6. І. “Ось я Господня слугиня”. Ким є Марія? (6)

 

Віра Марії, як ставлення Божої дитини (2)

Коли роздумуємо над поставою Тієї, котра веде нас “в паломництві віри”, постає питання: де криється таємниця такого великого довіряння Марії і Її так досконалого піддання Божій волі?

Шукаючи відповіді, спробуймо подивитись на життя Марії у світлі одного з Христових закликів: “Того часу підійшли до Ісуса учні й мовлять: «Хто найбільший у Небеснім Царстві?» Ісус покликав дитину, поставив її серед них – і каже: «Істинно кажу вам: Якщо ви не навернетеся і не станете, як діти, не ввійдете в Небесне Царство»”.

В довірянні Марії дуже виразно виявляється Її постава дитини. При Благовіщенні, коли стала перед обличчям великої Божої таємниці, Вона задає лише одне, до того ж найпростіше з питань, яке все ж таки мала право задати: “Як же воно станеться, коли не знаю мужа?”

Марія, дуже молода, в той час кільканадцятирічна дівчина безумовно не мала ще такого знання, яке було у книжників. З цього також випливає простота Її поведінки. В мить Благовіщення знала лише те, що Бог очікує Її згоди – і Вона відразу погоджується.

Її “так”, сказане Богу без вагань, свідчить, що дивилась Вона на Божого посланця очима євангельської дитини.

Дитина, хоча не має ані великих знань, ані досвіду, не потребує занадто багато пояснень, бо її повне довіри і надії серце всьому вірить. Марія також не потребувала докладної і вичерпної мотивації.

Коли звершувалось Втілення і коли торкалась однієї з найглибших Божих таємниць, роздумувала над нею у тиші серця, погоджуючись однак на те, що залишиться вона для Неї таємницею.

Цю поставу дитячої довіри до Бога бачимо в цілому Її житті, особливо в подіях, які були для Неї найбільш важкими випробуваннями віри. (пор. Зошит № 14)

 

пропозиція запитань для груп ділення:                             

 

- коли, у відносинах з Богом, стараюся “виразно виявляти поставу дитини”?

- які запитання я ставлю Богу? чому?

- наскільки я “знаю те, що Бог очікує моєї згоди”?

- як Діва Марію виховує в мені “повне довіри і надії серце”?

- як, на “найбільш важкі випробуваннями віри”, стараюся відповідати “поставою дитячої довіри”?

 

для медитації:  Мт 18, 1-3; Лк 1, 34

 

 

7. І. “Ось я Господня слугиня”. Ким є Марія? (7)

 

У школі Марії - найбільш досконалої учениці Христа (1)

Марія протягом тридцяти років мовби вбирала в себе Божу присутність свого Сина. Тому теж Її обличчя досконалим чином відобразило Обличчя Христа, і в цьому полягає Її велич. Як важливо було для Ісуса створити цей Шедевр – найбільш досконалий свій образ, – якщо Він присвятив Марії аж тридцять років. Вона постійно вбирала в себе Його думки, Його прагнення і Його волю, таким чином становлячи чимраз більшу єдність зі своїм Сином. Тому і ти повинен так, як Марія, вбирати в себе Його думки і прагнення, щоб пізніше ними жити. Ти повинен повністю і до кінця наслідувати Марію в Її відкритості на цю велику Христову справу формування кожного. Він прагне також і в тобі сформувати свій Образ, як це зробив зі своєю укоханою Матір’ю. (пор. РпВ)

Св. Людовiк Марія Ґрiньйон де Монтфорт описує, якою чудовою є єдність між Сином і Матір'ю: «Марія настільки перемінена в Тебе через благодать, що вже не Вона живе, не Вона є, - лише Ти один, мій Ісусе, Який у Ній живеш і царюєш. О, якщо б були відомі слава і любов, яку і Ти отримуєш у цій Чудовій Істоті! Марія настільки глибоко з’єднана з Тобою, бо вона любить Тебе найбільш палкою любов’ю і прославляє Тебе краще, аніж усі інші творіння разом». (пор. св. ЙП ІІ, Послання братам та сестрам з родин монтворянських)

Тому папа навчає, що ми повинні іти до Христа у «школі Маріїі»: “Христос є Вчитель у повному значенні цього слова, Він об’являє і сам є Об’явленням. Йдеться не тільки про те, щоб навчитися того, що Він сам проповідував, а про навчання «Його Самого». Яка ж учителька була б у цьому вправніша, ніж Марія? Якщо з боку Бога Святий Дух є внутрішнім Учителем, Який провадить нас до повноти правди про Ісуса, то серед істот сотворених ніхто краще від Неї не знає Христа, ніхто не може так, як Мати, дати нам глибокі знання про Його Містерію”. (пор. св. ЙП ІІ, RVM)

 

пропозиція запитань для груп ділення:                             

 

- коли я стараюся “вбирати в себе Божу присутність”? якими заходами дозволяю Господу формувати мене?

- як намагаюся «бути кимось»? наскільки - “відображаючи Обличчя Христа”?

- чи стараюся бути ближче з Дівою Марією, - щоб Ісус “отримував більше слави і любові”?

- яким “знанням про Містерію Ісуса” завдячую Богородиці? 

 

для медитації:  Йн 14,26; 15,26; 16,13 

 

 

8. І. “Ось я Господня слугиня”. Ким є Марія? (8)

 

У школі Марії - найбільш досконалої учениці Христа (2)

“Діва Марія навчила мене внутрішньо кохати Бога і як в усьому виконувати Його святу волю. Маріє, Ти є радістю, бо через Тебе Бог зійшов на землю і до мого серця”. (пор. св. Фаустина Ковальська, Щоденник)

“Через Марію йдемо до Ісуса і саме та дорога - найгарніша, наймиліша і найпевніша. Довіривши себе Серцю Матері, такої Матері, доходимо до Серця Сина і Марія сама Його нам приносить - у надзвичайно утішливий спосіб, такий, якого так дуже потребуємо”. (пор. св. Максиміліян Кольбе, Твори)

“Через кого Ісус прийшов у цей світ? Хто виховав Господа Ісуса? Кому Він був слухняний? Виховала Його сама Найсвятіша Матінка, це Вона своїми грудьми Його годувала. Їй Він був слухняний навіть впродовж трьох років апостольської праці і неодноразово підкреслював, що виконує волю Свого Отця. Господь Ісус народився з Пресвятої Матері, потребував Її допомоги. Вона Його вигодувала, виховала і багато задля Нього натрудилася.

Що ж нам залишається?

Дозволити, щоб Пресвята Матінка виховувала нас – на зразок Господа Ісуса. Таким чином бачимо, наскільки зрозуміла роль Пресвятої Богородиці. Святі минулих часів: хіба ж не тому ставали святими, бо виховувала їх дбайливо Найкраща Матінка – Марія? Всі святі виховувалися на руках самої Пресвятої Матінки, оскільки всі благодаті, які отримали в житті для свого освячення, пройшли через руки Непорочної Посередниці усіляких благодатей”. (пор. св. Максиміліян Кольбе, Конференції)

Вся наша досконалість полягає в тому, щоби стати подібними до Ісуса Христа, з’єднатися з Ним і присвятити себе Йому. З усіх людей найбільш подібна до Ісуса Пречиста Діва Марія. Тому Бог Син прагне щоденно формуватися і якби втілюватись через Свою улюблену Матір. (св. Л.М. де Монтворт, Трактат про істинне вшанування Пресвятої Діви Марії) 

 

пропозиція запитань для груп ділення:                             

 

- чого “Діва Марія навчила мене”?

- як дозволяю Їй виховувати мене? за прикладом якого святого/святої?

- як послух Божого Сина допомагає мені долати спокуси відповідати неслухняністю на Божі натхнення?

- наскільки працюю над собою, щоб - “стати подібними до Ісуса Христа, з’єднатися з Ним і присвятити себе Йому”?

- до яких конкретних дій заохочують мене слова: “Бог Син прагне щоденно формуватися і якби втілюватись через Свою улюблену Матір” в моїх справах? 

 

для медитації:  Лк 2, 51н; Рим 8, 28нн; 1 Кор 15, 49; 2 Кор 3, 18; Кол 3, 9н; Євр 2, 17н

 

  

9.  ІІ. “Ось мати твоя”. Духовне материнство Марії (1)

 

Пресвята Діва, що її одвіку призначено бути Богоматір’ю при воплоченні Божого Слова, волею божественного Провидіння постала на землі як Мати-годувальниця божественного Ізбавителя, понад усіма всечесніша сподвижниця і смиренна слугиня Господня. Зачавши Христа, породивши Його, вигодувавши, привівши Отцеві до храму, страждаючи разом із Сином, що вмирав на хресті, вона особливим чином – послухом, вірою, надією та палкою любов’ю – співпрацювала зі Спасителем у його ділі відновлення надприродного життя в душах. Тому вона є нашою матір’ю у вимірі благодаті.

Це материнство Марії невпинно триває в економії благодаті – від тієї згоди, яку вона з вірою дала у Благовіщенні та якої непохитно трималася під хрестом, аж до досягнення досконалості всіх обраних у вічності. Взята на небеса, не полишила вона цього спасенного служіння, а своїм різноманітним заступництвом далі здобуває нам дари вічного спасіння. Своєю материнською любов’ю вона дбає про тих братів свого Сина, які ще паломничають на земному шляху, а надто про тих, хто перебуває в небезпеках і скруті, аж поки не приведе їх до щасливої Батьківщини. (пор. ІІ Ватиканський Собор, LG 61н)

 

У містерії Церкви, яку також справедливо називають Матір'ю та Дівою, Пресвята Богородиця йде поперед нас, як найдосконаліший та єдиний взірець - як діви, так і матері. Собор споглядає Марію як матір членів Христа, а Павло VI оголосив її Матір’ю Церкви. Біблійною основою цієї формули є навчання про Містичне Тіло, яке найбільш точно пояснює, чим є єдність Христа з Церквою. (пор. св. ЙП ІІ, Послання братам та сестрам з родин монтворянських)

 

пропозиція запитань для груп ділення:                             

 

- які дії Марії, як матері, яка піклувалася про Сина-Ісуса, особливо важливі для мене? чому?

- як розвиваю мої відносини з Церквою, як Матір’ю та з Церквою, як Дівою?

- як Діва Марія “співпрацювала зі Спасителем у Його ділі відновлення надприродного життя у моїй душі”? наскільки – з мого дозволу?

- де знаходжу своє місце у Церкві – Містичному Тілі Ісуса Христа?

 

для медитації:  1 Кор 12, 12-30

 

 

10.  ІІ. “Ось мати твоя”. Духовне материнство Марії (2)

“Ось син Твій”. Можна сказати, що в цих словах у повній мірі виявлене те, що вирішує про Маріїній вимір життя Христових учнів. Не тільки Йоана, який тоді стояв під Хрестом разом з Матір’ю свого Учителя, але і кожного Христового учня, кожного християнина. Відкупитель ввіряє свою Матір учневі, а одночасно як Матері довіряє його Її. Це материнство Марії, яке стає участю людини, є даром: найбільш особистим даром самого Христа для кожної людини. (пор. ЙП ІІ RM)

 

Тепер силою завіту з хреста Її новим покликанням є духовне материнство щодо кожного з нас. Відтоді Вона живе для нас, піклується про нас і залишається повністю до нашої диспозиції.

Вже від самого нашого зачаття Марія через наших матерів, для котрих випрошує потрібні благодаті, є при нас і нам служить. Вона знаходиться при нас набагато більше ніж наші земні матері, можливості яких обмежені.

Небесна Мати “в розпорядженні” кожної своєї дитини цілий час, якби є поряд, тільки-но покличе.

Коли почнеш дивитись на своє життя в світлі віри, побачиш, що: це Вона вставала вночі до тебе, кормила, доглядала і чувала біля тебе в кожну мить твого життя; це Вона турбувалась про тебе через лікаря, що тебе лікував і через усіх, хто зробив для тебе яке-небудь добро; це за Її посередництвом ти зустрів на своїй дорозі так багато людської доброти і щирості.

Марія, котра є постійно при тобі і піклується про твій різнобічний розвиток, особливо піклується про твій розвиток духовний. (пор. Зошит № 14)

 

пропозиція запитань для груп ділення:                             

 

- як розвиваю в собі ставлення: переживати все, як учень Ісуса?

- як реагую на слова: Діва Марія - “найбільш особистий дар самого Христа”?

- як переконувався, що Господь довірив Марії “необмежені можливості”?

- у яких буденних справах помічаю «Маріїний слід»? 

 

для медитації:  Йн 19, 25-27

 

 

11.  ІІ. “Ось мати твоя”. Духовне материнство Марії (3)

Бог, коли призначив Марії бути Матір’ю свого Сина, одночасно передбачив для неї материнську роль у наданні надприродного життя дітям Церкви. Вчинив її знаряддям Святого Духа у справі освячення. Через Марію Святий Дух розпочинає вести до сопричастя з Христом людей «Божого вподобання»”. (пор. ККЦ, 725)

 

Св. Людовик Марія де Монфорт молився так: Духу Святий, наділи мене даром глибокої побожності і великої любові до Марії, дай міцно спиратися на її материнське лоно і дай благодать безперестанного тікати до її милосердя, - щоб Ти сам через Неї сформував Ісуса в моїй нутрі. (ЙП ІІ, Послання до братів та сестер з Монтфортянських родин)

 

Слова, які Ісус скеровує на Голгофі до Матері та до улюбленого учня, ілюструють іншу рису діяння Святого Духа: Він запевняє, що жертва принесе плоди. Слова Ісуса показують «Маріїний» аспект цієї плідності: «Жінко, ось син твій». У цих словах Дух Святий не з'являється. Однак подія Хреста і все життя Христа відбувається у Святому Дусі, і саме тому в цьому Дусі Спаситель просить матір погодитися на жертву Сина, щоб стати матір'ю багатьох синів. Він запевняє, що ця найвища жертва Матері Ісуса принесе величезний плід: ним буде нове материнство, яке охоплює всіх людей.

Спаситель хотів вилити з Хреста на людство потоки живої води, тобто безмежну щедрість Святого Духа. Проте Він хотів, щоб це вилиття благодаті було пов'язане з обличчям матері, Його Матері. Марія з'являється вже як «нова Єва» - мати живих або «дочка Сіону» - мати народів. Дар «універсальної матері» міститься у місії Месії - Відкуплення людства: «По тому Ісус, знавши, що все вже довершилося» — додає Євангеліст після слів Ісуса: «Жінко, ось син твій» та «Ось матір твоя».

У цій сцені можна побачити гармонійність Божого задуму, стосовного ролі Марії у спасенному діянні Святого Духа. В таємниці Втілення її співпраця з Духом Святим відіграла головну роль; аналогічним чином, в таємниці народження та дозрівання Божих дітей, дії Святого Духа супроводжує материнська співпраця Марії.

Безсумнівно, вона була присутня під час Зішестя Святого Духа в день П'ятидесятниці. Дух, Який вже жив у Марії, здійснивши в ній чудові дії Благодаті, знов відвідав її серце, щоб наповнити його дарами та харизмами необхідними для реалізації її духовного материнства.

Марія і надалі виконує в Церкві свою материнську роль, доручену її через Христа. У цій материнській місії смиренна Господня слугиня не конкурує з роллю Святого Духа; навпаки, саме Дух просить її про материнську співпрацю з Ним. Він постійно нагадує Церкві слова Ісуса, адресовані улюбленому учню: «Ось матір твоя» і заохочує віруючих любити Марію так, як Христос її полюбив. Поглиблення відносин з Марією дозволяє Святому Духові більш плідно діяти у житті Церкви. (ЙП ІІ, Марія – Мати оживлена Святим Духом)

 

пропозиція запитань для груп ділення:                             

 

- з якою надією дивлюся на Діву Марію у третій славній таємниці Розарію – коли Святий Дух “знов відвідав її серце, щоб наповнити його дарами та харизмами необхідними для реалізації її духовного материнства”?

- як мені Святий Дух “нагадує слова Ісуса, адресовані улюбленому учню: «Ось матір твоя» і заохочує любити Марію так, як Христос її полюбив”?

- як я переконався на власному прикладі, що “поглиблення відносин з Марією дозволяє Святому Духові більш плідно діяти у житті Церкви”?

  

для медитації:  Лк 2, 14; Йн 7, 38. 19, 26-27 

 

  

12.  ІІ. “Ось мати твоя”. Духовне материнство Марії (4)

 

Христос є Вчитель у повному значенні цього слова, Він об’являє і Сам є Об’явленням. Йдеться не тільки про те, щоб навчитися того, що Він сам проповідував, а про «навчання Його Самого». Яка ж учителька була б у цьому вправніша, ніж Марія? Якщо з боку Бога Святий Дух є Внутрішнім Учителем, Який провадить нас до повноти правди про Ісуса, то серед істот сотворених ніхто краще від Неї не знає Христа, ніхто не може так, як Мати, дати нам глибокі знання про Його Містерію. (пор. ЙП ІІ, RVМ)

 

Через Марію йдемо до Ісуса і саме та дорога - найгарніша, наймиліша і найпевніша. Довіривши себе Серцю Матері, такої Матері, доходимо до Серця Сина і Марія сама Його нам приносить - у надзвичайно утішливий спосіб, такий, якого так дуже потребуємо. (пор. св. Максиміліан Кольбе, Твори)

 

Лише на Божому суді і в Небі ми дізнаємося, як ця ніжна наша Небесна Матінка від початку піклувалася про кожного з нас, як піклується про кожну душу, Її дитину, - щоб сформувати її за зразком Ісуса, Її Первородної Дитини, Прообразу святості, Бога-Людини. (пор. св. Максиміліан Кольбе, Твори)

 

Божа Мати найбільш повно відтворила в собі обличчя Того, Який "є Любов'ю". Тому процес єднання з Нею через сопричастя життя, веде до нашого перетворення та уподібнення до Христа через любов. (пор. Довіритись Марії)

Це повчання знаходить найкраще виражається у молитві: Духу Святий, наділи мене даром глибокої побожності і великої любові до Марії, дай міцно спиратися на її материнське лоно і дай благодать безперестанного тікати до її милосердя, - щоб Ти сам через Неї сформував Ісуса в моїй нутрі. (пор. ЙП ІІ, Послання до братів та сестер з Монтфортянських родин)

 

пропозиція запитань для груп ділення:                             

 

- наскільки я цілеспрямований на те, “щоб не тільки навчитися того, що Ісус проповідував, але - «навчатися Його Самого»”?

- наскільки моє християнське життя націлене на цю мету: “моє перетворення та уподібнення до Христа через любов”?

- як спілкування з Його Матінкою допомагає мені для цього?

 

для медитації:  Йн 14, 26. 15, 26. 16, 13; 1 Йн 4, 8

 

13.  ІІІ. “Узяв її до себе”. Totus tuus – весь твій (1)

Належить до суті материнства, що воно стосується до особи, Вона становить той завжди єдиний і неповторний зв'язок осіб: матері з дитиною й дитини з матір'ю. Також, коли та сама жінка є матір'ю багатьох людей, її особисті стосунки з кожним з них характеризують материнство в самій його суті. Бо кожне з дітей народжене в єдиний і неповторний спосіб, має однакову вартість, як для матері, так і для дітей. Також кожна дитина єдиним і неповторним способом огорнена тією материнською любов'ю, на якій спирається її виховання і дозрівання в людській природі.

Можна сказати, що «материнство в порядку ласки» зберігає аналогію того, що «в порядку природи» характеризує зв'язок матері з дитиною. (пор. ЙП ІІ, RM)

 

Оте материнство Пресвятої Діви Марії, що стає наслідством людини, є даром: найособистішим даром самого Христа для кожної людини. Оскільки Відкупитель довіряє Марію Йоанові, остільки водночас довіряє Йоана Марії. У підніжжі Хреста починається оте особливе довірення людини Пресвятій Богородиці, що протягом історії Церкви на різний лад багато порушуване й висловлюване. Коли той Апостол і Євангелист, після слів Ісуса, вимовлених на Хресті до Матері і до нього самого, додає: “І від тієї хвилі учень узяв Її до себе” – то оте речення, напевно, означає, що учневі була визначена роль сина та, що він перейняв опіку над Матір'ю свого улюбленого Вчителя. Якщо, однак, Пресвята Діва Марія Марія була віддана йому самому за Матір, тоді вищезгадані слова говорять – хоч би посередньо – про все те, в чому висловлюється внутрішнє ставлення сина до матері. Але все те можна вмістити в слові «довірення». Довірення є відповіддю на любов особи, а зокрема на любов матері. (пор. ЙП ІІ, RM)

Папи, чи то Пій XII, Павло VI чи Йоан Павло II, звершили великий акт присвячення Марії. Я вважаю, що він для людства, для самої Марії, був дуже важливим актом. Думаю, що зараз важливо дозволяти, щоб цей акт проникав у нас - втілювати його в наше особисте життя. У Фатімі я бачив, скільки людей насправді ввійшло в це довірення: вони довірили себе, вони сконкретизували його в собі самих і для самих себе. Саме таким чином довірення Марії стає справжньою реальністю у живій Церкві, і також таким чином Церква зростає. Довіра спільноти Церкви до Марії, факт, що ми всі дозволяємо, щоб Її присутність нас проникала і нас формувала, входження у сопричастя життя з Марією, - робить нас Церквою, спричиняє те, що разом з Марією, справді стаємо Нареченою Христа. Хотів би вас ще більше запросити, щоб ви входили в довірення вже зроблене, щоб воно ставало реальністю, яку переживаємо щодня, і, щоб таким чином, зростала справді Марійна Церква, яка є Матір'ю, Нареченою та Дочкою Ісуса. (пор. Бенедикт XVI, Інтерв’ю, Страсна П’ятниця 2011 р.)

Довірення себе Марії веде до особливих взаємин з Нею. Через смерть Христа Бог розливає над світом свою безмірну любов – любов батьківську і материнську – і хоче, щоб вона доходила до найглибших прошарків наших сердець  через Серце Марії.

Ця велика благодать вимагає відповіді. І, власне, твоє довірення себе Марії – довірення, що виражається життям цими винятковими взаєминами – є відповіддю, якої Бог очікує від тебе. (пор. Зошит № 14) 

 

пропозиція запитань для груп ділення:                            

 

- як часто захоплююся Богом присутнім і діючим у дарі людського материнства?

- наскільки моє “довірення Марії є відповіддю на любов”, якою Вона мене оточує?

- яке «офіційне» довірення Діві Марії особливо промовисте для мене? як стараюся “конкретизувати - втілювати його в моє особисте життя”?

- як на моїх очах “Церква зростає” – завдяки її Марійності?

 

для медитації:  Йн 19, 27

 

14. ІІІ. “Узяв її до себе”. Totus tuus – весь твій (2)

Марійний вимір життя Христового учня висловлюється в особливий спосіб за посередництвом власне такого синівського довірення до Богородиці, що має свій початок в завіті Відкупителя на Голгофі. Довіряючи себе по-синівському Марії, християнин – подібно як Апостол Йоан – “приймає” Матір Христа і вводить Її в усе те, що становить його власне внутрішнє життя, тобто, його людське й християнське «я»: “узяв Її до себе”. Таким чином, він намагається увійти в спасенний обсяг тієї “материнської любови“, з якою Мати Відкупителя “піклується братами Сина свого” і “причиняється до їх зродження та виховання”, згідно з тією мірою дару, яка кожному притаманна за силою Христового Духа. Так також здійснюється оте материнство з Духа, яке стало участю Марії під Хрестом і в Світлиці тайної Вечері. (пор. ЙП ІІ, RM)

    

Відтоді усі суттєві справи свого життя Йоан розв’язуватиме разом з Матір’ю Божою, дозволяючи Їй втручатись в найбільш особисті переживання і досвідчення, дозволяючи, щоб Вона провадила його так, як мати провадить свою дитину.

Розпочни й ти будувати власні внутрішні взаємини з Матір’ю – такі, які існують між малою дитиною і кохаючою мамою. Введи Її в найбільш інтимні сфери свого життя. Нехай твою поставу характеризує постава Божого дитинства.

Прагни залишатись слабким як дитина, що практично немає жодних власних можливостей.

 

Дитина, залишаючись в близькому контакті з матір’ю, спостерігає за нею і починає мимоволі дивитись на все її очима.

Мала дитина ділиться зі своєю мамою всім, що переживає, вона також розділяє її внутрішні переживання, тому дитина свідомо чи підсвідомо теж наслідує її.

Саме про це йдеться також і у випадку Божої дитини, котра довіряючи себе по-синівськи своїй духовній Матері, починає ділити з Нею усе своє життя, створюючи сопричастя осіб. І так сильно вдивляється в Неї, що, навіть не знаючи коли, починає жити Її життям і любити Її Серцем.

Починає дивитись на світ так, як дивиться Вона.

Думати так, як думає Вона.

Відчувати, як Вона і жити, як Вона.

 – А дивлячись так, як дивиться Марія і думаючи, як Вона, думаємо так, як думає Христос і дивимось на світ так, як дивиться Він.

Тоді дійсно наслідуємо Христа. (пор. Зошит № 14) 

 

пропозиція запитань для груп ділення:                            

 

- як “дозволяю Марії втручатись у мої найбільш особисті переживання”? що роблю, коли мені важко це робити?

- кого з людей знаю, що, “навіть не знаючи коли, почали жити Її життям і любити Її Серцем”?

- на які справи я особливо хотів би дивитися так, як Богородиця? що роблю заради цього?

- наскільки метою мого спілкування з Дівою Марією є – наслідувати Христа?

 

для медитації: Йн 19, 27; Гал 2, 16-20

 

 

 

 

16. ІV. “Хіба ж Я, твоя Мати, не біля тебе?” Дар духовної присутності Марії (2)

Життя у єднанні з Марією полягає в об'єднуванні думок, волі, почуттів, у єднанні в діях, в побожних вправах та у всій духовній праці.

Першим кроком до об'єднання наших думок з Марією є молитви адресовані безпосередньо їй. Крім них, тим, що значною мірою сприяє закріпленню взаємин між душею та її Небесною Матінкою, є короткі молитовні звернення вибрані чи складені відповідно до актуальних потреб, які часто повторюємо протягом дня. Краще - використовувати природні перерви в праці, ніж штучно накидати собі ці акти (напр. що годину). Думка про Марію не може бути перешкодою для нас у сумлінному та найкращому виконанні обов'язків, які Бог визначає нам на даний момент. Вартість має не кількість молитов, але їх якість та любов, з якою ці молитви промовляємо.

З числа всіх молитов, якими звертаємося до Богородиці, найкоротшою та в певному сенсі найдосконалішою є взивати ім’я Марії. Коли говоримо "Марія", це може означати: "Я люблю тебе", або "Дякую!", або "Я згрішив. Молися до Ісуса, щоб мене пробачив!" Коли дитина в момент радості, смутку, а особливо в небезпеці кличе «Мама!», вона вкладає у це звернення всю свою душу, і майже також все тіло: всім, чим вона є - звертається до мами. Ми також, коли не можемо молитися, у час темряви, сухості, горя, завжди можемо волати: "Маріє, моя Мати!" Подібно, під час поглинальної праці, коли складно сформулювати навіть короткий молитовний акт, - що ж заважає нам вигукувати у нашому розумі: "Ісусе, Маріє!"

Мета цих практик одна: встановити безпосередній, довірливий контакт з Богом у любові. (пор. о. Нойберт)

пропозиція запитань для груп ділення:                            

 

- як спілкування з Богом допомагає мені у “сумлінному та найкращому виконанні обов'язків, які Він визначає нам на даний момент”?

- про які мої молитовні звернення можу сказати, що “вкладаю у них всю свою душу і все тіло: всім, чим я є”? як часто ними користуюсь? як я їх для себе знайшов?

для медитації: Мт 7, 21; Лк 32, 42; Рим 10, 13

 

 

17.  ІV. “Хіба ж Я, твоя Мати, не біля тебе?” Дар духовної присутності Марії  (3)

 

Те, що Марія “носить тебе на руках”, є чимось об’єктивним, незалежним від твоєї віри. Адже слова Христа: “Ось син Твій”, означають об’єктивну правду про материнство Матері Божої над усіма людьми, без огляду на те, чи хтось визнає цю правду, чи ні. Таким чином незалежно, чи віриш в те, чи ні, чи пам’ятаєш про те, чи ні, ти – “на руках Марії”.

Може часто важко тобі буде в це повірити, оскільки не відчуватимеш Її присутності. Але Бог може допускати такий брак відчуттів і темряву віри – щоб зростала твоя віра.

Марія, часто не буде давати тобі відчути Її присутність, бо ж Її дії є діями самого Бога, а Її долоні символізують милосердні руки Отця, в яких перебуваємо як Його діти і які підтримують наше існування.

Коли несеш хрест, Вона “несе тебе на своїх руках” разом з твоїм хрестом, незалежно від того чи відчуваєш це, чи ні.

Бог, щоб уможливити тобі зростання в вірі, не буде відкривати до кінця усього, також того, що Марія “несе тебе на руках”, в чому проявляється Його незбагненна любов до тебе.

Тому не дивуйся, що Божа Мати “носить тебе на руках” так делікатно, що не дає тобі відчути свою присутність навіть тоді, коли, здається, це послаблює тебе в твоїй боротьбі з невірністю і гріхом. (пор. Зошит № 14) 

пропозиція запитань для груп ділення:                            

 

- що “дозволяє мені перебувати в присутності Бога з непохитною вірою в Його любов”? наскільки – поглиблювання спілкування з Дівою Марією?

- як брак емоційних переживань у духовному житті - стимулює зростання моєї віри?

- коли переконувався, що “дії Марії є діями самого Бога”?

- що роблю тоді, коли відсутність “відчування Божої присутності послаблює мене в моїй боротьбі з невірністю і гріхом”?

для медитації: Йн 19, 25нн; Рим 8, 31-39

 

 

 

    

19. VІ. “Зглянувся на покору слугині своєї”

Зробити в собі місце для діяння Святого Духа - через Марію (1)

Процес формування нашого ставлення дитини Божої до Марії нелегкий, оскільки духовна «стара людина», яка вживе в нас, хоче сама вирішувати свою долю.

Може й ти часто не довіряєш Їй, оскільки постійно довіряєш собі. Може бунтуєш і не хочеш прийняти дарів, які Бог дає тобі через Її руки.

А проте лише тоді, коли будеш малим, безпорадним і безмежно довірятимеш Богу, будеш наділений справжньою силою.

Безпорадна Божа дитина розпоряджається силою самого Творця.

Для того, хто перебуває перед Богом в поставі дитинства, немає речей неможливих.

Розвиток єднання життя з Матір’ю Божою буде твоєю дорогою до освячення.

Це твій надзвичайний шанс.

Звісно, якщо не хочеш, можеш сам взятись за несіння хреста і наслідування Христа. – Можна й так. Проте, якщо тобі дана благодать зрозуміти, ким для тебе є Марія, скористайся з цього дару. (пор. Зошит № 14)

 

Виконувати свої справи через Марію означає в усьому і в усіх обставинах життя бути слухняним Пресвятій Діві та дозволити в усьому керуватися Її духом, який є Духом Святим. Я сказав, що дух Марії є Духом Божим, тому що Марія не керувалася власним духом, а тільки Духом Божим, який так Нею заволодів, що став Її власним. Тому св. Амвросій говорить: «Нехай душа Марії буде в кожному з нас, щоб любити Господа; дух Марії нехай буде в кожному з нас, щоб радіти в Богові». Щоб душею керував дух Марії, вона повинна, перш ніж прийняти якесь рішення, зректися свого власного духа, власного світла, власної волі… Адже вбогість наших думок та зіпсутість нашої волі та вчинків, якщо ми ними керуватимемось, становили б перешкоду духові Марії, навіть якщо ми їх вважатимемо добрими. (пор. св.Людовік Марія Гріньйон де Монтфорт, Трактат про істинне вшанування Пресвятої Діви Марії)

 

пропозиція запитань для груп ділення:                            

 

- чи дійсно мої відносини з Богородицею - це “ставлення дитини Божої до Марії”?

- які прояви діяння “духовної «старої людини», яка вживе в мені”, заважають мені відкриватися на цей дар Доброго Бога?

- як “розвиток єднання життя з Матір’ю Божою стає моєю дорогою до освячення”?

- до чого заохочують мене слова: “Марія не керувалася власним духом, а тільки Духом Божим, який так Нею заволодів, що став Її власним”?

для медитації: Рим 7, 6; 1 Кор 5, 6н; Кол 3, 10н