на ім'я Тарсянина: он він молиться. Іди, бо він для мене вибране знаряддя, щоб занести Моє Ім'я перед поган, царів, і синів Ізраїля. Я бо йому покажу, скільки він має витерпіти за Моє Ім'я». Відійшов Ананія і, увійшовши в дім та поклавши на Савла руки, мовив: «Савле, брате! Господь послав мене, Ісус, що з'явився тобі в дорозі, якою ти йшов, щоб ти прозрів знову і сповнився Святим Духом». І вмить немов луска з очей йому впала, і він прозрів знову, і зараз же хрестився. (пор. Ді 9, 11-18)
- наскільки я плекаю в собі прагнення ставати “вибраним знаряддям” – заради поширення Божого Царства?
- як часто молюся, щоб хтось допоміг мені прозріти? як ревно прошу Бога, щоб мій сповідник став добрим знаряддям для цього?
- яке духовне прозріння я пережив? кому ним завдячую?
⇒ аудіо-файл з конференцією → _джерелаРНР.mp3
• літні центральні реколекції AD 2015 «Я-ти-ми і Бог»
(на основі архівальних матеріалів для груп ділення за 1990-1991рр)
________________________________________
1. Ми є образом Бога
Св. Матей Євангеліст розповідає, як мати Зеведеєвих синів просила Христа, щоб Він вивищив її синів, даючи їм місце праворуч та ліворуч Нього. “Почувши це, десятеро почали нарікати на двох братів. Ісус же, закликавши їх, сказав: “Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі гнітять їх. Не так має бути між вами. Але як хтось хотів би у вас бути великий, нехай буде вам слуга. І хто б хотів у вас бути перший, нехай стане вам за раба. Так само Син Чоловічий прийшов не для того, щоб йому служили, але – послужити й дати життя своє на викуп за багатьох.” (Мт 20, 24-28).
Людина, за своєю природою, хоче займати визначне місце, бути кимось. Тому шукає можливості реалізувати переконання про свою велич; сьогодні це називається прагненням до самореалізації. Часто це бажання на власний розсуд підтвердити свою вартість суперечить вченню Христа. У цьому дусі, мати хотіла вивищити своїх синів у Божому Царстві, в такій же перспективі інші учні оцінили синів Зеведея, "обурившись" на них.
Отже, якщо ми хочемо, щоб хтось прислухався до нас, ми повинні спочатку йому служити. Така правда Євангелія: царювати - означає служити. Христос - наш Цар, бо помираючи за нас, служить нам аж до кінця. Також і ми повинні служити один одному, як Христос служив нам; не очікуймо за це ніякої винагороди. Христос, умираючи за людей знав, що багато з них Його відкинуть.
Якщо б ми кожного дня обирали ставлення служіння, напевно легше було б помітити в нас Христа. Не було б також стільки проблем, які турбують наші подружжя та родини. Св. Йоан Павло ІІ нагадав навчання ІІ Ватиканського Собору: “Людина є єдиним створінням на землі, яке Бог (створюючи його), хотів для нього самого. Водночас, ця людина - образ Бога і Його подоба - не зреалізує себе інакше, як тільки через безкорисливий дар з самого себе. Отже - не егоїзм, але готовність віддавати себе”.
Певно може прокинутися в нас переконання про власну безпомічність. І це добре. Коли помічаємо, що ми не вміємо так жити - можемо визнати свою нікчемність і слабкість. Таким чином Бог об’являє правду про Себе та людину. “Людина - слабка і грішна, але водночас - як навчав св. Йоан Павла II - вона має божественне походження, є образом і подобою самого Бога, створена Богом та Богом-Людиною спасенна, постійно відвідувана Духом Істини, Духом Святим. Така є правда про людину”. Незважаючи на нашу слабкість, плекаймо бажання відповідати на заклик Христа і простягаймо руки до Господа. Господь наповнить нас своєю силою. Бути малим перед Богом - це зізнаватися у своїй слабкості та всього очікувати від Нього, а тоді “Той, хто розпочав у вас добре діло, Він його й закінчить” (пор. Флп 1, 6).
Біля нас - Божа Мати, бо ми слабкі. Якщо довірятимемо їй - вона сама вестиме нас до Христа. У нашому житті віри найважливіше, щоб цілковито їй довіритись, бо Господь зглянувся на покору слугині своєї, і велике вчинив їй.
________________________________________
2. Створені, щоб любити та бути у спільноті
У євангельській сцені розмови Христа з багатим юнаком, який звернувся до Нього з питанням: “Учителю благий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?”, чуємо Христову пораду: “піди, продай, що маєш, дай бідним, то й будеш мати скарб на небі. Тоді прийди і, взявши хрест, іди за Мною” (Мк 10, 17.21).
Христос закликає нас до внутрішньої свободи. Приходимо до неї - відмовляючись від такого стилю життя, у якому на першому плані є бажання володіти. Лиш тоді, коли відмовляємось від того, щоб багато «мати», зможемо зосередити своє життя на суттєвій його вартості, на особовому «бути». Лише той, хто може роздати те, що має, відкриє, що ці блага та майно не є скарбом, біля якого потрібно перебувати, але справжнім скарбом є серце, яке Христос наділяє здібністю роздавати, давати себе іншим. Правдивий скарб - це уміння жити «на спосіб дару». Правдиво багатим є не той, хто багато має, а той, хто багато роздає. Потрібно бути убогим духом, щоб розсівати навколо себе добро. Цей євангельський парадокс дозволяє нам відкрити справжній і нетлінний скарб, скарб нашого серця, через який можна дійти до з’єднання з Богом, Який живе у Пресвятій Трійці «на спосіб дару». (пор. св. ЙП ІІ, DeV)
Ми не мусимо давати багато. У випадку, коли ми маємо тільки трішки, і власне позбуваємося цього, щоб виявити нашу любов до Бога, - ми даємо найбільше. Справжню любов показуємо тоді, коли даємо зі своєї нестачі, з того, чого нам самим не вистачає. Якщо наші серця будуть прив'язані до володіння багатствами, - ми ніколи не будемо в змозі відкрити себе на Христа і прийняти повністю дар Його Особи. Одна з найбільших проблем нашого часу це те, що люди хочуть жити для самих себе, закриваючись таким чином на Бога та інших людей.
Кожен, хто дає зі своєї нестачі, хто втрачає щось ради Бога та інших людей, отримає незрівнянно більше. Все, що ми маємо, ми маємо від Бога. Проте, коли з цих отриманих благ приносимо дар, Бог, у своїй неосяжності щедрості, винагородить нас за кожен самовідданий вчинок, жест а навіть за посмішку. Те, що ми робимо, може бути приховане і в очах людей малозначне. Якщо, однак, біля витоків наших дій буде любов та бажання поділитися тим, що можемо, - в очах Бога це буде щось насправді велике.
Ісус, навчаючи у святині, “побачив, як заможні кидали свої дари до скарбнички. Побачив Він також і вдову убогу, що кидала туди дві лепти, і сказав: “Істинно кажу вам, що ця бідна вдова кинула більш від усіх. Усі бо вони вкинули як дар Божий з їхньої надвишки, вона ж з убозства свого поклала ввесь свій прожиток, який мала” (Лк 21, 1-4). Справжню вартість наших пожертв знає лише Бог. Ніхто не здогадувався, як багато дала євангельська вдова, вкидаючи до скарбони монету невеликої вартості, яка в її випадку була для неї єдиним забезпеченням. Якщо хочемо допомагати іншим, - це не мусить бути щось велике і видиме. Наша допомога може бути прихована, як допомога жінки, яка дала в'язку сіна коням, що тягнули підводу з камінням.
Саме ці невеликі жертви, повсякденні добрі вчинки, що не кидаються в очі і не приносять нам особливого задоволення, якщо робимо їх з любов’ю, мають в очах Бога найбільше значення. Крім того, вони доступні кожному з нас. Тож ніхто не може сказати, що не в стані дати Господу Богу таких дрібних речей. Таким чином, Бог дає нам можливість виконати заклик Христа: “продай, що маєш, дай бідним, то й будеш мати скарб на Небі”. Цей скарб - не стільки нагорода яка чекає на Небесах за кожне зроблене добро, скільки наповнення нас у Вічності тим, що було приховане тут, на землі у внутрішньому "скарбі" наших сердець: - наповнення нас безмежною, безкорисливою і найчистішою любов’ю самого Бога.
________________________________________
3. Коли Бог перестає бути в центрі - гасне любов та зникає сопричастя
Як часто у всьому, що робимо, шукаємо самих себе. Докладаємо багато зусиль, щоб чогось досягти, - але з егоїстичних причин. Навіть, якщо комусь допомагаємо, - очікуємо на подяку та взаємність; нам боляче, коли хтось не помічає наших старань.
Коли Селіна - сестра св. Терези від Дитятка Ісус, скаржились, що одного дня була більш втомлена, тому що працювала більше, ніж інші, Тереза відповіла: “«Прагну, щоб ти була завжди як хоробрий солдат, який не скаржиться на свій труд, власні рани називає лише подряпинами, а приносячи постійно полегшення іншим, вважає серйозними їхні дрібні болі». Тоді я їй зізналася, пише далі Селіна, що відчуваю себе настільки втомленою тому, що ніхто про це не знає. Тереза відповіла: «Чому нам не вистачає сміливості? Тому, що нас ніхто не жаліє! Якби якійсь сестрі сказали: ти зморена, іди відпочити, - вона відразу почувала б себе менш стомленою. Прагнути, щоб нас пожаліли, - це звичайна річ, коли ми почуваємося зле.
Бл. Маргарита Марія, маючи двічі виразку, вважала, що страждала лише з приводу першої, оскільки друга, якої не могла приховати, стала предметом співчуття з боку сестер. Якщо тебе жаліють, - маєш втіху. Якщо не проявляють співчуття, - радій цьому! На твоєму місці, я б вважала за краще це останнє, і воно б більш мені відповідало. Все або ніщо: або таке співчуття, на яке заслуговує твоє страждання, або цілковите забуття. А щоб воно було можливо найбільшим, сама цьому допоможи!... Зверни увагу на проблеми інших, на те, що вони більше ніж ти мають право на співчуття та на розраду»”.
Як же часто і ми переживаємо подібні проблеми. Неодноразово, коли служимо іншим, чи то вдома близьким та дітям, чи у спільноті або серед потребуючих осіб, хочемо, щоб інші помічали нашу втому, щоб виявляли нам співчуття й розуміння. “Поводитися таким чином, говорила св. Тереза, - це наслідувати курку, яка сповіщає всім навколо, що знесла яйце”. Іншим разом, коли св. Тереза помітила, що її сестра Селіна затримується біля неї довше, не кваплячись, щоб встигнути на рекреацію та не услуговуючи з такою ж старанністю іншим, легше хворим сестрам, сказала до неї: “На твоєму місці, не дивлячись на те, що не маєш чіткого обов'язку, я робила б усе, що можливе, щоб іти на рекреацію і служити іншим хворим. Я б вигадувала собі тисячі можливостей, щоб при кожній нагоді жертвувати, позбавляючи себе чогось, - щоб випросити для тебе благодаті. Не потрібно весь час у всьому шукати себе самого, бо «де хтось шукає себе самого, там перестає любити» (Про наслідування Христа). Тому в кінці мого життя в ордені я почуваюся настільки щасливою, як тільки можна собі це уявити, - тому, що ніколи я не шукала себе. Той, хто відмовляється від себе, - вже тут, на землі отримує заплату. Ти часто запитувала мене про спосіб для досягнення чистої любові; це: забувати про себе та не шукати себе ні в чому”.
Якщо у відносинах з другою людиною ми забуваємо про Христа і шукаємо себе, тоді не можемо казати, що ми вибрали Христа і пішли за Ним. Завжди, коли шукаємо себе, - перестаємо любити. До любові бо можливо дійти “забуваючи про самого себе та не шукаючи себе ні в чому”. Ісус впродовж свого земного життя постійно віддавав нам усе, знаючи, що нашою відповіддю на Його любов до нас і на добро, яке виявив до нас, буде розп’яття.
Коли людина зациклюється на собі, її огортає смуток, пригнічення та знеохочення, бо ні в чому не знаходить справжньої радості та щастя. Тільки слідування за Христом може нам принести повноту щастя. Коли св. Тереза помітила, що її сестра Селіна надто зайнята собою, сказала: “Закриватися в собі, це виснажувати свою душу! Потрібно тоді швидко зайнятися вчинками любові до ближнього. Коли людина почуває себе дуже погано з самою собою, в своєму нутрі, то потрібно в ту ж хвилину перестати займатися собою. Господь Бог зовсім не накладає на нас обов'язку перебувати сам на сам із собою. Навпаки! Дозволяє часто, би ми були собі немилі, для того, щоб ми залишили себе самих. У такому випадку, бачу тільки один засіб: залишити себе і піти відвідати Ісуса та Марію, виконуючи діла любові до ближнього”. Любов до ближнього є практичним вираженням того, що ми пішли за Ісусом. Коли ми закриваємося в собі, виснажуємо свою душу. Наше внутрішнє життя стає мілким та поверхневим. Замість Христа ми обираємо себе.
________________________________________
4. Неволя ідолів і фальшивих опор
Селіна розповідає, що під час хвороби звернула увагу на те, що одна з сестер брала для св. Терези від Дитятка Ісус “завжди дуже тонку білизну, яку обирала з найбільш витонченою увагою, щоб лиш принести їй хоч у цьому трішки полегшення”. Тоді свята з Лізʼє сказала до Селіни: “Потрібно піклуватися також про душі; утім, часто про це не думаємо і завдаємо їм рани. Чому? Чому б не принести їм полегшення з тією ж делікатністю та любов’ю до ближнього, з якою намагаємося принести полегшення тілу? Адже є душі хворі, є дуже слабкі,є цілковито у стражданні. Яку ж ніжність ми повинні мати для них!”
Ці слова можемо віднести до конкретних проблем, які щодня переживаємо. Ми живемо оточені страждаючими і слабкими людьми. Самі також належимо до них. В контактах з людьми нерідко зустрічаємося з ознакою внутрішньої загубленості і слабкості - агресією. Якщо хтось нас атакує, чи з приводу своєї поведінки та примхливості стає нестерпним для оточення - ми повинні виявити для нього особливу делікатність; “слабкого в вірі приймайте, не вступаючи з ним у суперечки” закликає св. Павло (Рим 14, 1). Людина, яка страждає - спрагла любові, і часто своєю поведінкою вимагає, щоб поставитись до неї сердечно. Виявлена нами делікатність - може її збентежити; нарешті – вона буде нею немовби поневолена. Проте, ми так часто не віруємо, що наша лагідність і делікатність швидко принесуть добрі наслідки; ми забуваємо, чого навчає Євангеліє.
Любов Господа Ісуса, виявлена з великою делікатністю, навернула жінку-блудницю та митаря Матея (пор. Лк 7, 36н). Така дорога до сердець загублених людей. Натомість, до впевнених в собі та у своїх знаннях фарисеїв, Христос був майже безжалісний. Оголював їхню гордовитість і лицемірство та говорив до них: “даєте десятину з м'яти, рути, але занедбуєте правосуддя і любов Божу” (Лк 11, 42). Показував, що вони поклоняються фальшивому богу, дорікав їм у ідолопоклонстві (пор. Лк 11, 37-35). Його слова потрапляли влучно, оскільки їхня ненависть зросла так, що хотіли Його каменувати. Ми служимо ідолам, яких собі створюємо і одночасно згинаємося під тягарем власної слабкості. Як часто ми самі заплутані! До наших сердець найлегше дістатися через любов. У її світлі ми бачимо своє зло, а втім не почуваємося відкинутими, але пригорненими Богом, і, хоча це не легко, вирішуємо відмовлятися від служіння мамоні. Справжня любов руйнує схеми і фальшиві уявлення про Творця. Якою трагічною є доля і духовна ситуація людини, до якої ніхто не виявив любові, для якої ніхто не був лагідним, доброзичливим та якої ніхто не старався зрозуміти! Така людина бреде у загубленості. Створює власні уявлення про світ, хоч так насправді не того прагне. До Христа люди тулилися тому, що показував справжню любов до них. Натомість ті, які мали власні бачення Бога - фарисеї, багатії та книжники - не хотіли від них відмовитися і відкинули Христа.
________________________________________
5. Христос наша дорога до повноти людяності
Ісус, напередодні страстей і смерті на Хресті, встановив таїнство своєї постійної присутності серед нас. У Євхаристії закріпив Жертву Хреста і водночас принизив себе аж до добровільного ув'язнення і цілковитого віддання себе нам, до згоди на погордження. Євхаристія є об’явленням безмежної любові Бога до нас, цілковитим даром Христа та Його постійною, реальною присутністю в Церкві. Вона - таїнство, яке прикликає людину єднатися з Богом. Ісус хотів, щоб кожен з нас, відповідаючи на Його любов, міг так з'єднатися з Ним, щоб Він перебував у нас, і ми в Ньому. Під час Тайної Вечері сказав до своїх учнів: “Не полишу вас сиротами; Я прийду до вас. І взнаєте того дня, що Я в Моєму Отці, і що ви в Мені, а Я в вас” (Йн 14, 18.20). А потім Він молився: “Отче, об'явив Я їм Твоє Ім'я, і об'являти буду, щоб любов, якою Ти полюбив Мене, в них перебувала, - а Я в них!” (Йн 17, 26).
Пресвяте Таїнство стає для нас більш зрозумілим через символіку хліба. Як зерно: перш ніж стане хлібом, воно змолочене і роздавлене; так само Ісус: був спочатку бичований, а пізніше роздавлений погордженням Його любові, обпльовуванням, глузуваннями і знущанням аж до смерті, - щоб стати для нас Хлібом Життя.
Провіщаючи встановлення Пресвятого Таїнства, Ісус говорив: “Істинно, істинно говорю вам: Отець мій дає вам хліб правдивий з неба.Божий бо хліб той, що з неба сходить і життя світові дає. Я хліб, який з неба зійшов. Я - хліб живий. Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки. хліб, що його я дам, це - тіло моє за життя світу. Хто споживає тіло моє і кров мою п'є, той у мені перебуває, а я - в ньому”. (Йн 6, 32н.41.48.51.56)
Наше перебування на колінах перед Пресвятими Дарами, одночасно стає для нас зобов'язанням. Ісус в Євхаристії став цілковитим даром для нас, тому і ми також повинні ставати даром для Бога і для інших. Це зобов'язання розпізнав у повній мірі св. брат Альберт Хмієльовскі. Його відомим лозунгом було: “Ми повинні бути добрі, як хліб. Нам потрібно бути, як хліб, який лежить на столі для всіх, з якого кожний може відрізати шматок для себе”.
Цього величного богослов'я хліба брат Альберт вчився від Христа, Який, стаючи для нас хлібом, навчає поважати достоїнство людини та любити її аж до винищення самого себе. Кожне прийняття нами Святого Причастя та кожна наша адорація є поновленням заклику: “Нову заповідь даю вам, щоб ви любили один одного! Як Я був полюбив вас, так любіте і ви один одного” (Йн 13, 34). Наслідуючи Євхаристію - ми стаємо хлібом життя для світу. Вона допомагає нам будувати спільноту між людьми. Євхаристія виховує нас до життя для других, до життя для сім'ї, для суспільства, для Церкви.
Євхаристія показує, яку цінність в Божих очах має кожна людина, оскільки Христос дає себе кожному таким самим чином під виглядом хліба і вина. Христос дає нам самого себе, і від нашої відкритості на Його прихід залежатиме, чи ми колись зможемо визнати за св. Павлом: “Живу вже не я, а живе Христос у мені” (Гал 2, 20).
________________________________________
6. Для того, щоб по-справжньому любити, потрібен труд очищення серця
Про св. Терезу від Дитятка Ісус так розповідала її сестра Селіна: “Я помітила, що коли вона була захристіянкою, після виконання своїх обов'язків, а зокрема у вільних від праці днях, навмисне проходила перед захристією - з метою, щоб її покликали. Тереза появлялася на очі першій захристіянці, щоб вона могла попросити її чимось допомогти, чим та, до речі, ніколи не нехтувала. Знаючи, як багато їй це внутрішньо коштувало, я давала їй знаки, щоб тудою не ходила, я винаходила для цього різні способи, але - все марно”.
Св. Тереза у виконанні свого служіння бачила можливість служити Христові. Оскільки вона безумно любила Христа, кожна принесена Йому жертва була для неї найбільшою і найціннішою справою. Ось чому вона хотіла служити Господу в кожну мить та хотіла, щоб її залучали до чим раз нових справ. Правдою є, що це не давалося їй легко (вищезгадана цитата про це й говорить!), однак, якщо любиш когось до шаленства - труднощі перестають бути важливими.
Нам бракує такої шаленої любові до Христа: якби вона у нас була, - то у дитині, яка нам заважає, ми бачили б Христа, Який приходить до нас. То Христос будив би нас уночі, то Христос залучав би нас до додаткової праці. Коли нам важко погодитись на такі ситуації, ми повинні створювати в собі таку мотивацію: все те, що маємо робити, робімо для Христа. Без сумніву, тоді ми не помилятимемось: тож Він присутній у кожній людині.
Обираючи таке ставлення матимемо шанс почути у день кінця світу: “Я голодував, і ви дали Мені їсти; мав спрагу, і ви Мене напоїли” (Мт 25, 35). Коли слушно здивовані запитаємо: Коли, Господи? - тоді ми побачимо ті події нашого життя, в яких ми спромоглися на акт безкорисливої любові до ближнього, коли, переломлюючись внутрішньо, ми зробили вчинок, який у даний момент переростав наші можливості.
Це правда, що така поведінка не проста. Ми маємо хотіти давати не з того, що маємо з надлишком, але зі своєї нестачі (пор. Мк 12, 44). Дуже легко зайнятися дитиною, коли у нас є на те час. Натомість, надзвичайно важко відповідно віднестися до присутнього в дитині Христа, коли, як нам здається, не маємо часу, коли ми спізнюємося з виконанням наших обов'язків, гірше того, коли з них мусимо звітувати не перед Господом Ісусом, але перед кимось, хто по людськи не пощадить нам критичних зауваг.
Погодження на перешкоди, які з'являються тоді, коли ми, як нам здається, реалізуємо Божу волю, станеться можливим, якщо ми не довірятимемо собі, тобто своїм можливостям та планам, але любові Бога, яка нас щоденно супроводжує. Можна робити це через Марію, бо, як пише св. Максиміліан Марія Кольбе, душа, бачачи свою слабкість і марність, буде відчувати потребу прибігати до неї (Конф. 35). Потрібно все Їй довіряти. Кожен наступний день потрібно віддавати Богові через Непорочну, віддавати Їй всі плани і задуми, кажучи: Зроби, що хочеш з моїм днем, сама його сформуй. Ми також маємо бути послідовними, коли появляться перешкоди. Тоді найкраще усміхнутися до Божої Матінки й сказати: Маріє, бачу, що випробовуєш мене; я не розумію чому, але хочу все прийняти, бо вірую, що те, що відбувається, у світлі віри має сенс, хоч сьогодні ще не вмію його побачити. Таким чином, будемо віднаходити правильне ставлення до світу. Легше нам буде сприймати перешкоди, які з'являються в нашому житті.
________________________________________
7. Через смирення і довіру до сопричастя з Христом
Людина, яка хоче служити іншим людям, буде оцінювати їхню поведінку із зовсім іншої перспективи, ніж зазвичай робиться це в світі. В який спосіб бути відкритим на потреби людей і як стриматися від того, щоб їх не засуджувати? Щоб це стало можливим, потрібно бути дуже покірним. Тільки людина по-справжньому смиренна не буде судити інших, перестане думати про себе і буде прагнути служити всім людям. Натомість людина пихата - зосереджена на собі, не помічає потреб ближніх - і робить нещасливою як себе, так своє оточення.
Що таке смиренність? Можна зустріти твердження, що вона полягає в визнанні власної слабкості і очікуванні всього від кохаючого Бога.
Людина, яка визнає свою слабкість, не судить своїх ближніх, бо вважає себе слабкішою, ніж вони. Людина, яка вірить, що Бог її любить - не заздрить другій людині, бо знає, що одержує все, що їй потрібне у повній мірі і вдосталь. Людина, яка визнає свою нікчемність і вірить, що вона кохана - є по-справжньому щасливою; вона відірвана від прив’язаності до благ цього світу. Їй не залежить занадто на сприйнятті з боку інших людей, не намагається сподобатися могутнім людям тільки заради їхньої суспільної позиції та влади. Знає, що отримала набагато більше - любов самого Бога. Почувається Його дитиною, тому живе як той, хто є співвласником Неба.
Ми є дітьми Небесного Батька. Право на цей титул дав нам Ісус Христос. Той, Хто навчив нас молитися «Отче наш», Хто виклопотав для нас право називати Бога Отцем - своїми стражданнями та смертю, Відкупленням, яке Євхаристична Жертва уприсутнює в Церкві в наш час. Кожна Божа Служба має бути для нас найважливішою хвилиною дня. Звершується тоді повернення нам титулу Божої дитини. Ісус в Святій Месі дає нам право бути дітьми одного Батька. Особливим виявом благодаті Відкуплення є Святе Причастя. Христос Господь єднається з нами, перебуває в нас як пожива. Наше Відкуплення стає присутнім.
Смиренна людина буде жити тайною Євхаристії. Щодня очікуватиме на зустріч з Христом у Пресвятому Таїнстві. Буде чекати з надією і радістю на ту хвилину, коли Бог знову її відкупить. Коли на її очах наново дасть їй усе.
Не сумуймо, коли побачимо в собі зло: тож і нам під час Святої Меси Ісус дає все. Із спокоєм визнай, що те, що отримав – розтринькав, змарнував; не жив плодами останньої Євхаристії, в якій брав участь. Якби це було інакше, ти б вів себе як справжня Божа дитина, тобто наслідував би єдиного Сина - Ісуса. Не засмучуймося, визнаймо наше зло і з надією очікуймо всього від Бога, Який на наших очах звершує диво Відкуплення. Під час Святої Літургії ми обмиті кров'ю Господа Христа з бруду наших гріхів і наповнені благодаттю Божого дитинства.
Марія - перша відкуплена людина. Просімо її, щоб відкривала нас на диво Євхаристії. Кард. Вишинський називав її «Матір’ю Божого Тіла» і нагадував, що адоруючи Бога-людину в Пресвятому Таїнстві, ми часто співаємо: “Вітай, Тіло правдиво народжене від Діви Марії”. Звертаємось до Непорочної, яка є “не лише Матір’ю Тіла Христа як людини, але є також Матір’ю Тіла Євхаристичного, бо не було б Євхаристії без Втілення”. Тому кард. Вишинський молився: “Найкраща Матінко Господа нашого Ісуса Христа, Який живить нас своїм Тілом сформованим в Тобі! Ми віддаємось Тобі, прагнучи тільки Тебе вважати нашою Матінкою, яка дає нам завжди найкращий Дар - Сина свого, Якого Ти підготовила, щоб був для нас Жертвою і Таїнством”.
________________________________________
8. Спільнота, заснована на Божій любові агапе
“Є в нашому монастирі сестра - пише св. Тереза від Дитятка Ісус, - яка має талант дратувати мене на кожному кроці; її поведінка, її слова, її характер здаються мені дуже неприємними. В той же час, - це свята черниця, яка напевно дуже мила Господу Богу. Не бажаючи підкоритися природній антипатії, яку я відчувала, я сказала собі, що любов до ближнього не повинна опиратися на почуттях, але виражатися у вчинках; тому я вирішила вести себе з цією сестрою так, як я поводилася б відносно найдорожчої мені особи. Щоразу, коли я її зустрічала, я заступалася за неї перед Богом, віддаючи Йому її чесноти та заслуги. Я прекрасно відчувала, що це вельми миле Ісусові: хіба ж є митець, який би не був задоволений, коли хвалять його твори? Тому Ісус, Митець Душ, також щасливий, коли не затримуючись на тому, що зовнішнє, ми проникаємо аж у внутрішнє святилище, яке Він обрав собі на житло, захоплюючись його красою. Я не задовольнялася тим, що багато молилася за цю сестру, яка була для мене причиною внутрішньої боротьби: я старалася робити їй усілякі можливі послуги. Оскільки вона зовсім не здогадувалася про мої відчуття відносно неї, тому також не підозрювала причин моєї поведінки і тривала в переконанні, що це її характер дуже мені подобається. Одного дня під час рекреації сказала мені з дуже задоволеним виразом обличчя приблизно такі слова: «Скажи мені, сестра Тереза від Дитятка Ісус, що в мені так приваблює тебе, бо кожного разу, коли на мене дивишся, я бачу, що посміхаєшся». Ось що мене приваблювало: Ісус, прихований в глибині її душі... Ісус, Який робить солодкими найбільш гіркі речі. Я відповіла їй, що посміхаюся, тому що тішуся, бачивши її (звісно, я не додала, що це з приводу духовного бачення)”.
Також в нашому оточенні є особи, яких поведінка чи темперамент видаються нам нестерпними. Ми знаємо, що також сатана допомагає нам створювати негативний образ цієї людини. В такій ситуації, ми мусимо бути готові на те, що кожна зустріч з цією особою буде для нас пов’язана з певною внутрішньою боротьбою супроти нашої природи і нашої слабкості. Тому, як сказала св. Тереза, слід кинути на чашу терезів чесноти цієї людини. Потрібно наполегливо старатися знайти її добрі сторони і перш за все пам'ятати, що в цій людині є Христос. Якщо навіть ця особа веде себе погано, Христос, Який в ній мешкає, - добрий, і очікує нашої любові. Посміхаймося до Христа. Дивуймося Його присутності в другій людині. Зосереджуючи увагу на Христі - зможемо відірватися від оцінювання того, як дана людина поводиться. Нас вже не ранитиме ї погана поведінка. Святість людини - не її гарна поведінка, але перш за все присутність у ній Бога; ця містична Присутність більш гідна уваги, ніж поведінка людини, якою вона може заперечувати Христа.
Христос - уособлення добра, повнота добра, саме добро. Тому, в кожній людині є потенційне добро, яке в будь-який момент може виявитися. Христос просить кожного з нас: Молися за цю людину, проси для неї про благодаті, щоб освячувалася, піклуйся про неї, бо Я в ній живу і хочу, щоб вона в повній мірі стала Моїм свідком. Якщо почуємо це прохання, друга людина стане для нас близькою, незалежно від того, чи вона є для нас джерелом радості чи страждання.
Все, що ми робимо для ближніх - робімо з огляду на Христа. Не тому, щоб нами захоплювалися, а тому, що Ісус дав нам усе, і має право всього очікувати від нас. Старайтеся помічати Його скрізь, а тоді наше оточення почне змінюватися.
Наскільки змінилися б наші подружжя і родини, якщо б дружина бачила в чоловікові, а чоловік у дружині – Христа, якби служили один одному з огляду на Його присутність. Розуміється, це не легко: тож, коли любимо когось, можемо зустрітися з відкиненням. Сам Христос, хоча любив людей, був ними відкинутий і убитий. Тому, це не найголовніше, як ставиться до нас друга людина. Може нас відкидати, може нас не сприймати, може нас ранити. Ми стараймося любити її, оскільки в ній присутній Бог.
Господь Ісус навчає, що ми не повинні розраховувати на те, що друга людина відповість любов'ю на нашу любов. Натомість Христос відповідає завжди. Він, перебуваючи у другій людині, постійно говорить до нас: Я люблю тебе, Я завжди буду тебе любити. Не очікуймо, отже, нічого від людей, а всього від Бога, Який живе в кожному з нас: тоді ніколи не зневіримося. Всі розчарування, які ми переживаємо в контактах з людьми полягають в тому, що ми очікуємо чогось від людини. Тому також одержуємо на міру людини. Чекаючи чогось від Бога в другій людині - одержуємо на міру Бога. Бог нас ніколи не підведе.
________________________________________
9. Христос, Який у ближньому очікує на нашу любов
Св. Терезі від Дитятка Ісус доручено колись увечері підготувати нічну лампадку для гостей, які мали ночувати назовні. Потрібно було пошукати оливи та гніт, в той час, як всі сестри перебували вже в келіях і двері були зачинені. “Я відчувала в собі – згадує пізніше – велику боротьбу. Я внутрішньо ремствувала на осіб та обставини й мала за зле зовнішнім сестрам, що дали мені таку працю під час відпочинку, коли вони самі могли те зовсім добре виконати. Але раптом у моїй душі блиснуло світло. Я уявила собі, що я служу Святій Родині в Назареті, що я підготовлюю лампадку для Дитятка Ісус, і тоді я вклала в мою працю стільки, стільки любові, що я робила це радісно та з серцем переповненим ніжності. З тих пір, - додала вона, - я завжди використовую цей спосіб, який дав мені такі прекрасні результати”. У щоденному житті кожного з нас трапляються такі ситуації, коли почуваємося використовувані, коли гадаємо, що хтось зловживає нашою доброю волею служіння іншим. Тоді - переживаємо почуття дуже схожі на ті описані св. Терезою. Звинувачуємо людину, яка намагається виконати роботу нашими руками - замість того, щоб обов’язок взяти на себе. В який спосіб вибратися з такої ситуації, що зробити з почуттями, які прокидаються внаслідок несправедливого, – як нам у такий момент здається – ставлення до нас з боку інших людей?
Тоді, коли відчуваємо, що друга сторона нас використовує та не розуміє, слід вміти переламати натуральний психічний бар'єр. Потрібно хотіти з радістю і любов'ю зробити те, чого від нас додатково вимагають. Св. Тереза радить, щоб цю дію виконати для Христа. А отже, дружина, як служить чоловікові - служить присутньому в ньому Христу; наприклад, буде готувати їжу для Господа Ісуса.
Тут однак з'являється нова складність: що робити, коли та друга людина веде себе так, що нас відштовхує та будить в нас страх? Як побачити присутнього в ній Христа? Як створити в собі мотивацію для служіння ближньому? Тоді ми повинні старатися увійти в ситуацію другої людини: можливо, вона загублена, можливо бореться із труднощами, про які ми нічого не знаємо? До того, ми мусимо пам'ятати, що Христос – присутній у кожній людині внаслідок Відкуплення, яке робить нас Божими дітьми і храмами Бога, – тим більш страждає у такій людині. Терпить тому, що ця людина не поважає другої людини. Присутній в ній Христос очікує, що ми виявимо Йому ласку та сердечність.
Якщо напр. дружина виявить чоловікові любов з огляду на страждаючого Христа, присутнього в ньому, імовірно почне інакше дивитися на нього. Перестане бути важливою його ворожість чи нехіть, з якою він ставиться до неї, оскільки Христос в ньому посміхається до неї і говорить: "Я тебе люблю. Я люблю тебе і помер за тебе". Так говорить присутній у ближньому Христос, хоч і сама людина може вести себе неналежно. Потрібно жити тим, що говорить Христос, бо це є правдою.
Якщо дивитимемося з любов'ю на другу людину, та, помічаючи в ній Христа, старатимемося вести в серці розмову з Ним, - невдовзі той ближній почне змінюватися. Маючи справу зі справжньою любов'ю, навіть найбільш загублена людина стає іншою. Однак, це має бути справжня любов, а не тактика. Йдеться про те, щоб по-справжньому звертатися до Христа. Можливо, тоді почуємо в серці Його слова: “Я голодував, і ви дали Мені їсти; мав спрагу, і ви Мене напоїли; чужинцем був, і ви Мене прийняли” (Мт 25, 35).
Ти зробив це саме тоді, коли жертвував любов Богові присутньому в твоїй дружині чи в твоєму чоловікові, який вів себе погано, який тебе не поважав. У тій бо людині сам Христос був спраглий, голодний, нагий, замучений та очікував любові.
Правда: це - важко, але саме у такому ставленні приховується таємниця справжньої любові. Таким чином ми повинні дивитися один на одного. Як дуже змінився б світ, якби ми були добрі для ближніх не тільки тому, що вони для нас хороші, але з огляду на прихованого в них Христа.
- можна роздрукувати: Укр.doc
- конференція останнього (9-го) дня (аудіо-файл): _9.mp3
- фотографї: http://rnr-rkc.com.ua/categories/Tomashpil_AD_2015
• весняні реколекції для аніматорів (Томашпіль, 22-24 травня 2015)І. день:
Тому ж, що відзначаєтесь у всьому, - у вірі, у слові, у знанні, у всякій пильності й у нашій любові до вас, - треба вам відзначатись і в цій добродійній справі. Я не кажу як наказ, але щоб заради дбайливості інших випробувати щирість вашої любові. Ви ж знаєте ласку Господа нашого Ісуса Христа, що задля вас став бідним, бувши багатим, щоб ви Його вбожеством розбагатіли. (2 Кор 8, 7нн)
- як я “відзначаюся - у вірі, у слові, у знанні, у всякій пильності, у любові до ближнього”?
- коли маю нагоду “випробувати щирість моєї любови” до Бога? як Він сам мені для цього допомагає?
- як часто задумуюсь про те, що Ісус, “задля мене став бідним, бувши багатим, щоб я Його вбожеством розбагатів”? до чого спонукає мене ця істина?
⇒ аудіо-файл з конференцією → 1_konf.mp3
ІІ. день:
⇒ медитація:
Мовила Марія: “Величає душа моя Господа і дух мій радіє в Бозі, Спасі моїм, бо Він зглянувся на покору слугині своєї; ось бо віднині ублажатимуть мене всі роди. Велике бо вчинив мені Всемогутній, і святе Його ім'я. Милосердя Його з роду в рід на тих, які страхаються Його. Він виявив потугу рамени свого, розвіяв гордих у задумах їхніх сердець. Скинув могутніх з престолів, підняв угору смиренних; Він пригорнув Ізраїля, слугу свого, згадавши своє милосердя”. (пор. Лк 1, 48-54)
- як часто молюся цими словами? чому?
- як на моїх очах Господь “скидає могутніх з престолів, піднімає угору смиренних”?
- за що я “ублажаю” мою Небесну Матінку?
- до чого заохочує мене приклад убогої духом Діви Марії?
ІІІ. день:
⇒ медитація:
Пишу вам, дітоньки, бо ваші гріхи відпущені вам із-за Його Імені. Пишу вам, батьки, бо ви спізнали Того, Хто споконвіку. Пишу вам, юнаки, бо ви перемогли лукавого. Писав вам, дітоньки, бо ви Отця спізнали. Писав вам, батьки, бо ви спізнали Того, Хто споконвіку. Писав вам, юнаки, бо ви сильні, і слово Боже у вас перебуває, і ви перемогли лукавого. Не любіть світу, ні того, що у світі. Коли хтось любить світ, в того немає любові Отця; бо все, що у світі, - пожадливість тіла, пожадливість очей і гординя життя, - не від Отця, а від світу. (пор. 1 Йн 2, 12-16)
- коли можу найбільше “спізнавати Того, Хто споконвіку”? наскільки – через відпущення моїх гріхів?
- що роблю для того, щоб “слово Боже у мене перебувло” й давало мені можливість “перемагати лукавого”?
- що дає мені силу відважно обирати любов Небесного Отця?
⇒ аудіо-файл з конференцією → 3_конф.mp3
• день зосередження в Бердичеві (7 березня 2015)
⇒ медитація: (1.doc)
Що було споконвіку, що ми чули, що бачили нашими очима, що оглядали і чого руки наші доторкалися, про Слово життя, - а Життя об'явилось, і ми бачили й свідчимо й звістуємо вам Життя Вічне, що в Отця перебувало й нам явилося, - що ми бачили й чули, звістуємо й вам, щоб і ви мали спільність із нами. А наша спільність - з Отцем і з Його Сином Ісусом Христом. І це ми вам пишемо, щоб наша радість була повна. (пор. 1 Йн, 1-4)
- у яких моментах мого життя Бог дозволяв до Нього «доторкатися»? хто мені для цього допоміг?
- як ці захоплення Богом вплинули на моє подальше життя?
- наскільки і я хочу “звістувати” іншим те, що пережив/переживаю з Богом?
- як те все прекрасне пережите з Богом відкриває мене на інших людей - “щоб мали спільність із нами”?
⇒ аудіо-файл з конференцією → _2015_конфенція.mp3
• зимові реколекції для аніматорів (Томашпіль, 20-22 лютого 2015)
І. день:
⇒ аудіо-файл з конференцією → _1.mp3
ІІ. день:
⇒ медитація:
Тіло бо складається не з одного тільки члена, а з багатьох. Таж Бог розподілив члени - кожного з них - у тілі, як хотів. Тепер же членів є багато, але одне лиш тіло. Не може око руці сказати: «Ти мені непотрібна!» Чи голова ногам: «Ви мені непотрібні!» Бо ж члени тіла, що слабшими здаються, є найпотрібніші; щоб не було роздору в тілі, але щоб члени дбали однаково один про одного. І як страждає один член, страждають усі з ним члени; і як один член у славі, радіють з ним усі члени. Ви ж - Христове тіло, і члени кожний зокрема. (пор. 1 Кор12, 14-17)
● яке моє місце у живому організмі Містичного Христового Тіла?
● як дивлюся на інших людей – як на частинки цього ж самого Тіла?
● як з ними співдію? як про них дбаю?
● що цій справі маю виправляти?
⇒ аудіо-файл з конференцією → _2.mp3
ІІІ. день:
⇒ медитація:
Будьте, отже, брати, довго-терпеливі, аж до Господнього приходу. Терпіть і ви, скріпіть ваші серця, бо Господній прихід близький. Не скаржтеся один на одного, брати, щоб вас не суджено. Візьміте, брати, за приклад страждан-ня і довготерпіння пророків, які говорили іменем Господнім. Глядіть: ми називаємо блаженними тих, що страждання зносять. Ви чули про страждання Іова, і знаєте, як Господь завершив те, - Господь бо повний співчуття і милосердя. (пор. Як 5, 7-11)
● чим “скріпляю моє серце”?
● що його розм’якшує та робить слабкішим?
● “приклад довготерпіння” яких людей надихає мене? яким способом спілкуюся з ними, щоб отримати їхню допомогу?
⇒ аудіо-файл з конференцією → _3.mp3
• осінні реколекції для аніматорів (Томашпіль, 7-9 листопада 2014)
І. день:
⇒ аудіо-файл з конференцією → _1.mp3
ІІ. день:
⇒ медитація:
Отож, кажу і в Господі вас заклинаю, щоб ви більш не поводились, як поводяться погани, що ходять у марноті свого ума. Та ви не так Христа вивчили, як це про Нього чули й були навчилися у Ньому, як то воно справді є в Ісусі. А саме: вам треба позбутися, за вашим попереднім життям, старої людини, яку розтлівають звабливі пристрасті, а відновитись духом вашого ума й одягнутись у нову людину, створену на подобу Божу, у справедливості й у святості правди. (пор. Еф 4, 17-24)
● як “марнота мого ума” паралізує в мені діяння Бога?
● як я, як християнин, стараюся “відновлювати духом мій ум”?
● як дозволяю розвиватися “новій людині”, яка в мені?
⇒ аудіо-файл з конференцією → _2.mp3
ІІІ. день:
⇒ медитація:
Господи, Боже наш, яке предивне твоє ім'я по всій землі! Ти возніс славу свою вище неба. З уст дітей і немовлят учинив єси хвалу супроти Твоїх супостатів, щоб угамувати ворога й бунтаря. Коли на небеса спогляну, твір Твоїх пальців, на місяць та на зорі, що створив єси, то що той чоловік, що згадуєш про нього, або людська істота, що про неї дбаєш. Мало чим зменшив єси його від ангелів, славою й честю увінчав його. Поставив його володарем над творами рук Твоїх, усе підбив йому під ноги: вівцю й усю скотину, та ще й дикого звіря, птицю небесну й рибу в морі, і все, що морськими стежками ходить. Господи, Боже наш, яке предивне ім'я Твоє по всій землі. (пор. Пс 8)
● якими ділами Божих рук та якими Його рішеннями найчастіше захоплююсь?
● до чого мене приводить таке захоплення?
● спілкування з якими Божими творін-нями найбільш відкриває мене на Творця?
● як те, що розвивається моя віра – змінює моє ставлення до того, що є у світі?
⇒ аудіо-файл з конференцією → _3.mp3
• зимові реколекції для аніматорів (Томашпіль, 14-16 березня 2014)
І. день:
⇒ аудіо-файл з конференцією → _конф_безодняМилосердя.mp3
ІІ. день:
⇒ медитація:
Адже знаємо, що закон духовий, а я тілесний, запроданий під гріх. Бо, що роблю, не розумію: я бо чиню не те, що хочу, але що ненавиджу, те роблю. Коли ж роблю те, чого не хочу, то я згоджуюсь із законом, що він добрий. Тепер же то не я те чиню, а гріх, що живе в мені. Знаю бо, що не живе в мені, тобто в моїм тілі, добро: бажання бо добро творити є в мені, а добро виконати, то - ні; бо не роблю добра, що його хочу, але чиню зло, якого не хочу. Отож знаходжу такий закон, що, коли я хочу робити добро, зло мені накидається; мені бо милий, за внутрішньою людиною, закон Божий, але я бачу інший закон у моїх членах, який воює проти закону мого ума і підневолює мене законові гріха, що в моїх членах. Нещаслива я людина! Хто мене визволить від тіла тієї смерти? (пор. Рим 7, 14-24)
● як часто можу ці слова сказати про себе?
● що говорю Богу, коли готуюсь до Сповіді: «Не буду більше грішити!» – чи: «Господи, я не хочу більше грішити, але без Тебе напевно буду грішити - Ти мусиш мене нести»?
● що роблю щодня з цією закономірністю, як в собі помічав св. Павло?
⇒ аудіо-файл з конференцією → _конф_безодніГрішнДовір.mp3
ІІІ. день:
⇒ медитація:
Чом побиваєшся, душе моя, і тривожишся у мені? Надійсь на Бога, бо я ще буду його прославляти, Спасителя обличчя мого і мого Бога. Душа моя пригноблена в мені; тому я згадую тебе в землі Йордану і Хермону і з гори Міцар. Безодня кличе до безодні під гуркіт твоїх водоспадів; усі твої буруни й хвилі хлинули на мене. Удень хай Господь явить свою милість, вночі ж співатиму і славитиму Бога життя мого. Кажу до Бога: «Скеле моя, чом мене забуваєш? Чому смутний ходжу я, ворогом прибитий? (пор. Пс 42, 6-12)
● яка з безодень найбільш «кличе» в мені? як це відбувається на практиці?
● про яку безодню найменше згадую? чому?
● наскільки переконуюсь про підтримку Діви Марії – у пізнанні безодень, які в собі ношу?
● яким було б моє життя з Богом – без цих «дихання цими безоднями»?
⇒ аудіо-файл з конференцією → _конф_безодняВдячності.mp3
• весняні реколекції для колишніх/теперішніх/майбутніх аніматорів (Томашпіль, 24-26 травня 2013)
⇒ секвенція до Духа Святого
1. Прийди, Духу Святий, зішли, з неба взятий,
Світла Твого струмінь. Отче ласк премногих,
Влий в серця убогих силу життєдайну.
2. Скарбе найдорожчий, раю найсолодший,
Гостю наймиліший. В праці – охолода,
В болю – жива вода, в смутку – спокій серця.
3. Світло найсвятіше, серця наші в тиші
Піддай Твоїй силі. Без подиху Твого
Немає нічого, лише біль і терни.
4. Обмий те, що грішне, Хай слово утішне
Згоїть серця рани. Оживи сльозою,
Ласк Твоїх росою, Серце скам’яніле.
5. Дай нам, дітям вірним, Богові покірним,
Семикратні дари. Дай любові й віри,
Мудрості і сили, Щастя дай без міри.
І. день:
⇒ аудіо-файл з конференцією → vesnAnimRek_01.mp3
ІІ. день:
⇒ медитація
Ніхто не може сказати: Господь Ісус, як лише під впливом Духа Святого. Є і між дарами різниця, але Дух той самий; різниця теж і між служінням, але Господь той самий. Різниця є і між ділами, але Бог той самий, який усе в усіх робить. Кожному дається виявлення Духа на спільну користь. Одному бо дається через Духа слово мудрості; іншому, згідно з тим самим Духом, слово знання; іншому віра у тім самім Дусі; іншому дар зцілення у тім єдинім Дусі. А все це чинить один і той же Дух, що розподілює кожному, як він хоче. Усі бо ми христилися в одному Дусі, щоб бути одним тілом чи то юдеї, чи греки, чи раби, чи вільні, і всі ми були напоєні одним лише Духом. (пор. 1 Кор 5, 3-9. 11. 13)
● що стараюся робити “під впливом Духа Святого”? до чого Його не запрошую? чому?
● якими дарами Дух Святий діє в мені? як часто усвідомлюю собі, що це Його дари та діяння? до чого веде мене таке усвідомлення?
ІІІ. день:
⇒ медитація
Кажу вам: Просіть, і вам дасться; шукайте, і знайдете; стукайте, і вам відчинять. Кожний бо, хто просить, одержує; той, хто шукає, знаходить, і тому, хто стукає, відчиняють.
Котрий із вас, батьків, коли син проситиме в нього хліба, дасть йому камінь? Або коли попросить риби, замість риби дасть йому гадюку? Або коли яйце попросить, дасть йому скорпіона? Отак коли ви, злими бувши, умієте давати дітям вашим дари добрі, оскільки більш Отець небесний дасть Святого Духа тим, що у нього просять! (пор. Лк 11, 9-13)
● про що я довго “прошу та стукаю”?
● скільки у моїх проханнях впевненості, що Небесний Отець дає найкраще?
● які переміни відбуваються в мені упродовж часу, коли “прошу та стукаю”? яким я би був - без такого довготривалого та покірного стукання?
⇒ аудіо-файл з конференцією → vesnAnimRek_03.mp3
• регіональний день зосередження: Бердичів/Кам’янець-Подільський (8/9 березня 2013)
→ медитація
Ревність без знання не добра, а хто надто поспішає - помилиться. Безумність людини руйнує її долю, та й ще на Господа вона серцем гнівається. Хто здобуває мудрість, той любить свою душу; хто розуму пильнує, той знайде добро. Розважність людини - бути повільним до гніву; слава її - переступи забувати. Лінивство глибокий сон наводить; душа недбала буде голодувати. Господній острах - життєдайний: насичений ним - в спокої перебуватиме, і лихо його не спіткає. (пор. Прип 19)
- як часто знаходжу час, щоб задуматися над своїм життям? яке значення для мене мають такі роздуми?
- які гарні справи в моєму житті зручновані поспіхом та неуважністю? чого я навчився через цей болячий досвід?
- що я маю робити для того, щоб бути уважнішим до Божих натхнень?
→ Хресна Дорога «невиправного грішника»
Розіп’ята Любов, розіп’ята гріхом
Розіп’ята Любов на хресті
Розіп’ята Любов, Розіп’ята гріхом
Розіп’ята моїм гріхом RozipjataLjubov.mp3
стояння I. I.mp3
стояння II. II.mp3
стояння III. III.mp3
стояння IV. IV.mp3
стояння V. V.mp3
стояння VI. VI.mp3
стояння VII. VII.mp3
стояння VIII. VIII.mp3
стояння IX. IX.mp3
стояння X. X.mp3
стояння XI. XI.mp3
стояння XII. XII.mp3
стояння XIII. XIII.mp3
стояння XIV. XIV.mp3
Господи, Єдина Любов,
Розбуди в мені каяття,
Переміни нутра мого страх,
Відкривай на Твоє Життя. GospodyJedynaLjubov.mp3
• спогади про Хресну Дорогу, якою молилися на останніх реколекціях для аніматорів (16.02.2013):
для роздумів біля стоянь жеребкували – одну з духовних практик, яку пропонує РНР
1. Ісуса засуджують на смерть
2. Ісус бере хрест
3. Ісус падає перший раз під хрестом
3. Ісус падає перший раз під хрестом
4. Ісус зустрічає свою Матір
5. Симон з Киринеї допомагає Ісусові нести хрест
6. Вероніка витирає Ісусове обличчя
7. Ісус вдруге падає під хрестом
8. Ісус зустрічає плачучих жінок
9. Ісус падає третій раз
10. З Ісуса здирають одяг
11. Ісуса прибивають до хреста
12. Ісус вмирає на хресті
13. Тіло Ісуса знімають із хреста
14. Тіло Ісуса кладуть до гробу
молитва особиста та сімейна
медитація
щоденна Євхаристія
духовний провід
Адорація
духовні розмови
служіння в парафії
переживання Таїнства Примирення
акт довірення Марії Матері Церкви
переживання реколекцій
зустрічі спільнот (групи ділення)
іспит сумління
те, як готуємось до реколекції
те, як готуємось до зустрічі парафіяльної групи ділення
♦ весняні реколекції для молоді: 30 квітня - 1 травня 2012 р.
• перша конференція - зацвіли кактуси: незважаючи на колючки - в молдодих людей є прекрасні можливості; необїхідно лиш стрворювати властиву атмосферу, та бути терпеливим (і - любити...)
Хрещення: відкриваємо найбільший скарб, який носимо в собі - реколекції "аніматорські", Томашпіль, 17-19.ІІ.2011ІІ. день:
⇒ медитація
Я виноградина, ви - гілки. Хто перебуває в Мені, а Я в ньому, - той плід приносить щедро. Без Мене ж ви нічого чинити не можете. Тим Отець Мій прославляється, коли ви плід щедро приносите, - тож і учнями Моїми станете.
Я казав вам так для того, щоб була у вас Моя радість і щоб ваша радість була повна. (пор. Йн 15, 5-11)
● як я переконуюся, що “перебування у виноградині” - приносить справжню радість?
● що відбувається – в мені та навколо мене – коли починаю віддалятися від Господа?
● як підтримую стан “перебування у виноградині”?
● які конкретні наслідки (зокрема - зовнішні) цього перебування?
ІІІ. день:
⇒ медитація Ісус встав від вечері, скинув одіж, узяв рушника й підперезався. Тоді налив води до умивальниці й почав обмивати учням ноги та обтирати рушником, яким був підперезаний. Обмивши їм ноги, вбрався знову в одіж, сів до столу та й каже до них: «Чи знаєте, що Я зробив вам? Ви звете мене: Учитель, Господь, і правильно мовите, бо Я є. Тож коли вмив вам ноги Я - Господь і Учитель, - то й ви повинні обмивати ноги один одному. Приклад дав Я вам, щоб і ви так робили, як оце Я вам учинив. Істинно, істинно говорю вам: Слуга не більший за пана свого, а посланий не більший за того, хто послав його. Знавши те, щасливі будете, коли так чинитимете. (пор. Йн 13, 4-17)
● коли Господь мені умиває ноги? до чого спонукає мене омивання в Божому Милосерді?
● наскільки виконую мої обов’язки – як «умивання ніг»? чому мені важко це робити?
в школі Марії: вчимося жити у сопричасті з Богом - реколекції "аніматорські", Томашпіль, 18-20.ХІ.2011
ІІ. день:
⇒ медитація Царство Небесне схоже на царя, що справив своєму синові весілля. Він послав своїх слуг кликати запрошених на весілля, але вони не хотіли прийти. Тоді він знову послав інших слуг, кажучи: Мовте запрошеним: «Ось я обід мій зготував: зарізано волів та підгодовану худобу все готове, ідіть на весілля». Та ті тим знехтували й пішли собі, хто на власне поле, хто до свого крамарства; інші ж, схопивши слуг, познущалися з них і повбивали. (Мт 22, 2-6)
● в яких ситуаціях відчуваю/розумію, що Господь Бог запрошує мене до особливого спілкування з Ним?
● яка тоді моя перша реакція? яка - остаточна?
● які конкретні наслідки того, що я відмовився від такого спілкування з Богом?
● наскільки я відтоді уважніший до Божих пропозицій?
ІIІ. день:
⇒ медитація Ми сміло можемо сказати: «Господь - мій помічник: я не боюся. Що може мені людина зробити?» Пам'ятайте про наставників ваших, які звіщали вам слово Боже, і дивлячись уважно на кінець їхнього життя, наслідуйте їхню віру. Ісус Христос учора й сьогодні - той самий навіки. (Євр 12, 6-8)
● чого, як християнин, я боюся? що заважає мені жити повнотою Божого життя
● яким чином приймаю від Ісуса Христа допомогу – щоб страх мене не сковував?
● які святі є для мене прикладом відважного свідчення про віру? чи знаю, як вони боролися проти своєї людської слабкості?
● слова «Ісус Христос учора й сьогодні - той самий навіки» це лозунг Євхаристичного Конгресу: як ставлюся до заходів, що до нього підготовляють?
● наскільки Христос в Євхаристії є для мене найбільшою надією?
з реколекційних бесід (серпень, 2011)…⇒ в чому, на твою думку, полягають реколекції?
- Це Божий душ, який омиває від бруду мою душу. Відкриття наново Божої любові, милосердя. Для мого спасіння, навернення. Отримання нових знань і відновлення забутого.
- Зупинка. Споглядання свого життя у Божій присутності. Пізнавання Бога і себе.
- Реколекції – час, коли дозволяю Богові відновити мене, відновити в мені Його дитину. Має служити для відновлення моїх духовних, фізичних, психічних сил, аби я могла тривати у світі, хоч якийсь час, по-Божому.
- Це як відпустка з коханою людиною, коли залишаєш світ, щоб побути разом в якомусь усамітненому красивому місці, і щоб ніхто і ніщо не заважало насолоджуватися один одним, присутністю, спілкуванням; коли ще краще пізнаєш один одного і через це поглиблюєш стосунки.
- На реколекції мене запрошує Господь. Він приготував для мене дари, необхідні благодаті. Це час, коли я більше зосереджуюсь на Богові, час, коли Бог проливає світло на моє життя, на реальність. Вони мають сприяти поглибленню моєї віри.
- Реколекції – це теж життя у світі, але тут Бог ніби вириває з повсякденності, занурює більше в себе, насичує Собою, дає більше часу для обдумування життя з Богом. Ніби готує нас, як апостолів, а потім відпускає у світ, щоб нести Його любов, Його слова потіхи, показувати, я кий є Бог добрий і милосердний.
Служать для більшого пізнання діянь Бога у моєму житті, відкритості на Бога. Служінню Богу у ближніх.
- Час, відведений для Бога, та час пережиття його з Богом. Для переміни мого внутрішнього життя, дорога до святості
⇒ чого ти очікуєш від реколекцій? Чого тобі в них бракує?
- Розуміння, зростання в вірі, спокою душі, добрі відносини з ближніми і великої любові до них. Брак молитви.
- На реколекціях очікую ще більшої любові Бога, підтримки науки. Ніби підзарядки Богом… щоб іти з Ним по життю.
- Правди про себе. Дію Святого Духа в виконанні Божої волі.
- Очікую відповіді на якісь конкретні питання
- Мабуть, я не готуюся до часу реколекцій належним чином, і не знаю, яким чином це треба робити, тому на початку реколекцій марную час, а під кінець – відчуваю бажання тривати в реколекційному стані ще, неохоче повертаюся додому.
Очікую наснаги, тривання в радості від близькості Доброго Бога, оптимізму перед лицем життєвих труднощів.
- Перебування в ближчій єдності з Христом на євхаристії, на адорації. Пізнавання Божої волі. Бракує моєї покори.
- Божої правди про себе, відповідей на питання, які виникають, зустрічей із сестрами, духовних розмов, сповіді, як жити у цьому світі з Богом.
Відновлення Божого життя у сім’ї, у родині, у спільнотах.
⇒ яким чином і як часто користуєшся реколекціями?
- Стараюся бути кожного року.
- Стараюся не пропускати Євхаристію, один раз в тиждень адорацію при виставленні Пресвятих Дарів. Майже не пропускаю рекло лекції Родинного Апостольства.
- Практично завжди, коли Бог дає можливість. І дякую Богові за це, це Він створює все таким чином, що я на ре колекціях. Але майже завжди є багато спокус.
- Користаюсь із задоволенням і так часто, як тільки можу.
- Не буваю на всіх ре колекціях. Намагаюся бути на літніх ре колекціях, щоб не пропустити їх.
- Прошу Діву Марію, щоб дарувала мені ре колекції, стараюся не пропускати, а, можливо, цього більше прагне для мене Небесна Мати.
- Квартальними реколекціями та в парафії Різдвяними і Великодніми.
⇒ яка роль реколекцій у твоєму християнському житті?
- Важлива роль реколекцій є для мене, що Господь через теми промовляє до мене живими словами, як правильно жити.
- Це ніби розкіш для душі і тортури для тіла.
- Реколекції більше формують мене, як християнку в моєму житті. Міняють моє спілкування з ближнім, мої погляди на світ, на повсякдення.
- Це як ковток свіжого повітря.
- Якщо уявити себе повітряною кулькою, то перед ре колекціями я виглядаю, як здутий шар, який волочиться по землі ледве-ледве, або зачепиться за якийсь бур’ян… Після ре колекцій починаю бачити горизонти.
- Господь лікує хворі місця моєї душі, вирівнює викривлення, є дороговказом, щоб з Дівою Марією йти до Ісуса.
- Вчать більше пригортатися до Бога, жити у спільноті, показують важливість духовних практик, Таїнств.
травень, 2011
● якщо Ти живеш “сам” або “сама” – але не самотньо…
● якщо більшість молодших від Тебе, Твоїх знайомих, вже бавлять дітей – а Ти – ні…
● якщо зараз Тебе не тягне ні до Подружніх відносин, ні до духовного сану…
⇒ подібні до Тебе нещодавно зустрілися, щоб подумати, помолитися та порозмовляти “про Ваше”
⇒ послухай приєднаний нижче аудіо-файл: neSamotni.mp3
• “Спокуси на дорозі до Бога” (весняні реколекції для всіх, Томашпіль, 27-29.05.2011)
тексти для медитації
1. Господь більшу дає благодать, через що й сказано: «Бог гордим противиться, смиренним же дає благодать.» Коріться, отже, Богові, противтеся дияволові, і він утече від вас. Наблизьтеся до Бога, і Він наблизиться до вас. Очистьте руки, грішники! Освятіть серця, двоєдушники! Смиріться перед Господом, і Він вас підійме! (пор. Як 4, 6-10)
допоміжні питання:
- коли, як відчуваю, відкриваю для нечистого духа те, чим займаюся?
- що для мене практично означає: коритися Богові?
- які перемоги Бога проти спокусника я пережив?
- про які профілактичні заходи у змаганні із спокусами, стараюся?
2. Тоді Дух повів Ісуса в пустиню, щоб диявол спокушав Його. Він постив сорок день і сорок ночей і нарешті зголоднів. Тоді підійшов до Нього спокусник і сказав: “Коли Ти Син Божий, звели, щоб це каміння та й стало хлібом.” А Той відповів: “Написано: Чоловік житиме не самим хлібом, а кожним словом, що виходить з уст Божих.” Тоді диявол бере Його у святе місто, ставить на наріжник храму і каже: “Коли Ти Син Божий, кинься додолу, написано бо: Він ангелам Своїм волітиме про Тебе, і вони візьмуть Тебе на руки, щоб Ти своєю ногою часом не спотикнувсь об камінь.” А Ісус сказав до нього: “Написано також: Не будеш спокушати Господа, Бога твого.” Знову бере Його диявол на височенну гору й показує Йому всі царства світу і їхню славу, кажучи: “Оце все дам Тобі, як упадеш ниць і мені поклонишся.” Тоді Ісус сказав до нього: “Геть, сатано! Написано бо: Господу, Богу твоєму, поклонишся і Йому Єдиному будеш служити.” Лишив тоді Його диявол. І ось ангели приступили й почали Йому слугувати. (Мт 4, 1-11)
допоміжні питання:
- чого вчить мене цей фрагмент Євангелія?
- якими різновидами я спокушуваний мене міцніше: пожадливість тіла, пожадливість очей чи Гордовитість?
- що для мене означає вислів, що я можу “брати участь у Перемозі Христа”?
• весняні реколекції Родинного Апостольства, Томашпіль, 20-22.05.2011 
Вперше у цій спільноті Євхаристія відбулась на лоні природи. Не випадково травень місяць присвячений Діві Марії, коли вся природа відновлюється, квітне, так і наша Небесна Мати запрагнула, щоб Її діти розквітли, відновились, наповнились небесними пахощами, щоб оновити і відродити землю, наповнити її Божою любов'ю. (учасниця з м. Чернівці)
| Причіплений файл | Розмір |
|---|---|
| дорога.doc | 64 КБ |
