вірити варто...  (23-26 жовтня 2011)

     

1. Щастя навіть трошки,
Прагне кожний з нас
І чогось шукає щоб нарешті жить
Мріє собі скритно: сірі дні пройдуть
Зникне темний смуток буде сонця блиск
І скажеш:
Пр.: Шукати варто, вірити варто,
Кохати варто, надію мати.
2. Як будеш шукати де є ціль життя
Тобі ти зрозуєш, що все в Богу є
Знайдеш в собі радість спокій на душі 
Тільки шукай Бога і повір Йому. 
 
 
медитація І:
Суботнього ж дня вийшли поза браму над річку, де звичайно відбувалася молитва, та й посідавши, розмовляли з жінками, що там були зійшлися.
А слухала нас одна жінка, на ім'я Лідія, купчиха кармазином з міста Тіятир, що почитала Бога. Господь відкрив їй серце так, що вона вважала на слова Павлові.
Коли ж охристилася вона і її дім, запросила нас, кажучи: «Як ви мене визнали за вірну Господові, ввійдіть і перебувайте у моїм домі.»  (Ді 16, 13нн)
 
-     які місця у світі пов’язані з моїм наверненням? де моя віра розпочалася та розвинулась? можливо, повертаюся до них, щоб духовно оживитись?
-     що допомагає мені відкривати серце для Господа?
-     хто піклується про розвиток моєї віри? як ставлюся до тих людей?
 
 
медитація ІІ:
Після цього глянув я, і от - натовп численний, перелічити який ніхто не міг, - від усякого народу і племен, і людностей, і язиків, стояли перед престолом і перед Агнцем, одягнені в одежі білі, і пальмові віті в руках їхніх;
Один із старших промовив до мене: «Ці, одягнені в одежі білі, хто вони і звідки прийшли?» Я ж мовив до нього: «Владико мій, ти знаєш.» А він оповів мені: «Це ті, що прийшли від горя великого, і обмили одежі свої, і вибілили їх у крові Агнця.
Поклоняться йому всі, що мешкають на землі, чиї не записано імена в книзі життя в Агнця заколеного, від заснування світу. (Од 7, 9.13н; 13, 8)
 
● як часто згадую, що моє життя продовжиться у Вічності?
● чий приклад допомагає мені витривало й мужньо іти до Неба – через/попри земні справи?
● як стараюся вберегти «білу одежу» отриману на Хрещенні?
● як веду себе з уваги на те, що моє «ім’я записано в книзі життя»?
 
 
 
медитація ІІІ:
Близько тебе слово: в твоїх устах і в твоїм серці, тобто, слово віри, що його проповідуємо.
Бо коли ти твоїми устами визнаватимеш Господа Ісуса і віруватимеш у твоїм серці, що Бог воскресив його з мертвих, то спасешся, бо серцем вірується на оправдання, а устами визнається на спасіння.
Письмо бо каже: «Кожний, хто вірує в Нього, не осоромиться.» (пор. Рим 10, 8-11)
 
● наскільки плекаю в собі прагнення, щоб інші люди спаслися? як я це розумію? про чиє спасіння особливо переживаю?
● як дбаю про те, щоб віра була у в моєму серці?
● з якою вірою промовляю мої молитви, читаю Боже Слово (напр. читання під час Божої Слубжи)?
● в яких ситуаціях я мав нагоду визнавати мою віру? як я це переживав?
● як я переконався про правдивість слів: «Кожний, хто вірує в Нього, не осоромиться.»? 
 

 

  проскануй свою віру: тест - у нижче-вміщеному файлі...

 

до кого йти нам Господи...        


♦    Хто не зміг приїхати до Риму на беатифікацію Йоана Павла ІІ, переживав цей благодатний час у Томашполі на молодіжних реколекціях. Опишу один день з Реколекцій. 
Спочатку конференція, групи ділення. Потім, для кращого спілкування з Богом на природі, ми поїхали у Стіну - справжні маленькі Карпати. Наскільки прекрасний Бог, якщо Він створює таку красу: зелені пагорби, на них загадкова сон-трава, конвалії, пахне яблуневий цвіт... А ми ідем та милуємося цим всім. По дорозі кожна група вчить біографію Папи. І тут звідки не візьмись, пішов з неба на нас благодатний дощ! Всі змокли, але щасливі - відразу пригадалася всім пісня "Твоя милість як теплий дощ..." Приїхали назад - Служба Божа і вечірнє вогнище, де ми проводили змагання по групах, хто краще знає подробиці життя блаженного Йоана Павла ІІ. Тепер нам немає рівних: про Кароля Войтилу молодь тепер знає все!=) А як же інакше, адже Він - Великий друг молоді! Він наш друг! 
Після цих реколекцій особливим чином хочеться наслідувати Йоана Павла ІІ і казати Марії: "Totus Тuus - Увесь Твій"… (Оксана)
 

♦    Хочу поділитися переживаннями молодіжних реколекцій у Томашполі, на передодні беатифікації Йоана Павла ІІ. За цей час ми змогли дізнатися про життя Великого Друга молоді. О. Станіслав запропонував нам, молодим людям, наслідувати життя успішної людини перед Богом і перед людьми, який своїм прикладом показав, що достойний наслідування. Конференція (субота) була на основі проповіді Йоана Павла ІІ, проголошеної у Львові у 2001 році, у якій Святіший Отець наголосив на тому, щоб ми йшли "проти течії" цього світу і не боялись жити як Ісус. Підсумком наших розважань була пісня "До кого йти нам Господи". Саме це запитання стоїть перед молоддю. Підтвердженням присутності майбутнього святого з нами - був дощ, який пролився на нас у Русаві, так само як 10 років тому у Львові.

Під час реколекцій нас об’єднували не лише спільна молитва, але й спільний стіл, за який єдиною темою для розмов Було життя Кароля Войтили.

Дякуємо Блаженному Йоану Павлу ІІ за його життя та молитву та о. Станіславу за те, що зібрав нас у такі важливі для цілого християнського світу дні. (Аня)
 
 
♦    На цих реколекціях, я дізналась з якою повагою Йоан Павло II відносився до людей. Кароль Войтила цікавий, як особистість! Яка різноманітна його автобіографія! Мені сподобалось те, що він дуже добре спілкувався з молоддю, що він розумів її. А також скільки всього доброго зробив він для всього людства. З нього можна брати приклад, для мене він є авторитетом! Від нього можна вчитись такої щирої любові до людей, милосердя. Хоча я його навіть не знаю, але він для мене, як близька людина.
 
А також, на цих реколекціях я пригадала, що в мене є ще одна мама та найближча подруга - Марія. Я вперше дізналась про акт віддання себе Божій Матері. (Аліна)
 

 

Причіплений файлРозмір
_свою_ВІРУ.doc82 КБ
article_audio: 
Ваш голос: Немає Оцінено (645 оцінювань)