ПРИХОВАНЕ ЖИТТЯ (Зошит № 27)
 

 
1. (15)
 
ІІ. Fiat - початок виняткової дороги (3)
 
активізуючий засіб:
 
порозмовляйте вільно на тему:
як ведемо себе у благополучний для нашої сім’ї час?
 
 
духовний коментар:
 
Спішно подалася в гори
 
Отримавши таку надзвичайну вість, Марія не сидить удома, аби пожадливо оберігати своє щастя. Щось спонукає Її негайно принести його в дар. Отож Вона поспішає на допомогу до своєї родички Єлизавети. Та, котра щойно промовила: “Ось я Господня слугиня…”, показує, що служить і людям. Водночас у цій ситуації Вона залишається матір’ю. Даруючи себе, забуваючи про себе, ми вподібнюємося до матері. Народжуємо, віддаючи себе.
А що було б, якби Марія не повірила, якби не пристала відразу на Божу шаленість, якби обмежилася тим, що видавалося розсудливим? (пор. Ж. Круасан. Жінка – священство серця).
 
пропозиції запитань для ділення:
 
- хто/що допомагає мені “не сидіти вдома, аби пожадливо оберігати своє щастя”?
- як нашим домашнім щастям ділимось з іншими? 
- що найбільше розвиває мене, як батька/матір? наскільки те, що “забуваючи про себе дарую себе, віддаю себе”?
- як заважає нам брак “Божої шаленості, обмежування себе тим, що видається розсудливим”? що з цим роблю?
 
для медитації: Лк 1, 39-56
 
 

 
2. (16)
 
ІІ. Fiat - початок виняткової дороги (4)
 
активізуючий засіб:
 
порозмовляйте вільно на тему:
як користолюбство заважає нам щасливо жити в родині?
 
 
духовний коментар:
 
Спішно подалася в гори (2)
 
Одержана благодать дуже часто спричиняється до відкритості для іншої особи на відміну від зосередження на собі. Отримавши, треба дати, звільнити місце, щоб Ісус мав змогу знову нас наповнити. Даючи, ми отримуємо. Це вияв любові, яка безустанно отримує й віддає себе.
Марія пішла до Єлизавети зовсім не з корисливих міркувань: Вона не припускала, що отримає найкраще з можливих підтверджень того, у що Її втаємничив Бог. Те саме стосується нас. Коли ми даємо себе самих, Бог віддає Себе нам: ми отримуємо відповіді на наші питання, Бог нас повчає, формує, перемінює…   (пор. Ж. Круасан. Жінка – священство серця).
 
пропозиції запитань для ділення:
 
- як “одержані мною/нами благодаті спричинилися до моєї відкритості для інших”?
- як/чим Господь “знову наповнював звільнене ради Нього та ближнього місце”?
- як безкорисливість формує та перемінює нашу сім’ю? 
 
для медитації:  Прип 11, 24н; 2 Кор 9, 6
 
 

 
3. (17)
 
ІІ. Fiat - початок виняткової дороги (5)
 
активізуючий засіб:
 
порозмовляйте вільно на тему:
як те, що ми навідуємося до когось / хтось до нас приходить в гості впливає на нашу родину?
 
 
духовний коментар:
 
Спішно подалася в гори (3)
 
Святий Лука пише, що Марія зібралася в дорогу й поспішила до певного міста в юдейських горах. Конкретної його назви автор не подає, але це, безсумнівно, місто Аїн Карін за 6 кілометрів від Єрусалима. За найдавнішими апостольськими переказами зішестя Святого Духа відбулося саме в цій місцевості.
Щойно Єлизавета почула Маріїні вітальні слова, здригнулася дитина в її лоні і Єлизавета, сповнена Святим Духом, вигукнула: “Благословенна ти між жінками й благословен плід лона твого”. Марія ж відповіла подячним співом Magnificat (“Величає душа моя Господа”)… Марія пробула у Єлизавети близько трьох місяців, а потім повернулася додому (Б. Мартеле. Йосиф із Назарета – муж довіри).
 
пропозиції запитань для ділення:
 
- які малі “зішестя Святого Духа відбулися” в нашому домі? як Він перемінив нас?
- як стараюся, щоб хоч деякі мої слова, які промовляю, були “сповнені Святим Духом”?
- скільки величання Бога у нашій сімейній молитві? 
 

для медитації: Лк 1, 39-56 

_життя_17.doc 


 
4. (18)
 
ІІ. Fiat - початок виняткової дороги (6)
 
активізуючий засіб:
 
порозмовляйте вільно на тему:
хто у нас в сім’ї найбільш мовчазний?
 
 
духовний коментар:
 
Не бійсь узяти Марію (1)
 
Дехто твердить, що Марія замовчувала ангельські відвідини й вибралася до Юдеї, не повідомивши Йосифа. З Євангелія від Луки такий висновок не випливає… Якби Бог наказав Марії мовчати, Вона певно з цим погодилася б. Проте в Євангелії про це не сказано. Тож цілком логічно вважати, що Марія втаємничила Йосифа в те, що сталося. А інакше, як би Вона пояснила свою подорож до Юдеї та свою тривалу відсутність? Стверджувати, що Вона не повідомила про це Йосифа, означає приписувати Марії надто вільну поведінку стосовно нареченого. А вважати, що Йосиф зовсім не займався Нею протягом цих трьох місяців, – це просто абсурд. Це свідчить про відсутність будь-якого уявлення про місце, яке займає любов у серці молодого чоловіка та дівчини.
Отже, належить припустити, що Марія повідомила Йосифа про ангельські відвідини та про своє «так». Але яким словом передати непередаване? (Б. Мартеле. Йосиф із Назарета – муж довіри)
 
пропозиції запитань для ділення:
 
- про що змовчуємо, не повідомляємо домашніх? як про це розмовляємо опісля?
- що роблю, коли помічаю, що, на мою думку, найближчі мною не займаються? 
- як втаємничуємо один одного у непрості справи? як – дітей?
 

для медитації: Мт 1, 18-24 

_життя_18.doc 


 

5. (19)

 

ІІ. Fiat - початок виняткової дороги (7)
 
активізуючий засіб:
 
порозмовляйте вільно на тему:
які обставини особливо допомагають нашій сім’ї єднатися з Богом?
 
духовний коментар:
 
Не бійсь узяти Марію (2)
 
Для  Марії та Йосифа все, що сталося, було суцільною таємницею. Нічого не свідчило про чудотворне зачаття в Її лоні. Зі свого боку, Йосиф не мав жодних доказів тих подій, крім Маріїних слів. Нічого не знав він і про роль, яку сам мав відіграти в цій історії.
У наступні тижні Йосиф віддавався звичній праці, хоча роздуми про Божу присутність його вже не полишали… Він мусив сам вирішувати, як повестися в цій, здавалося, безвихідній ситуації. Легко зрозуміти, що він вагався, не бажаючи брати участь у подіях, що розгорталися, без будь-якого знаку з неба.… Йосиф вагався не тому, що підозрював Марію в невірності, а радше тому, що передчував, що має справу з таємницею, якої він почувався негідним…
Йосиф вирішив що має віддалитися від Марії, однак не наважувався зробити те, що вважав своїм обов’язком… Вважав, що конче потрібно розлучитися з Марією, але насправді боявся цього більше, ніж будь-чого. Адже це означало б звести нанівець усі свої мрії про щастя. (Б. Мартеле. Йосиф із Назарета – муж довіри)
 
пропозиції запитань для ділення:
 
- про робимо в час, коли відбувається з нами таке, чого не можемо зрозуміти? про що тоді більше стараємося?
- як Господь керував нами у, як “здавалося, безвихідних ситуаціях”? як ми Йому на це дозволяли?
- чи у нашому родинному житті і я помічав, “що мав справу з таємницею, якої я почувався негідним”? що тоді мені допомогло?
 

для медитації: Мт 1, 18-24 

_життя_19.doc 


6. (20) 

 

ІІ. Fiat - початок виняткової дороги (8)
 
активізуючий засіб:
 
порозмовляйте вільно на тему:
як реагуємо, коли чуємо про чийсь намір розлучитися?
 
 
духовний коментар:
 
Не бійсь узяти Марію (3)
 
Йосиф не зміг приховати свій неспокій. А Марія не могла не здогадатися, про що він думав, хоч Йосип нічого їй не казав. З кожним днем він ставав дедалі мовчазнішим і задумливішим. Маріїна розповідь нічого не підказала йому щодо подальшої поведінки в нових умовах. І Бог нічого не сказав йому про роль, яку він мав відіграти в здійсненні великої таємниці, що починалося на його очах, у його домі. Роздумуючи над тим, чи залишати Марію (що він, зрештою, вважав своїм обов’язком), Йосиф відчував, що ця думка зранила його серце. Він не міг зважитись на розлучення з Тією, котру безмірно кохав, а біль у його серці спричиняло передовсім страждання, що його зазнала б Марія. Йосиф знав, що його віддалення зранило б і Її серце. Що Вона робитиме без нього? А він? Як він житиме без подруги, яка була половиною його душі?
Зі свого боку, Марія страждала неймовірно. І не стільки через своє непевне майбутнє (адже знала, що перебуває в Божих руках), скільки через Йосифові страждання. Обоє мусили благати Господа про об’явлення своєї волі й закінчення цієї болісної непевності. Зрештою Господь відповів їм. Ангел Господній пояснив усе Йосифові. (Б. Мартеле. Йосиф із Назарета – муж довіри)
 
пропозиції запитань для ділення:
 
- якою частиною моєї душі є моя дружина/мій чоловік?
- коли слова “біль у його серці спричиняло передовсім страждання, що його зазнала б Марія” більш близькі нам: у початках нашого спільного життя чи тепер? чому?
- у яких ситуаціях ми “благали Господа про об’явлення Його волі”? як “Господь відповідав нам”?
 
 
для медитації: Мт 1, 18-24
 
_життя_20.doc
 

 
7. (21) 
 
ІІ. Fiat - початок виняткової дороги (9)
 
активізуючий засіб:
 
порозмовляйте вільно на тему:
як часто згадуємо наше весілля? чому?
 
духовний коментар:
 
Вони стали взаємним даром один для одного (1)
 
Коли кортеж нареченого, який складався з чотирьох його родичів і приятелів, наближався до дому нареченої, єдиною ознакою пишноти й надмірності цієї надто скромної  весільної урочистості був повний місяць, що, мов червоний гранат, завис над видноколом.
Процесію очолювали двоє Йосифових кузенів. Вогники в їхніх світильниках зворушливо контрастували з місячним сяйвом, без якого тремтливі під вітром пломінчики напевно не здатні були б належно освітити в нічній темряві вибоїни кам’янистих галилейських доріг…
За кузенами поважно крокував Йосиф з вінком на голові. Поруч ішов його приятель, рибалка з Кфар Нахума. Замикав процесію синагогальний музика й співак в одній особі, граючи на лірі мелодії, що, завдяки незбагненній майстерності виконавця у поєднанні найрізноманітніших звуків, настроювали на сентиментальний, зворушливий лад…
“Встань, моя подруго, вийди до мене, моя красуне, – лунала пісня, – бо зима вже минула, дощі пішли далі своїми дорогами, на землі з’явилися квіти й настав час їх обрізати, а спів горлиці розлягається довкола. Зі смоківниць уже опали плоди, задухмяніли квітучі виноградники. Встань, моя подруго, вийди до мене, моя красуне. Вилети, голубко, зі скелястої безодні, з таємничої ущелини, дозволь мені помилуватися твоїм личком, дозволь почути твій голос. Бо голос твій солодкий, а личко твоє миле”.
Люди, приваблені музикою та співом, виходили зі своїх домівок і захоплено роздивлялися нареченого, дивуючись його незбагненній переміні. Це був той самий Йосиф тесля, з яким вони щоденно зустрічалися на вулицях містечка. Та водночас він став іншим: його постать була сповнена царственої гідності, бронзове обличчя світилося радістю; він вивищувався над тисячами інших мужів, наче добірний ліванський кедр… (Р. Брандштетер, Ісус Назарянин)
 
 
пропозиції запитань для ділення:
 
- який момент нашого Шлюбу та весілля особливо важливий для мене? як допомагає мені перебувати у Подружжі?
- як ця основоположна подія нашого життя змінила мене/мою половинку? 
- чим Біблійна книга «Пісня пісень» важлива для наших подружніх відносин?
 
 
для медитації: ПнП 
 
 

 
8. (22) 
 
ІІ. Fiat - початок виняткової дороги (10)
 
активізуючий засіб:
 
порозмовляйте вільно на тему:
яка Ваша найкраща подружня фотографія і чому саме ця?
 
 
духовний коментар:
 
Вони стали взаємним даром один для одного (2)
 
Дівчина стояла на порозі свого дому з вінком на голові, в товаристві батьків, родичів і подруг, які тримали на долонях запалені світильники. Ноги її дрижали від глибокого зворушення, а на її смаглявому обличчі напевно відбивалося надзвичайне хвилювання. Але ніхто з присутніх цього не помічав, бо її обличчя було покрите фатою на знак підданства. За густим покривалом навіть Йосиф, який пильно вдивлявся в свою наречену, не міг побачити виразу її блакитних очей, зазвичай сповнених тихої задуми. Блукаючи очима по її постаті, яка віддавала пахощами, Йосиф зупинив погляд на долонях Міріам. Правою долонею дівчина підтримувала кінець покривала на рівні лона, ліву трохи підняла догори, ніби цим лагідним жестом хотіла заспокоїти серце нареченого. У цю хвилину її довгі, тонкі, смагляві пальці уособлювали всю красу й мудрість дівчини, покритої фатою. І Йосиф відчув, що вона була власністю Елохіма ще до того, як Він звершив свою справу: перш ніж постала земля, перш ніж з’явилися безодні та гори, забили потужні джерела. Йосиф зрозумів, що з-під густої фати на нього дивляться очі тієї Мудрості, яка існувала ще тоді, коли Елохім творив небеса на подобу її постаті та накреслював небесну сферу над безоднями землі на подобу її брів; коли приладновував угорі хмари на подобу її чорного з синім полиском волосся й творив глибокі джерела на подобу її блакитних очей. Елохім створив людину на свою подобу, але світ створив на подобу смаглявої Міріам. (Р. Брандштетер, Ісус Назарянин)
 
 
пропозиції запитань для ділення:
 
- що мене у моїй другій половинці захопило – на початку нашого знайомства? чим тепер у ній/у ньому захоплююсь?
- які слова Святого Письма допомагають мені краще пізнавати та розуміти мого чоловіка/мою дружину? 
- коли для мене стало зрозуміло, що найближчі для мене люди “є власністю Господа Бога”? як ця правда впливає на наші відносини?
 
 
для медитації: Прип 8, 22-31
 
 

 
9. (23) 
 
ІІ. Fiat - початок виняткової дороги (11)
 
активізуючий засіб:
 
порозмовляйте вільно на тему:
що, чого Ви і не сподівалися, Бог вчинив для Вашої родини?
 
 
духовний коментар:
 
Вони стали взаємним даром один для одного (3)
 
Марія з Йосифом найкраще переконалися, що Господь здатний наповнити людське серце понад будь-які сподівання. У хвилину заручин вони, як і закохані в будь-які часи, мріяли про щасливе майбутнє. Бог перевершив усі їхні прагнення. Які шлюбні подарунки вони одержали? Цього ми не знаємо. Та це, зрештою, не так важливо, бо щастя вимірюється не подарунками, а величчю серця. Отож Він щедро обдарував їх здатністю давати й приймати любов…
Йосиф давав Марії багато: свій час, свою любов, тяжку працю, свою цілковиту вірність. У цьому немає жодного сумніву. Та очевидним є й те, що сам він отримував від Неї ще більше… Вона дала йому Сина Божого. Поруч із Марією Йосиф ушляхетнював своє серце й свій розум: він перейняв Її доброту, делікатність, надзвичайну здатність розуміння.
Можна цілком упевнено твердити, що Йосиф і Марія створили досконале родинне вогнище не тільки в надприродній площині, але й з чисто людського погляду. Перед приходом свого Сина у світ Бог мав підготувати для Нього родинне середовище, що сприяло б розвиткові Його людської особистості. У цьому середовищі мало народитися ціле відроджене людство. Святе Письмо говорить, що Йосиф був мужем праведним, тобто цілком відповідав своїй майбутній місії. Бог мусив цілковито йому довіряти; адже Йосиф мав стати хранителем не золота чи інших скарбів, а Втіленого Слова й Тієї, котра мала привести Його у світ. (пор. Б. Мартеле. Йосиф із Назарета – муж довіри)
 
 
пропозиції запитань для ділення:
 
- як мої найближчі “ушляхетнюють моє серце й мій розум”?
- про які цінності подбали родини, з яких походимо, щоб “підготувати для нас родинне середовище”?

- через які якості моя дружина/мій чоловік “цілком відповідає місії” бути моєю другою половинкою? 

 

_життя_23.doc 


 
10. (24)  
 
ІІ. Fiat - початок виняткової дороги (12)
 
активізуючий засіб:
 
порозмовляйте вільно на тему:
що означає визначення: Подружжя – Союз з Богом?
- як ми переконувалися, що Господь – Вірний Союзник у нашому Подружжі?
 
 
духовний коментар:
 
Увійшов у діяння людей через родину (1)
 
Заглиблюючись у сутність подружнього життя, св. Августин, так само, як св. Тома, завжди бачить його як “нерозривне єднання душ″, “єднання сердець″ і “взаємну згоду″, тобто як те, що взірцево виявилося в подружньому житті Марії та Йосифа. У вирішальну хвилину спасенних діянь, коли Бог об’являє свою любов до людства через дар Слова, саме це подружжя цілком “добровільно″ “взаємно приносить себе в дар один одному″, приймаючи та виявляючи таку любов. “У цій великій справі відновлення всього сущого у Христі подружжя – також очищене й відновлене – стає новою дійсністю, таїнством нового Союзу. І ось на порозі Нового Завіту, як колись на порозі Старого, стає подружня пара. Але якщо подружжя Адама та Єви стало джерелом зла, що охопило цілий світ, то подружжя Йосифа та Марії є вершиною, з якої святість розливається на всю землю. Спаситель розпочав справу спасіння з того дівичого й святого союзу, в якому об’явилася Його всемогутня воля очистити й освятити родину, цього санктуарію любові та колиски життя″. (ЙП ІІ, 7)
 
Справжня любов полягає власне у співпраці у здійсненні в коханій особі Божого плану, яким у випадку з Марією було Боже материнство. Марія і Йосиф пов’язані з таємницею втілення такою мірою, що св. Лука назвав їх “батьками Ісуса″ (пор. Лк 2, 4-5). Отож у справі творення Марія і Йосиф є справжнім знаком і таїнством відродженого людства, яке відкупив Ісус Христос. (Т. Страмаре. Святий Йосиф в історії спасіння)
 
 
пропозиції запитань для ділення:
 
- що, на мою думку, є сутністю подружнього життя? наскільки: “нерозривне єднання душ, єднання сердець і взаємна згода″?
- як Бог старався “очистити й освятити нашу родину” – щоб ставала “санктуарієм любові та колискою життя”?
- що для мене (на практиці) означають слова: “справжня любов полягає у співпраці у здійсненні в коханій особі Божого плану”?
 
 

 
11. (25)  
 
ІІ. Fiat - початок виняткової дороги (13)
 
активізуючий засіб:
 
порозмовляйте вільно на тему:
чи наші родини - «назаретські»: що робимо для того, щоб були подібні до Святого Сімейства з Назарета?
 
 
духовний коментар:
 
Увійшов у діяння людей через родину (2)
 
З-посеред багатьох доріг родина – це перша дорога й з багатьох поглядів – найважливіша. Цією дорогою проходять усі, але для кожного вона особлива, єдина й неповторна, так само, як неповторною є кожна людина. Родина – це дорога, яку неможливо обминути. Адже зазвичай кожен із нас приходить у світ у родині, тож, можна сказати, родині завдячує тим, що він – людина. А якщо прихід у світ і входження в нього відбувається поза родиною, то це завжди виняток, і такий недолік, невимовно тривожний та болісний, потім тяжіє над людиною протягом усього життя…
Отже, Божа таємниця Втілення Слова залишається тісно пов’язаною з людською родиною. Не тільки з однією, назаретською, але в певний спосіб з кожною. Так само, як, згідно з твердженням ІІ Ватиканського Собору, через своє Втілення Син Божий “з’єднався якось із кожною людиною″. Церква, слідом за Христом, Який “прийшов″ у світ, аби “послужити″ (Мт 20, 28), вважає слугування родині одним із своїх найістотніших завдань. І в цьому значенні як людина, так і родина є “дорогою Церкви″. (ЙП ІІ, Лист до Родин).
 
пропозиції запитань для ділення:
 
- наскільки для мене наша родина - “дорога перша й найважливіша, особлива, єдина й неповторна”?
- чим я завдячую моєму подружжю, сім’ї, яку спів-утворюю?
- як “Церква служить нашій родині”? як я їй за це вдячний? 
 
 

 
12. (26)  
 
ІІІ. Слово стало тілом (Йн 1, 14) (1)
 
активізуючий засіб:
 
порозмовляйте вільно на тему:
які із перипетії та рис Святої Родини особливо близькі для нашої сім’ї?
 
 
духовний коментар:
 
Любов творила життя святої Родини спочатку в убогості Вифлеєма, потім,  як біженців, – у Єгипті, а далі, після повернення, – в Назареті. Церква глибоко шанує святу Родину, ставлячи її за приклад усім родинам. Свята Родина з Назарета, безпосередньо пов’язана з таємницею Втілення, сама є теж особливою таємницею. Водночас, як у випадку Втілення, складовою частиною цієї таємниці є справжнє батьківство. Родина Божого Сина в її людському складі – це справді людська родина, створена за посередництвом Божої таємниці. У цій Родині Йосиф є батьком. Його батьківство не пов’язане з народженням Сина, але воно й не “уявне”, а Йосиф – не тільки “названий” батько. Його батьківство справді людське, його місія – це місія батька родини…
З самого початку Йосиф прийняв своє людське батьківство через “послух віри”, ідучи за світлом Святого Духа, яке теж дається людині через віру. Отож Йосиф запевне дедалі повніше відкривав для себе невимовний дар цього батьківства. (ЙП ІІ, )
 
пропозиції запитань для ділення:
 
- за яких обставин найбільше розвинулась наша взаємна любов у нашій сім’ї?
- як Дух Святий розвивав моє розуміння батьківства?

- які Божі таємниці ми розкрили у нашій родині 

 

_життя_26.doc 


 

13. (27)

 

ІІІ. Слово стало тілом (Йн 1, 14) (2)
 
активізуючий засіб:
 
порозмовляйте вільно на тему:
найбільша сімейна проблема, через яку Ви пройшли…
 
 
духовний коментар:
 
Бог ся родить…″ (1)
 
Аби підготувати Йосифа й Марію до прийняття незрівнянного подарунку, Бог позбавив їх усього, що було доконечно для цього потрібне; адже в Назареті вже підготувалися до належної зустрічі Дитятка. Можна собі уявити, з якою любов’ю Марія разом зі своєю матір’ю, Анною, готувалася до цієї події: шила одежинки, турбувалася про кожну дрібницю. Йосиф напевно зробив колиску, підготував усе в домі, аби полегшити справу Святій Діві. Та несподівано наказ кесаря Августа змушує їх покинути все й вирушати в дорогу. Вони мають прибути у Вифлеєм, що в Юдеї, тобто подолати відстань у понад сто кілометрів. Коли наближається час пологів, жінка прагне спокою, відпочинку. Натомість Марії довелося подорожувати, та ще й без зручностей – верхи на ослі. І це тоді, коли Вона найбільше потребувала турботи й ніжності. А по закінченні подорожі для Марії з Йосифом не знайшлося навіть місця в заїзді. Раніше Вона часто думала про майбутні пологи… І от, коли настав цей час, Вона опинилася серед чужих людей. Мине кілька років, поки подружжя повернеться до Назарета, бо доведеться тікати аж у Єгипет, рятуючись від гніву Ірода.
Найбільшій благодаті передує найбільше зубожіння. Перед прийняттям самого Бога треба було втратити все, аби Він став єдиним добром, єдиним скарбом. Те саме стосується нашого життя. Господь позбавляє нас багатьох зайвих речей, аби звільнити наші руки для прийняття того, що є найважливішим. Але коли Він хоче зробити нам царський подарунок, то позбавляє навіть того, що є для нас конечним і слушним. А Бог знає, якими обґрунтованими є прагнення жінки в такому стані, коли вона природно потребує більше уваги, більше ніжності, більше свободи у своїх діях. Тимчасом Господь наказує їй зректися навіть того, на що жінка має право. Не для того, щоб її скривдити, а для того, щоб запропонувати їй найкращий дар – запропонувати самого Себе й наповнити її найбільшою радістю. Я не думаю, що після народження Дитятка Марія хоч раз оглянулася на минуле, прагнучи опинитися деінде замість отієї вифлеємської печери. (Ж. Круасан. Жінка – священство серця)
 
пропозиції запитань для ділення:
 
- які наші гарні сімейні плани Господь зруйнував? коли ми зрозуміли, що це Він? як Він скерував далі цими справами? 
- які очищення “передували найбільшим благодатям”, які отримала наша родина? як ми зараз про це згадуємо? 
 
_життя_27.doc 
 

 
14. (28)
 
ІІІ. Слово стало тілом (Йн 1, 14) (3)
 
активізуючий засіб:
 
порозмовляйте вільно на тему:
які моменти святкування Свят Народження Ісуса Христа найбільш скріпляють нашу родину?
 
 
духовний коментар:
 
Бог ся родить…″ (2)
 
І от коли вони були там, настав їй час родити, і вона породила свого Сина первородного, оповила Його та поклала в ясла, бо не було їм місця в заїзді.
 
Хто здатен виразити сповнене почуттів мовчання Йосифа перед Тією, котру Бог вибрав і яку довірить йому? Вони обоє жили чистою вірою, бо по-людськи ніщо не переконувало їх у тому, що майбутнє Дитя буде Божим Сином.
Євангелісти нічого не говорять про подорож із Назарета до Вифлеєму. Мабуть, вона відбувалася короткими переходами, щоб Марія не перевтомилася. Та Вона, зрештою, не зважала на втому, бо носила Того, Хто тримає цілий світ.
Не варто перебільшувати негостинності мешканців Вифлеєма. Через перепис населення заїзди були переповнені. Та  ніхто й не знав, ким було Дитятко, що мало народитися. Тут можна говорити радше про незнання, ніж про відмову. Йосиф напевно зробив усе можливе, аби знайти найкраще на його думку місце для Матері й Дитини. Але не треба забувати, що зрештою Дитина [Син Божий] сама вибрала місце та годину свого народження. Адже Божі вподобання не збігаються з нашими.
Коротка оповідь Луки про народження Ісуса надзвичайно змістовна з богословського погляду. В ній ми читаємо, що Марія “породила свого сина первородного”. Єдиний син завжди є первородним сином.
Марія сама сповила Дитятко й поклала Його в ясла. І тут нас дивує обачливість св. Луки. “Ясла” – це єдине слово, що дозволяє здогадатися, в яких умовах народився Ісус. Марія, краще від нас обізнана з прагненнями свого Сина, дала Йому те, чого Він бажав… (Б. Мартеле. Йосиф із Назарета – муж довіри)
 
пропозиції запитань для ділення:
 
- у яких сімейних справах особливо потрібна мені жива віра – щоб дивитися на них не лише по-людські?
- як часто згадую, що Бог, “Який тримає цілий світ” – триматиме також нашу сім’ю?
- що роблю, коли помічаю, що “Божі вподобання не збігаються з нашими”?
 
для медитації: Пс 45, 3; Іс 9, 5; Лк 2, 6-7
 
 

 
15. (29)
 
ІІІ. Слово стало тілом (Йн 1, 14) (4)
 
активізуючий засіб:
 
порозмовляйте вільно на тему:
з ким розділяємо наші родинні радості? як це відбувається?
 
 
духовний коментар:
 
Поклін пастирів
 
Вифлеєм спав, але небо вже святкувало. У полі коло своїх отар стояли на сторожі пастухи. Та ось раптом з’явився їм ангел Господній і слава Господня їх осіяла. Страх огорнув пастухів, але ангел їх заспокоїв: “Не бійтесь, бо я звіщаю вам велику радість, що буде радістю всього народу: Сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель, Він же Христос Господь”. І відразу вибухнуло радістю небо. Велика сила небесного війська прилучилася до ангела, співаючи: “Слава на висотах Богу й на землі мир людям Його вподобання”.
Коли ангели знялися на небо й у полі знову стемніло, пастухи, порадившись між собою, вирішили піти й побачити те, про що Господь їх повідомив. У Євангелії читаємо: “І пішли вони притьмом і знайшли Марію, Йосифа й дитятко, що лежало в яслах”. Дослівно “відкрили Марію, Йосифа й Дитятко”. Бо це було справжнє відкриття, яке зробила для себе кожна з названих осіб. Марія згадана першою. Вона, безсумнівно, перша почула кроки й людські голоси.
Марія та Йосиф не мали потреби нічого пояснювати гостям, бо ангели вже все їм пояснили. Батьки захоплено слухали, як гості раділи з того, що побачили саме те, що почули про Дитятко. Тож пастухи стали вістунами доброї новини й розповіли мешканцям Вифлеєма про те, що бачили й чули. “І всі, хто чув їх, дивувались тому, що пастухи їм оповідали”, пише св. Лука. Можемо бути певні, що першими дивувалися Марія та Йосиф. (пор. Б. Мартеле. Йосиф із Назарета)
 
пропозиції запитань для ділення:
 
- як Ангели бають про нашу сім’ю?
- які спалахи справжньої радості ми пережили в нашій родині? як ті моменти допомагають мені спілкуватись з Богом у теперішній час?
- перед ким ми відрили цю радість? що доброго з цього виникло?
 
для медитації: Лк 2, 10-11. 14
 
 

 
16. (30)
 
ІІІ. Слово стало тілом (Йн 1, 14) (5)
 
активізуючий засіб:
 
порозмовляйте вільно на тему:
як ми обирали імена для наших дітей / помагали комусь це робити?
 
 
духовний коментар:
 
Даси Йому ім’я Ісус
 
Минуло сім днів, а на восьмий день прибув могель і обрізав Дитятко, і назвали Його Ісус, що означає “Ягве спасає”. По-грецькому це ім’я вимовляється “Ісус”, і так Його називають сьогодні й називатимуть довіку. (пор. Р. Брандштетер, Ісус Назарянин)
Марія та Йосиф, кожен зокрема, отримали доручення назвати Дитятко Ісус. Саме Бог через свого ангела дав цей наказ Марії, а потім Йосифові. Бог не сказав: „Дитятко називатиметься Ісус”. Він сказав: “Даси Йому ім’я Ісус”, “Даси Йому ім’я Ісус”. У біблійному сенсі “дати комусь ім’я” означає “прийняти когось у власність”. Це Дитятко насамперед належить Богові. Він сам вибрав ім’я для свого Сина, і це ім’я вказує на Його місію. Бог хоче, щоб Марія та Йосиф, кожен зокрема, дали це ім’я Дитяткові, яке народилося у Вифлеємі. Даючи Йому ім’я, Марія визнавала себе Його Матір’ю. Так само, як Йосиф, даючи ім’я Тому, кого дала світові його дружина, і роблячи це від імені Бога, визнавав своє батьківство; визнавав. що він став батьком Дитини, заступаючи Бога.
Ім’я Ісус означає “Бог спасає”. Це – ціла програма й підтвердження знаменності події, що відбулася. Присутність Ісуса в нашому світі – це визволення, початок спасіння (пор. Б. Мартеле. Йосиф із Назарета – муж довіри)
 
пропозиції запитань для ділення:
 
- як відзначаємо у нашій сім’ї «іменини» , тобто «день імені» когось із нас?
- кому завдячую моїм іменем? наскільки ним дорожу? до чого воно мене спонукає?
- яким іменем хотів би тепер сам себе назвати? чому?
 
для медитації: Мт, 1, 21; Лк 1, 31; Гал 4, 4
 
 

 
17. (31)
 
IV. “Він буде знаком протиріччя”(Лк 2, 34) (1)
 
активізуючий засіб:
 
порозмовляйте вільно на тему:
певно Ви читали, що деякі батьки свою дитину, навіть перед її народженням, присвячували Господу Богу або Діві Марії… що про це думаєте?
 
 
духовний коментар:
 
Тобі самій меч прошиє душу”(Лк 2, 35) (1)
 
Після того, як Дитяткові дали ім’я Ісус, провадить св. Лука, Марія з Йосифом пішли до єрусалимського храму, аби посвятити Дитятко Господові. Це одна з тих сторінок Євангелія, які найкраще висвітлюють роль св. Йосифа в таємниці Втіленого Слова. Усі слова, якими описані діяння Марії та Йосифа вжиті тут у множині. Метою подорожі до Єрусалима є очищення Матері та посвячення Дитини. Однак про самі обряди не сказано ані слова.
По 33 днях після обрізання Дитятка, тобто на 40 день після народження, мати повинна була принести в жертву однолітнього баранця або, якщо була убога, – пару голубенят… Євангеліє каже: “І як сповнилися дні очищення їхнього, за законом Мойсея, вони привели його в Єрусалим поставити його перед Господом”. Св. Лука говорить про їхнє очищення, маючи на увазі Ісуса, Марію та Йосифа. В такий спосіб їх було звільнено від законної нечистості. Це був гігієнічний припис, що мав оберігати молодих матерів і їхніх дітей. Принесли Його до Єрусалима. Принесли Ісуса, і принесли Марія з Йосифом… (пор. Б. Мартеле. Йосиф із Назарета – муж довіри)
 
пропозиції запитань для ділення:
 
- на сторінках Євангелія “діяння Марії та Йосифа описані словами вжитими у множині”… як я говорю: «моя дитина» - чи «наша дитина»? чому?
- які християнські принципи зберігають нашу сім’ю від непотрібних клопотів та страждань?
- які людські звичаї заважають нам більш вільно розвивати наші сімейні можливості? що з ними робимо ?
 
для медитації: Лк 2, 22
 
 

 
18. (32)
 
IV. “Він буде знаком протиріччя”(Лк 2, 34) (2)
 
активізуючий засіб:
 
порозмовляйте вільно на тему:
до Кого найчастіше звертаємось: Бога Отця / Ісуса Христа – Божого Сина / Святого Духа? чому?
 
 
духовний коментар:
 
Тобі самій меч прошиє душу”(Лк 2, 35) (2)
 
Заходячи в храм з жіночого двору, Йосиф і Марія побачили чоловіка, що виходив їм назустріч. На його обличчі малювалася велика радість. То був Симеон, праведний чоловік, який боявся Бога та очікував утіхи Ізраїля. Саме цьому чоловікові Святий Дух сповістив, що він не вмре, поки не побачить Христа Господа. Спонукуваний Святим Духом, Симеон прийшов до храму й, побачивши Йосифа з Марією, які вносили Ісуса, підійшов до них. Він узяв Дитятко на руки й почав виспівувати свою вдячність Богові.
Поблагословивши батьків, Симеон, натхненний Святим Духом, привітав їх з великою подією. Він назвав їх щасливими, – так само як Єлисавета свого часу назвала Марію, – бо вони повірили Господові, що Він дотримає своєї обітниці. Симеон привітав Марію та Йосифа з довірою до самого Бога. Далі, під впливом Святого Духа, Симеон звертається безпосередньо до Матері, щоб докладно окреслити роль Месії з усіма наслідками, які з цієї ролі випливають для Неї самої. (пор. Б. Мартеле, Йосиф із Назарета - муж довіри)
 
пропозиції запитань для ділення:
 
- хто колись під впливом Святого Духа сказав щось таке про нашу сім’ю, що виявилось правдою? як ми ставились до тих слів?
- коли звертаюсь безпосередньо до Святого Духа?
- які дії виконую – “спонукуваний Святим Духом”? як стараюся про те, щоб так було?
 
для медитації: Лк 2, 22-32 
 
 

 
19. (33)
 
IV. “Він буде знаком протиріччя”(Лк 2, 34) (3)
 
активізуючий засіб:
 
порозмовляйте вільно на тему:
яких важких моментів ми сподівались, коли розпочинали наше спільне життя? які прийшли?
 
 
духовний коментар:
 
Тобі самій меч прошиє душу”(Лк 2, 35) (3)
 
У ці хвилини Господь алегоричною мовою готує Пресвяту Діву до страждань, які очікують на Неї та Її Сина. Симеон каже: “Ось цей поставлений для падіння й підняття багатьох в Ізраїлі; він буде знаком протиріччя, та й тобі самій меч прошиє душу, щоб відкрились думки багатьох сердець”. Так Марія стає взірцем та опорою для тих, котрі зазнають злигоднів і серця котрих будуть зранені.
Ніби для пом’якшення гіркоти прикінцевих слів Симеона, з’являється свята вдова, Анна пророчиця, котра, попри свої вісімдесят років, служила Господові вдень і вночі постом і молитвою. Вона почала прославляти Бога та говорити всім про Це Дитятко, звертаючись до тих, “що чекали визволення Єрусалиму”. На жаль, св. Лука не переказав нам жодного з її слів. А нам так хотілося б знати, що вона сказала Марії та Йосифові, а ще більше – що Марія та Йосиф розповіли про ті незабутні хвилини свого життя. (пор. Б. Мартеле, Йосиф із Назарета - муж довіри)
 
пропозиції запитань для ділення:
 
- як Діва Марія “ставала взірцем та опорою у період злигоднів для наших зранених сердець”?
- хто і як допомагав нам підготовитися до важких моментів спільного життя?
- що приносить нам “пом’якшення сімейної гіркоти”? наскільки – молитва та практикування вчинків любові?
 
для медитації: Лк 2 34-35. 38
 
 

 
20. (34) 
 
IV. “Він буде знаком протиріччя”(Лк 2, 34) (4)
 
активізуючий засіб:
 
порозмовляйте вільно на тему:
як часто згадуємо Святу Родину з Назарета? чому? 
 
духовний коментар:
 
Добре було б відвідати школу Святої Родини, спробувати заглибитися в особисті стосунки між її членами, щоб ізсередини зрозуміти, як вона жила, віднайти себе в її людській природі…
“Батько його і мати дивувалися тому, що говорилося про нього”.
У таємниці Представлення Ісуса у Храмі нас зворушує покора Йосифа й Марії, які не ухилилися від виконання Закону. Пречиста Марія підкорилася закону очищення. Мати Божа прийшла показати дитину Отцю. (Ж. Круасан. Жінка – священство серця)
  
пропозиції запитань для ділення:
 
- які риси Святого Сімейства з Назарета стараємось наслідувати в нашій сім’ї?
- від виконання яких християнських обов’язків ми звикли ухилятися? які цього наслідки?
- що роблю для того, щоб “показувати Небесному Отцю” моїх найближчих?
 
для медитації: Лк 2, 33 
 
_життя_34.doc
 

 

21. (35)

 

IV. “Він буде знаком протиріччя”(Лк 2, 34) (5)

 

активізуючий засіб
порозмовляйте вільно на тему:
як формувалося моє розуміння батьківства/материнства?
 
духовний коментар:
 
Саме мати дає батьківство, робить батька батьком, даючи йому дитину. Деякі матері так бояться, що батько перелякає її або, не знаючи, як з нею поводитись, зранить її, що не довіряють йому дитини.
З одного боку, така мати позбавляє дитину зв’язку, якого вона доконче потребує для душевної рівноваги, навіть якщо батько аж ніяк не відповідає тому, чого можна було б від нього очікувати. З другого боку, потім ця мати ніколи не зможе передати йому благодать батьківства. (Ж. Круасан. Жінка – священство серця)
 
пропозиції запитань для ділення:
 
- коли я відчув, що я батько/мати? чим у цій справі завдячую моїй другій половинці(J)?
- що роблю для того, щоб “відповідати тому, чого можна було б від мене, як батька/матері очікувати”?
- як борюся, щоб наші діти зростали у “душевній рівноваці”: оточені материнською та батьківською любов’ю? які спокуси та труднощі приходиться мені долати?
 
 

 
22. (36)
 
IV. “Він буде знаком протиріччя”(Лк 2, 34) (6)
 
активізуючий засіб:
 
порозмовляйте вільно на тему:
«чорні полоси» у нашому сімейному житті… 
 
духовний коментар:
 
Марія, обдарована щастям, що полилося на Неї разом із підтвердженнями місії Ісуса, водночас чує віщування про те, що меч прошиє Їй душу. В нашому житті радість і біль теж тісно пов’язані: їх неможливо розділити, не позбавивши себе чогось засадничого. Наші сучасники звиклися зі своєю байдужістю, втратили почуття неоціненної вартості страждання, прийнятого й дарованого в любові.
Уперше прозвучали відверті слова про страждання Марії.
Думки багатьох сердець відкрилися тому, що Марія погодилися, щоб меч прошив Їй душу. Щоразу, коли наше зранене серце єднається з Її серцем, ми беремо участь у народженні душі, працюємо для освячення нашого серця; і тоді наше страждання перемінюється в щастя. (Ж. Круасан. Жінка – священство серця) 
 
пропозиції запитань для ділення:
 
- які тривалі цінності появилися у нашій родині через страждання?
- що допомагає нам зрозуміти “неоцінену вартість страждання, приймати його й дарувати в любові”?
- що народжується в мені, коли заглиблююсь у страждання Діви Марії (напр. під час розарієвої молитви)?
 
 

 
23. (37)
 
IV. “Він буде знаком протиріччя”(Лк 2, 34) (7)
 
активізуючий засіб:
 
порозмовляйте вільно на тему:
які знакові події, подібні до Вифлиємської Зірки, керували нашою родиною?
 
 
духовний коментар:
 
Та сама зоря, котру вони побачили на сході, тепер ішла перед ними понад дорогою, що вела до Вифлеєма. Радість мандрівників була невимовна. Про це свідчить і текст Євангелія: “зраділи радістю вельми великою″. І з цією безмежною радістю “увійшли до хати й побачили Дитятко з Марією, матір’ю Його″. Євангеліст жодного разу не згадує тут про Йосифа. Та це аж ніяк не означає, що в ту хвилину він був відсутній. Автор просто підкреслює, що прибульців насамперед цікавило Дитятко і що саме заради Нього вони здійснили таку далеку подорож. Присутність Матері вказує на те, що Дитятко справді є людським Сином, хоч і надзвичайною істотою. Лише Христос заслуговує на те, щоб залишити все й вирушити за провідною зорею на Його пошуки. Всі ті, хто справді шукає Христа, впевнені, що рано чи пізно знайдуть Його в Маріїних обіймах, хоч би як довго тривала їхня подорож і хоч би якими нездоланними видавалися їхні труднощі.
Св. Матей пише, що Мудреці ввійшли до хати. З цього можемо зробити висновок, що Марія з Йосифом уже мешкали не в печері, яка була свідком народження Ісуса. Для подружжя ця печера поодаль від міста була лише місцем тимчасового перебування, що його вибрало Провидіння, аби звідти розлилася радість Різдва Христового. (пор. Б. Мартеле. Йосиф із Назарета – муж довіри)
 
пропозиції запитань для ділення:
 
- коли ми в сім’ї “раділи радістю вельми великою″?
- заради яких сімейних справ я звершував/ла найбільші подвиги? як у цих справах був присутній Бог?
- як реагую на слова: “лише Христос заслуговує на те, щоб залишити все″? як ця істина «перекладається» на наші родинні відносини?
- в яких місцях нашого спільного перебування розлилося найбільше Божої радості – для нас та, через нас, на інших людей?
 
 

 
24. (38)
 
IV. “Він буде знаком протиріччя”(Лк 2, 34) (8)
 
активізуючий засіб:
 
порозмовляйте вільно на тему:
про подарунки, які даруємо/отримуємо при нагоді відвідин… 
 
духовний коментар:
 
Добір дарів, які піднесли Мудреці, має символічне значення й дозволяє розпізнати почуття прибульців. А вони подарували золото, ладан і миро. Якби вони принесли тільки золото, можна було б убачати в їхньому жесті лише прагнення прийти на допомогу, що було б дуже на часі. Ладан і миро спонукають шукати глибшого значення, бо важко собі уявити їхнє застосування в домашньому господарстві. Якби Мудреці хотіли допомогти убогій родині, то мали б дарувати не золото, а дрібні гроші. Отці Церкви завжди вбачали в дарах Мудреців символічний жест, за допомогою якого вони, просвічені надприродним світлом, визнали Ісуса Царем, Богом і людиною…
Адже в Євангелії не написано “піднесли дари″, а “піднесли Йому дари″. Отже, вони призначалися саме Дитятку, а не комусь іншому. Дитятко приймає ці дари. Дитятко спричиняється до радості Мудреців. Йому вони виражають вдячність своїми подарунками. Якщо радість Мудреців була велика, то радість Марії та Йосифа непевне була ще більша. (пор. Б. Мартеле. Йосиф із Назарета – муж довіри)
 
пропозиції запитань для ділення:
 
- який подарунок, який отримав/дарував, найбільше пам’ятаю? чому?
- які цінності стараюся передавати з подарунком?
- що допомагає мені розпізнати духовні дарунки приховані у презентах від найближчих?
- за допомогою яких матеріальних «носіїв» “визнаю Ісуса Царем, Богом″?
 
 

 
 

 

Причіплений файлРозмір
_життя_38.doc85 КБ
Ваш голос: Немає Оцінено (2 голосів)