ПРИХОВАНЕ ЖИТТЯ (Зошит № 27)
 

 
1. (15) IV.   “Він буде знаком протиріччя” (Лк 2, 34) (9)
Дитятко в небезпеці (1)
 
активізуючий засіб:
 
порозмовляйте вільно на тему:
про найбільшу небезпеку, яку пережили в родині… 
 
духовний коментар:
 
Після того як Мудреці вирушили в дорогу додому, ангел з’явився Йосифові вві сні й сказав: “Устань, візьми дитятко і його матір, і втікай в Єгипет, і перебудь там, поки я тобі не скажу, бо Ірод розшукуватиме дитя, щоб його вбити”. У цю трагічну хвилину Йосиф виявив себе мужем довіри. Ангел звернувся до нього, бо саме на ньому лежала відповідальність за Матір і Дитятко. Бог довірився йому, а він довірився Богу, і то без жодних застережень. Тікати Йосифові наказав той самий Божий посланець, який кілька місяців тому сповістив, що Ісус “спасе народ свій від гріхів їхніх”. А тепер Дитятко-Спаситель змушене було серед ночі рятуватися втечею.
Після ангельських відвідин Йосиф, заспокоївшись, мав би замислитись над наслідками втечі його Родини до Єгипту. На них чекала довга й виснажлива дорога, що здебільшого пролягала через пустелю. Тож головною турботою були харчі й вода. Однак подружжя знало, що може розраховувати на Провидіння й що при них увесь час перебуватиме Син самого Бога.(пор. Б. Мартеле. Йосиф із Назарета – муж довіри)
 
пропозиції запитань для ділення:
 
- через кого Бог допоміг нам пережити найбільш небезпечні для нашої родини моменти?
- кого з нашої сім’ї можна б назвати «людиною довіри»? чому?
- коли і як “Бог довірився нам”? яка була моя відповідь? 
 
пропозиції запитань для ділення: Мт 1, 21; 2, 13
 

 
2IV.   “Він буде знаком протиріччя” (Лк 2, 34) (10)
Дитятко в небезпеці (2)
 
активізуючий засіб:
 
порозмовляйте вільно на тему:
хто у нас «голова сім’ї»…
 
 
духовний коментар:
 
Ангел звернувся до Йосифа, а не до Марії, оскільки Йосиф був главою родини. Бог хотів, щоб Марія була слухняна Йосифові у всьому, що наказав йому ангел, і щоб на Йосифа покладала турботу про власну долю й про Дитятко. Марія покорилася наказові без жодного опору. Її виняткова покора не дозволила б навіть замислитися над тим, чому Бог передав свій наказ Її чоловікові, а не Їй самій…
Слова, якими ангел переказав Йосифові Божий наказ, були сповнені значимості, короткі, зрозумілі. Вони спонукали до дії, передбачали перевірку виконання наказу. Саме  так Бог звичайно звертається до людей досконалих, аби випробувати їхні чесноти й дати їм можливість довести свою вірність. Так само Він учинив з Авраамом, до якого прибув посланець від Усевишнього з наказом залишити свою країну, а згодом принести в жертву свого сина Ісаака.(Брат Ефраїм, Йосиф – батько на нове тисячоліття)
 
пропозиції запитань для ділення:
 
- як дбаю про якість відносин голови нашої родини з Богом?
- кому з нас “Бог передавав свої накази”, які виявилися доленосними для нашої сім’ї?

 

- якими сімейними ситуаціями Господь випробовував мене? яке значення цих випробувань для нашого подружжя та родини?
 

 
3IV.   “Він буде знаком протиріччя” (Лк 2, 34) (11)
Дитятко в небезпеці (3)
 
активізуючий засіб:
 
порозмовляйте вільно на тему:
про тих, хто про нас багато знає і як це впливає на наші сімейні взаємовідносини…
 
духовний коментар:
 
Коли Йосиф і Марія, стомлені швидкою подорожжю, наближалися до  Єгипту, у Вифлеємі відбувалася драма. Ірод наказав повбивати всіх хлопців віком до двох років. Спричинившись до згуби цих невинних дітей, цар був переконаний, що Ісус також був серед них. Виконавцям царського наказу було неважко дізнатися, де зупинялися Мудреці. Адже на Сході все відбувається на вулиці й кожен знає про найдрібніші вчинки чи пересування інших, надто в такому маленькому містечку, як Вифлеєм. Але хата була порожня. Ніхто не знав і не хотів знати, куди поділися її мешканці.
Виходячи з того, що Дитятко, мабуть, переховують у якомусь іншому домі, Ірод наказав знищити всіх хлопців у Вифлеємі та його околиці… Церква вшановує цих маленьких, невинних, несвідомих жертв як правдивих свідків Христа. Згодом Ісус скаже, що навіть склянка води, подана в Його ім’я, не залишиться без нагороди. Хто ж скаже, як віддячив Він цим дітям, які віддали за Нього не склянку води, а всю свою кров? Згадаймо й про сльози рідних, бо Господь нічого не забуває.(Б. Мартеле. Йосиф із Назарета – муж довіри)
 
пропозиції запитань для ділення:
 
- як реагую на сімейні драми інших родин?
- що я робив для того, щоб не було знищеним життя невинних ще ненароджених дітей?
- як я підтримував тих, хто втратив свою дитину? 

 
4IV.   “Він буде знаком протиріччя” (Лк 2, 34) (12)
Дитятко в небезпеці (4)
 
активізуючий засіб:
 
порозмовляйте вільно на тему:
як у нашій родині пізнаємо подробиці, що стосуються життя Ісуса?
 
 
духовний коментар:
 
Ангел сказав Йосифові: “Візьми Дитятко і Його матір”. Євангеліст додає: “Вставши Йосиф, узяв Дитятко та Його матір”. Видається цілком природним, що Йосиф не обмежився тим, щоб узяти на себе турботу про Дитину. Яку дорогу вибрав Йосиф? Напевно найбезлюднішу й найкоротшу. Тож, мабуть, вирушив у напрямку до Хеврона, відомого перебуванням у ньому Авраама та діяннями Давида. За чотири-п’ять днів Йосиф міг дістатися до прикордонної річки “Єгипетський потік”. Далі Родині вже нічого не загрожувало.
За стародавніми переказами Свята Родина оселилася на околицях Каїра, в Матарії, поблизу Геліополя, подолавши відстань у 500 кілометрів.
По смерті Ірода ангел з’явився вві сні Йосифові й сказав “Встань, візьми Дитятко та Його матір і повернись в Ізраїльську землю, бо вмерли ті, що чигали на життя Дитятка”. А Євангеліст додає: “Устав він, узяв Дитятко та Його матір і прийшов в Ізраїльську землю”.
Бог вибрав Йосифа для того, щоб він поєднав свою долю з долею Марії, а через Неї – з долею Месії. Йосифові належало піклуватися про Дитятко й Матір і завести їх туди, куди хотів Бог. Господь відкривав Йосифові свої плани поступово, а Йосиф мав вирішувати, як найкраще здійснювати ці Божі плани. Ангел просто повідомив Йосифа, що той може без будь-яких побоювань повернутися на батьківщину, не вказуючи, де саме він мав оселитися. Свобода вибору та події, що ними керує Провидіння, – це 3знаки, за посередництвом яких Бог повідомляє нас про свою волю.(Б. Мартеле. Йосиф із Назарета – муж довіри)
 
пропозиції запитань для ділення:
 
- як часто усвідомлюю собі, що і я своїх найближчих маю “вести туди, куди хоче Бог”?
- як “Господь поступово відкривав свої плани” стосовно нашої сім’ї?
- що я роблю для того, щоб “вирішувати, як найкраще здійснювати ці Божі плани”?
 

для медитації: Мт 2, 20 

_життя_42.doc 


 
5IV.   “Він буде знаком протиріччя” (Лк 2, 34) (13)
Дитятко в небезпеці (5)
 
активізуючий засіб:
 
порозмовляйте вільно на тему:
які місця найважливіші для нашої родини? 
 
духовний коментар:
 
Йосиф узяв Дитятко та Його Матір й вирушив до рідного краю. Усі події, що відбулися після виходу Родини з Назарета й були зумовлені Провидінням, схиляли Йосифа оселитися у Вифлеємі, батьківщині Давида. Ангел обіцяв, що Бог дасть Дитяткові трон Його батька, Давида. Отож, видавалося слушним, аби Месія замешкав у місці, з якого Він міг би найкраще впливати на долю свого народу. А поблизький Єрусалим був політичним центром усього краю та найпридатнішим місцем для істинного Бога. Тож Йосиф попрямував у Юдею, маючи намір повернутися до Вифлеєма, звідки він свого часу вирушив у вигнання…
Однак Йосиф не міг наражати Дитятко на нову небезпеку. Він чекав наступного вияву Божої волі, бо його рішення спричинилося б до певних наслідків для нього, Дитятка та Його Матері. До того ж, Йосиф заступав Ісусового Небесного Отця, який довірив йому свого Сина. Йосиф спокійно чекав на вияв Божої волі.
Ірод помер на початку квітня, незадовго перед святом єврейської Пасхи. Отже, повернення з Єгипту, мабуть, припало на кінець квітня чи початок травня, тобто на кінець весни й початок великої спеки. Легкий бриз пом’якшував спеку. Міцний запах квітів, мальовничі краєвиди околиць, спогади про минуле сповнили серця радістю. Незабаром – Назарет (Б. Мартеле. Йосиф із Назарета – муж довіри)
 
пропозиції запитань для ділення:
 
- як я чекаю на “вияв Божої волі”?
- через які місця та зовнішні події  Бог найбільше впливав на наші сімейні рішення?
- від яких небезпек Господь уберіг нашу родину – завдяки пошукам та послуху Його Волі?

_життя_43.doc  


 
6IV.   “Він буде знаком протиріччя” (Лк 2, 34) (14)
У домі Отця (1)
 
активізуючий засіб:
 
порозмовляйте вільно на тему:
як родиною у храмі переживаємо найбільші Свята? 
 
духовний коментар:
 
Дванадцятилітній Ісус разом із Марією та Йосифом уперше прийшов із Назарета в Єрусалим на Пасхальні Свята. Загубившись у натовпі прочан, Він відлучився від батьків і разом з іншими однолітками став прислухатися до храмових учителів. Проте виявилося, що цього разу предивний Хлопець з Назарета не тільки ставив вдумливі питання, але й сам давав глибокі відповіді тим, хто Його повчав. І ці Його питання, а надто відповіді, вражали вчителів. З часом Його прилюдне навчання так само вражатиме слухачів.
Те, що сталося в єрусалимському храмі, було лише початком, немов передвісником усього того, що мало відбутися через кільканадцять років… (ЙП ІІ, Лист Святішого Отця до дітей у рік Родини)
 
пропозиції запитань для ділення:
 
- чого навчило мене спільне, родинне переживання великих християнських Свят?
- чия поведінка мене найбільш вражає: хто у нас вдома “ставить вдумливі питання й дає глибокі відповіді”? як підтримую таку особу?
- які події мого молодого віку “були немов передвісником усього того”, що переживаю зараз?
 

для медитації: Лк 2, 41-47 

_життя_44.doc


7.  IV.   “Він буде знаком протиріччя” (Лк 2, 34) (15)

У домі Отця (2)
 
активізуючий засіб:
 
порозмовляйте вільно на тему:
хто до кого у нашій родині найбільш прив’язаний?
 
духовний коментар:
 
Таємниця віднайдення у храмі дуже повчальна…
Свята Родина дає нам чудовий урок відмови від прив’язаностей. Тут маються на увазі не тільки наші родинні стосунки, але й будь-які зв’язки. Люди, яких ми любимо, нам не належать, навіть якщо Бог дає нам їх для нашого зростання. Бо рано чи пізно ми маємо їх повернути Йому. Йосиф і Марія віднайшли Ісуса не тому, що керувалися бажанням володіти, а тому, що цілковито відмовилися від прив’язаності… Коли нам здається, що Бог щось у нас відбирає, знаймо, що тим повніше потім Він може нас обдарувати. А коли Він сам від нас відходить, то лише для того, щоб згодом ще більше до нас наблизитись. (Ж. Круасан. Жінка – священство серця)
 
Св. Лука пише: “Через три дні знайшли його у храмі, як він сидів серед учителів та слухав і запитував їх. Усі ті, що його слухали, чудувалися його розумові й відповідям”.
Поки здивований Йосиф обмірковує почуте, Марія, обдарована інтуїцією та простосердістю, одразу звертається до Ісуса, наражаючись на те, що вчителі можуть сприйняти це як нетактовність… Марію цікавить лише Її Син: “Дитино, чому ти це так зробив нам? Ось батько твій і я, боліючи, тебе шукали”. Ісус не відповідає на це запитання. Він не має нічого пояснювати. Він сам виявляє ініціативу, сам запитує: “Чого ж ви мене шукали? Хіба не знали, що я маю бути при справах  Отця мого?” (Б. Мартеле. Йосиф із Назарета – муж довіри)
 
пропозиції запитань для ділення:
 
- коли до мене «дійшло», що “люди, яких люблю, мені не належать”? як це усвідомлення впливає на наші відносини?
- що виникло з мого “бажання володіти”?
- що “Бог у нас відібрав, щоб тим повніше пізніше нас обдарувати”?
- що роблю, коли Бог «мовчить»? як (згодом) розпізнаю Його відповідь?
 
для медитації: Лк 2, 46-47нн
 

8.   IV.   “Він буде знаком протиріччя” (Лк 2, 34) (16)

І був їм слухняний” (1)
 
активізуючий засіб:
 
порозмовляйте вільно на тему:
наскільки наше, як людей прямуючих до Назаетського ідеалу, “щоденне життя також нічим не відрізняється від життя сусідів, родичів і знайомих”?
 
духовний коментар:
 
Зростання Ісуса “мудрістю, літами й ласкою” відбувалося в святій  Родині, під опікою Йосифа, який, згідно з батьківськими обов’язками, мав високе завдання “виховувати”, тобто годувати й одягати Ісуса, навчати Його Закону й ремесла. В євхаристійній літургії Церква насамперед згадує “преславну Марію, завжди Діву а також святого Йосифа”, бо він утримував Того, якого вірні мали споживати як Хліб життя вічного.
Зі свого боку, Ісус “був їм слухняний”, віддячуючи своїм “батькам” пошаною за їхню турботу. В такий спосіб Він прагнув освятити обов’язки родинного життя та праці, які виконував поруч із Йосифом. (пор. ЙП ІІ, RC)
Минали роки.
У Назареті нічого не змінилося, час плинув спокійно, а щоденне Ісусове життя нічим не відрізнялося від життя Його сусідів, родичів і знайомих. Він жив і працював, як усі мешканці містечка, щоденно спілкувався з ними, слухав їхні розповіді, зустрічався з ними під час роботи, вдома, у синагозі, на три Великі Свята ходив з ними на прощу до Єрусалиму, обговорював релігійні справи на ринку і в бет-хасефері, до якого часто приходив, аби подискутувати з хазаном, кантором, тлумачем та іншими вченими мужами, обізнаними у Святому Письмі. (пор. Р. Брандштетер, Ісус Назарянин)
 
пропозиції запитань для ділення:
 
- як допомагаю моїм найближчим зростати “мудрістю, літами й ласкою”? хто з них мені для цього найбільше допомагає?
- хто з тих, про кого піклуюся в родині, є джерелом особливих Божих Благодатей для нас усіх?
- що найбільше “освячує наші обов’язки родинного життя та праці”? наскільки – дух слухняності та пошани?
 
для медитації: Лк 2, 51н
 

 
9.   IV.   “Він буде знаком протиріччя” (Лк 2, 34) (17)
І був їм слухняний” (2)
 
активізуючий засіб:
 
порозмовляйте вільно на тему:
як я уявляю собі годину смерті мого тіла: у якому візі? після чого? ким оточений?...
 
духовний коментар:
 
Не викликає жодних сумнівів те, що великий святий, Йосиф, помер перед Стражданнями й смертю Спасителя, бо інакше Христос не довірив би Своєї Матері св. Йоанові. Тож чи можна сумніватися, що таке дороге його серцю любиме Дитятко було поруч із ним у годину смерті? “Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя”.
Скільки ж чуйності й милосердя виявив цей добрий батько-годувальник до Спасителя, коли Той прийшов у світ! Чи ж можна припускати, що Божий Син, покинувши цей світ, не відплатив Йосифові сторицею, обдарувавши його небесними почестями. (Брат Ефраїм, Йосиф – батько на нове тисячоліття)
 
Коли, де і як закінчилося життя Йосифа? У Євангелії про це не сказано нічого, а перекази у своїх свідченнях щодо цього неодностайні… Ймовірно, він завершив свій життєвий шлях у Назареті в обіймах Ісуса й Марії. Йосиф – покровитель умираючих, котрі йдуть із життя, сповнені надії. (Б. Мартеле, Йосиф із Назарета – муж довіри)
 
пропозиції запитань для ділення:
 
- хто найбільш “дорогий моєму серцю”? чому? як це проявляю?
- хто з найближчих “виявив найбільше мені чуйності й милосердя”? чим на це відповідаю?
- хто в моїх “обіймах завершив свій життєвий шлях”? що допомагає мені з надією дивитися їм услід?
 
для медитації: Мт 5, 7
 

 
МУЖ ОСОБЛИВОЇ ДОВІРИ (Зошит № 26)
 

 
10. (1)
 
 
активізуючий засіб:
 
порозмовляйте вільно на тему:
чим талановиті члени наших сімей? що виникає з цих здібностей?
 
духовний коментар:
 
Кожному вікові притаманне певне уявлення про добро й зло. Наш вік – це вік пихи. Він має на собі виразний відбиток власного «я», яке ми піднесли до найвищого рівня залюбленості. Отож у наш час варто мати й відповідні взірці, аби з ласки Божої світ зміг схаменутися, аби люди доброї волі зрозуміли, яка хвороба отруює їхню свідомість.
Та на жаль! Покора нині – це таке рідкісне явище, вона так трудно дається, вона така забута, така незрозуміла навіть для багатьох людей доброї волі, що її набуття – це майже чудо, і то чи не найбільше. А проте перед Богом будь-яка чеснота без покори нічого не варта. І будь-які здібності, будь-які винаходи, будь-який поступ цивілізації, що опирається на обожнення самого себе, на Страшному суді не важитимуть нічого. (пор. Гонорат Козьмінський,Ідіть до Ісуса)
 
пропозиції запитань для ділення:
 
- як визначення: «наш вік – це вік пихи» описує і наші сімейні відносини? що мені допомагає схаменутись?
- як Господь Бог вирощує серед нас “покору - таке рідкісне нині явище”? як співдію?
 

для медитації: Прип 15, 25а, 16, 18н; Проп 7, 8а; Сир 13, 1, 32, 18

_особливої_довіри_01.doc 

 

 
11. (2)
 
активізуючий засіб:
 
порозмовляйте вільно на тему:
наскільки важливими для наших родин є скромність і покора?
 
духовний коментар:
 
А хто ж, окрім тихого й найпокірнішого Серця Ісуса та Його Матері, може слугувати найвищим взірцем скромності й покори, якщо не св. Йосиф – Третя Особа земної Трійці, учасник усіх Її діянь? Зачувши, що Вона гідна стати Божою Матір’ю, Марія назвала себе Господньою слугинею. Так само св. Йосиф, довідавшись, що має найвищий, після своєї дружини, обов’язок, відтоді вважає себе лише слугою Марії та Ісуса. Хто з-посеред святих краще від Йосифа усвідомив недосконалість людини як такої? Хто краще зрозумів різницю між своїм обов’язком і власною особою? Хто у Божому завданні побачив лише Божу волю й більш нічого?
Отож, сьогодні світ має звернути свій погляд на Йосифа – найпокірнішого серед людей попри його найвище призначення; до Нього маємо піднестися серцем, аби Він випросив для нас чудо покори, розуміння того, хто ми є насправді й ким маємо себе вважати стосовно Бога й ближніх. (пор. Гонорат Козьмінський,Ідіть до Ісуса)
 
пропозиції запитань для ділення:
 
- яка у мене свідомість того, що, піклуючись про моїх найближчих – служу Божій Справі?
- чий приклад заохочує мене самовіддано служити?
- як зловживаю моєю позицією в родині?
- наскільки “зрозуміння різниці між моїм обов’язком і власною особою”, допомагає мені уникати марнославства?  
 

для медитації: Лк 1, 38 

_особливої_довіри_02.doc 


 
12. (3)
 
I. “Не бійсь узяти Марію” (Мт 1, 20)
 
активізуючий засіб:
 
порозмовляйте вільно на тему:
про найбільш святі моменти нашого родинного життя, які переживаємо вдома…  
 
духовний коментар:
 
“О щасливий муже, святий Йосифе, багато царів хотіли бачити Бога – і не бачили, чути – і не чули. Тобі ж було дано не тільки бачити й чути, але й носити Його, цілувати, одягати  й оберігати”. У цій молитві Йосиф постає перед нами як опікун Сина Божого…
“Боже, Ти обдарував нас царським священством. Просимо, вчини, щоб ми мали благодать служити при Твоїх вівтарях у чистоті серця й невинності вчинків, аби ми сьогодні гідно прийняли Пресвяте тіло й Кров Твого Сина й заслужили вічну нагороду в майбутньому світі так само, як святий Йосиф, який заслужив на те, щоб дотикатися до Нього й шанобливо носити на руках Твого Єдинородного Сина, що народився від Діви Марії”. Чудова молитва! Я щоденно проказую її перед святою Літургією, і так  напевно чинять багато священиків у цілому світі. Йосиф, наречений Діви Марії, прийомний батько Її Сина, не був священиком. Однак він брав участь у загальному священстві вірних. А оскільки, як Ісусів батько та опікун, він мав змогу тримати й носити Його на своїх руках, то священики звертаються до Йосифа з палким проханням надати їм здібність приносити Євхаристійну Жертву з такою самою шанобою й любов’ю, з якою він виконував свою місію названого батька Сина Божого. Це дуже промовисті слова. Руки, що дотикаються до Тіла Євхаристійного Ісуса, прагнуть випросити у святого Йосифа благодаті такої чистоти й шаноби, які цей святий тесля з Назарета виявляв до свого названого Сина (св. ЙП ІІ. Проповідь у санктуарії св. Йосифа).
 
пропозиції запитань для ділення:
 
- які із щоденних справ, виконую з найбільшою “шанобою й любов’ю”? чому?
- до чого заохочує мене те, що я та мої найближчі, через Святе причастя, “дотикаємося до Тіла Євхаристійного Ісуса”? 
- як розумію, чим є моя участь у “загальному священстві вірних”? наскільки про це цікавлюсь?
 
для медитації: Мт 13, 17

_особливої_довіри_03.doc  



13. (4)

 
I. “Не бійсь узяти Марію”(Мт 1, 20)
 
активізуючий засіб:
 
порозмовляйте вільно на тему:
як часто згадуємо час після наших заручин? як уявляємо собі цей період в житті наших дітей? як про це з ними розмовляємо/плануємо розмовляти? 
 
духовний коментар:
 
Ангел Гавриїл був посланий Богом” (Лк 1, 26)
 
“Шостого місяця ангел Гавриїл був посланий Богом у місто в Галилеї, якому ім’я Назарет, до діви, зарученої чоловікові, на ім’я Йосиф, з Давидового дому; ім’я ж діви було Марія”. Слова ангельського привітання – “Радуйся, благодатна, Господь з тобою!” – внутрішньо стривожили Марію і спонукали Її до роздумів. Тоді Вістун заспокоїв Діву, оголосивши про особливий Божий намір щодо Неї: “Не бійсь, Маріє! Ти бо знайшла ласку в Бога. Ось ти зачнеш у лоні й вродиш Сина й даси Йому ім’я Ісус. Він буде великий і Сином Всевишнього назветься. І Господь Бог дасть Йому престол Давида, Його батька”.
У хвилину сповіщення Марія була “заручена чоловікові, на ім’я Йосиф, з Давидового дому”. Факт цих заручин з’ясовується опосередковано, коли Марія, почувши слова Вістуна про народження Сина, запитує: “Як же воно станеться, коли я не знаю мужа?” І тоді чує таку відповідь: “Дух Святий зійде на тебе й сила Всевишнього тебе отінить; тому й Святе, що народиться, назветься Син Божий”. Отож, Марія, хоч і “заручена” з Йосифом, залишиться дівою, оскільки Дитятко, яке Вона зачала від хвилини сповіщення, було зачате від Святого Духа (ЙП ІІ, ).
 Євангельські оповідання визнають дівоче зачаття Божим ділом, яке перевищує людське розуміння і всі людські можливості. “Те, що в ній зачалось – то від Святого Духа”, каже ангел Йосифові про Марію, його жінку. Церква бачить у цьому сповнення Божої Обітниці, даної через пророка Ісаю: “Ось, Діва матиме в утробі і породить Сина”. (ККЦ 497)
 
пропозиції запитань для ділення:
 
- як, з перспективи часу, думаю про цінність дошлюбної чистоти? чим би хотів поділитися зі своїми дітьми – щоб їх у цьому підтримати?
- яка моя реакція, коли чую про зачаття нової людини? до чого мене спонукає така звістка?
 
для медитації: Іс 7, 14; Мт 1, 20; Лк 1, 26-28. 30-32. 34 

 _особливої_довіри_04.doc 


 
14. (5)
 
I. “Не бійсь узяти Марію”(Мт 1, 20)
 
активізуючий засіб:
 
порозмовляйте вільно на тему:
з ким можемо поділитись нашими сімейними секретами? як це робимо? 
 
духовний коментар:
 
Нехай зо мною станеться по твоєму слову!” (Лк 1, 38)
 
Йосиф із Назарета брав участь у цій таємниці як ніхто інший, крім Марії, Матері Втіленого Слова. Брав участь разом із Нею, огорнутий дійсністю тієї самої спасенної події. Він був повірником тієї самої любові, міццю якої Отець Передвічний “призначив нас наперед для себе на те, щоб ми стали його синами через Ісуса Христа”.
Цей таємничий план Бог звірив Йосифові разом із Марією як першому повірникові. Разом із Марією, а також у зв’язку з Марією, Йосиф бере участь у самооб’явленні Бога в Христі на завершальному етапі, від самого початку. (пор. ЙП ІІ, )
Йосиф, разом із Марією перший повірник Божої таємниці, в економії об’явлення завжди залишається пов’язаним із утіленням Христа, а отже, з відкупленням людини, які становлять органічну, нерозривну єдність. (Т. Страмаре, Святий Йосиф в історії спасіння)
 
пропозиції запитань для ділення:
 
- у яких сферах нашого спільного буття найбільше таємничості?
- як Бог давав себе пізнавати у наших сімейних справах? через кого з нас найбільше?
- хто є повірником у нашій родині? (чому не я?...)
 
для медитації: Еф 1, 5
 

 
 

 

 

 

 

Причіплений файлРозмір
_особливої_довіри_05.doc86 КБ
Ваш голос: Немає Оцінено (2 голосів)