Ми – у світлі Євангелія з дня 


 
 
 
 
26 червня
 
І читання      Господь так промовив до Аврама у видінні: «Не бійсь, Авраме; Я тобі щит. Твоя нагорода буде вельми велика».   Аврам же відповів: «Владико Господи, що даси мені? Я ходжу бездітним, і господарем дому мого стане Елієзер з Дамаску». Далі сказав Аврам: «Ось Ти не дав мені потомства і хтось зо слуг мого дому стане моїм спадкоємцем».  Тож знову слово Господнє було до нього: «Не він буде твоїм спадкоємцем, а те, що вийде з твого лона, буде твоїм спадкоємцем». І вивів  він його надвір і мовив: «Глянь же на небо і злічи зорі, коли можеш їх злічити!» І сказав до нього: «Таке буде твоє потомство». І повірив (Аврам) Господеві, й Він зарахував йому те за праведність.  Потім сказав Господь до нього: «Я – Господь, що вивів тебе з Уру Халдейського, щоб дати тобі оцю землю в посідання». Він же відповів: «Владико Господи, по чому я знатиму, що я її посяду»? Тоді сказав Господь до нього: «Візьми Мені трилітню ялівку і трилітню козу і трилітнього козла і горлицю та голубеня». Появив він Йому все те, порозтинав надвоє і поклав кожну половину навпроти другої, а птиць не розтяв. Злетілись хижі птахи на ті трупи, але Аврам прогнав їх. Коли ж заходило вже сонце, глибокий сон опав на Аврама, жах і велика темрява налягла на нього.  Тим часом зайшло сонце і стало дуже темно; аж ось димуюче вогнище і світич полум’яний пройшли між розтятими частинами. Того дня зробив Господь союз з Аврамом, кажучи: «Твоєму птомству Я даю цю землю від ріки Єгипетської до Великої ріки, ріки Ефрату». (Бут 15, 1-12. 17-18)
 

приспів Псалму  Бог пам’ятає, що заповідав нам.  

 

5 червня
 
І читання     Тими днями Павло сказав пресвітерам ефеської церкви: «Пильнуйте себе та всю отару, в якій вас Дух Святий поставив єпископами, щоби пасти Церкву Бога, яку Він придбав своєю кров’ю. Бо Я знаю, що після мого відходу увійдуть до вас вовки люті, які не будуть щадити отари. І з-поміж вас самих постануть мужі, які будуть говорити перекручене, аби потягти учнів слідом за собою. Тому пильнуйте, пам’ятаючи, що я три роки, день і ніч, не переставав зі слізьми врозумляти кожного з вас. І тепер доручаю вас Богові та слову благодаті Того, хто може збудувати й дати спадщину між усіма освяченими. Срібла, золота чи одягу я не жадав ні від кого. Самі знаєте, що моїм потребам і тим, хто був зі мною, послужили ось ці руки. Я вам увесь час показував, що так працюючи, треба підтримувати немічних і пам’ятати слова Господа Ісуса, який сам сказав: “Більше щастя в тому, щоб давати, ніж брáти!”». Промовивши це, він опустився на коліна та помолився з ними всіма. Великий же був плач усіх; припадаючи Павлові до шиї, вони цілували його, сумуючи найбільше через слово, яке сказав, що більше не побачать його обличчя. І вони провели його до корабля. (Ді 20, 28-38)
 
Євангеліє  Того часу, підвівши очі до неба, Ісус молився і казав: «Отче Святий, збережи їх у Твоє Ім’я – тих, кого Ти Мені дав, – щоби були одне, як і Ми. Коли Я був з ними, Я оберігав їх у Твоє Ім’я, – тих, кого Ти Мені дав, – і Я їх зберіг, і ніхто з них не загинув, крім сина погибелі, щоби сповнилося Писання. Нині ж до Тебе Я іду, і кажу це у світі, щоб вони мали Мою радість, виповнену в них. Я дав їм Твоє Слово, та світ їх зненавидів, бо вони не від світу, як і Я не від світу. Не благаю, щоб Ти забрав їх від світу, але щоби зберіг їх від лукавого. Вони не від світу, як і Я не від світу. Освяти їх в істині; Слово Твоє – то істина. Як Ти послав Мене у світ, так і Я послав їх у світ. За них Я посвячую себе, щоб і вони були освячені в істині» (Йн 17, 11б-19)

3 червня
І читання         Коли Аполлос був у Корінті, Павло, пройшовши по височині, прибув до Ефеса і, знайшовши деяких учнів, запитав їх: «Чи отримали ви Духа Святого , коли ви увірували?» Вони відповіли йому: «Та ми й не чули, що є Дух Святий!» А він сказав: «То в що ж ви хрестилися?» Вони відповіли: «В хрещення Йоана». Тож Павло промовив: «Йоан хрестив хрещенням покаяння, кажучи людям, щоби повірили в Того, хто йде за ним, тобто в Ісуса». Почувши, вони охрестилися в Ім’я Господа Ісуса, а коли Павло поклав на них руки, зійшов на них Дух Святий, і вони говорили мовами й пророкували. А було їх усіх чоловік з дванадцять. Увійшовши до синагоги, він відважно проповідував три місяці, дискутуючи і переконуючи про Царство Боже. (Ді 19, 1-8)
 
Євангеліє  Того часу учні сказали Ісусу: «Ось нині відкрито говориш і жодної притчі не розказуєш. Тепер знаємо, що Ти знаєш усе і не потребуєш, щоби хтось Тебе запитував. По цьому віримо, що Ти вийшов від Бога». Ісус відповів їм: «Тепер вірите? Ось надходить година, ба, вона вже прийшла, що розбіжитеся кожний до свого, а Мене самого залишите. Та Я не сам, бо Отець зі Мною. Це Я сказав вам, щоб у Мені ви мали мир. У світі зазнаєте скорботи, але будьте відважні: Я переміг світ!» (Йн 16, 29-33)

31 травня
І читання      Брати! Любов – нелицемірна. Ненавидьте зло, шукайте добра, любіть один одного по-братерськи, пошаною один одного випереджайте; у наполегливості не лінуйтеся, духом палайте, Господу служіть, радійте надією, труднощі переносьте, перебувайте витривало в молитві; беріть участь у потребах святих, виявляйте гостинність. Благословляйте тих, хто переслідує вас, – благословляйте, а не проклинайте. Радійте з тими, які радіють, і плачте з тими, котрі плачуть. Тримайтеся між собою однієї думки, не мудруйте про високе, але схиляйтеся до покірного. (Рим 12, 9-16б)
 
Євангеліє  Тими днями Марія, вставши, поспішно пішла в гірську місцевість, до міста Юдиного. Вона ввійшла в дім Захарії і привітала Єлизавету. Коли ж почула Єлизавета привітання Марії, заворушилося немовля в її утробі. Єлизавета сповнилася Святим Духом і вигукнула гучним голосом, промовляючи: «Благословенна ти між жінками і благословенний плід твоєї утроби! І звідки ж мені це, щоби до мене прийшла Мати мого Господа? Бо як почула я твоє привітання, то з радощів заворушилася дитина в моїй утробі. Блаженна ж та, яка повірила, що здійсниться сказане їй Господом!» А Марія промовила: «Величає душа моя Господа, і радіє дух мій у Бозі, Спасителі моїм, бо Він зглянувся на покору слугині своєї; ось бо віднині блаженною зватимуть мене всі покоління, бо вчинив мені велике Сильний, і святе Ім’я Його, і милосердя Його з роду в рід для тих, хто боїться Його. Він виявив силу свого рамена, розсіяв гордих думками сердець їхніх, скинув могутніх з престолів і підняв угору покірних, голодних наситив благами, а багатих відіслав ні з чим. Він пригорнув Ізраїля, слугу свого, згадавши милосердя, як і проголосив нашим батькам – Авраамові та роду його аж до віку!» Тож Марія перебула в неї якихось три місяці й повернулася до свого дому. (Лк 1, 39-56)
 

10 травня
Євангеліє  Того часу Ісус сказав своїм учням: «Я є правдива виноградна лоза, а Мій Отець – виноградар. Усяку галузку в Мені, яка не приносить плоду, Він відтинає; а всяку, яка родить плід, очищає, щоб більший плід приносила. Ви вже чисті через слово, яке Я вам сказав. Перебувайте в Мені, і Я – у вас. Як галузка не може приносити плоду сама по собі, якщо не буде перебувати у лозі, так і ви, якщо не будете перебувати в Мені. Я – лоза, ви – галузки. Хто перебуває в Мені, і Я в ньому, той приносить багато плоду, бо без Мене не можете робити нічого. Якщо хтось в Мені не перебуває, – він відкинутий геть, мов та гілка, і всох; їх збирають і кидають у вогонь, і вони згорають. Якщо ж будете перебувати в Мені, і Мої слова перебуватимуть у вас, то чого б тільки забажали, просіть – і станеться вам. У цьому прославлений Мій Отець, щоб ви приносили багато плоду і стали Моїми учнями».

 


10 травня
І читання       Тими днями Савло, ще дихаючи погрозою і вбивством на Господніх учнів, підійшов до первосвященика й випросив у нього листів у Дамаск – до синагог, аби тих, кого знайде послідовниками тієї Дороги, – чоловіків і жінок, привести зв’язаними в Єрусалим. Коли ж він ішов і наближався вже до Дамаска, раптом його осяяло світло з неба. Він упав на землю і почув голос, який говорив йому: «Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш?» А він запитав: «Хто ти, Господи?» Він же відповів: «Я є Ісус, якого ти переслідуєш! Тож устань, увійди до міста, і скажуть тобі, що тобі треба робити». Люди, які подорожували з ним, стояли й дивувалися, бо чули голос, але нікого не бачили. Савло ж підвівся із землі, і хоч очі його були відкриті, він нічого не бачив. Тож, ведучи його за руку, вони ввійшли в Дамаск. Три дні він не бачив, не їв і не пив. У Дамаску був один учень, на ім’я Ананій. І Господь у видінні сказав йому: «Ананію!» А той відповів: «Ось я, Господи!» Господь же промовив до нього: «Встань, піди на вулицю, що зветься Прямою, в домі Юди шукай тарсянина на ім’я Савло, бо ось він молиться і у видінні він побачив, що муж на ім’я Ананій увійшов і поклав на нього руки, щоб він прозрів». Та Ананій відповів: «Господи, чув я від багатьох про цього чоловіка, скільки зла він наробив твоїм святим у Єрусалимі! І тут має владу від первосвящеників ув’язнювати всіх, хто кличе Твоє Ім’я». А Господь йому сказав: «Іди, бо він у Мене посудина обрана, аби пронести Моє Ім’я перед язичницькими народами, перед царями і перед синами Ізраїля. Я, отже, покажу йому, скільки має він постраждати за Моє Ім’я!» Тож Ананій пішов, увійшов в дім, поклав на нього руки й сказав: «Савле, брате! Господь послав мене – Ісус, який з’явився тобі в дорозі, котрою ти йшов, – щоб ти прозрів і наповнився Духом Святим». І вмить наче якісь луски відпали з його очей, і він став бачити. Вставши, він був охрещений і, прийнявши їжу, укріпився. Декілька днів він пробув з учнями, які були в Дамаску. І в синагогах він відразу ж почав проповідувати Ісуса, що Він – Син Божий. (Ді 9, 1-20)
 
Євангеліє  Того часу стали сперечатися між собою юдеї, кажучи: «Як це може Він дати нам їсти своє тіло?» А Ісус сказав їм: «Воістину, воістину кажу вам: якщо не будете їсти тіла Сина Людського і не будете пити Його крові, не будете мати в собі життя. Хто їсть Моє тіло і п’є Мою кров, той має вічне життя, і Я його воскрешу останнього дня. Адже Моє тіло – справжня пожива, а Моя кров – справжній напій. Хто споживає Моє тіло і п’є Мою кров, той перебуває в Мені, і Я в ньому. Як послав Мене живий Отець, і Я живу через Отця, так і той, хто буде споживати Мене, житиме через Мене. Це є хліб, який зійшов із неба. Не так, як їли батьки й померли; хто споживатиме цей хліб, буде жити вічно!» Так говорив Він, навчаючи в синагозі в Капернаумі. (Йн 6, 52-59)
 

6 травня
І читання      Тими днями Стефан, сповнений благодаттю і силою, здійснював у народі великі знамення й чудеса. Та піднялися деякі зі синагоги, що називалася лібертинською, а також з киринейської та олександрійської, і ті, хто з Килікії й Азії, – і сперечалися зі Стефаном, але не могли протистояти мудрості й Духові, яким він гово Тоді вони підмовили людей, котрі казали, що чули, начебто він говорив зневажливі слова проти Мойсея і Бога. Вони підбурили народ, старших, книжників і, накинувшись, схопили його та привели до синедріону. Поставили фальшивих свідків, які говорили: «Цей чоловік не перестає говорити слова проти цього святого місця і проти Закону. Адже ми чули, як він казав, що Ісус Назарянин зруйнує це місце та змінить звичаї, які нам передав Мойсей!» Поглянувши на нього, всі, хто сидів у синедріоні, побачили, що його обличчя було подібне до обличчя ангела. (Ді 6, 8-15)
 
Євангеліє  Після того, як Ісус нагодував п’ять тисяч людей, учні побачили Його, як ішов морем. А наступного дня юрба, яка стояла на другому боці моря, побачила, що іншого човна там не було, крім одного, і що Ісус не входив до човна зі своїми учнями, а відправилися лише самі Його учні. З Тиверіади припливли інші човни поблизу того місця, де їли хліб після того, як Господь промовив подяку. Коли люди побачили, що там немає ні Ісуса, ні Його учнів, вони самі посідали в човни й попливли до Капернаума, шукаючи Ісуса. Коли знайшли Його на тому боці моря, сказали Йому: «Раввí, коли Ти прибув сюди?» У відповідь Ісус сказав їм: «Воістину, воістину кажу вам: ви шукаєте Мене не тому, що побачили знамення, але тому, що їли хліб і наситилися. Працюйте не на поживу, яка гине, але на поживу, яка залишається на вічне життя, яку дасть вам Син Людський. Адже Його Отець завірив, Бог!» Тож запитали в Нього: «Що ж нам робити, аби чинити діла Божі?» У відповідь Ісус їм сказав: «Боже діло є те, щоб ви повірили в Того, кого Він послав». (Йн 6, 22-29)
 

15 квітня
І читання  Так говорить Господь: «Ось Мій Слуга, якого Я підтримую, Мій вибраний, якого вподобала Моя душа. Я поклав духа Мого на Нього: Він понесе народам право. Він не буде кричати, ані вигукувати, і голосу свого на вулиці не дасть почути. Надломленої очеретини не доламає; льону, що куриться, Він не погасить; в істині провістить право. Він не ослабне і не зламається, аж поки не встановить на землі право, і острови чекають Його закон. Так говорить Бог, Господь, який створив небеса і розпростер їх, який ствердив землю з усім, що вона родить; Він, який дає на ній дихання людям, дух тим, хто по ній ходить: «Я, Господь, покликав Тебе у праведності, Я взяв Тебе за руку, Я чуватиму над Тобою. Я поставлю Тебе як завіт для народу і як світло язичникам, щоб сліпим очі відкривати, виводити з в’язниці в’язнів, з темниці тих, хто сидить у темряві». (Іс 42, 1-7)
 
Євангеліє За шість днів до Пасхи Ісус прийшов до Витанії, де був Лазар, якого Ісус воскресив із мертвих. Там Йому влаштували вечерю, і Марта служила, а Лазар був одним із тих, хто був з Ним при столі. Марія, взявши фунт мира зі справжнього дорогоцінного нарду, помазала Ісусові ноги й своїм волоссям обтерла їх. Дім наповнився ароматом мира. Каже Юда Іскаріотський, один з Його учнів, той, який мав Його видати: «Чому б не продати це миро за триста динаріїв і не роздати бідним?» Він сказав це не тому, що турбувався про бідних, але тому, що був злодієм і, маючи скриньку на гроші, носив те, що вкидали. Тоді Ісус сказав: «Облиш її! Треба, щоб вона зберегла це миро на день Мого похорону. Адже бідних ви завжди зі собою маєте, Мене ж – не завжди маєте». Великий натовп юдеїв довідався, що Він там, і прийшли не тільки задля Ісуса, а й щоби побачити Лазаря, якого Він воскресив із мертвих. Тож первосвященики змовилися, щоб і Лазаря вбити, бо через нього багато хто відходив від юдеїв і вірив в Ісуса. (Йн 12, 1-11)
 15_IV.mp3

10 квітня
І читання   Тими днями цар Навуходоносор мовив: «Чи ви, Седраху, Мисаху та Авденаго, справді моїм богам не хочете служити й золотій статуї, яку я поставив, не хочете кланятись? Отож тепер, якщо ви готові, як тільки почуєте звук сурми, флейти, цитри, гарфи, гуслів, волинки та всіх інших музичних інструментів, впасти ниць і вклонитись статуї, яку я звелів зробити – гаразд; якщо ж не вклонитесь, тієї ж миті будете вкинуті в піч, розжарену вогнем, і тоді який бог визволить вас із моєї руки?» Седрах, Мисах та Авденаго у відповідь цареві Навуходоносорові сказали: «Ми не маємо потреби тобі на це відповідати. Коли Бог, якому ми служимо, зможе нас визволити з печі, розжареної вогнем, Він визволить нас, царю, й з твоєї руки, а коли ні, то нехай тобі, царю, буде відомо, що ми твоїм богам не служитимемо й золотій статуї, яку ти поставив, не вклонятимемось». Тоді Навуходоносор запалав люттю, і вигляд його обличчя змінився супроти Седраха, Мисаха й Адвенаго. У відповідь він повелів розпалити піч усемеро більше, ніж її звичайно розпалювали, і наказав найдужчим мужам із свого війська зв’язати Седраха, Мисаха й Авденаго та й вкинути їх у піч, розжарену вогнем. Царські слуги, які вкинули їх, не переставали розпалювати печі бітумом, смолою, клоччям та хмизом, так що полум’я піднялося на сорок дев’ять ліктів поверх печі і, вибухнувши, спалило тих халдеїв, які були при печі. Ангел же Господній зійшов з Азарією та його товаришами в піч, віддалив розпалений вогонь від печі і вчинив у середині печі так, немов би там повівав росистий вітерець, і вогонь їх зовсім не торкнувся, не завдав їм болю і не скоїв їм ніякої шкоди. Тоді цар Навуходоносор здивувався, встав притьмом і заговорив до своїх радників, мовивши: «Чи не трьох мужів ми вкинули в вогонь зв’язаних?»  Ті ж у відповідь цареві: «Справді так, царю!» Знову заговорив він і сказав: «А он я бачу чотирьох мужів незв’язаних, які ходять посеред вогню, і не видко на них шкоди, а вид четвертого схожий на Сина Божого». Тоді Навуходоносор приступив до отвору розжареної вогнем печі й заговорив, кажучи: «Седраху, Мисаху та Авденаго, слуги всевишнього Бога! Вийдіть і приступіть сюди!» І вийшли Седрах, Мисах і Авденаго з-посеред вогню. Сатрапи, правителі, намісники й радники царські зібралися, щоб дивитись на цих мужів, над тілом яких вогонь не мав ніякої сили: волосся в них на голові не обсмалилось, одежа на них не змінилась, і запах вогню на них не перейшов. Тоді Навуходоносор заговорив, мовивши: «Благословен Бог Седраха, Мисаха та Авденаго, який послав свого ангела й визволив своїх слуг, які поклались на Нього і не послухалися царського наказу, а віддали своє тіло, аби не служити й не поклонятись ніякому іншому богові, крім свого Бога!» (Дан 3, 14-20. 46-50. 91-95)
 

20 березня
І читання   Мені сказали: «Ану вчинімо змову проти Єремії, бо й без священика закон не пропаде, ані порада без мудрого, ані слово без пророка. Ходімо і побиймо його мовою, не зважаймо на всі його слова». Зглянься, Господи, наді мною! Послухай, що мої противники говорять. Чи личить злом за добро платити, що вони мені копають яму? Згадай, як я стояв перед Тобою, благавши добра їм, щоб відвернути від них гнів Твій. (Єр 18, 18-20)
 
приспів Псалму  Вияви милість: врятуй мене, Боже.
 
Євангеліє Того часу,  сходячи в гору до Єрусалима, Ісус узяв Дванадцятьох учнів окремо і дорогою сказав їм: «Ось, піднімемось в Єрусалим, і Син Людський буде виданий первосвященикам і книжникам; і засудять Його на смерть, і видадуть Його язичникам на наругу, на бичування та розп’яття, а третього дня Він воскресне». Тоді підійшла до Нього мати синів Зеведеєвих зі своїми синами, кланяючись і просячи щось у Нього. Він запитав її: «Чого бажаєш?» Вона відповідає Йому: «Скажи, щоби двоє моїх синів сіли – один праворуч Тебе, а другий – ліворуч у Твоєму Царстві». У відповідь Ісус промовив: «Не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку Я маю пити?» Кажуть Йому: «Можемо». Він говорить їм: «Отже, чашу Мою будете пити, але щоб сісти по правиці й по лівиці від Мене, не Мені це давати, воно для тих, кому приготовлене Отцем». Почувши це, десятеро обурилися на двох братів. Ісус же, покликавши їх до себе, сказав: «Ви знаєте, що князі народів панують над ними, і вельможі дають  відчути їм владу над ними. Не так буде у вас: але хто схотів би  між вами стати великим, той нехай буде вашим слугою, і якщо хтось схотів би між вами бути першим, нехай буде вашим рабом; так само і Син Людський – прийшов Він не для того, щоби служили Йому, а щоби послужити й віддати свою душу як викуп за багатьох!»  (Мт 20, 17-28)
 

18 березня
 
І читання      О Господи, Боже великий і страшний, який зберігаєш союз і милість для тих, хто Тебе любить і пильнує Твої веління! Ми согрішили, вчинили несправедливість, поводилися зле, бунтувались і відступили від Твоїх велінь і Твоїх заповідей; ми не слухали слуг Твоїх, пророків, які Твоїм Іменем говорили до наших царів, до наших князів, до наших батьків і до всього народу у країні. Тобі, Господи, справедливість, нам же сором на обличчі, як воно і є нині: юдейським мужам, мешканцям Єрусалиму й усім ізраїльтянам, близьким і далеким, по всіх країнах, куди Ти вигнав їх за їхню невірність, якою вони завинили перед Тобою. Господи! Нам личить сором на обличчі: нашим царям, нашим князям, нашим батькам, бо ми согрішили перед Тобою. У Господа ж, Бога нашого, – милосердя й прощення, бо ми збунтувались проти Нього і не слухали голосу Господа, Бога нашого, щоб жити за Його законами, які Він дав нам через своїх слуг, пророків. (Дан 9, 4б-10)
 
Євангеліє   Того часу Ісус сказав своїм учням: «Будьте милосердними, як і ваш Отець милосердний. Також не судіть – і не будете суджені; не осуджуйте – і не будете осудженими. Прощайте – і проститься вам; давайте – і дасться вам; міру добру, натоптану, струснуту й переповнену дадуть вам у поділ. Бо якою мірою ви міряєте, такою ж відміряється вам». (Лк 6, 36-38)
 

10 березня
Євангеліє  Ісус, сповнений Духа Святого, повернувся з-над Йордану, і Духом був приведений в пустелю на сорок днів і був спокушуваний дияволом. І не їв нічого в ті дні, і коли вони скінчилися, Він зголоднів. І сказав Йому диявол: «Якщо Ти – Син Божий, скажи цьому каменеві, щоби став хлібом!» Та Ісус йому відповів: «Написано, що не хлібом самим житиме людина». І диявол, повівши Його на високу гору, показав Йому в одну мить усі царства світу, і сказав Йому диявол: «Я дам Тобі всю оцю владу та їхню славу, бо мені це передано, і я, кому тільки хочу, тому й даю її; отже, коли Ти поклонишся переді мною, то все це буде Твоїм!» А Ісус у відповідь сказав йому: «Написано: “Господеві, Богові своєму, поклонятимешся і Йому одному служитимеш!”» Далі повів Його в Єрусалим, і поставив на верхівці храму, та сказав Йому: «Якщо Ти – Син Божий, кинься звідси додолу, бо написано: “Своїм ангелам накаже про Тебе, щоби берегли Тебе”, а також: “Вони на руках понесуть Тебе, аби Ти часом не спіткнувся об камінь своєю ногою!”» А Ісус у відповідь сказав йому: «Сказано: “Не спокушуватимеш Господа, Бога cвого!”» І, закінчивши всі спокушування, диявол відійшов від Нього до часу. (Лк 4, 1-13)
 

4 березня
Євангеліє  Того часу, як Ісус вирушав у дорогу, один підбіг, впав на коліна й запитав Його: «Учителю добрий, що маю робити, аби успадкувати вічне життя?» Ісус сказав йому: «Чому називаєш Мене добрим? Ніхто не є добрим, один лише Бог. Знаєш заповіді: Не вбиватимеш, не чинитимеш перелюбу, не крастимеш, не будеш свідчити неправдиво, не будеш чинити кривди, шануй свого батька та матір». Той сказав йому: «Учителю, все це я зберіг з юних літ!» Ісус же, поглянувши на нього, полюбив його і сказав йому: «Одного бракує тобі: піди і все, що маєш, продай та роздай бідним, – і будеш мати скарб на небі. А тоді приходь і йди за Мною!» Він же, засмутившись від сказаного слова, відійшов засмученим, бо мав великі маєтки. І, поглянувши навколо, Ісус каже своїм учням: «Як важко тим, які надіються на багатство, увійти в Царство Боже!» Учні були вражені тими словами. А Ісус знов у відповідь каже їм: «Діти, як важко увійти в Царство Боже! Легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже!» Вони ще більше дивувалися, говорячи між собою: «Хто ж тоді може бути спасенним?» Поглянув на них Ісус та й каже: «Для людей це неможливе, але не для Бога, бо для Бога все можливе». (Мк 10, 17-27)
 

25 лютого
І читання       Всяка мудрість – від Господа, з Ним же вона і повіки. Піщинки моря, краплі дощу і вічності днини – хто порахує? Висоти небесні, земну широчінь і глибини безодні – хто дослідить? Перед усіма речами була створена мудрість, і розважливий розум – від віку. Джерело мудрості – слово Боже у вишніх, а дороги її – заповіді відвічні. Корінь мудрості – кому він був об’явлений? І наміри її потаємні – хто про них знає? Повчання мудрості – кому було об’явлено і відкрито? І хто її досвід збагнув багатющий? Єдиний є мудрий, страшний вельми, – Той, хто возсідає на престолі своєму. Господь сам утворив її, і уздрів, і перелічив її, і розлив її над усіма ділами своїми, над усяким тілом, із щедроти своєї, та й надав її тим, які люблять його. (Сир 1, 1-10)
 
Псалом Господь воцарився, Він одягнувся у велич.
 
Євангеліє  Того часу Ісус та інші з Ним зійшли з гори і, повернувшись до учнів, побачили безліч людей довкола них та книжників, які сперечалися з ними. Як тільки ці люди побачили Його, зніяковіли і, підбігши, привітали Його. А Він запитав їх: «Про що сперечаєтеся з ними?» І відповів Йому один із натовпу: «Учителю, я привів до Тебе свого сина, який має німого духа. Як тільки де схопить його, то кидає ним, і він піну пускає, скрегоче зубами і ціпеніє. Просив я Твоїх учнів, щоб вигнали його, але вони не змогли!» А Він у відповідь каже їм: «О роде безвірний, доки Я буду між вами? Доки Я буду терпіти вас? Приведіть його до Мене!» І його привели до Нього. Побачивши Ісуса, дух відразу затряс хлопцем; упавши на землю, той качався, пускаючи піну. Ісус запитав його батька: «Скільки часу, як це сталося з ним?» Той відповів: «З дитинства. Часто кидає його у вогонь і воду, щоби погубити його. Якщо Ти щось можеш, допоможи нам, змилосердься над нами!» А Ісус сказав йому: «“Якщо можеш!” Все можливе віруючому!» Тут же батько дитини, скрикнувши, вигукнув: «Вірю! Допоможи моєму невірству!» Зауваживши, що збігається натовп, Ісус погрозив нечистому духові, кажучи йому: «Духу німий і глухий, Я тобі наказую: вийди з нього і більше не входь у нього!» Закричавши, дух сильно затряс ним і вийшов, а хлопець стався наче мертвий, так що багато хто говорив, що він помер. А Ісус узяв його за руку, підвів його, і той встав. Коли Він зайшов у дім, учні наодинці стали запитувати Його: «Чому ми не змогли його вигнати?» А Він сказав їм: «Це поріддя нічим не можна вигнати, хіба що молитвою». (Мк 9, 14-29
 

18 лютого
І читання      Адам спізнав Єву, свою жінку: вона зачала й породила Каїна та й сказала: «Я придбала чоловіка від Господа». Потім вродила також брата його Авеля. Авель був пастухом овець, а Каїн порав землю. І сталося по якихось днях Каїн приніс Господу жертву з плодів землі. Та й Авель приніс жертву – з первістків свого дрібного скоту та з їхнього туку. І споглянув Господь на Авеля і на його жертву, на Каїна ж і на його жертву не споглянув. І розгнівався Каїн дуже і обличчя його запалося. І сказав Господь до Каїна: «Чого ти розгнівався? Чому твоє обличчя запалося? Коли чиниш добре, будь погідний, а коли ні – гріх на порозі на тебе чатує: до тебе його пожадання, але ти мусиш над ним панувати». І сказав Каїн до Авеля, свого брата: «Вийдемо назовні». І коли вони були в полі, Каїн напав на Авеля, свого брата, й убив його. Тоді Господь сказав до Каїна: «Де Авель, брат твій?» Той відповів: «Не знаю. Хіба я сторож брата мого?» А Господь промовив: «Що ти вчинив? Ось голос крові брата твого кличе до Мене з землі. Тепер же проклятий ти від землі, що відкрила свої уста, щоб прийняти кров брата твого з твоєї руки. Коли оброблятимеш землю, вона вже більше не дасть тобі свого врожаю. Втікачем і волоцюгою будеш на землі». І сказав Каїн до Господа: «Кара моя занадто велика, щоб її винести! Проганяєш оце мене сьогодні з лиця землі, й від лиця Твого мушу ховатись і втікачем та волоцюгою маю бути на землі; і кожен, хто мене зустріне, вб’є мене». Тоді Господь сказав до нього: «Не бути цьому! Якщо хтось уб’є Каїна, то зазнає помсти всемеро». Та й поклав Господь на Каїні знак, щоб не вбивав його той, хто зустріне його. Тоді Адам знову спізнав свою жінку, й вона породила сина, і назвала його Сет, бо, мовляв, Бог дав мені другого нащадка замість Авеля, що його вбив Каїн. (Бут 4, 1-15. 25)
 
Псалом  Жертву прослави принесіте Богу.
 
Євангеліє  Того часу вийшли фарисеї і почали сперечатися з Ісусом, вимагаючи від Нього знамення з неба, випробовуючи Його. Зітхнувши своїм духом, Він каже: «Чому оцей рід знамення шукає? Воістину кажу вам, що не буде дано цьому родові знамення!» Залишивши їх, Він сів знову човен і вирушив на другий бік. (Мк 8, 11-13) 18_ІІ.mp3
 

15 лютого
І читання       Змій був найхитріший з усіх польових звірів, що їх створив Господь Бог. Він і сказав до жінки: «Чи справді Господь Бог велів вам не їсти ні з якого дерева, що в саді?» Жінка відповіла змієві: «Нам дозволено їсти плоди з дерев, що в саду. Тільки плід з дерева, що посеред саду, Бог наказав нам: “Не їжте його, ані не доторкайтесь, а то помрете”». І сказав змій до жінки: «Ні, напевно не помрете! Бо знає Бог, що коли скуштуєте його, то відкриються у вас очі, і ви станете, як Бог, що знає добро й зло». Тож побачила жінка, що дерево було добре для поживи й гарне для очей і приманювало, щоб усе знати; і взяла з нього плід та й скуштувала й дала чоловікові, що був з нею, і він теж скуштував. Тоді відкрилися їм обом очі, й вони пізнали, що вони нагі; отож позшивали собі смоківне листя і поробили собі пояси. Але почули вони луну від Господа Бога, який ходив собі садом під час денної прохолоди, і сховався Адам із своєю жінкою від обличчя Господа Бога серед дерев саду. (Бут 3, 1-8 15_ІІ.mp3
 

13 лютого
І читання       Коли Господь Бог творив небо й землю, не було ще на землі ніякої польової рослини й не росла ще ніяка польова трава, бо Господь Бог не посилав дощу на землю, і не було людини, щоб порати землю. Але виходила волога з землі й напувала всю поверхню землі. Тоді Господь Бог зліпив чоловіка з пороху землі та вдихнув йому в ніздрі віддих життя, і чоловік став живою істотою. Господь Бог насадив сад у Едемі, на сході, й оселив там чоловіка, якого зліпив. І виростив Господь Бог із землі всяке дерево, принадне на погляд і добре для поживи, і дерево життя посеред саду та й дерево пізнання добра й зла. Узяв Господь Бог чоловіка й осадив його в Едемському саду порати його й доглядати його. І заповідав Господь Бог чоловікові, кажучи: «З усякого дерева в саду їстимеш; з дерева ж пізнання добра й зла не їстимеш, бо того самого дня, коли з нього скуштуєш, напевно вмреш». (Бут 2, 4б-9. 15-17)
 
Євангеліє  Того часу Ісус, покликавши знову людей, казав їм: «Послухайте Мене всі та зрозумійте. Нічого немає поза людиною, що входило б у неї і могло зробити б її нечистою, але те, що виходить із неї, – те робить людину нечистою». І коли від людей Він увійшов до оселі, то учні запитали Його про притчу. А Він каже їм: «Невже й ви такі нетямущі? Хіба не розумієте, що все, що ззовні, входить у людину, не може зробити її нечистою, бо воно не йде до серця, а в шлунок, і потім виходить до відхожого місця, очищаючи всяку їжу?» Він продовжував: «Що з людини виходить, те робить людину нечистою. Адже зсередини, з людського серця виходять злі думки, розпуста, крадіжки, вбивства, перелюб, захланність, лукавство, обман, безсоромність, заздрість, богозневага, гордощі, дурість. Все це зло зсередини виходить і робить людину нечистою!» (Мк 7, 14-23  13_ІІ.mp3
 

7 лютого
І читання       Брати! Ви приступили не до чогось, що можна доторкнутися, ні – до палаючого вогню, мороку і темряви, і бурі, і звука сурми, і голосу слів, так що ті, котрі його чули, благали, аби більше не звучало до них слово. І таким страшним було те видовище, що Мойсей сказав: «Я наляканий і тремчу». Але ви приступили до гори Сіон, до міста живого Бога, до небесного Єрусалима, до десятків тисяч ангелів, до торжества, до Церкви первородних, записаних на небі, до Бога – Судді всіх, до духів праведників, які досягли досконалості, до Посередника Нового Завіту – Ісуса – і до крові покроплення, яка краще промовляє від крові Авеля. (Євр 12, 18-19. 21-24)
 
Псалом  Ми в Твоїм храмі милості зазнали.
 
Євангеліє  Того часу Ісус, покликавши до себе Дванадцятьох, почав розсилати їх по двох і дав їм владу над нечистими духами. І повелів їм, щоб нічого не брали в дорогу – тільки одну палицю: ні хліба, ні торби, ні мідяків у пояс, але щоби взули сандалі й не одягалися у дві одежини. І Він говорив їм: «Якщо десь увійдете в дім, там перебувайте там, доки не вийдете звідти. І коли б у якомусь місці не прийняли вас і не послухали вас, то, виходячи звідти, обтрусіть пил з ваших ніг – їм на свідчення». І, вийшовши, вони проповідували, щоб люди покаялися, і виганяли численних бісів, а багатьох недужих помазували олією і зціляли. (Мк 6, 7-13)
 

30 січня
І читання       Брати! Кожний священик стояв щоденно на служінні, аби багато разів приносити ті самі жертви, які ніколи не можуть усунути гріхів. Христос же, принісши один раз жертву за гріхи, назавжди сів праворуч Бога, далі очікуючи, доки Його вороги не будуть покладені до підніжка Його ніг. Адже одним принесенням Він назавжди вдосконалив тих, які освячуються. Свідчить нам і Дух Святий, згідно зі сказаним: «Оце завіт, який Я укладу з ними по тих днях, – говорить Господь, – дам Мої закони в їхні серця і запишу їх у їхній розум, і більше не згадаю їхніх гріхів та їхнього беззаконня!» А де є прощення їх, там вже немає приношення за гріх. (Євр 10, 11-18)
 
Псалом  Промовив Господь до Господа мого: † «Сядь по Моїй правиці, * доки не покладу Твоїх супостатів † для ніг Твоїх  підніжком». Жезл Твоєї сили Господь пошле з Сіону, * тож пануй між своїми ворогами! В Тебе влада в дні Твоєї могутності, † у святості сяйві. * із лона Я породив Тебе перед ранньою зорею. Поклявся Господь – і не буде жалкувати: * «Ти – священик навіки за чином Мелхіседека!» (пор. Пс 110)
 
Євангеліє  Того часу знову почав Ісус навчати біля моря. І зібрався до Нього надзвичайно великий натовп, так що Він сам, увійшовши в човен, сидів на морі, а весь натовп був край моря, на землі. І Він навчав їх багато притчами, і казав їм у своєму навчанні: «Слухайте! Ось вийшов сіяч сіяти. І сталося, що коли сіяв, одне зерно впало край дороги, і налетіли птахи та видзьобали його. А друге впало на кам’янистий ґрунт, де не мало достатньо землі, й відразу зійшло, бо земля була неглибока. А як сонце піднялося, – зів’яло і, не маючи коріння, засохло. А інше впало між терня; тож виросло терня і заглушило його, і воно не дало плоду. Ще інше впало на добру землю; зійшло, дало паросток та росло; і давало плід, що сходив і зростав, і принесло: одне – в тридцять, одне – в шістдесят, а одне – в сто разів». І сказав: «Хто має вуха, щоби слухати, нехай слухає!» А коли Він залишився сам, ті, які були з Ним разом з Дванадцятьма, запитали Його про ці притчі. І Він відповів їм: «Вам дарована таємниця Царства Божого, а тим, зовнішнім, усе стається в притчах, щоб, дивлячись, бачили – і не побачили; і слухаючи, чули – і не зрозуміли; щоб вони не навернулися і щоб їм не було прощено!» І каже їм: «Невже ви не зрозуміли цієї притчі? А як же зрозумієте всі притчі? Сіяч сіє слово. Ось ті, які при дорозі, де сіється слово: як тільки почують, негайно приходить сатана і забирає слово, посіяне в них. А ті, котрі на кам’янистому ґрунті посіяні, коли почують слово, то відразу з радістю приймають його, але не мають у собі кореня і нестійкі; потім, коли настануть утиски або переслідування за слово, вони відразу спокушуються. А інші є ті, які посіяні в тернях: це ті, які почули слово, але клопоти цього віку й зваба багатства та пожадання всього іншого, входячи, заглушують слово – і воно стає без плоду. А ось ті, які посіяні в добру землю: вони чують слово та приймають, і приносять плід: один – у тридцять, один – у шістдесят, а один – у сто разів!» (Мк 4, 1-20)
 

25 січня
І читання      Я – чоловік-юдей, який народився в Тарсі в Килікії, вихований у цьому ж місті, біля ніг Гамалиїла, докладно навчений батьківського закону: я – ревнитель Бога, як всі ви сьогодні. Я цей напрям вчення переслідував аж до смерті, в’яжучи і передаючи до в’язниці чоловіків і жінок, – як засвідчать про мене всі старші й первосвященик. Від них я одержав листи до братів у Дамаску й пішов, аби зв’язаними привести в Єрусалим для покарання тих, які там були. Але сталося, коли я йшов і наближався до Дамаска, десь опівдні раптом з неба засяяло довкола мене велике світло. Я впав на землю і почув голос, який говорив мені: Савле, Савле, чому Мене переслідуєш? Я відповів: Хто Ти, Господи? Сказав мені: Я – Ісус Назарянин, якого ти переслідуєш. А ті, хто був зі мною, побачили світло [і перелякалися], але голосу, який говорив до мене, не чули. Я запитав: Господи, що мені робити? А Господь промовив до мене: Встань, іди в Дамаск, а там скажуть тобі про все, що потрібно тобі робити! І оскільки від того яскравого світла я не бачив, то ті, хто був зі мною, вели мене в Дамаск за руку. А один Ананій, побожний, згідно із Законом, муж, про якого добре свідчать усі юдеї – мешканці [Дамаска], – прийшов до мене, став і сказав мені: Савле, брате, прозрій! І в тій хвилині я побачив його. Він же сказав: Бог наших батьків призначив тебе, щоб ти пізнав Його волю і побачив Праведного та почув голос з Його уст, бо ти будеш Йому свідком перед усіма людьми про те, що побачив і почув. А тепер чого очікуєш? Встань, охрестися та обмий свої гріхи, прикликавши Його Ім’я! (Діян 22, 3-16)
 

21 січня

І читання      Кожний первосвященик, який вибирається з-поміж людей, настановляється для людей у тому, що відноситься до Бога, аби приносити дари та жертви за гріхи, щоб міг співчувати необізнаним і тим, які заблукали, адже й сам оточений неміччю, – і тому він повинен, як за народ, так і за себе, приносити жертви за гріхи. Та ніхто сам по собі не приймає честі, а тільки тоді, коли покликаний Богом, – як Аарон. Так і Христос не сам себе прославив, аби стати Первосвящеником, але Той, хто сказав Йому: «Ти – Мій Син, Я сьогодні породив Тебе». І в іншому місці говорить: «Ти – Священик навіки, за чином Мелхіседека». Він, перебуваючи у своєму тілі, з великим риданням і слізьми заніс благання і молитви до Того, хто може спасти Його від смерті, і був вислуханий за благочестя; хоча був Він Сином, проте навчився послуху через те, що постраждав. Досягнувши досконалості, Він став причиною вічного спасіння для всіх, хто Йому вірний, – і Бог назвав Його Первосвящеником за чином Мелхіседека. (Євр 5, 1-10
 
Євангеліє    Того часу учні Йоанові та фарисеї постили. Ось приходять до Ісуса і кажуть Йому: «Чому учні Йоана та учні фарисеїв постять, а Твої учні не постять?» Ісус сказав їм: «Хіба можуть гості весілля постити, коли з ними молодий? Весь той час, доки мають із собою молодого, не можуть постити. А прийдуть дні, коли заберуть від них молодого, тоді, в ті дні, й будуть постити. Ніхто не пришиває латки з невживаного полотна до старого одягу, інакше латка візьме собі дещо у нього, нове від старого, і діра стане ще гірша. І ніхто не вливає молодого вина в старі бурдюки, бо інакше вино порве бурдюки – і тоді й вино пропаде, і бурдюки, але молоде вино – у нові бурдюки!». (Мк 2, 18-22)
 

13 січня
Євангеліє   Того часу народ чекав, і всі роздумували у своїх серцях про Йоана, чи він часом не Христос, Йоан відповідав усім, кажучи: «Я хрещу вас водою, але йде дужчий від мене, якому я не гідний розв’язати ремінців Його сандалів; Він буде хрестити вас Духом Святим і вогнем». Сталося ж, коли хрестився весь народ, і коли Ісус, хрестившись, молився, – розкрилися небеса, і Дух Святий у тілесному вигляді, як голуб, зійшов на Нього, і пролунав голос із неба: «Ти – Син Мій улюблений , Тебе Я уподобав». (Лк 3, 15-16. 21-22)
 

9 січня
І читання      Улюблені, коли Бог нас так полюбив, то й ми повинні любити одне одного! Бога ніхто ніколи не бачив. Коли любимо одне одного, то в нас перебуває Бог, і Його любов у нас – досконала. Що ми перебуваємо в Ньому, а Він у нас, дізнаємося з того, що Він нам дав від свого Духа. І ми побачили й свідчимо, що Отець послав Сина Спасителем світу. Якщо хто визнає, що Ісус є Божий Син, то в ньому перебуває Бог, а він – у Богові. І ми пізнали й повірили в любов, яку Бог має в нас. Бог є любов, і хто перебуває в любові, той перебуває в Богові, а Бог перебуває в ньому. Таким чином, любов стала в нас досконалою, щоб ми мали сміливість у день суду, бо як Він, так і ми є в цьому світі. У любові немає страху, але досконала любов проганяє страх, оскільки страх передбачає покарання; хто ж боїться, той недосконалий у любові. (1 Йн 4, 11-18)
 
Євангеліє    Після того, як п’ять тисяч чоловіків наситилися, Ісус змусив своїх учнів негайно сісти в човен і раніше за Нього пливти на той бік, до Витсаїди, а Він тим часом відпустить людей. І, відпустивши їх, Він пішов на гору помолитися. А як настав вечір, човен був серед моря, а Він сам-один на суходолі. Побачивши їх, як мордувалися веслуванням, – бо вітер дув супроти них, – близько четвертої сторожі ночі Він підійшов до них, ідучи по морю, і хотів їх минути. Вони ж, побачивши Його, як Він іде по морю, подумали, що то привид, і закричали, бо всі Його побачили і жахнулися. І тут же Він заговорив з ними, і сказав їм: «Відваги, це Я є, не бійтесяВін увійшов до них у човен – і вітер ущух. І вони були у собі дуже сильно здивовані. Адже вони не зрозуміли чуда з хлібами, бо їхнє серце було закам’янілим. (Мк 6, 45-52)

31 грудня
І читання    Дітоньки, це остання година; так, як ви чули, що антихрист надходить, так нині з’явилося багато антихристів. З цього дізнаємося, що це остання година.  Вони вийшли від нас, але не були з наших, бо якби були з наших, то залишилися би з нами; вони вийшли, щоб виявилося, що не всі вони є з наших. Та ви маєте помазання від Святого, і всі ви знаєте. Я написав вам не тому, що ви не знаєте правди, але тому, що ви її знаєте, і що всякий обман не від істини. (1 Йн 2, 18-21)
 
Євангеліє  В началі було Слово, і Слово було в Бога, і Богом було Слово. Воно в началі було в Бога. Все через Нього постало, і без Нього не постало нічого з того, що постало. У Ньому було життя, – і життя було Світлом людей. І Світло світить у темряві, й темрява Його не охопила. З’явився чоловік, посланий від Бога; ім’я йому Йоан. Він прийшов ради свідчення, аби засвідчити про Світло, щоб усі повірили через нього. Не був він Світлом, а прийшов засвідчити про Світло. То було справжнє Світло, яке приходить у світ: Воно освічує кожну людину. У світі Він був, і світ через Нього постав, і світ Його не пізнав. До своїх Він прийшов, та свої Його не прийняли. А тим, які прийняли Його, дав владу стати Божими дітьми, – тим, які вірять у Його Ім’я; тим, які ні від крові, ні від бажання плоті, ні від бажання чоловіка, але від Бога народилися. І Слово стало тілом, і оселилося між нами, і ми споглядали славу Його, – славу як Єдинородного від Отця, повного благодаті й істини. Йоан свідчить про Нього і волає, кажучи: «Він був тим, про кого я говорив, що Той, хто іде за мною,  був переді мною, оскільки був раніше від мене!» Адже з Його повноти ми всі одержали благодать за благодать, оскільки Закон був даний через Мойсея, а благодать та істина з’явилися через Ісуса Христа. Бога ніхто ніколи не бачив, Єдинородний Бог, який у лоні Отця, – Він явив. (Йн 1, 1-18)

16 грудня
І читання       Виспівуй, о дочко Сіону! Вигукуй радо, Ізраїлю! Радуйся й веселися з усього серця, дочко Єрусалимська! Господь усунув вироки проти тебе, прогнав ворога твого. Цар Ізраїля – Господь – у твоєму лоні: не будеш більше боятися зла. Того дня Єрусалимові скажуть: «Не бійся, Сіоне! Нехай не опадають руки в тебе! Господь, твій Бог, посеред тебе, Могутній, що врятує. Він буде вельми радуватися тобою, Він відновить тебе любов’ю своєю. Він буде веселитися тобою під веселі співи, неначе під час свята». (Соф 3, 14-18а)
 
ІІ читання     Брати! Радійте завжди в Господі; і ще раз кажу: радійте! Нехай ваша лагідність стане відомою всім людям. Господь близько! Нічим не журіться, але в усьому молитвою та благаннями з подякою висловлюйте ваші прохання Богові. І мир Божий, який перевищує всяке розуміння, нехай береже ваші серця і ваші думки в Христі Ісусі. (Флп 4, 4-7)
 
Євангеліє      Того часу натовпи запитували Йоана, кажучи: «Що  маємо робити?» У відповідь він сказав їм: «Хто має два хітона, нехай дасть тому, хто не має, а хто має їжу, так само нехай робить!» Прийшли й митники хреститися і запитують його: «Учителю, а що нам робити?» А він сказав їм: «Нічого більше від того, що встановлене вам, не вимагайте!» Питали його й воїни, кажучи: «А ми що маємо робити?» І він їм сказав: «Нікого не силуйте, не шантажуйте наклепом і задовольняйтеся своєю платнею». Коли народ чекав, і всі роздумували у своїх серцях про Йоана, чи він часом не Христос, Йоан відповідав усім, кажучи: «Я хрещу вас водою, але йде дужчий від мене, якому я не гідний розв’язати ремінців Його сандалів; Він буде хрестити вас Духом Святим і вогнем. У Його руці віяльна лопата, щоб очистити свій тік і зібрати пшеницю до засіків, а полову спалити вогнем невгасимим». Багато ще й іншого, потішаючи, він благовістив народові. (Лк 3, 10-1)
 

30 листопада
І читання    Якщо визнаєш своїми устами Господа Ісуса й повіриш у своєму серці, що Бог підняв Його з мертвих, то спасешся. Бо серцем віримо для праведності, а устами визнаємо для спасіння. Писання каже: «Кожний, хто вірить у Нього, не буде засоромлений!» Нема різниці між юдеєм і греком, бо один Бог для всіх – щедрий для всіх, хто кличе Його. Бо кожний, хто тільки прикличе Господнє Ім’я, буде спасенний. Але як прикликатимуть Того, в кого не повірили? І як повірять у Того, про кого не чули? І як почують без проповідника? А як можуть проповідувати, якщо не будуть послані? Так, як написано: «Які гарні ноги в благовісників миру, у благовісників добра!» Але не всі послухалися Євангелія! Ісая каже: «Господи, хто ж повірив тому, що почув від нас?» Тому віра – від слухання, а слухання – через слово Христа. Але я кажу: «Хіба вони не чули? Адже по всій землі понеслася їхня вістка, і їхні слова – до кінців світу!» (Рим 10, 9-18)
 
Євангеліє    Того часу Ісус проходив біля Галілейського моря і побачив двох братів – Симона, який звався Петром, і Андрія, його брата, – які закидали сіті в море, оскільки були рибалками, і каже їм: «Ідіть за Мною, і зроблю вас ловцями людей». Негайно ж, залишивши сіті, вони пішли за Ним. І, відійшовши звідти, побачив інших двох братів: Якова Зеведеєвого та Йоана, його брата; вони разом зі своїм батьком Зеведеєм лагодили в човні свої сіті, і Він покликав їх. Залишивши човен і батька, вони відразу пішли за Ним. (Мт 4, 18-22)
 

28 листопада: слова Надії на важкий час
І читання  Я, Йоан, побачив інше знамення на небі – велике й дивовижне: це сім ангелів, котрі мали сім останніх кар, якими довершиться гнів Божий. І я побачив наче скляне море, змішане з вогнем, і тих, які перемогли звіра, та його образ і число його імені. Вони стояли на скляному морі, тримаючи Божі гусла. Вони співали пісню Мойсея, Божого раба, та пісню Агнця, проголошуючи: «Великі та дивні діла Твої, Господи Боже, Вседержителю! Праведні й правдиві дороги Твої, Царю народів! Хто не буде боятися, Господи, і не прославить Імені Твого? Адже Ти єдиний Святий, і всі народи прийдуть та поклоняться перед Тобою, бо об’явилися Твої суди!» (Одкр 15, 1-4)
 
Пр.: Великі й дивні всі діла Господні
 
Євангеліє  Того часу Ісус сказав до своїх учнів: “накладуть на вас свої руки і будуть переслідувати, видаючи в синагоги та в’язниці; поведуть вас до царів і володарів через Моє Ім’я; станеться ж вам це на свідчення. Отже, покладіть у серцях ваших не турбуватися наперед, що відповідати, бо Я вам дам слова та мудрість, яким не зможуть протистояти чи відповісти всі противники ваші. Видаватимуть вас і батьки, і брати, і родичі, і друзі, і вб’ють декого з вас, і будуть ненавидіти вас усі через Моє Ім’я. Але й волосина з вашої голови не пропаде. У вашій терпеливості здобудете ваші душі”. (Лк 21, 12-19)
 

26 листопада
І читання Я, Йоан, глянув, – і ось Агнець стоїть на Сіонській горі, а з Ним сто сорок чотири тисячі, які мають Його Ім’я та Ім’я Його Отця, написані на їхніх чолах. І я почув голос із неба, наче шум бурхливих потоків або як гуркіт великого грому; почув і голос, наче гуслярів, які грали на своїх гуслах. І вони наче співають нову пісню перед престолом та перед чотирма живими істотами і старцями. І ніхто не міг навчитися тієї пісні, крім цих ста сорока чотирьох тисяч, викуплених від землі. Вони йдуть слідом за Агнцем, куди б Він не йшов. Вони викуплені від людей – перші плоди для Бога та Агнця. В їхніх устах не знайдено лукавства: вони непорочні. (Одкр 14, 1-3. 4б-5)
 
Євангеліє Звівши очі, Ісус побачив тих, які кидали свої багаті дари до скарбниці. Помітив і одну бідну вдову, яка вкидала туди дві лепти, і сказав: «Правду кажу вам, що ця бідна вдова більше від усіх кинула, бо всі ці зі свого достатку кидали в дар Богові, а вона зі своєї вбогості вкинула все, що мала на прожиток». (Лк 21, 1-4)
 

23 листопада
І читання  Я, Йоан, почув голос із неба, який знову говорив зі мною, промовляючи: «Іди, візьми розгорнуту книгу, що в руці Ангела, який стоїть на морі й на землі!» І пішов я до Ангела, і сказав Йому: «Дай мені книгу!» Він мені каже: «Візьми і з’їж її! Гірка буде вона в твоєму череві, але в устах буде солодкою, наче мед». І я взяв книгу з руки Ангела, і з’їв її, і була в моїх устах, наче солодкий мед, а коли з’їв її, була гіркою в моєму череві. І Він каже мені: «Треба тобі знову пророкувати про народи, про язичників, про племена і про багатьох царів». (Одкр 10, 8-11)
 
Пр.: За мед солодше слово Твоє, Боже
 
Євангеліє Увійшовши в храм, Ісус почав виганяти тих, котрі продавали в ньому й купували, кажучи їм: «Написано: “І дім Мій буде домом молитви”. А ви зробили його печерою розбійників». І навчав щодня в храмі. А первосвященики, книжники та старші народу прагнули Його погубити, але не знаходили, як це зробити, оскільки увесь народ, слухаючи Його, горнувся до Нього. (Лк 19, 45-48)
 

16 листопада

І читання    Вибрана пані, я дуже зрадів, що знайшов між твоїми дітьми таких, які ходять в істині, згідно із заповіддю, яку ми одержали від Отця. І тепер прошу тебе, пані, – не так, наче нову заповідь пишу тобі, але ту, яку ми мали від початку: щоб ми любили одне одного. А любов ця: аби ми жили за Його заповідями! Це заповідь, про яку чули ви від початку, – щоб у ній ви перебували. Адже багато ошуканців увійшло у світ, які не визнають, що Ісус Христос прийшов у тілі; такий є обманщик і антихрист. Стережіться, щоб ви не втратили того, над чим працювали, але щоб отримали повну нагороду. Кожний, хто виходить поза і не залишається у вченні Христа, Бога не має. Хто перебуває у вченні, той має і Отця, і Сина. (2 Йн 4-9)

 
Євангеліє Того часу Ісус сказав до своїх учнів: «І як було за днів Ноя, так буде і за днів Сина Людського: їли, пили, женилися, виходили заміж – до дня, коли увійшов Ной до ковчега; і настав потоп, і вигубив усіх. Так само, як було за днів Лота: їли, пили, купували, продавали, садили, будували, а того дня, коли Лот вийшов із Содома, вогонь і сірка впали з неба і вигубили всіх. Так буде в день, коли з’явиться Син Людський. Того дня, хто буде на даху, а речі його в домі, хай не сходить взяти їх, а хто на полі, також хай не повертається назад. Згадайте дружину Лота. Хто лише прагнутиме душу свою зберегти, він погубить її, а хто погубить, той оживить її. Кажу вам: тієї ночі будуть двоє на одному ліжку, – одного візьмуть, а другого залишать; будуть дві разом молоти, – одну візьмуть, а другу залишать». Двоє будуть на полі, – одного візьмуть, а другого залишать. І кажуть Йому у відповідь: «Де, Господи?» А Він відповів їм: «Де труп, там зберуться і орли». (Лк 17, 26-37)

 

 

14 листопада
І читання   Любий! Нагадуй їм, щоб корилися начальникам і владі, аби слухалися і були готові на всяке добре діло, щоб нікого не зневажали, не були сварливі, а тихі, виявляючи повну лагідність до всіх людей. Адже колись і ми були нерозумними, непокірними, які заблудили і стали рабами різних пожадань і насолод, живучи в злобі й заздрощах, були ненависні та ненавиділи одне одного. Коли ж з’явилася благодать і любов до людей нашого Спасителя, Бога, Він нас спас не з причини праведних учинків, які ми вчинили, але зі своєї милості через купіль відродження та оновлення Святим Духом, якого вилив на нас щедро через Ісуса Христа – нашого Спасителя, – щоб, оправдавшись Його благодаттю, ми стали спадкоємцями згідно з надією вічного життя. (Тит 3, 1-7)
 
Пр.: Господь – мій Пастир, всього маю вдосталь
 
Євангеліє Того часу сталося, як ішов Ісус до Єрусалима, то проходив через Самарію і Галілею. І як входив Він до одного села, зустріли Його десять прокажених мужів, які стали здалека. Вони піднесли голос, гукаючи: «Ісусе, Наставнику, помилуй нас!» Побачивши їх, Він сказав: «Підіть і покажіться священикам». І сталося так, що коли вони йшли, – очистилися. Один з них, побачивши, що видужав, повернувся, прославляючи Бога гучним голосом, упав обличчям до ніг Його, дякуючи Йому; це був самарянин. У відповідь Ісус сказав: «Хіба не десять очистилося? А де ж дев’ять? Не здогадалися повернутися, щоб віддати славу Богові, а тільки цей чужинець?» І сказав Він йому: «Підведися і йди; твоя віра тебе спасла». (Лк 17, 11-19)   
 

12 листопада
І читання   Павло, слуга Божий, апостол же Ісуса Христа стосовно віри вибраних Божих і спізнання правди, щодо благочестя в надії вічного життя, обіцяного перед відвічними часами неоманливим Богом, – який слушного часу об’явив своє слово у проповіді, дорученій мені за повелінням нашого Спаса Бога, – Титові, щирому синові у спільній вірі: благодать і мир від Бога отця і Христа Ісуса, нашого Спаса. Тому я лишив тебе на Кріті, щоб ти впорядкував до кінця те, що залишилось, і настановив по містах пресвітерів, як я був тобі заповідав: коли хтось бездоганний, чоловік однієї жінки, вірних дітей має, що не були обвинувачені в розпусті чи за неслухняність. Єпископ бо, як Божий управитель, мусить бути бездоганний: не зухвалий, не гнівливий, не п’яниця, не сварливий, не жадібний до нечесної наживи, а гостинний, добролюбивий, мудрий, справедливий, благочестивий, стриманий, який дотримується правдивої науки згідно з навчанням, щоб був здібний і наставляти в здоровій науці, та й супротивників переконувати. (Тит 1, 1-9)
 
Євангеліє Ісус сказав до своїх учнів: «Неможливо, щоб не з’являлися спокуси. Однак, горе тому, через кого вони приходять. Ліпше такому було б, коли б млинове жорно прив’язано йому до шиї, і він був кинутий у море, ніж щоб він спокусив одне з цих малих. Уважайте на себе! Коли згрішить твій брат, докори йому й, як він покається, прости йому. І коли сім раз на день він згрішить проти тебе та й скаже: „Каюсь”, – прости йому». Апостоли сказали Господеві: «Додай нам віри». Господь же сказав: «Якби ви мали віру, як зерно гірчичне, сказали б цій шовковиці: „Вирвися з корінням і посадися в морі”, – і вона б послухала вас». (17, 1-6)
 

9 листопада
І читання  Тими днями привів мене ангел до входу в храм, аж ось з-під порога храму тече вода на схід, бо храм стояв лицем на схід. Вода текла з-під споду з правого боку храму, на південь від жертовника. І вивів мене північними ворітьми й зовні обвів мене до зовнішніх воріт, звернених на схід, аж ось вода точилася з правого боку. І сказав до мене: «Ця вода тече в східній край: вона пливе Аравою й увіллється в море; вона ввіллється в море, й вода в ньому стане здоровою. Скрізь, де пройде той потік, кожна жива тварина, яка рухається в ньому, буде жити. Риби буде дуже багато, бо там, де пройде ця вода, оздоровить усе, і де пройде той потік, усе буде жити. Понад потоком, на його берегах, по цім і по тім боці, ростимуть усякі овочеві дерева; листя на них не буде в’янути, і плоди на них не будуть переставати родити; вони будуть щомісяця достигати: бо вода для них тече зі святині. Плоди їхні будуть на харч, а листя – на ліки».  (Єз 47, 1-2. 8-9. 12)
 
Євангеліє Наближалася юдейська Пасха, й Ісус прийшов у Єрусалим. І побачив у храмі тих, які продають овець, волів і голубів, і сидять міняльники грошей. Зробивши бича з мотузків, Він вигнав усіх із храму, овець і волів, розсипав гроші у міняльників, а столи поперевертав. А тим, які продавали голубів, сказав: «Заберіть їх звідси! Не робіть дому Мого Отця домом торгівлі!» Згадали Його учні, що написано: «Ревність до Твого дому з’їдає Мене!» У відповідь на це юдеї запитали Його: «Яке знамення покажеш нам, що таке Ти робиш?» Відповів Ісус і сказав їм: «Зруйнуйте цей храм – і за три дні Я підніму його». Тоді юдеї сказали: «Сорок шість років будувався цей храм, а Ти за три дні піднімеш його?» Він же говорив про храм свого тіла. Коли Він воскрес із мертвих, то згадали Його учні, що Він це говорив – тож повірили і в Писання, і в сказані Ісусом слова. (Йн 2, 13-22)
 

7 листопада

І читання  Мої любі, так як ви завжди були слухняні, не тільки коли я був присутній, але значно більше тепер, коли я відсутній, зі страхом і трепетом звершуйте своє спасіння. Адже то Бог за своєю доброю волею викликає у вас і бажання, і дію. Усе робіть без нарікань і сумніву, щоб ви, непорочні та чисті, були бездоганними Божими дітьми серед лукавого й розбещеного роду, серед якого ви сяєте, мов світила у світі, дотримуючи слово життя мені для похвали в день Христа, що я недаремно біг, недаремно трудився. Та хоч і приношу себе на служіння і в жертву вашої віри, я радію і веселюся разом з усіма вами. Так само й ви радійте та веселіться разом зі мною.  (Флп 2, 12-18)
 
Євангеліє  Того часу ішло за Ісусом багато людей. Обернувшись, Він сказав їм: «Якщо хто приходить до Мене і не зненавидить свого батька та матері, дружини й дітей, братів і сестер, та ще й душу свою, той не може бути Моїм учнем. Хто не несе свого хреста, а йде слідом за Мною, не може бути Моїм учнем. Бо хто з вас, бажаючи збудувати вежу, спочатку не сяде й не полічить коштів, чи вистачить для завершення, щоб, коли покладе фундамент й не зможе докінчити, всі, які побачать, не почали сміятися з нього, кажучи, що цей чоловік почав будувати й не спромігся закінчити. Або який цар, ідучи на бій проти іншого царя, спершу не сяде порадитися, чи під силу йому з десятьма тисячами війська зустріти того, хто йде з двадцятьма тисячами проти нього? Коли ні, то як той ще далеко, шле до нього посланців і просить примирення. Так ото й кожний з вас, хто не відречеться від усього свого майна, не може бути Моїм учнем». (Лк 14, 25-33)

5 листопада
Брати! Коли є якась втіха в Христі, коли є якась відрада в любові, коли є якась спільність духа, коли є якесь милосердя і щедрість, доповніть мою радість, щоб ви думали те саме, мали ту саму любов, були однодушні й однієї думки. Нічого не робіть наперекір чи з марнославства, але в покорі вважайте одне одного більшим за себе. Нехай кожний дбає не про своє, а про інших.  (Флп 2, 1-4)
 

Того часу Ісус промовив до фарисея, який запросив Його: «Коли ти справляєш обід або вечерю, не запрошуй своїх друзів, ані своїх братів, ані своїх родичів, ані багатих сусідів, щоб і вони тебе колись запросили, – і в цьому буде тобі винагорода. Але коли влаштовуєш гостину, клич бідних, слабких, кривих, сліпих, – і будеш блаженний, бо не мають чим тобі віддати; віддасться ж тобі у воскресінні праведних». (Лк 14, 12-14)

   5_ХІ.mp3


31 жовтня
Діти, слухайтеся своїх батьків у Господі, бо це справедливо. Шануй свого батька та матір, – така перша заповідь з обітницею, – щоб тобі було добре і щоб ти був довголітній на землі. А ви, батьки, не дратуйте своїх дітей, а виховуйте їх у послусі та напоумленні Господньому. Раби, слухайтеся земних панів зі страхом і тремтінням, у простоті вашого серця, як Христа; не служіть тільки про людське око, як ті підлабузники, але як раби Христа: виконуйте Божу волю щиро, охоче служіть, як Господу, а не як людям. Знайте, що кожний одержить від Господа відповідно до того, що зробив доброго, – чи він раб, чи вільний. І ви, пани, так само робіть їм, – облиште погрози, знаючи, що й ви, і вони мають Господа на небесах, а Він не зважає на особу.  (Еф 6, 1-9)
 

Того часу проходив Ісус містами й селами, і навчав, ідучи в Єрусалим. Сказав Йому хтось: «Господи, чи мало є тих, які спасаються?» Він відповів їм: «Силкуйтесь увійти через вузькі двері, бо багато хто, кажу вам, буде намагатися ввійти, та не зможе. Коли ж встане Господар і замкне двері, ви станете знадвору й будете стукати у двері, кажучи: “Господи, відчини нам!” А Він у відповідь скаже вам: “Я не знаю вас, звідки ви є”. Тоді почнете казати: “Ми їли й пили перед Тобою, і Ти навчав на наших площах”. А Він відповість вам і скаже: “Я не знаю вас, звідки ви. Відступіть від Мене всі, які чините беззаконня”. Там буде плач і скрегіт зубів, коли побачите Авраама, Ісаака, Якова й усіх пророків у Царстві Божому, а себе – вигнаними геть. І прийдуть зі сходу, із заходу, з півночі, з півдня і сядуть у Царстві Божому. І ось, є останні, які будуть першими, і є перші, які будуть останніми». (Лк 13, 22-30)

   31_Х.mp3


30 жовтня
Брати! Підкоряйтеся одне одному в Христовому страху. Дружини, коріться своїм чоловікам, як Господу, адже чоловік є голова дружини, як Христос – Голова Церкви, Він же – Спаситель тіла. Як Церква кориться Христові, так і дружини – чоловікам у всьому. Чоловіки, любіть своїх дружин, як Христос полюбив Церкву й віддав себе за неї, щоб її освятити, очистивши купіллю води в слові, щоби поставити її собі славною Церквою, яка не має ні плями, ні вади, і нічого такого подібного, але щоб вона була свята й непорочна. Так і чоловіки повинні любити своїх дружин, як власні тіла. Хто любить свою дружину, той і себе любить. Адже ніхто ніколи свого тіла не зненавидів, але годує і гріє його, як і Христос Церкву, бо ми – члени Його тіла. Тому чоловік залишить батька й матір та пристане до своєї дружини, і будуть обоє одним тілом. Це велика таємниця, я ж говорю про Христа й Церкву. Тож кожний з вас нехай любить свою дружину, як себе самого, а дружина нехай боїться свого чоловіка.  (Еф 5, 21-33)
 

Того часу Ісус промовив: «До кого подібне Боже Царство, і до чого його прирівняю? Подібне воно до зерна гірчиці, яке людина взяла і кинула у свій город. І воно виросло і стало деревом, і птахи небесні оселилися в його гілках». І знову сказав: «До чого прирівняю Боже Царство? Подібне воно до закваски, яку бере жінка, кладе в три мірки борошна, доки не вкисне все». (Лк 13, 18-21)

   30_Х.mp3 


26 жовтня
Брати! Я, в’язень у Господі, прошу вас, щоб ви поводилися гідно звання, до якого були покликані, з усякою покірністю і лагідністю, з довготерпінням, в любові терплячи одне одного, намагаючись зберігати єдність духа в узах миру. Одне тіло й один Дух, – як і були ви покликані в одній надії вашого покликання. Один Господь, одна віра, одне хрещення, один Бог і Отець усіх, який над усіма, і через усіх, і в усіх.  (Еф 4, 1-6)
 

Того часу Ісус говорив до натовпу: «Коли ви побачите хмару, яка надходить із заходу, одразу кажете, що насувається дощ, – і стається так. А коли вітер південний віє, кажете, що буде спека, – і збувається. Лицеміри, вигляд землі й неба ви вмієте розпізнавати, чому ж ви не вмієте розпізнати часу цього? Чому самі від себе не судите, що є справедливе? Коли ти йдеш зі своїм обвинувачем до правителя, то доклади в дорозі зусиль звільнитися від нього, щоби часом він не притягнув тебе до судді, а суддя не видав тебе судовому виконавцеві, а виконавець не вкинув тебе до в’язниці. Кажу тобі, що не вийдеш звідти, доки не віддаси останньої лепти». (Лк 12, 54-59). 

 26_Х.mp3 


25 жовтня
Брати! Я схиляюсь на свої коліна перед Отцем, від якого має ім’я кожне батьківство на небесах і на землі, щоби за багатством своєї слави Він дав вам через свого Духа зміцнитися силою у внутрішній людині, щоби через віру Христос оселився у ваших серцях, аби ви, укорінені й засновані на любові, разом з усіма святими змогли зрозуміти, що це за ширина й довжина, висота й глибина, і пізнати Христову любов, яка сягає за межі пізнання, щоб наповнилися ви всякою Божою повнотою. А Тому, хто силою, яка діє в нас, може зробити значно більше всього, що ми просимо або думаємо, – Йому слава в Церкві й у Христі Ісусі на всі покоління і навіки-віків, амінь!  (Еф 3, 14-21)
 
Того часу Ісус промовив до своїх учнів:«Я прийшов вогонь кинути на землю; і як же Я прагну, щоб він уже розгорівся! Я маю хреститися хрещенням; і як Я мучуся, поки звершиться! Чи думаєте, що Я прийшов мир принести на землю? Ні, кажу вам, – поділ! Бо відтепер будуть п’ятеро в одному домі поділені: троє проти двох і двоє проти трьох. Розділиться батько із сином і син з батьком; мати – з дочкою, а дочка – з матір’ю; свекруха – зі своєю невісткою, а невістка – зі свекрухою». (Лк 12, 49-53)

24 жовтня
Брати! Ви, напевно, чули про служіння Божої благодаті, яка дана мені для вас, бо мені через об’явлення відкрита таємниця, про що я раніше коротко написав; з чого, коли читаєте, ви можете збагнути моє розуміння Христової таємниці. В інших поколіннях вона не була виявлена людським синам так, як ось тепер Духом відкрита Його святим апостолам і пророкам, що і язичники є співспадкоємцями, одним тілом і співучасниками обітниці в Ісусі Христі через Євангеліє, служителем якого я став через дар Божої благодаті, яка була дана мені дією Його сили. Мені, найменшому з усіх святих, дана ця благодать: благовістити між язичниками незбагненне багатство Христа і просвітити всіх, у чому полягає здійснення таємниці, що від віків була схована в Бозі, котрий усе створив, щоби правителям і владам на небесах тепер могла виявитися через Церкву багатогранна Божа премудрість, згідно з відвічним рішенням, яке Він здійснив у Христі Ісусі, нашому Господі, в котрому ми маємо відвагу й доступ у надії через віру в НьогоБрати! Ви, напевно, чули про служіння Божої благодаті, яка дана мені для вас, бо мені через об’явлення відкрита таємниця, про що я раніше коротко написав; з чого, коли читаєте, ви можете збагнути моє розуміння Христової таємниці. В інших поколіннях вона не була виявлена людським синам так, як ось тепер Духом відкрита Його святим апостолам і пророкам, що і язичники є співспадкоємцями, одним тілом і співучасниками обітниці в Ісусі Христі через Євангеліє, служителем якого я став через дар Божої благодаті, яка була дана мені дією Його сили. Мені, найменшому з усіх святих, дана ця благодать: благовістити між язичниками незбагненне багатство Христа і просвітити всіх, у чому полягає здійснення таємниці, що від віків була схована в Бозі, котрий усе створив, щоби правителям і владам на небесах тепер могла виявитися через Церкву багатогранна Божа премудрість, згідно з відвічним рішенням, яке Він здійснив у Христі Ісусі, нашому Господі, в котрому ми маємо відвагу й доступ у надії через віру в Нього. (Еф 3, 2-12)
 
Того часу Ісус промовив до своїх учнів: «Знайте, що якби господар знав, о котрій годині підкрадеться злодій, то не дав би вдертися до своєї хати. І ви будьте готові, бо саме тієї години, в котру не сподіваєтеся, прийде Син Людський». Озвався Петро: «Господи, чи цю притчу розповідаєш лише нам, чи всім?» А Господь сказав: «Хто є вірним, мудрим управителем, якого пан поставив над своєю челяддю, щоби давав своєчасно мірку пшениці? Блаженний той слуга, якого пан, коли прийде, знайде, що чинить так. Правду кажу вам, що такого над усім своїм володінням він поставить. Якщо ж скаже слуга той собі в серці: “Затримується мій пан прийти!” – і почне бити слуг та служниць, їсти, пити й упиватися, то прийде пан того слуги в день, у який не сподівається, і в годину, котрої не знає, і розітне його навпіл, і визначить йому долю разом з невірними. Той же слуга, який знав волю свого пана, але не приготувався і не вчинив згідно з його волею, буде тяжко битий; той же, який не знав, але зробив щось гідне покарання, буде мало битий. У кожного, кому дано багато, від того будуть і багато вимагати; і кому багато довірено, від того і вимагатимуть більше». (Лк 12, 39-48) 
   24_Х.mp3
 

19 жовтня
Народ блаженний, що його Бог вибрав. (Пс 33)
 
Того часу, коли довкола Ісуса зібралися тисячі людей, які аж напирали одне на одного, Він почав говорити насамперед cвоїм учням: «Стережіться закваски фарисейської, якою є лицемірство. Адже немає нічого прихованого, що не відкрилося б, ані таємного, яке не стало б явним. Тому все, що сказали ви в темряві, – при світлі почується; що на вухо прошепотіли ви в кімнатах, – буде проголошено з дахів. Кажу вам, друзям Моїм: не бійтеся тих, хто вбиває тіло, а після цього не можуть більше нічого зробити. Скажу вам, кого боятися: бійтеся того, хто має владу, вбивши, ще й у геєну вкинути. Так, кажу вам: того бійтеся! Чи не п’ять горобців продають за два асарії? І жодний з них не забутий перед Богом. Адже навіть волосся на вашій голові все полічене. Не бійтеся: ви кращі за багатьох горобців. (Лк 12, 1-7)
  19_Х.mp3 
 

17 жовтня
Брати! Коли ж вас веде Дух, то ви не під Законом. Учинки тіла очевидні, а саме: розпуста, аморальність, безсоромність, ідолослужіння, чародійство, ворожнеча, сварки, заздрощі, гнів, суперечки, розділення, єресі, злоба, п’янство, гульня і тому подібне. Попереджаю вас, як і раніше попереджав: хто таке робить, Божого Царства не успадкує! Плід же Духа – любов, радість, мир, довготерпіння, ласкавість, доброта, віра, лагідність, стриманість. На таких немає Закону! А ті, хто є Ісуса Христа, вони розіп’яли своє тіло з його пристрастями та пожадливостями. Коли живемо Духом, то Духом і ходімо. (Гал 5, 18-25)
 
Того часу Ісус промовив до фарисеїв і учителів Закону: «Горе вам, фарисеям, бо ви даєте десятину з м’яти й рути та всякого зілля, але обминаєте суд і Божу любов! І це належить робити, і того не залишати. Горе вам, фарисеям, бо ви любите перші місця в синагогах і вітання на майданах! Горе вам, бо ви, наче невидимі гроби: люди по них ходять і не знають того!» У відповідь один із законників каже Йому: «Учителю, кажучи так, Ти ображаєш і нас». А Він сказав: «Горе й вам, законникам, бо ви накладаєте на людей тягарі, які важко носити, а самі й одним пальцем своїм не доторкуєтеся до тягарів!» (Лк 11, 42-46)
 

15 жовтня
Брати! Написано, що Авраам мав двох синів – одного від рабині, а другого від вільної. Але той, хто від рабині, народився по-тілесному, а той, хто від вільної, – згідно з обітницею. Розуміти це потрібно образно, адже тут – два Завіти. Один із Синайської гори: це Агар, яка народжує в рабство. А горішній Єрусалим вільний; він є матір’ю для нас. Адже написано: «Звеселися, неплідна, яка не родила! Радій і викликуй ти, яка не терпіла мук родів, бо набагато більше дітей у покинутої, ніж у тієї, яка має чоловіка!» Отже, брати, ми є дітьми не рабині, а вільної! Для цієї свободи Христос визволив нас, тож стійте в ній і не впрягайтеся знову в ярмо рабства. (Гал 4, 22-24. 26-27. 31 — 5, 1)
 
Того часу, коли збиралися люди, Ісус почав говорити: «Цей рід – лукавий: він знамення шукає, та знамення не буде дано йому, – хіба що знамення Йони. Бо як Йона став ознакою для ніневійців, таким буде й Син Людський для цього роду. Цариця Півдня підніметься на суд з мужами цього роду і засудить їх, бо вона прийшла з кінця світу, щоби послухати мудрість Соломона. А ось тут – більше від Соломона. Мужі ніневійські встануть на суд із цим родом і засудять його, бо вони покаялися після проповіді Йони, а ось тут – більше від Йони». (Лк 11, 29-32)
 

12 жовтня
Брати! Зрозумійте, що ті, хто від віри, ті – сини Авраама. Адже Писання, передбачивши, що Бог через віру оправдає язичників, благовістило Авраамові: «В тобі благословляться всі народи!» Тому ті, хто від віри, будуть благословенні разом з вірним Авраамом. А ті, які живуть ділами Закону, перебувають під прокляттям, бо написано, що проклятий кожний, хто не дотримується всіх приписів книги Закону, щоб їх виконувати. А що Законом ніхто не оправдується перед Богом, то це ясно, оскільки праведний житиме вірою. Закон же не від віри, але хто виконує його, той житиме ним. Христос викупив нас від прокляття Закону, ставши за нас прокляттям, тому що написано: «Проклятий кожний, хто висить на дереві», – аби благословення Авраама поширилося на язичників у Ісусі Христі, щоб ми одержали обітницю Духа через віру. (Гал 3, 7-14)
 
Того часу, як Ісус виганяв біса, деякі з людей сказали: «Вельзевулом, князем бісівським, Він бісів виганяє». А інші, випробовуючи, вимагали від Нього знамення з неба. Знаючи їхні думки, Він сказав їм: «Кожне царство, яке саме в собі розділилося, запустіє, і дім на дім впаде. Коли ж сатана сам у собі розділився, то як встоїть його царство? Ви ж кажете, нібито Я Вельзевулом виганяю бісів. Коли Я Вельзевулом виганяю бісів, то ким сини ваші виганяють? Тому вони будуть вам суддями. Коли ж Я перстом Божим виганяю бісів, то Боже Царство вже прийшло до вас. Коли сильний, озброївшись, стереже свій двір, – його майно в безпеці. Коли ж хто дужчий від нього нападе й переможе його, то забере всю його зброю, на яку покладався, і розділить свою здобич. Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той розкидає. Коли нечистий дух виходить з людини, то блукає безводними місцями, шукаючи спокою, і, не знаходячи, каже: “Повернуся до свого дому, звідки я вийшов”. І, прибувши, знаходить його заметеним і прибраним. Тоді йде, бере сім інших духів, лукавіших за себе, і, ввійшовши, живуть там. І стає останнє тій людині гіршим від попереднього». (Лк 11, 15-26) 
 

10 жовтня
І сталося, що Ісус молився в одному місці, а коли закінчив, то один з Його учнів сказав Йому: «Господи, навчи нас молитися, як і Йоан навчив своїх учнів». Він же промовив до них: «Коли молитеся, то кажіть: Отче, нехай святиться Ім’я Твоє; нехай прийде Царство Твоє; хліб наш насущний дай нам кожного дня, і прости нам гріхи наші, як і ми самі прощаємо кожному боржникові нашому, і не введи нас у спокусу». (Лк 11, 1-4)
    10_X.mp3 

 

Причіплений файлРозмір
26_VI.mp31022.48 КБ
Ваш голос: Немає Оцінено (7 оцінювань)