(до недільних читань 20.05)
 
 «Ім'ям Моїм будуть говорити мовами новими»
 
тема: про вивчення іноземних мов 
 
 
активізуючий засіб:
 
проведіть сценку:
до вашого костелу приходить іноземний турист і запитує вас про ваш храм; як наслідок вашого чемного та фахового сприйняття – він хоче залишити чималу пожертву…
 
духовний коментар:
 
Дистанція стосовно оточуючого світу дозволить тобі зберегти необхідну відстань стосовно всіх його справ. Вбереже тебе від надмірного входження в певні відносини, які завжди будуть короткочасні.
Будеш брати в них участь настільки, наскільки це буде Божою волею. Коли поглиблюєш якусь сферу знання чи вивчаєш іноземні мови, може тобі здаватись, що здобуваєш щось тривке, щось, чим пізніше зможеш постійно користуватись. Але ж і стосовно таких цінностей ти повинен мати певну необхідну дистанцію, бо не знаєш, як Бог бачить твоє майбутнє. Коли б в Божих планах щодо тебе була б “ліквідація” твоєї пам’яті за життя, то вистачило б якогось дрібного пошкодження мозку і твоя пам’ять в одну мить могла б бути знищена наче стрічка магнітофону. Могло б тоді бути тобі важко користуватись навіть рідною мовою, не кажучи вже про ті інші, котрих набував з великим зусиллям. (пор. Зошит № 10)
У кінцевому результаті, не будуть важливі твою професійні чи наукові успіхи. Не буде суттєво, скільки іноземних мов вивчив і які здобув знання, якщо усе це не наближало тебе до Бога і не витворювало краси твоєї душі. Бажай виконувати свою працю як найкраще, але для того, щоб через слухняність Божій волі виявляти Богові свою любов. Тоді праця стане для тебе дорогою до освячення.
Якщо будеш успішно виконувати свої обов’язки – добре, але якщо внаслідок досвідчень, котрі допустить Бог, пов’язаних з очищеннями, зазнаєш поразки – щоб упокоритись, це теж добре. Важливо є, щоб душа піддавалась переміні, щоб завдяки праці і досвідченням, котрі переживаєш, народжувалась в тобі нова людина. (пор. Зошит № 5)
 
 
пропозиції запитань для бесіди (для молодшої молоді):
                                                                  
- як і кому проявляєте вдячність за рідну мову?
- як можете нею краще користуватись – заради свого духовного розвитку?
- чому вивчаєте іноземні мови?
- коли, у процесі їх вивчання, помічаєте потребу в Господеві?
- як вивчені іноземні мови допомогли вам пізнавати Бога?
- які помічаєте труднощі та небезпеки пов’язані з пізнаванням своєї та іноземних мов,?  
- як у вас “збільшувалася краса душі” - завдяки вивчанні іноземної мови?
- які помічаєте перспективи – для використання пізнаних іноземних мов з уваги на ваше християнське покликання?
 
пропозиції запитань для ділення (для старшої молоді):
 
- які твої здобутки Господь «ліквідував»? чому? як бачиш це тепер?
- як, використовуючи знання іноземних мов, твоя душа стає кращою? 
(до недільних читань 13.05)
 
«В любові Моїй пребуватимете, коли заповіді Мої будете зберігати. Я казав вам так для того, щоб була у вас Моя радість і щоб ваша радість була повна»
 
тема: радість від дотримання Божих Заповідей 
 
 
активізуючий засіб:
 
зробіть рейтинг тих Божих Заповідей, дотримання яких, дає вам найбільше внутрішньої свободи; поясніть – чому?
 
 
духовний коментар:
 
Христос нагадав юнакові про Заповіді. Коли ж почув, що Його співрозмовник уже те дотримував змалку, то нічого на те не зауважив, а лише, поглянувши на нього, вподобав його… Напевно, багатий юнак справді суворо дотримувався Закону.
“Одного тобі бракує: піди, продай, що маєш, дай бідним, то й будеш мати скарб на небі. Тоді прийди і, взявши хрест, іди за мною” (Мр 10, 21), – сказав йому Ісус. Люблячий поглядІсуса та Його заклик – то запрошення до особливого єднання з Богом, повів Святого Духа, який прагне скерувати життя людини в зовсім іншому напрямку.
Але як відповів на пропозицію Христа цей досконалий юнак? Євангеліст Марко записав: “Той же, зажурений тим словом, відійшов геть засмучений, – мав бо великі багатства” (Мр 10, 22).
Хіба це не дивно – зажуритися сповненим любовипоглядом самого Бога? Та ще й будучи досконалим, як старанно відшліфована мармурова плита – плита побіленого гробу.
А може, той юнак розбагатів не тільки в матеріальному, а й у духовному сенсі? Може, він почувався господарем і власником не тільки великих земних багатств,але й духовних, які сповнили його відчуттям власної величі? Багатий юнак, зрозумівши, що він не здатен відгукнутися на заклик Володаря всіх благ, відійшов геть засмучений.
Обтяжений зовнішніми й внутрішніми багатствами, юнак радше нагадував цеглину, аніж надувну кульку, яку легко несе вітер Святого Духа.
Ось так духовне багатство спричиняється до закритості людини для Божих закликів.
У цьому юнакові не було постави Богородиці, яка дала найповнішу відповідь на люблячий поглядБога: вона стала вбогою духом слугинею Господньою, не привласнюючи собі нічого, погоджуючись із тим, що їй не належить нічого.
Лише вбогий духом повністю усвідомлює, що він нічим не володіє і все має лише з милості Божої. Навіть якщо він розпоряджається великими багатствами, то все одно не почувається їх володарем. Він знає, що це не його багатства й що в будь-яку хвилину він може їх позбутися. Тому вони не перетворюються на духовне багатство – тягар, який тягне нас до землі, не дозволяючи піддатися подувам Божої волі. (пор. ВдХ)
 
 
пропозиції запитань для бесіди (для молодшої молоді):
                                                                  
- як часто/за яких обставин згадуєте Десять Божих Заповідей?
- коли згадування їх – спричиняє у вас радість?
- наскільки звіряєте з ними ваші плани: як провести вечір, кого відвідати, з ким дружити?
- як реагуєте, коли виявляється, що дотрималися якоїсь Заповіді?
⇒      варто дякувати смиренно, напр.: “Господи, будь мені милостивий – бо я дотримався Твоєї Заповіді!”
- коли і ви можете стати, наче “старанно відшліфована мармурова плита”?
- як можна уберегти себе від такої спокуси?
- як, на вашу думку, робила це Діва Марія?
- чим Вона може вам допомогти – щоб ви, дотримуючись Божих Заповідей, не стали сумними та закам’янілими у досконалості?
 
пропозиції запитань для ділення (для старшої молоді):
 
- які небезпеки не дозволяють мені мату відраду від вірності Божим Заповідям?
- як моє довірення Діві Марії допомагає мені йти дорогою Декалогу? 
(до недільних читань 6.05)
 
«ви чисті - словом, яким промовляв Я до вас»
 
тема: профілактика, яка допомагає жити в чистоті  
 
активізуючий засіб:
 
розділіться хлопці - дівчата; напишіть поради (окремо - духовні, окремо - технічні) – про що слід старатися, щоб молодою особою не оволоділи нечисті спокуси та гріхи
 
духовний коментар:
 
Чистота серця означає чистоту намірів, надприродне ставлення до світу, Божий погляд на все, що нас оточує. Чисте серце, сповнене Богом, піддається Його діянню, співпрацює з благодаттю.
Нечистість з’являється в нашому серці, коли ми живемо так, наче Бога немає, а наша воля розбігається з волею Господа. У цьому випадку наше ставлення до оточуючого світу, до людей і справ, з якими стикаємось, стає нечистим, бо ми не зважаємо на Бога й беремо під сумнів Його необмежене панування.
Якби ми дивилися чистим поглядом на квіти, то бачили б у них самого Бога-Творця. Споглядаючи красу квітки, ми адорували б Боже творіння й самого Господа.
Загалом, одначе, ми зовсім інакше дивимося на красу природи. У нашому погляді завжди є пожадливість. Ми прагнемо насититись запахом квітів, ніби поглинути їхню красу. Хочемо впитися красою, як вином, одурманити себе, як наркотиком, – мати, володіти.
Незалежно від того, чи ми дивимось на рослини, краєвиди або витвори мистецтва, такий погляд є нечистим. Нечистість завжди з’являється тоді, коли ми хочемо чимось заволодіти, якимось чином щось привласнити – хоч поглядом.
Нечистість – це таке бачення особи чи речі, ніби вони ніяк не пов’язані з Творцем і Його задумом.
Нечистим може стати навіть наше ставлення до праці чи навчання, якщо ми відокремлюватимемо її від Бога, прихованого в кожному завданні, що є перед нами, у кожній трудності, яку маємо подолати, в успіхах і невдачах. Повністю віддаючись праці, як улюбленій особі, ми не залишаємо в ній місця для Бога та Його задуму. І тоді праця нас поневолює.
Святі зовсім інакше ставляться до завдань, які постають перед ними, а також до людей і речей, що їх оточують. На відміну від нас, св. Франциск Асизький, наприклад, зовсім інакше дивився не тільки на людей, а й на рослини й тварини, на сонце, дощ і вогонь. Його погляд на все був Божим поглядом.
Чистота серця – це таке ставлення до світу, згідно з яким ми визнаємо, що Творець і Господь усього сущого має займати у світі місце, яке Йому справді належить. У нашому ставленні до кожного Божого творіння чистота серця виявляється в повазі до Божого задуму стосовно цього творіння на певну хвилину. У ставленні до інших чистота серця виявляється в повазі до Бога, прихованого в певній особі, та Його святого плану щодо неї.
Прагнення до чистоти серця потребує повсякчасної праці над собою й дієвої жертовності. Це намагання постійно вдосконалюватись, аби все чинити з добрими намірами. (пор. ВдХ)
 
 
пропозиції запитань для бесіди (для молодшої молоді):
                                                                  
- коли вам неважко пам’ятати про Божу присутність?
- за яких обставин забуваєте, що Всемогутній Бог є поряд? чому так?
- в яких сферах діяльності проявляється ваше бажання необмежено панувати – попри голос сумління та Божі заповіді? (не забудьте про інтернет…)
- як захоплення чимось/кимось гарним – перероджується у пожадливе бажання заволодіти – незважаючи на Бога? які конкретні засоби чи заходи допомагають вам вириватися з такої небезпеки?
⇒      напр.:
СВОЄЧАСНО віддавати Богові належну честь (систематична молитва)
Бути чутливим до натхнень Святого Духа
молитися Святим Письмом
єднати Сповідь з духовним проводом
радіючи красі Божих творінь - старатися про смиренну вдячність
 
пропозиції запитань для ділення (для старшої молоді):
 
- які різновиди “повсякчасної праці над собою” дають найкращі результати у моєму житті?
- що допомагає мені розпізнавати “Божий задум стосовно Його творінь”?
(до недільних читань 29.04)
 
«Наймит, що не є пастир, якому вівці не належать, - бачить вовка, що надходить, та й полишає вівці і біжить геть»
 
тема: перемінюємося силою Бога присутнього в Його Словах
 
активізуючий засіб:
 
розділіться по парах; кожна пара виконує таку саму дію (доглядає за дитиною, миє вікно, ловить мухи, шарує город…), одначе одна особа виконує її з любов’ю, самовіддано (як, напр. мама для дитини) а друга – як найманий працівник
 
духовний коментар:
 
Притча про блудного сина виглядає незакінченою. В ній – подальша драма блудного сина – драма, яка виникає з того, що постава наймита переважає в ньому над поставою дитини. Він хоче бути в стосунку до батька кимось, з ким можна умовитись, так, як умовились з господарем робітники, найняті за динарія (Мт 20, 1-26). А якщо блудний син не вертається як дитина, але як наймит, муситиме знову піти – вдруге, втретє… невідомо скільки ще разів.
Син з духом наймита нездатний дивуватись любові. Блудний син не відкрив зранення батька, не бачив його болю, бачив лише своє нещастя і шукав виходу з нього.
Людина стає християнином, коли стає дитиною, коли її починає дивувати божевілля любові Бога Отця. Знаходимо тут новий аспект євангельського дитинства – певну тотожність між дитиною і розкаяним грішником. У чому полягає каяття? Каяття це жаль, але жаль перед хрестом, коли свідомий своєї марності і грішності ти дивишся на хрест і на рани Ісуса, коли пробуєш духовно цілувати ті рани, які сам завдав Ісусу – це є каяття. У блудного сина такого каяття не було. Лише тоді, коли ти, розкаяний, цілуєш рани Ісуса і віриш в Його любов, ти вертаєшся до Бога в поставі дитини, і тільки таке повернення має сенс. Ніколи не вертайся до Бога, як наймит, бо знову зрадиш Його.
В дійсності, Бога люблять розкаяні грішники, яким багато прощається, і святі, бо і ті, і ті мають натуру дитини – можуть дивуватись любові Бога, шаленству Його любові до них. Це не наймити, а діти, не ті, які збирають заслуги і силкуються заключати з Богом контракти, але ті, які вірять в Його милосердя. Бо, так насправді, вірить лише дитина. (пор. РпВ)
 
 
пропозиції запитань для бесіди (для молодшої молоді):
                                                                  
- що вас спонукало/спонукає збирати заслуги перед Богом?
- які контракти ви намагалися заключити з Богом? які були наслідки тих спроб?
- з якою систематичністю (через який час), приходиться вам, як блудному синові, повертатися?
- яким є ваше каяття? що потрібно в ньому виправити?
- яке значення для вас має адорація ран Ісуса та Його хреста? як часто молитеся таким чином?
- чому потрібно долати в собі ставлення духовного наймита?
 
 
пропозиції запитань для ділення (для старшої молоді):
 
- в яких ситуаціях виходить з мене «духовний маймит»? наскільки я свідомий, що він – дуже небезпечний для мого повноцінного християнського життя?
- що допомагає мені навертатися до ставлення Божої дитини?
(до недільних читань 22.04)
 
«Треба, щоб сповнилось усе написане про Мене в законі Мойсея, в пророків та у псалмах.»
 
тема: перемінюємося силою Бога присутнього в Його Словах
 
активізуючий засіб:
 
нехай кожен розповість ці слова Біблії, якими Бог найбільш вплинув на його життя
 
духовний коментар:
 
В Святому Письмі ти знаходиш свого Господа, тому твій контакт з об’явленим текстом має особливе значення – є контактом з Богом, який тебе кохає і який прагне впливати на тебе своєю благодаттю. Це контакт, який веде тебе до внутрішнього навернення – і це його найголовніша мета. Тому ти повинен читати святе Письмо не заради того, щоб задовольнити цікавість, здобути знання чи щоб вирішити якусь нав’язливу проблему – хоча іноді і це буде потрібно. Цією формою контакту з Господом ти повинен користуватись з надією, що Він обдарує тебе благодаттю навернення. Якщо ти увійдеш в особові взаємини з Христом, присутнім в натхненному тексті, цей текст проникатиме тебе, а ти почнеш вслуховуватись в Боже Слово, заглиблюватись в думки і прагнення Ісуса, почнеш Його чимраз краще пізнавати. “Незнання святого Письма є незнанням Христа”, – застерігає св. Ієронім. Вслуховування в Боже Слово буде мати вплив на твої вибори і рішення. Ти захочеш, щоб вони відповідали Його вченню і Його прагненням. Читання святого Письма – це підставовий фактор твого зростання в вірі, і таким чином, твоєї участі в житті Бога, погляд на себе і навколишню реальність ніби очима Бога. Бог відкриває нам себе за посередництвом Слова, ведучи нас через пізнання до любові. Відкриває себе ради того, щоб ми, вірячи Його Слову, могли притулитись до Нього і Йому довіритись. Якщо ти з вірою будеш заглиблюватись в думки і прагнення Ісуса, вони згодом стануть твоїми думками і твоїми прагненнями. Коли будеш часто знаходитись в сфері Його присутності, тієї Присутності з великої літери “П”, ставатимеш подібним до Нього, згідно з прислів’ям: “З ким поведешся, від того й наберешся”. Вслуховуючись в Божі слова і вбираючи їх зміст, ти почнеш вслуховуватись в те, чим жив і чим нині живе Христос. Твій живий контакт з присутнім в Божому Слові Христом спричинить, що ти все більше будеш становити одне з Ним. (пор. РпВ)
 
 
пропозиції запитань для бесіди (для молодшої молоді):
                                                                  
- як часто берете в руки Святе Письмо? що вас спонукає це робити?
- з якою зацікавленістю та увагою слухаєте Боже Слово? що вам допомагає відкриватись тоді на Бога?
- як вам краще зустрічати Бога в Його Словах: коли їх читаєте, чи коли їх вам читають та пояснюють?
- що означає: «молитися Святим Письмом»?
⇒      напр.:
коли читаєш Біблійний текст і, на основі цих слів, спонтанно дякуєш, перепрошуєш, прославляєш, просиш…
читаєш/співаєш Псалми
також Розарій є Біблійною молитвою – коли у його таємницях переживаєш події описані в Святому Письмі…
 
- як часто молитеся Божим Словом? чому?
- який ваш досвід молитви медитації Божого Слова?
- як ви у Біблії шукали Божої волі для себе?
⇒     у таких пошуках Бог завжди “веде нас через пізнання до любові, щоб ми, вірячи Його Слову, могли притулитись до Нього і Йому довіритись”
 
- якими ви були б – без зустрічі з Господом у Його словах?
- що потрібно для того, щоб ви краще використовували перемінюючи силу Бога присутнього в Його Словах?
 
 
пропозиції запитань для ділення (для старшої молоді):
 
- як Бог “веде мене через пізнання до любові”? яка в цьому роль Святого Письма?
- наскільки бажання пізнавати “чим нині живе Христос” є для мене життєвим орієнтиром?
(до недільних читань 15.04)
 
«Якщо не побачу на Його руках знаків від цвяхів і не вкладу свого пальця у місце, де були цвяхи, а й руки моєї не вкладу в бік Його, - не повірю!»
 
тема: як переносити кризу віри…
 
активізуючий засіб:
 
 
розділіться на дві групи; нехай кожна покаже короткою сценкою проблему з вірою (як у Томи Апостола) – у молодої людини ХХІ століття
 
духовний коментар:
 
Такі моменти, коли з’являються труднощі будь-якого характеру, – це ситуації випробування віри. Можу відчувати себе самотнім, безпорадним перед тією трудністю, яка мене переростає, але правда є іншою. Парадоксально іншою. Власне в цих найважчих моментах Бог знаходиться найближче до мене. У хвилини найбільших тілесних спокус Христос говорить до св. Катерини Сієнської: «Ніколи я не знаходився так близько від тебе, як власне у цей момент». Просто в такі хвилини Бог тільки чекає на мене. Чекаю, щоби я відкрив цінність, відкрив скарб, яким є для мене Євхаристія. Бо це таїнство Відкуплення, і Він хоче, щоби Його відкуплююча благодать, огортаючи мене, перемінювала мої спокуси, кризи, страхи чи хвилини розпачу.
Кризи можуть торкатися мене, але також інших осіб чи цілого суспільства.
Коли бачу, що все навколо валиться, що зло перемагає, що мене може огорнути темрява, я мушу пам’ятати слова св. Павла: «Де збільшився гріх, там перевершила ласка» (Рим 5, 20). Якщо я бачу зло в собі чи навколо себе, можу це відчитати як заклик, щоби шукати порятунку там, де зможу його знайти. Саме у Того, котрий мене полюбив і котрий щоденно творить на вівтарі свою справу Відкуплення. Він ніколи не був так близько мене, як власне зараз, у ці важкі для мене хвилини.
Всю свою надію маю покладати на Христа. На того Христа, який на вівтарі міццю Святого Духа робить реальною свою смерть на Хресті, для того, щоби я всю свою надію покладав тільки на Нього. (пор. ТВ)
 
 
пропозиції запитань для бесіди (для молодшої молоді):
                                                                  
- як часто переживаєте кризи віри?
- як довго вони тривають?
- з чого виникають?
- як ви переконалися до істини, яку впізнала св. Катерина?
- як, у такий кризовий час, виглядає переживання вами Євхаристії?
- як можна її переживати – щоб долати кризу віри?
 
⇒      можна, як духовну жертву, приносити на Божу Службу свої сумніви; можна в тихій Адорації Пресвятих Дарів розповідати про свої хитання у вірі та просити про дар віри живої… Головне – попри всі сумніви та вагання – ПРИХОДИТИ до Ісуса, Який живе в Таїнстві Євхаристії
 
- що потрібно для того, щоб ви могли переживати Євхаристію настільки глибоко, щоб належно користуватися її плодами?
 
 
пропозиції запитань для ділення (для старшої молоді):
 
- в яких моментах мого життя я найбільш переконувався про близькість Бога до мене?
- наскільки переживання Євхаристії є для мене порятунком у час кризи віри?
(до недільних читань 1.04)
 
«Господь його потребує»
 
тема: про смуток - коли Бог щось в нас забирає…
 
активізуючий засіб:
 
 
покажіть пантомімою поведінку людини, яка ревно молилася про
хорошу оцінку – а отримала погану
сонячну погоду – а пішов дощ
або:
порозмовляйте вільно на тему:
як реагують люди, коли довіряють Богові - і щось важливе втрачають
 
духовний коментар:
 
Розп’ятий Христос закликає тебе, щоб ти наслідував Його, щоб в Його поставі цілковитого послуху Отцю віднаходив для себе взірець життя. Переживання, випробування віри, чи турботи щоденності завжди будуть чимось важким. Твоїм хрестом можуть бути весь час нові засмучення, відсутність сил, нестача відпочинку, нові обов’язки, які помножуються, відповідальність, яка тебе пригнічує.
Все це може бути дуже важким випробуванням, але в світлі віри ярмо Христа любе, а Його тягар легкий. Твій хрест уможливлює тобі єднання з Розп’ятим. Тому намагайся дивитись на всі твої труднощі і випробування спокійно і з довірою.
На дорозі хреста ти не сам. Цією дорогою також йшла Марія. Вона духовно розділяла з Ісусом те, що Він переживав – від Гетсиманії аж до хреста. Та, котра найвірніше йшла за своїм Сином дорогою страждання, зараз є біля тебе. Безсумнівно, хотіла б тобі сказати: Відваги! Не бійся. Дорога, якою ти йдеш, провадить тебе до спасіння і до святості. (пор. ДЛ)
 
 
пропозиції запитань для бесіди (для молодшої молоді):
                                                                  
- в яких важливих Бог справах вас не вислухав?
- якими емоціями ви тоді реагували? якою поведінкою?
- після якого періоду часу ви тоді нагадали собі слова: “нехай буде воля Божа”? що помогло вам їх згадати?
- коли і чому вшановуєте хрест?
- що допомагає вам з повагою ставитися до хреста Ісуса Христа?
 
⇒      можна використати пісню: 018. Hrest svjatyj.mp3
 
Хрест Святий, Ти світ огортаєш,
Який роздерту землю раменами двома,
Як дитину мати в тьмі оберігає,
Змилуйся над нами.
Хрест святий, в Тобі міць примирення
І Сходу з Заходом, і Півночі з Полуднем,
Який ненависть гасиш і неволю ломиш,
Змилуйся над нами.
 
Пр.: Мури з Тобою валити - захиститись Тобою
Тебе довірним серцем - з любов’ю вшанувати
 
2. Хрест святий, Ти скріплюєш землю,
Так, як хтось скобою дім свій зберігає,
Щоб не зруйнувався на землі спаленній,
Змилуйся над нами.
Хрест святий, піднятий над нами,
Ти, як бинт, стягаєш ніжно краї рани,
Щоб нове розпочалось у серці зціленім,
Змилуйся над нами.  Пр.
 
- як допомагала вам у скрутну хвилину Скорботна Мати Ісуса?
- що можете робити для того, щоб в час випробувань з боку Бога - краще використовувати допомогу Марії?
 
пропозиції запитань для ділення (для старшої молоді):
 
- в яких ситуаціях розчарувався в Богові?
- наскільки хочу йти з Марією дорогою її Сина до спасіння і святості? як підтверджую цей напрямок?
(до недільних читань 25.03)
 
«Тепер стривожилась душа Моя, - і що Мені  казати? Спаси Мене, Отче, від години цієї? Але на те ж Я і прийшов - на цю годину! Отче, пpослав своє Ім’я»
 
тема: коли тривожить самотність…
 
активізуючий засіб:
 
нехай кожен на пару хвилин знайде собі спокійне місце й нагадає про хвилини самотності, які останнім часом переживав…
тоді – нехай кожен напише коротке sms-повідомлення, які хотів би у той час від когось отримати
поділіться повідомленнями, а найцікавіші – перешліть: stom@ukrpost.ua
 
духовний коментар:
 
Ось як кардинал Ратцінґер пише про самотність, яку переживав Господь наш Ісус Христос: “Він гуртував довкола себе приятелів, але не зміг уникнути болісного відчуття зради з боку своїх доброзичливих, але слабовільних учнів. Зрештою, була ще тривожна година на Оливній горі, коли учні поснули, а Ісус заглибився у власне серце – самотній і незрозумілий”.
Ісус був цілковито самотній уже у хвилину арешту, коли Його полишили всі учні. Навіть ще до того, коли Він молився в Гетсиманськім саду, а учні, попри Його настійливі прохання, постійно засинали. Яким же самотнім почувався Він, стоячи перед Пилатом, і згодом, коли Він, побитий та осміяний, ніс свого хреста на Голгофу. Самотність нашого Господа під час страстей найкраще передають такі слова: “Боже мій, Боже мій, чому ти мене покинув?” (Мт 27, 46). Ці слова показують безмежну самотність, яку відчував у своїй людській природі Спаситель, віддаючи за нас своє життя.
Лише душа, яка усвідомлює свою цілковиту самотність, здатна вповні прийняти Бога, бо в Ньому вона знайде все, а поза Ним – нікого й нічого. Тож не дивуймося втратам, яких ми зазнаємо на дорозі до єднання з Господом. Ці втрати допомагають нам погодитися на самотність – самотність, яка і є дорогою до поєднання з Богом і місцем нашої зустрічі з Ним.
Уникаючи вбозтва самотності, боячись його та постійно намагаючись заповнити його людьми чи речами або шукаючи самотою опори в самому собі, ти насправді уникаєш Бога, Нареченого, якого можна пошлюбити лише в самотності. Про це переконливо каже св. Тереза від Ісуса: “Достатньо лише Бога”. Поза Ним і ти не потребуєш нікого й нічого.
Є ще й інша самотність – за покликом серця. Ось як характеризує її кардинал Ратцінґер: “Крім самотності, що випливала з відсутності розуміння з боку учнів, Ісус переживав ще інший її різновид. Від самого початку Він жив “наодинці” з Богом і в цей простір не мав доступу ніхто інший”. (пор. ДЛБ)
 
 
пропозиції запитань для бесіди (для молодшої молоді):
                                                                  
- як часто ви відчуваєте самотність?
- що її спричиняє?
- що вас тоді тривожить?
- якими засобами стараєтесь її подолати?
- з ким можете порозмовляти про свої тривоги самотності?
- як вам тоді допомагає Господь Ісус?
 
⇒      особливою допомогою може бути тоді розарієві молитва – зокрема переживання з Марією скорботних таємниць…
 
- як часто шукаєте самотності – щоб побути наодинці з Богом?
- чому її не шукаєте?
- яке значення такої молитви в вашому житті?
 
пропозиції запитань для ділення (для старшої молоді):
 
- в яких ситуаціях мого життя особливо близький до мене Ісус на молитві в Гетсиманському саду?
- як переживання тривог самотності вплинуло на моє подальше життя, зокрема духовне?  
(до недільних читань 18.03)
 
«Хто вірує в Нього, не буде засуджений, хто ж не вірує, - той уже засуджений, бо не увірував в ім'я Єдинородного Сина Божого»
 
тема: що заважає приймати Боже пробачення
 
активізуючий засіб:
 
станьте на пару хвилин Ангелами-охоронцями й допоможіть молодій людині, яка готується до Сповіді: їй дуже соромно, бо повторювала ті ж самі гріхи… (можна показати це, як маленьку спонтанну виставу)
 
духовний коментар:
 
Пробуй у світлі віри так дивитись на свої недосконалості, щоб не засмучуватись ними: Ісус приймає тебе таким, яким ти є. Можеш йти до Нього разом з усією твоєю недосконалістю і слабкістю. Він виправить те, що ти погано зробив, виправлятиме усі твої недосконалості.
Тебе не повинен дивувати той факт, що ти грішиш. Радше, в дусі покори ти повинен дивуватись, що не падаєш. Якщо дивуєшся, або знеохочуєшся з приводу падінь, це означає, що ти довіряв власним силам, замість дозволити Ісусові нести тебе на руках. Бо “один акт любові, навіть не відчутої – підкреслює св. Тереза від Дитятка Ісуса – виправляє усе”. Не треба “знеохочуватись своїми помилками, – пише св. Тереза від Дитятка Ісуса, – тому що діти часто падають, але занадто малі, аби дуже сильно вдаритись”. Свята Тереза з Лізьє дуже любила повіряти Ісусові свої помилки і невірності. Говорила, що таким чином хоче привернути Його милосердя, адже Він прийшов до грішників, а не до праведних. Як все це важливо для нас, що засмучуємось, коли падаємо.
Якщо ти відчуваєш себе грішним і слабким, маєш особливе право на руки Ісуса, тому що Він є Добрим Пастирем, який шукає загублених овець і тих слабких, безпорадних, що не можуть встигнути за отарою. Дозволь Ісусу брати тебе на плечі, дозволь Йому любити, повір в Його любов. (пор. РпВ)
 
 
пропозиції запитань для бесіди (для молодшої молоді):
                                                                  
- які гріхи віддаєте на Сповіді, як перші: важкі чи легкі? звідки така послідовність?
- що вам допомагає не знеохочуватися своїми систематичними падіннями?
 
⇒      гординя дивується: як я знов міг таке витворити?
покора дивується: як я не згрішив?
 
- кому, отже, надаєте голос в розумі і серці: гордині чи смиренності?
- як може проявлятися молитва смиренного грішника, який щодня бореться проти пихи?
 
⇒      напр.: Боже, помилуй мене, бо я ще не згрішив…
 
- до яких конкретних дій надихає вас свідчення та приклад Малої Святої?
 
 
пропозиції запитань для ділення (для старшої молоді):
 
- наскільки маяком є для мене істина: “Він прийшов до грішників, а не до праведних”?
- що роблю для того, щоб в моєму житті було більше актів смиренної чистої любові, а не здивувань пихи?
(до недільних читань 11.03)
 
«Зруйнуйте храм цей, а Я його за три дні поставлю»
 
тема: руйнувати – з Христом
 
активізуючий засіб:
 
порозмовляйте вільно:
що стає причиною агресії у ваших однолітків? а у вас?
як її проявляєте? як – заспокоюєтесь?
 
духовний коментар:
 
Видима дійсність нав’язується мені з такою силою, мовби хотіла пригнути мене, щоби я забув про невидиму дійсність. Усі земні блага створюють такі умови, що мені з трудом вдається мислити про існування іншого світу…
Дивлюсь на світ, який Ти створив, і водночас так досконало приховуєш свою творчу потужність, що мені здається з людського погляду, що створені  речі виникли самі. Так було з вибраним народом, який Ти провадив через пустелю, оточував неустанним чудом спадаючої манни, щоби захистити від голоду тих, котрих любиш. Ти поїв цей народ водою зі скелі, руйнував мури Єрихона. Це Ти здобував для нього Обіцяну Землю. Власне в контексті таких чудес народ вибраний дійшов до переконання, що не потребує Тебе, що всього досяг за допомогою власного розуміння і сили. Покидав Тебе при першій оказії, щоби служити якомусь божкові, якого знайшов.
Чи не діється так й зі мною? Ти дієш завжди, але так досконало приховуєшся, що мені здається, що цієї благодаті немає. Ти так любиш мою свободу, так не зносиш утиски на неї, що ніхто не спроможний сховатися краще ніж Ти. Як же часто я привласнюю Твої благодаті, бо вони діють таким досконалим способом, так докладно приховані, що я їх не помічаю. Лише у світлі віри можу побачити, що це Ти завжди діяв і дієш. (пор. ТВ)
 
можна використати пісню, якої слова взяті з послання бл. ЙП ІІ з нагоди повалення «берлінської стіни»:
 
1. Хрест Святий, Ти світ огортаєш,
Який роздерту землю раменами двома,
Як дитину мати в тьмі оберігає,
Змилуйся над нами.
Хрест Святий, в тобі міць примирення
І Сходу з Заходом, і Півночі з Полуднем,
Який ненависть гасиш і неволю ломиш,
Змилуйся над нами.
Пр.:  Мури з Тобою валити - захиститись Тобою.
Тебе довірним серцем - з любов’ю вшанувати.
2. Хрест святий, Ти скріплюєш землю,
Так, як хтось скобою дім свій зберігає,
Щоб не зруйнувався на землі спаленній,
Змилуйся над нами.
Хрест святий, піднятий над нами,
Ти, як бинт, стягаєш ніжно краї рани,
Щоб нове розпочалось у серці зціленім,
Змилуйся над нами. 
 
 
пропозиції запитань для бесіди (для молодшої молоді):
                                                                  
- які невидимі справи для вас найбільш реальні?
- що допомагає вам помічати духовну реальність?
- які матеріальні цінності найбільш затемнюють духовний світ?
- якими руйнівними подіями Добрий Бог оживлював мою віру?
- чому добре переживання Великого Посту оживляє духовне життя?
- як використовуєте цей дар цього року? що варто виправити?
 
пропозиції запитань для ділення (для старшої молоді):
 
- що Бог мусив зруйнувати на моїх очах – щоб я духовно прозрів?
- яке значення вшанування Хреста Ісуса Христа для розвитку моєї віри? 
(до недільних читань 4.03)
 
«Ісус узяв із собою Петра, Якова та Йоана і вивів самих їх окремо на високу гору»
 
тема: дивимось з Ісусом на нашу дружбу
 
активізуючий засіб:
 
нехай кожен на хвилину подумає про свого найкращого друга (можна розійтись знаходячи для себе окремий куточок приміщення)
в тиші кожен усвідомить собі, що в ньому – не подобається
тепер – вискажіть своєму приятелеві ПОПРИ ЩО з ним дружиш, ПОПРИ ЩО і надалі дружитимеш (звісно, кажіть це подумки – уявляючи собі лиш його близьку присутність)
 
духовний коментар:
 
Якщо зростатиме в тобі щирість до Бога, Він може поступово відібрати в тебе все. Його стукіт може проявитися в подіях, які спричинять утрату друзів, звичного оточення, суспільного становища, яке давало відчуття безпеки й власної вартості. (пор. ВВдХ)
Кожна спільнота, чи це спільнота подружня, чи друзів, чи якась група, якщо спирається виключно на природному зв’язку, немає забагато шансів вижити і колись, рано чи пізно, мусить або розпастись, або перейти на вищий ступень існування. Під кутом зору віри можна сказати, що це добре, якщо в нашому житті трапляються такого типу кризи. Добре, коли раптом хтось стає нам менш приємний, менш подобається, тому що з цим може бути пов’язаний надзвичайний шанс.
Христос, який сходить до твого серця, хоче любити, хоче уділяти себе іншим і прагнути їх добра, хоче кохати щоразу більше і прагнути якнайбільшого добра для інших, що в світлі віри означає: прагнути їх святості. Якщо ти любиш когось, турбуючись єдино про його матеріальні, сьогочасні справи, то маєш зрозуміти, що, фактично, забракло тобі справжньої любові. Недостатньо турбуватись про справи сьогочасного життя, про освіту, здоров’я, матеріальне існування. Кохати в повноті ти можеш лише тоді, коли сам запрагнеш святості і коли запрагнеш прищеплювати це прагнення іншим. (пор.РпВ)
 
 
пропозиції запитань для бесіди (для молодшої молоді):
                                                                  
- як ви познайомились зі своїм найкращим другом/подругою?
- як часто ваші відносини переживають кризовий час?
- як тоді звертаєтесь до Господа Бога?
- чи, і конкретно як, стараєтеся більше шукати близькості з Богом - щоб перемінювати відносини з друзями?
- яким став для вас Бог – завдяки труднощам з друзями?
 
пропозиції запитань для ділення (для старшої молоді):
 
- через які «гори випробувань» перейшла моя найкраща дружба?
- яким став для мене Бог, внаслідок цих переживань?
(до недільних читань 26.02)
 
«Дух повів Ісуса в пустиню. Він перебував у пустині сорок день, спокушуваний сатаною, і був із дикими звір’ями, а ангели Йому служили»
 
тема: як Дух Святий хоче вести нас в часі Великого Посту
 
активізуючий засіб:
 
розділіться по двох; покажіть пантомімою, як людина переживає Великий Піст
 
духовний коментар:
 
“Друге народження”, про яке Ісус говорив Никодимові, має повністю відкрити тебе для дій Святого Духа. Ти станеш таким чутливим до Його закликів, як надувна кулька до подихів вітру, тобто легким і вільним завдяки духовному вбозтву.
Адже кулька не знає, звідки вітер віє й куди її несе. Вона цілковито піддається його дії, стає ніби іграшкою вітру. Людина, щира для Бога (тобто народжена вдруге), має так само коритися Його волі.
Відкриваючи для себе Божу любов, вона прагне перебувати в Божих руках, як річ безправна й залежна, як надувна кулька, що її несе вітер Святого Духа. Така людина нагадує євангельську дитину – хоче у всьому бути слухняною, ніколи не каже Богові “ні”. Навіть коли зазнає великих випробувань, причини яких не розуміє.
Отож і ти не дуже намагайся зрозуміти все, що з тобою відбувається. Краще намагайся довіритись Богові, бо ти – Його улюблена дитина і тобі нічого боятися.
З глибини свого можеш волати до Богородиці:
“Маріє, що тримаєш мене на руках, мов свою дитину, учини так, щоб я став легким, як кулька на вітрі Святого Духа, покірним Божій волі. Я не хочу знати, звідки дме цей Божий вітер і куди мене несе, не хочу нав’язувати Богові своїх бачень і планів. Хочу бути покірним, як ти”.
Коли молитимешся в такий спосіб, Марія візьме тебе у свої долоні й – навіть якщо ти ще залишатимешся важким і нечутливим, як цеглина – перенесе туди, куди потрібно Святому Духові. Марія вповні уособлює чутливість до Його найтихіших подувів і завжди Йому покоряється. (пор. ВДдХ)
 
 
пропозиції запитань для бесіди (для молодшої молоді):
                                                                  
- коли ви почували себе, наче повітряну кулька - несена подувами натхнень Святого Духа? Чи вам подобається таке?
 
⇒ саме Дух Святий хоче, щоб ми були щасливі: повноцінно переживали життя, дихали повнотою усіх Божих дарів…
 
- що заважає бути, наче повітряна кулька - й робить важкими, наче цеглина?
- як можете позбуватися «зайвої духовної ваги»?
 
⇒ піст, молитва, милостиня…
 
- як, конкретно: піст, молитва та милостиня допомагатимуть вам ставати легшими? (не забудьте: смирення молитва вгамовує тяжкість гордині)
- яке місце, впродовж Великого Посту, даєте Діві Марії?
 
 
пропозиції запитань для ділення (для старшої молоді):
 
- яке значення Великого Посту для оновлення мого християнства – зокрема для відкриття натхненням, любові і силі Святого Духа?
- як факт, що Марія є Улюбленою Святого Духа, допомагає мені єднатися в цей час з її Страждаючим Сином?  
(до недільних читань 19.02)
 
«I от прийшли до Нього, несучи розслабленого; несли його четверо. А що із-за народу не могли донести до Нього, розкрили стелю над місцем, де Він був, й отвором спустили ліжко»
 
тема: винахідливість як прояв живої віри   
 
активізуючий засіб:
 
розділіться на дві групи; нехай кожна представить проект використання найсучасніших технологій для Євангелізації людства
 
духовний коментар:
 
Святий Максиміліан Кольбе є в певному сенсі покровителем багатих засобів. Мріяв про них і дочекався, що мільйонний тираж журналу “Лицар Непорочної” вийшов в світ. Це він роздавав на вулицях японських міст так звані “кульки”, тобто чудесні медальйони. Мріяв про радіостанції, літаки, про кораблі на службі Непорочної. Такими багатими засобами не треба нехтувати, бо вони теж мають бути включені в служіння Господу.
Святий Максиміліан був людиною успіху – так багато йому вдавалось. Заснував Непокалянув (місто Непорочної) неподалік Варшави, який став причиною здивування для усієї Церкви, засновував Непокалянови на інших материках. Проте цей безсумнівний успіх був оплачений вбогими засобами, про що свідчить сам Максиміліан. “Коли вже всі засоби підвели, – признавався він, – коли визнали, що для мене не має жодної надії і настоятелі вирішили, що я ні на що не придатний, тоді Непорочна взяла в руки це знаряддя, яке годилось лиш на сміття” (М. Віновська, Шаленець Непорочної, 71). Це Марія, якій він повністю віддав себе, взяла те його маленьке “ніщо”, аби послуговуватись ним в поширенні Божої слави і здобуванні душ. (пор. РпВ)
 
 
пропозиції запитань для бесіди (для молодшої молоді):
                                                                  
- як проявляється винахідливість у вашому повсякденному житті?
- коли у вас появляються нові ідеї? що тоді робите?
- яке місце Господа Бога у цих ваших проектах?
- до чого заохочує приклад життя св. Максиміліана?
 
⇒ пригадайте лиш з сьогоднішнього тексту – що Максиміліан єднав з присутністю Марії?…
 
- які справи ви вже присвячували Непорочній Діві Марії? що з цього виникло?
- як, розвиваючи вашу винахідливість, ви можете наслідувати св. Максиміліана?
 
пропозиції запитань для ділення (для старшої молоді):
 
- які переломні моменти мого життя пов’язані з Непорочною Дівою Марією?
- що мені заважає а що допомагає – наслідувати приклад св. Максиміліана у розвитку моїх творчих сил? 
 
(до недільних читань 12.02)
 
«до Ісуса прийшов прокажений»
 
тема: як ставитися до того, чим гидую
 
активізуючий засіб:
 
порозмовляйте вільно: чого і чому чимось гидуєте
 
духовний коментар:
 
Той, хто голодний, не вередує, коли отримує їжу. Не говорить: ні, цього я їсти не буду, бо я цього не люблю. Голодна людина їсть те, що їй дають.
Коли б у тобі постійно був голод волі Бога, приймав би ти її завжди з великою радістю, із тугою.
Тоді твої власні плани і задуми, які, все ж можеш мати, постійно займали б другорядне місце. А у випадку, коли б у співставленні з волею Бога не відповідали б їй, легко б від них відмовився.
Голод виконування волі Бога звільнив би тебе від зайвої турботи про себе, про своє майбутнє.
Потрібно, щоб був в тобі голод усього, що Він хоче тобі дати, незалежно від того, чи мала б це бути радість, чи страждання, легкі ситуації чи клопоти, перебування в товаристві когось зичливого до тебе і близького чи самотність, ізолювання, нерозуміння, несправедливі підозри, використання тебе і т.д.
Якщо виникне в тобі справжній голод Божої волі, то несподівано ствердиш, що не має для тебе більшого значення,  якою вона  буде.
Вже заздалегідь будеш її прагнути і очікувати на неї, як спрагла людина очікує на склянку води.
Такою повинна бути твоя постава стосовно Бога, котрий відкриває тобі свій заклик і власні плани щодо тебе, котрий в своїй волі приходить до тебе, щоб виявити тобі свою безмежну любов. (пор. Зошит № 10)
 
 
пропозиції запитань для бесіди (для молодшої молоді):
                                                                  
- яких християнських обов’язків уникаєте? чому?
- чи знаєте когось, хто їх, попри все, уважно виконує? звідки вони мають силу це виконувати?
- хто з вас готовий піти та доглядати немічну чи стареньку людину, яка, напр., не справляється із своїми фізіологічними потребами?
- що потрібно для того, щоб днями та місяцями служити таким людям?
 
⇒ людина дозріла духовно не шукає лиш того, що для неї приємне: відповідально береться до всього, що їй довіряє Бог; той, хто ще не дозрів – гидує, викручується, капризно нарікає…
 
- коли ви помітили, що маєте йти дорогою пошуків та виконування волі Божої – а не своїх дитячих забаганок?
 
пропозиції запитань для ділення (для старшої молоді):
 
- як моє життя спрямовую на виконування Божої волі?
- яке значення Діви Марії у пошуках та виконуванні того, що хоче Бог? 
 
(до недільних читань 5.02)
 
 
«Ісус, вийшовши із синагоги, разом з Яковом та Йоаном пішов у дім Симона та Андрія»
 
тема: про відвідування
 
активізуючий засіб:
 
приготуйте окремі карточки з написами: “директор школи”, “дільничний міліціонер”, “серйозний священик”, “дівчина супер-модель”, “глухенька бабуся”…
 
сценка, яку покажете без попереднього приготування:
прибігаєте в гості до когось, з ким дружите, хто на декілька хвилин кудись відійшов…
замість цієї особи – зустрічаєте когось зовсім незнайомого, з ким прийдеться вам поспілкуватись в очікуванні на повернення друга…
можете «заходити в гості» у двох або індивідуально
одна особа сидить за столом і вибірково для когось є директором школи, для інших глухенькою бабусею, тощо…
 
духовний коментар:
 
Добре було б відвідати школу Святої Родини, спробувати заглибитися в особисті стосунки між її членами, щоб із середини зрозуміти, як вона жила, віднайти себе в її людській природі. (Зошит № 27)
 
В тих часах прийти до когось у гості означало увійти з тим кимось у певну духовне сопричатя. Це не був просто звичайний візит на обід чи прийом. Не йшлось про те, аби щось спожити, але щоб увійти з кимось в особливий, дуже особистий контакт. Приходячи у дім, однією лиш своєю присутністю Ісус здійснив освячення цього дому. Дім Закхея став завдяки цьому ніби храмом і святинею. Ми може іноді хотіли б сказати Ісусу: “Господи Ісусе, який в Тебе поганий смак, якщо Ти обираєш собі святинею дім і серце злодія”. Але таким є Бог – божевільним в своій любові до людини. Ісус прийшов до Закхея, щоб принести спасіння його дому. Вислів: “до його дому” означає не лише: до Закхея, його родини, але і до тих, які до нього приходили і сідали разом з ним за стіл, а отже, до подібних до нього митарів і грішників. Ісус прийшов, щоб творити з ними сопричастя, щоб прийняти їх до цієї освяченої собою святині. Серце Закхея стало святинею Бога, бо це було дійсно розкаяне серце. Бо тільки з розкаяного серця Ісус може зробити свій справжній храм. (пор. РпВ)
 
 
пропозиції запитань для бесіди (для молодшої молоді):
                                                                  
- кого охоче відвідуєте, а кого уникаєте? чому?
- чим збагачують вас ці відвідини?
- який вплив ваших частих відвідин на ваше особисте спілкування з Ісусом?
- чому бувають відвідування деяких осіб небезпечними для Божого життя, яке в собі носите?
- що робити, коли знаєте, що відвідини даної людини завершаться чимось поганим?
- від чого залежить християнська якість ваших відвідин – що потрібно робити, щоб відвідини розвивали вас також духовно, а не руйнували?
 
⇒ перед тим, як зайти до когось в гості – варто запросити Ісуса: наче пропустити Його перед себе… 
 
пропозиції запитань для ділення (для старшої молоді):
 
- перебування у кого в гостях особливо вплинуло на мій духовний розвиток?
- чого навчили мене ці відвідини, яких наслідки виявились плачевними? 
 
 
(до недільних читань 29.01)
 
«нечистий дух стряс його, скрикнув голосом дужим і вийшов геть з нього»
 
тема: як перемагати злого духа
 
активізуючий засіб:
 
вільною розмовою – порозмовляйте про способи, як можна перемагати злого духа
 
духовний коментар:
 
Спокуса надмірної турботи містить в основі своїй сумнів стосовно надії на те, що Господь потурбується про нас. А коли натрапляємо на спокуси проти надії, віри і чистоти, не можна, як застерігав св. Максиміліан Марія Кольбе, просто боротися:
“Коли приходить спокуса проти віри, шостої заповіді, надії та ін., тоді не слід боротися з нею, радше відвернути думку до чогось іншого. Важливим є те, щоби одразу ж відвернути думку від спокуси. Спокійно, але якнайшвидше.” (Конференції св. Максиміліана Марії Кольбе, Непокалянів 1983, с. 308).
Ці спокуси – рукавичка, яку кинув нам сатана, його безпосередній виклик. А хто починає боротьбу з сатаною, приречений на неминучу поразку, якщо, намагаючись спертися на себе, вірить, що він сильніший від злого духа.
Що тоді належить робити?
Уяви, що тебе викликає на двобій хтось сильніший, повний пихи. Якщо знаєш, що в боротьбі ти не в силі його перемогти, найкраще взагалі не піднімати рукавички. У Середньовіччі такий вчинок був би для лицаря найважчою образою. Таким чином сатана буде особливо упокорений і переможений через зневажання, через ігнорування спокуси. Інакше буде тебе знищувати і знесилювати, спокушати думками про майбутнє і занурювати у щораз більший сум, зневіру та знеохочення. (пор. ДлБ)
 
 
пропозиції запитань для бесіди (для молодшої молоді):
                                                                  
- в яких моментах ви переконалися про існування та злі наміри нечистого духа?
- які його перемоги над вами?
- чому перемагав?
- як вам подобаються підказки св. Максиміліана?
 
⇒ лише Ісус Христос перемагає в нас злого духа; коли прислухаємось до підказки св. Максиміліана – сам Господь проявляє Свою переможну силу  
 
- яке практично можете цю підказку?
 
пропозиції запитань для ділення (для старшої молоді):
 
- чого навчили мене поразки у змаганні проти спокус? наскільки ближчим для мене став Христос?
- чому важко мені втілювати в життя підказки св. Максиміліана?
 
 
(до недільних читань 22.01)
 
«ті, покинувши батька Заведея в човні з наймитами, пішли слідом за Ним»
 
 
тема: регенерація сил - Богом
 
активізуючий засіб:
 
виберіть с посеред себе найбільшого фаната мобільних телефонів
нехай ця особа займеться своїм улюбленим: мобілкою – а всі старайтеся (не вживаючи фізичної сили!), схилити її до того, щоб перестала неї займатися
 
духовний коментар:
 
Молитва відпочинку – це надприродна молитва, тобто така, якою ми не можемо молитись самі. Тут йдеться про початки чистої контемпляції, коли душа не уживає ні уявлень, ні понять, але панує в ній лише любов і “почуття Бога”. Ми не можемо осягнути її самі за нашою особистою ініціативою. Молитва відпочинку відбувається під впливом дарів Святого Духа, також ця молитва виключно залежить від Бога – ми можемо лише приготуватись до неї.
Господь своєю присутністю вводить душу в стан глибокого миру. Усі її влади вгамовуються, вона не спостерігає Господа ані уявою, ані почуттями, це пізнання плине зсередини, це є пізнання любові. Надприродна любов є дружбою, взаємною зичливістю, зичимо добра Господу, але Він набагато ліпше зичить нам і тому потягає нас до себе. Розум не створює нових понять, але розбуджує “почуття Бога”, щоб скерувати наше життя до Нього. Душа розуміє, наскільки цей Бог, який її огортає, є справді єдиним, незрівнянно величним і вищим понад усе.
Душа зазнає наче призупинки усіх своїх внутрішніх і зовнішніх влад, навіть тіло тоді зазнає солодкого заспокоєння. Воля, потягнута Господом, така щаслива, що не хотіла б вже більш повернути свою свободу – не може відірватись від Господа. Натомість розум може розпорошитись і потягнути душу за собою в своє блукання, каламутячи спокій волі. Пам’ять допомагає йому в цій праці і душа може підпасти розпорошенню в любовній увазі, в якій занурена воля. Якщо ж Господь потягне душу глибше, тоді вплив на розум буде такий сильний, що також і він дійде до спокою.
Молитва відпочинку може відбуватись як в часі, визначеному на молитву, так може тривати і подовжуватись протягом цілого дня – при виконуванні звичайних занять воля може бути з’єднана з Господом. Св. Тереза говорить, що молитва відпочинку – перша надприродна молитва і усі повинні її осягнути, хоча не всі доходять до молитви з’єднання. (пор. ДЛ)
 
 
пропозиції запитань для бесіди (для молодшої молоді):
                                                                  
- які різновиди вашого відпочинку від життєвої суєти?
- який відпочинок найефективніший?
- наскільки у вашому відпочинку присутній Бог?
- чи вмієте “відриватися” від усього - за допомогою молитви?
- чому вам таке не вдається?
 
⇒ проаналізуйте ще раз текст…
 
- які висновки варто зробити для себе – щоб звикати до молитви відпочинку?
 
 
пропозиції запитань для ділення (для старшої молоді):
 
- як формується моє молитовне життя: скільки тут моїх зусиль – а які дії Святого Духа?
- наскільки знаходжу заспокоєння у Бога - через молитву? 
 
(до недільних читань 15.01)
 
«Ти - Симон син Йони, ти зватимешся Кифа»
 
 
тема: перемінююсь – з Христом і в Христі
 
ативізуючий засіб:
 
у вільному спілкування придумайте один для одного кличку – з уваги на те, що дана особа може зробити в майбутньому, використовуючи свої таланти та можливості
можете продовжити – розмовляючи про те, що зараз заважає зреалізувати ці можливості
 
духовний коментар:
 
З Хреста безперевно тече благодать, щоб спасти тебе не лише від гріха, але також і від страху.
Як боротись проти страху, що обступає нас? Якщо боротимешся напряму, це закінчиться фіаско. Існує тільки один надійний шлях: Відкритись на відкупительне діяння Христа через таку віру. Ти повинен собі сказати: Загрози немає, тому що Він відкупив мене і звільнив від усього, маю лише це прийняти. Віра – це процес приймання відкупительного діяння Христа.
Коли Петро проходив через одну з брам святині в Єрусалимі, спіткав кривого, що просив милостиню: “Срібла й золота нема у мене; – промовив тоді Петро до нього, – що ж маю, те тобі даю: в ім’я Ісуса Христа Назарянина, встань і ходи!” (Ді 3, 6). І той встав. У цього кривого, що жебрав, був безпорадний і багато очікував, мусило теж бути багато дитячої віри, бо він отримав більше, ніж сподівався. Ти – паралітик страху і загрози – необов’язково мусиш бути оздоровлений негайно, як той кривий. Це буде залежати від ступеня твоєї віри, від того, чи дійсно у тебе буде віра дитини. Ти можеш бути оздоровлений в одну мить, або поступово. Той паралитик, що символізує твою ситуацію, буде тоді щоразу вище підійманий рукою Христа, щоразу вище і так поволі почне вставати. Це поступове піднесення тебе – теж відкупительна діяльність Христа.
Вірити трудно, але не вірити – ще важче. Намагайся якнайчастіше усвідомлювати, що ти не сам. Адже біля тебе Христос, який відкупив тебе. Намагайся протистояти страхам, які пригнічують тебе, за допомогою дитячого почуття власної безпорадності. Скажи Ісусу: “Я знаю, що Ти хочеш очистити мене від ціеї прокази, знаю, що Ти вже відкупив мене від неї”.
Ти покликаний до свободи й миру через віру, що відкриває тебе на Христове Відкуплення, тож мусиш безперервно навертатись до цієї віри. (пор. РпВ)
 
пропозиції запитань для бесіди (для молодшої молоді):
                                                                  
- які гарні проекти на покращення світу та оточення ви плекали у минулому?
- як ці ваші гарні плани «з’їдав» страх?
- чому побоювання пригальмовують вашу ініціативу? чого боїтесь?
- як практикування живої віри визволяє від боязні у сфері вашої доброї активності?
- якою була б ваша відкритість та ангажованість у добрі справи – без благодаті Ісуса Христа?
- про що вам варто більше старатися для того, щоб віра допомогла вам білше розвиватися та перемінюватися?
 
пропозиції запитань для ділення (для старшої молоді):
 
- якими перемінами завдячуєш Богові? яка була твоя з Ним співпраця?
- що доброго не сталося у твоєму житті – через страх? наскільки жива віра допомагає тобі його долати?
(до недільних читань 18.12)
«Вона ж стривожилась цим словом і почала роздумувати в собі, що могло значити те привітання. Ангел їй сказав: “Не бійсь, Маріє! Ти бо знайшла ласку в Бога.»
 
 
тема: з Марією стараємось перебороти людський страх пов'язаний зі Сповіддю
 
ативізуючий засіб:
 
якщо можливо – розділіться на групи
нехай кожна напише монолог молодої людини ("думки вслух"), яка переживає страх перед та під час Сповіді
 
духовний коментар:
 
Головну роль в нашому відкритті на благодать грає молитовна постава віри стосовно сакраменту сповіді. Коли приходимо на сповідь, буває, що не віримо до кінця в присутність Христа в священику, що сповідає нас, а сприймаючи його по-людські, намагаємось в якомусь сенсі приховати безмір свого зла. Не віримо, що коли визнаємо його в усій повноті, удостоїмось чуда переміни. Поводимося як злочинець, котрий, стоячи перед судом, так маніпулює правдою, щоб розмір його провини зменшився.
А все ж не важливо, чи сповідник відкриє нашу вбогість до кінця, чи ні - Бог і так її бачить. Це до Нього приходимо, щоб визнати свої гріхи і отримати благодать прощення - не до священика.
Якщо б на сповіді переважала в нас молитовна постава віри, не існувало б для нас нікого і нічого, тільки Ісус Христос, до Котрого приходимо і перед Ким стаємо до глибини свідомі своєї марності і підступності. (пор. Зошит № 29)
 
Таїнство сповіді стане тоді для них дійсним доторком Бога. Не бійся сповіді.
Пам’ятай, найліпшою є така сповідь, коли ти довірливо відкриваєш безодню своєї марності.                 
Не хвилюйся, священик, наляканий видом твоїх гріхів, не втече. А коли б навіть утік, Бог все-таки не перестане тебе любити.
Ти не мусиш боятись Бога, бо Він і так знає, що криється у тебе всередині.
Йдеться лише про те, щоб ти, довіряючи Божому милосердю, хотів пізнати, якою посудиною ти є. (пор. ДЛ)
 
 
пропозиції запитань для бесіди (для молодшої молоді):
                                                                  
- чого ви боялися у день першої Сповіді?
- що робите тоді, коли тепер страх охоплює серце? як стараєтесь подолати такі емоції?
- чи вдається вам повідомити про те священику? яким чином? який результат?
- якої допомоги сподіваєтеся від сповідників – щоб менше переживати та боятися? (відповіді на це запитання можете надіслати на мою електронку: stom@ukrpost.ua)
 
⇒     свої емоційні переживання, пов’язані зі Сповіддю варто довіряти, як св. Хуан-Діеґо, Діві Марії – і, як він, нагадувати собі в серці Її слова:
Мій маленький, укоханий синочку, нехай не тривожиться твоє серце.
- Хіба ж Я, твоя Мати, не біля тебе?
- Хіба ж ти не стоїш в Моїй тіні?
- Хіба ж ти не прихований в складках Мого плаща та в Моїх обіймах, що тебе огортають?
- Хіба ж Я не твій порятунок?
- Хіба ж ти потребуєш чого-небудь іншого? (пор. діалог Діви Марії з Хуаном-Діеґо)
 
 
пропозиції запитань для ділення (для старшої молоді):
 
- яким чином Господь через сповідників допомагав мені долати людський страх пов’язаний зі Сповіддю?
- як переживання таких нелегких емоцій формувало мою близькість з Богом? наскільки ближчою тоді стає для мене Діва Марія? 
  (до недільних читань 11.12)
 
 
«Тоді вони йому: “То хто ж ти такий?”»
 
 
тема: хто – я?…
 
ативізуючий засіб:
 
нехай кожен зредагує свій профіль – до будь-якого засобу віртуального спілкування (напр. “вКонтакте“): вкажіть ті свої дані, які самі хочете розкрити
порозмовляйте:
- чому саме такі дані ви хотіли виявити
- наскільки у тому, що виявили про себе видно, що ви – дійсно віруючі християни, які радіють своєю вірою
 
духовний коментар:
 
Молода людина у великій мірі ототожнює себе з героями фільмів чи віртуальних реальностей. Тому важливо давати пояснення до фільму в світлі віри – навіть, коли автор не мав наміру заключити у якійсь звичайній художній історії глибшого релігійного змісту – тому що багато з побаченого і почутого вона пізніше буде застосовувати у своєму власному житті.
Часом особливого зростання пихи людини може стати період дозрівання, в якому зміцнюється почуття власної тотожності та набирає сили прагнення до самоствердження. Сферою особливої турботи в цей час повинна бути допомога такій людині відкриватися для щирого діалогу з Богом, щоб вона свої все численніші проблеми не вирішувала самотужки. (пор. Зошит № 18)
Якщо ти через віру відкриваєшся на Христа, Він стає твоєю “дорогою, істиною і життям” (Йн 14, 6). Він сам тоді починає показувати тобі твоє ідеальне “я” і водночас втілювати його. Він сам здійснюватиме твою самореалізацію.
У віруючої людини образ ідеального “я” вдосконалюватиметься разом з розвитком внутрішнього життя, з розвитком ідентифікації з Христом. Бо пізнавання Христа і єднання з Ним народжує в нас прагнення ототожнення з Ним. Христос тоді стає нашим особовим ідеалом, нашим ідеальним “я”. Зростання у вірі і благодаті робить твоє ідеальне “я” більш прозорим, тому що тоді Христос уділяє тобі щоразу більше надприродного світла і щоразу повніше об’являє тобі себе.
Кожний з нас здійснює свою самореалізацію тільки тоді, коли любить. Я можу реалізуватись тільки завдяки тим, кого люблю. Така Божа економія і така моя психічна структура. Ніхто з нас не може здійснити самореалізацію безвідносно до іншої особи. (пор. РпВ)
 
 
пропозиції запитань для бесіди (для молодшої молоді):
                                                                  
- які віртуальні герої чи персонажі з фільмів формували вашу поведінку в дитинстві?
- який вплив мають зараз?
- завдяки чому Ісус ставав для вас Кимсь важливим, Кого варто наслідувати?
- як у вашій поведінці видно, що у вас живе Христос?
- чи хтось колись звернув увагу на вас –  тому, що побачив, що стараєтесь дати свідчення про Христа? що з цього виникло?
- чому вам важко те все переживати? Чого потребуєте – щоб більше ототожнюватися з Ісусом з Назарету?
 
пропозиції запитань для ділення (для старшої молоді):
 
- як, впродовж мого життя, змінювалася моя свідомість: хто я?
- наскільки важливою стала для мене “християнська” частина мого єства?  (до недільних читань 4.12)
 
«виходили до нього - вся країна Юдейська та всі єрусалимляни»

тема: Діва Марія вчить, як впливати на багатьох людей…
 
ативізуючий засіб:
 
напишіть у декількох реченнях про найважливіші справи, якими хотіли би звернутися до всього народу
порозмовляйте: що ви повинні зробити для того, що усі сприйняли ці ваші «золоті слова»
 
духовний коментар:
 
В Назареті Її вважали звичайною жінкою та матір’ю. Як дружина теслі, Вона не займала жодного поважного місця в громадській ієрархії. Та, котра є Матір’ю Бога, зникає в юрбі пересічних людей. Нічого не прагне для себе.
        Царювання Марії незмінно виявляється в служінні. Вона хоче бути непомітною, хоче зникати – щоб люди спрямовували свій погляд на Того, котрий є єдиним і найважливішим.
        В період прилюдної діяльності Ісуса Марія й надалі живе своїм “fiat” і залишається цілковито в тіні Сина. Живе в укритті, щоб не заслоняти Христа. Укрита навіть тоді, коли стоячи під хрестом, страждає разом із Сином і в повноті з ним єднається.
        Це особливе співстраждання з Сином призводить до того, що Марія найкращим чином долучається до справи, яку звершує Ісус, і віддає Йому себе нероздільно, аби служити таємниці Відкуплення.
        Після Вознесіння Ісуса Марія слугує Церкві, що повстає. Товаришує їй у найважливіших подіях, разом з нею переживає Зішесття Святого Духа. Однак живе у тіні установленої Христом ієрархії Церкви, у тіні апостолів. Вони ж шанують це Її особливе прагнення залишатись укритою.
        Такою поставою Вона увесь час вказує на Христа, єдиного Відкупителя.  (пор. ОМТ)
 
 
пропозиції запитань для бесіди (для молодшої молоді):
                                                                  
- чому любите Діву Марію?
- які риси з Її життя ви хотіли би наслідувати?
- які прояви Її поведінки важкі для наслідування? чому?
- чи можливе поєднання ваших великих життєвих планів – зі ставленням Марії, Яка весь час вказувала на Свого Сина?
- які визначні люди саме так жили й досягли великих справ? (напр. бл. Йоан Павло ІІ)
- що заважає вам іти такою Маріїною Дорогою?
 
⇒     варто довірятися Марії кожного дня, розповідаючи Їй про свої сумніви, як св. Хуан-Діеґо (9 грудня згадуємо його, за церковним календарем):
 
Хіба ж я не проста людина, яка нічого не значить: я – наче каміння під ногами, наче листя на вітрі; я, наче як той, якого треба нести.
 
Мій маленький, укоханий синочку, нехай не тривожиться твоє серце.
- Хіба ж Я, твоя Мати, не біля тебе?
- Хіба ж ти не стоїш в Моїй тіні?
- Хіба ж ти не прихований в складках Мого плаща та в Моїх обіймах, що тебе огортають?
- Хіба ж Я не твій порятунок?
- Хіба ж ти потребуєш чого-небудь іншого? (пор. діалог Діви Марії з Хуаном-Діеґо)
 
пропозиції запитань для ділення (для старшої молоді):
 
- як приклад Марії надихає мене – коли думаю про щось велике, що хотів би зробити у світі?
- на кого звертають увагу люди, коли спостерігають за моїм життям?
(до недільних читань 27.11)
 
«Як чоловік, що, від'їхавши ген, зоставив свій дім, дав слугам своїм владу й кожному роботу, воротареві ж звелів пильнувати»
 
 
тема: коли буду далеко від рідного дому…
 
ативізуючий засіб:
 
порозмовляйте вільно про свої плани на майбутнє: подальше навчання, працю, кар’єру, пробут…
 
духовний коментар:
 
Молодший син, отримавши частину майна, виїхав десь дуже далеко від свого рідного дому. Коли від’їжджав, міг як заможна людина скористатись якимось зручним засобом пересування, там же, де оселився, напевно теж на початку вистачало його на багато, може на якесь володіння, багатий дім, служників. Проте через деякий час, коли  розтратив свою спадщину, від його багатства не лишилось сліду. Змушений був продати не тільки володіння чи багатий дім, але все своє майно. А коли в тій країні настав голод, почав терпіти таку велику нестачу, що продав також своє вишукане вбрання, стаючи жебраком. Праці шукав вже безумовно в жебрацькому лахмітті, якщо пожертвували йому заняття не тільки найбільш принижуюче, але для ізраїльтян просто ганебне. Коли б його вигляд виказував походження з заможного дому чи виховання, безумовно ніхто б не наважився запропонувати йому таке заняття.
Зовнішнє виснаження блудного сина було якби віддзеркаленням його духовної трагедії, що виникла з того, що жив він так, наче Бога не має, що шукав тільки власної волі, не рахуючись ані з волею свого доброго батька, ані з Божою волею.
Пізніше цей виснажений і вмираючий від голоду син вирішує вернутись до отця. Тим, що тримало його при житті, коли йшов, може хитаючись від голоду, змореності і цілковитого виснаження, була надія, що зустріч з батьком змінить його життя. Можна припустити, що блудний син на своїй зворотній дорозі до батька неодноразово падав, болісно поранюючись. Та весь час піднімався і йшов далі — бо жив надією зустрічі з батьком, надією, що батько його пригорне.
Його зворотню дорогу можна порівняти з хресною дорогою придавленого нашими гріхами Христа, про котрого пророк Ісая каже, що з-за тортур і завданих Йому ран.
Його отець проте, помітивши його, вибіг до нього з поспіхом і до глибини розчулений, обійняв сина, що вертався. Показаний в притчі поспіх батька міг походити не тільки з переживань батьківського серця, але і з того, що вигляд сина був напевно шокуючий.
Подібно Отець небесний з поспіхом виходить нам на зустріч і з любов’ю пригортає нас, коли через очікування на св. Месу і участь в ній зі скрухою вертаємось до Нього. В часі Євхаристійної Учти, Христос дає нам самого себе, водночас наново обдаровуючи своєю спадщиною. Більш того, Бог вибігає до нас вже в момент, коли очікуємо на св. Месу. Вже тоді через віру занурює нас в таємниці Відкуплення, обдаровуючи по мірі нашого очікування плодами св. Меси, попри те, що ще в ній не приймали участі. (пор. Зошит № 16)
 
 
пропозиції запитань для бесіди (для молодшої молоді):
                                                                  
- яка роль ваших батьків у ваших пошуках подальшої життєвої дороги?
- які труднощі, пов’язані з вашим вибором, передбачаєте?
- яке роль надаєте вірі у цій справі: чому вона потрібна – а може заважає?
- коли потрапляєте у невідому вам місцевість – котрим по-черзі місцем, якого шукаєте, є костел?
- що для вас важливіше від недільної Євхаристичної зустрічі з Воскреслим Христом? чим готові оправдувати свою в ній відсутність?
- наскільки рішучим є ваше рішення:
за будь яких обставин, де б я не був – шукатиму храму, щоб щонеділі брати участь в Євхаристії?
 
пропозиції запитань для ділення (для старшої молоді):
 
- наскільки у моїм пошукам життєвого щастя допомагає притча про милосердного батька (та марнотратного сина)?
- як, для того, щоб “розібратися з собою” в житті, використовую дар Євхаристії?
- чим для мене є очікування на Євхаристію?
(до недільних читань 20.11)
 
«Він Відлучить їх одних від одних, як пастух відлучує овець від козлів; і поставить овець праворуч Себе, а козлів ліворуч.»
 
 
тема: про упередженості до інших…  
 
ативізуючий засіб:
 
розділіться: хлопці – дівчата (якщо це можливо); у кожній групі поясніть причини, чому до деяких людей ставитесь нормально, а до інших - з упередженістю 
 
духовний коментар:
 
Св. Йоан від Хреста описує відомі нам із досвіду симптоми цієї гордині: “Вона проявляється у тому, що такі душі відчувають неохоту й упередження стосовно тих, хто не схвалює їх духа і хто зневажає їхні переживання, а також через те, що інші зазнають таких самих дарів, або й більших. Такі почуття спричинені прихованою любов’ю до власної гордості, а душі часто не помічають, що занурені в ній по вуха” (пор. ДлБ).
 
Коли ввечері я йшла сходами, раптом огорнула мене така дивна нехіть до всього, що Боже. Тут я почула сатану, який говорив мені: “Не думай про справу, Бог не є таким милосердним, як про Нього говориш. Не молися за грішників, бо вони і так будуть осуджені, а через ту справу милосердя сама себе наражаєш на осудження. Ніколи не розмовляй про це Боже милосердя зі сповідником”. – Тут голос перемінився у постать ангела хоронителя. У цей момент я відповіла: Знаю, хто ти, - батько брехні. Сотворила знак святого хреста і зник цей ангел з великим шумом і злістю. (Щоденник св. сестри Фаустини Ковальської, 1405)
 
 
пропозиції запитань для бесіди (для молодшої молоді):
                                                                  
- кого більше хочете від себе відсторонити: тих, хто вас зневажає, чи тих, кому чогось завідуєте?
- що означає вислів: «я занурений у свою пиху по вуха»?
- як такий стан заважає спокійно сприймати інших такими, які вони є?
- кому дозволяєте радити вам: з ким маєте спілкуватися, а яких людей уникати?
- як нечистий дух, своїми спокусами, руйнував ваші добрі відносини з іншими людьми? коли ви помітили, що це його справа?
- якими заходами стараєтесь об’єднувати тих, з якими часто спілкуєтесь?
 
пропозиції запитань для ділення (для старшої молоді):
 
- наскільки упередженість керує мною у спілкуваннях з людьми?
- яким чином, попри все, стараюся ставати на Божий бік та приводити туди тих з «лівого боку», моїх «важких ближніх»? (до недільних читань 13.11)
 
«Той, що взяв п'ять  талантів, негайно пішов і орудував ними, і придбав других п'ять  талантів. Так само і той, що взяв два, також придбав два других.»
 
 
тема: готуюсь на побачення з… Богом  
 
ативізуючий засіб:
 
нехай кожен, впродовж декількох хвилин особистих роздумів, зробить особистий бізнес-план для розвитку своїх талантів (принаймні одного з них); опісля - представте їх усім
 
духовний коментар:
 
Таке використовування є тим більш потрібне, тому що не можна очікувати зростання в духовному житті “з себе самого”. “Життя богословське” не може дозрівати і розвиватись в особі, котра має тисячі недоліків, робить безліч повсякденних гріхів, зовсім цим не засмучуючись. Зростання в святості мусить відбуватись гармонійно в усіх основних галузях нашого життя. (...) Це ціла особа християнина мусить зростати в вірі одночасно і гармонійно, якщо навіть без помітних результатів, то принаймні завдяки широкому бажанню і старанній праці. (пор. Зошит № 8)
 
Слідом за св. Григорієм Великим він стверджує, що на підгрунті покори виростають усі чесноти, так що без неї вони не можуть розвиватись. Будучи “місцем” оселення для благодаті, покора становить фундамент внутрішнього і активного зовнішнього життя, встановлюючи властиве відношення людини до Бога так, що завдяки їй Бог може царювати в людському серці. (пор. Зошит № 24)
 
У біблійній традиції ім’я значною мірою характеризувало особу. “Йосиф” означає той, котрого Бог обдарував здатністю розвиватися самому й сприяти зростанню інших (сам Бог через нього спричиняє це зростання). Завдяки цьому Йосифова любов має також спасенний вимір. (пор. Зошит № 26)
 
 
пропозиції запитань для бесіди (для молодшої молоді):
                                                                  
-       яких результатів розвитку своїх можливостей сподіваєтесь?
-       що означає для вас: гармонійний розвиток усіх сфер вашого життя? де тут місце для відносин з Богом?
-       чому ті, що хочуть досягати великих справ в житті, бояться покори? Що ви б їм порадили?
 
⇒      покора, це на практиці визнавати, що Бог перший, найважливіший в житті - тому нікому непотрібно її боятися
 
-       як можна власне прогресування поєднувати з допомогою іншим?
-       чому св. Йосипа можна назвати покровителем тих, хто хоче повноцінно розвиватися?
 
 
пропозиції запитань для ділення (для старшої молоді):
 
-       які сфери мого життя розвиваються швидша, а які запущені?
-       як покора допомагає/заважає мені розвиватися у всіх вимірах?
-       яка роль св. Йосипа у моєму розвитку – як духовному, так загальнолюдському?
(до недільних читань 6.11)
 
«Небесне Царство буде подібне до десятьох дів, що взяли свої лямпи йвийшди нaзycтpіч молодому». П'ять з них були нерозумні, а п'ять мудрі. Нерозумні взяли з собою світичі, та не взяли оливи з собою. Мудрі ж узяли в посудинках оливу»
 
 
тема: готуюсь на побачення з… Богом  
 
ативізуючий засіб:
 
покажіть сценкою, як хлопець/дівчина готується, щоб піти на побачення…
 
духовний коментар:
 
В отриманих від Господа дарах намагайся помітити Його присутність.
Якщо ж зосереджуєш всю свою увагу на дарі, забуваючи про Дарителя, то обертаєш цей дар проти Бога.
Замість Бога цей дар стає твоїм скарбом і упованням.
Це стосується всіх сторін твого життя – твоєї щоденності і твого бачення навколишнього світу.
Коли, наприклад, стикаєшся з красою природи, чудовими лісами, парками, горами, захоплюєшся ними, забуваючи, що через цю красу сам Бог приходить на побачення з тобою. І тоді чудовий Божий дар стає річчю в собі. Всі ці скарби – дивні гори, море, гарні квіти - створив в доброті своїй Господь. Щоб ти милувався ними і через них відкривав Його присутність.
Бог сотворив цей світ для тебе і хоче залишатись з тобою через його красу.
Якщо ж ти не помічаєш Його присутності, то обертаєш цей Божий дар проти Бога.
Так само відбувається тоді, коли відокремлено від Бога дивишся на володіння знанням, або на стосунки з дорогими серцю людьми, на людські системи забезпечень, в яких живеш.  
Все це обертаєш тоді проти Бога.
А Господь, натомість, через ці різні обставини промовляє, що є поряд з тобою.
Якщо, стикаючись з іншою особою або будь чим сотвореним, бачиш тільки ті особи чи речі, не відносячи того що сотворене до Сотворителя, то живеш, як людина без віри.
Однак і тоді не забувай, що Господь, незважаючи на це, не перестає тебе кохати. І попри твою велику закритість, постійно робить тебе свідком своїх чудес.
Коли ж відкриєшся на ті ласки, то іншими очима подивишся на світ. Тоді почнеш спілкуватися не з чимсь, а з Кимсь. (пор. Зошит № 11)
 
 
пропозиції запитань для бесіди (для молодшої молоді):
                                                                  
-       про що обов’язково слід пам’ятати, коли йдеш на побачення?
-       про що обов’язково слід пам’ятати, коли, як християнин, йдеш на побачення?
⇒      «шпаргалка для тих, хто готується іти на побачення»:
Тому, підперезавши стан вашого ума, тверезі, надійтеся повнотою на благодать, що вам буде принесена в об'явленні Ісуса Христа. Як слухняні діти, не потураючи колишнім вашим похотям, як то було за вашого незнання, але як той, хто вас покликав - святий, так само й ви самі усім вашим життям станьте святі, написано бо: «Ви будете святі, бо я святий.» (1 П 1, 13-16)
 
-       що в людині, яка вас зацікавлює, найбільш привабливе?
-       як вам вдалось зустріти Бога у людині, яка вас захопила?
-       які наслідки тих побачень з чудовою людиною для вашого спілкування з Господом?
-       що слід робити, щоб зустрічати Бога у прекрасній людині?
 
 
пропозиції запитань для ділення (для старшої молоді):
 
-       що допомагає мені взяти з собою на зустріч з іншою людиною, оливу живої віри?
-       які дари траплялось мені повернути проти Доброго Бога?
-       що допомагає мені спілкуватися не “з чимсь, а з Кимсь”?
(до недільних читань 23.10)
 
“фарисеї довідались про те, що Ісус замкнув уста садукеям
 
тема: про щирі розмови з батьками  
 
напишіть листа до… самих себе, який відкриєте через 10-15 років; напишіть в ньому про те, чого зараз вам бракує у спілкуванні з вашими батьками – щоб ви могли уникнути таких же помилок у спілкуванні із своїми дітьми…
 
духовний коментар:
 
Особливим часом для людини є період дозрівання, в якому зміцнюється почуття власної тотожності та набирає сили прагнення до самоствердження. Сферою особливої турботи батьків в цей час повинна бути допомога дитині відкриватися для щирого діалогу з Богом, щоб вона свої все численніші проблеми не вирішувала самотужки.
В цей час – коли одночасно набирає сили критичний погляд молодої людини – часто з’являються сумніви відносно життя Церкви та взагалі – християнського життя. Тоді вона, помічаючи погані вчинки, також і серед віруючих, найчастіше домагається пояснення сумнівів, які в ній народжуються. Якщо батьки пояснення проблем своїй дитині обмежують кількома загальними ствердженнями, тоді вона все більше і більше починає віддалятися як від батьків, так і від Церкви. Коли ж така молода людина може вільно ділитися своїми проблемами і сумнівами з матір’ю чи батьком, їй можна багато чого розповісти, якнайдетальніше пояснюючи причини тих чи інших викривлень, з якими вона зустрічається також і серед віруючих. Розмовляючи про цю гірку правду, батьки могли б вгамувати бунт, який народжується в дитині, та попередити схильність до нехтування тими чи іншими цінностями. На жаль, на такий діалог батьки часто не мають часу…
В період статевого дозрівання молодої людини, коли з’являються пов’язані з цим проблеми, важливу роль відіграють також розмови щодо інтимної сфери. Однак, вони, як правило, найчастіше не розпочинають самі таких розмов з матір’ю чи батьком, тому що не мають повної відкритості та довіри до батьків. А це найчастіше виникає, з того, що раніше вони не порушували з батьками таких проблем настільки глибоко.
Для молодої людини таке становище особливо небезпечне тому, що таких розмов їй не замінить жодне знання, здобуте на підставі публікацій, що їй підсовуються, а тим більше інформації, отриманої в колі ровесників або через засоби масової інформації. (пор. Зошит № 18)
 
 
пропозиції запитань для бесіди (для молодшої молоді):
                                                                  
-       як часто виникають розмови «по душам» з вашими батьками? за яких обставин?
-       хто починає щирі, дружні розмови: ви, чи вони? мама чи тато?
-       про що легко, а про що важко так розмовляти?
-       яке значення такого спілкування для вас?
-       що робите, коли такі бесіди неможливі? чи просите у Святого Духа про такий дар?
 
      варто, потрібно просити про такий дар у Святого Духа! (батькам дуже важко такі розмови з вами проводити!)
 
-       хто з дорослих людей має для вас час та можете їм довіряти, на кого ще ви можете відкриватися?
 
 
пропозиції запитань для ділення (для старшої молоді):
 
-       чого мені бракує у спілкуванні з моїми батьками – яких помилок у спілкуванні із своїми дітьми хочу уникнути?
-       як формувалася моя тотожність (також християнська) внаслідок розмов «по душам» з моїми батьками? 
(до недільних читань 16.10)
 
 
“ Ісус до них каже: «Віддайте ж кесареве кесареві»
 
тема: ми і влада  
 
засіб для активізації (для молодшої молоді):
 
побудьте пару хвилин Парламентом Країни; опрацюйте “Закон про те, що в школі забороняється списувати”
наступних пару хвилин знов побудьте собою: відреагуйте на згаданий «Закон» вами вище опрацьований
 
духовний коментар:
 
Вирушаючи до Вифлеєма у зв’язку з переписом населення за розпорядженням тодішньої влади, Йосиф виконав важливий обов’язок: офіційно вписати до реєстрів Римської Імперії ім’я “Ісуса, Йосифового сина, з Назарету” (пор. Йо 1, 45). Цей запис явно свідчив про те, що Ісус належить до людського роду, що Він – один із людей, громадянин цього світу; що Він, підлягаючи державним законам та інституціям, водночас є “Спасителем світу”. (пор. Зошит № 26)
 
Обов'язком громадян є співпрацювати разом із цивільною владою для добра суспільства в дусі правди, справедливості, солідарності і свободи. Любов до батьківщини, служіння їй випливають з обов'язку вдячності та з порядку любові.
Підпорядкування владі та спільна відповідальність за загальне добро морально вимагають сплати податків, виконання права голосування, захист країни: «Тож дайте кожному належне: кому податок - податок, кому мито - мито; кому острах - острах, кому честь - честь» (Рим 13, 7).
Апостол закликає нас молитися і дякувати за царів та всіх тих, що мають владу, «щоб нам тихо та спокійно вести життя з усією побожністю та пристойністю» (1 Тим 2, 2). (пор. ККЦ 2239н)
 
 
пропозиції запитань для бесіди (для молодшої молоді):
                                                              
-       від кого вчитеся властивого ставлення до різних органів влади?
-       наскільки прикладом є для вас у цій сфері сам Ісус?
-       які зараз ваші обов’язки перед Країною?
-       як, як християни, виконуєте слова св. Павла: молитися і дякувати за царів та всіх тих, що мають владу?
-       які зміни ви хотіли б ввести у громадське життя?
 
      християнство не перемінює світу зовнішніми революціями, але «революцією серця»: коли людина віруюча чим раз більше навертається до Ісуса Христа і Його Євангелія та старається жити в силі Його Благодаті
 
      тому сам Ісус не змінював зовнішнього порядку, але ввійшов у всі обставини світу собі сучасного – в цьому числі у громадські обов’язки
 
-       які ваші рішення, як християн – громадян Ураїни, після цієї зустрічі?
 
 
пропозиції запитань для ділення (для старшої молоді):
 
-       чи помічаю законослухняність Ісуса з Назарету? як вона допомагає мені дбати про суспільний порядок?

-    як стараюся розвивати в собі громадянську відповідальність? наскільки вона виникає з любові до Батьківщини? 

(до недільних читань 9.10)

 
“Вийшли ці слуги на дороги й зібрали всіх, кого тільки спіткали - злих і добрих, так що весільна світлиця була гостей повна. Як же ввійшов той цар, щоб подивитися на гостей, побачив там чоловіка, що не був убраний у весільну одіж, і сказав до нього: "Як то ти ввійшов сюди, друже, не маючи весільної одежі?"
 
тема: як дбати про чистий одяг Божої дитини?  
 
засіб для активізації (для молодшої молоді):
 
аніматору варто принести на зустріч фотографії, на яких зображені діти, що приступили до Першого Причастя та фото молодої пари (бажано, щоб усі, хто на світлинах, були одіті у білі плаття та костюми)
порозмовляйте:
-       як ви почували себе у такому святковому одязі – у день Першого Причастя?
-       чому дівчата дуже хочуть одягнути біле весільне вбрання?
-       як впливає такий урочистий одяг на душу?
-       що залишається з такого святкового стану?
 
духовний коментар:
 
Підкоритися Богові – це жити благодаттями таїнства Святого Хрещення, яке повертаючи нам гідність Божих дітей, повертає нам також подобу до Бога.
Христовий дар святих таїнств показує, як Бог хоче, щоб ми ставали подібними до Нього. Життя благодаттями Хрещення, Миропомазання, Євхаристії, Примирення, Подружжя або Священства означає – дозволяти Богові, щоб Він сам перемінював нас та уподібнював до Себе.
Особливі благодаті, які нам уділяються в таїнствах, мають дати нам можливість увійти у такі відносини з Богом, з іншою людиною та з самим собою, до яких закликає нас Бог.
Прийняття цих благодатей зробить те, що будеш в змозі прославляти Бога в найглибший спосіб – через здійснювання в тобі подоби до Нього. (пор. Зошит № 12)
 
Бог кожного з нас приймає з радістю. Він ніколи не відштовхне тебе, коли ти, незважаючи на свою негідність, з довірою дитини кинешся в Його обійми.
Завдяки поставі духовного дитинства, в ситуації коли відкриєш чергові поклади своєї нікчемності, ти завжди насамперед без жодної скрупульозності кинешся в обійми Бога, а лише потім почнеш аналізувати, як дуже раниш Його своїм гріхом.
Там, в обіймах Бога та в обіймах Марії, маєш право й обов`язок аналізувати свою нікчемність, але доки ти в них не опинишся, не роби цього, бо засумніваєшся та затримаєшся в пів дороги, і не скористаєшся в повноті Божим милосердям. (пор. Зошит № 13)
 
пропозиції запитань для бесіди (для молодшої молоді):
                                                              
-       як часто, за яких обставин думаєте, що ви – створені на подобу самого Бога?
-       до чого такі думки вас спонукають?
-       наскільки ревно стараєтеся приймати Божу Благодать у Святих Таїнствах для того, щоб цю Божу подобу в собі оновлювати та підтримувати?
-       як реагуєте, коли втрачаєте «чисту шату» отриману у Святих Таїнствах: як такий стан змінює вашу зовнішню поведінку? що тоді переживаєте в серці?
-       до кого звертаєтесь, кого шукаєте – коли згрішите?
-       скільки часу проходить після гріховного падіння, поки починаєте шукати Милосердного Бога? як Його шукаєте? як – знаходите?
 
      “весільна світлиця була повна гостей злих і добрих”: весільна одежа - це не наша людська бездоганність, але Обійми Милосердного Бога, яким довіряємось такими, якими ми є
 
-       які ваші рішення після цієї зустрічі?
 
 
пропозиції запитань для ділення (для старшої молоді):
 
-       для чого стараюся приступати до Святих Таїнств?
-       наскільки, після того, як згрішу, стараюся "кидатися в обійми Бога, а лише потім починаю аналізувати, як дуже зранив Його своїм гріхом"? що мені для цього допомагає? що – заважає? 

(до недільних читань 2.10)
 
“Був один чоловік-господар, що насадив виноградник. Він обвів його огорожею, видовбав у ньому чавило, вибудував башту, винайняв його виноградарям і відійшов. Коли ж настала пора винозбору, послав він слуг своїх до виноградарів, щоб узяти від них плоди, йому належні.
 
тема: що належне маю віддавати Богові?
 
засіб для активізації (для молодшої молоді):
 
порозмовляйте вільно:
-       що маєте – чим би не завдячували Богові?…
-       яких, Йому належних плодів, очікує від вас Господь?
 
 
духовний коментар:
 
      Дивлячись на світ очима віри, ми б помітили, що він - один великий Господній виноградник, ми ж - робітники, котрим Бог сам дає в ньому працю*; що це від Бога отримуємо, як роботу, так і відповідну платню за її виконання.
      В нашій праці ми повинні, передусім, намагатись щоб вона подобалась Богові, а не людям і щоб була нашою відповіддю на пов’язаний з нами Його задум. Маємо виконувати свої заняття згідно з наміром Володаря винограднику, і тоді вони будуть нас освячувати, стануть шляхом до з’єднання з Відкупителем.
      Працюючи* так, щоб виконувати Божу волю, можемо отримувати схвалення оточення або зіткнутись з критикою чи незрозумінням. Однак, навіть втрата роботи не повинна мати для нас завеликого значення. Адже не люди дають нам працю, а Бог - і Він може забрати її в нас в будь-яку мить, подібно як в будь-яку мить може забрати в нас життя. Відсутність роботи і безрезультатні пошуки її також можуть нас освячувати, якщо побачимо в цьому випробуванні присутність Бога, котрий панує над усім.
      Без пошуку Божої волі, праця може нас внутрішньо руйнувати, спрямовуючи особливим чином на "мати" коштом нашого "бути" для Христа. Тому, коли віднімає вона в нас дуже багато часу, а наші заробітки більші ніж потреби, важливо, щоб ми запитували про Божу волю. А може Бог взагалі не хоче, щоб ми так сильно до неї залучались?
      Стоячи в правді перед Богом, добре було б признаватись, що ми часто працюємо з думкою заслужити у людей схвалення і що власне тому, в нашому житті так багато стресів, напруг і страху. Але ж шукання опори в нашому місці праці - це покладання надії на щось, що в будь-яку мить може перестати існувати. Так само про увесь світ, згідно з Откровенням, можна сказати, що Його постать минає (1 Кор 7, 31). (пор. Зошит № 29)
 
* замість слова "праця", "працювати" можна вжити слова: "навчання", "навчатися"
** замість - можна вжити слова: "оцінки"
 
 
пропозиції запитань для бесіди (для молодшої молоді):
                                                              
-       скільки у вас стресів, напруг і страху пов’язаних з вашим навчанням?
-       про кого/що думаєте, коли пишете контрольну роботу, вчите уроки?
-       як стараєтеся своє навчання скеровувати на Господа Бога?
-       наскільки: · ранкова та вечірня молитва,  участь в Недільній Євхаристії та катехезі (та на зустрічах нашої спільноти) є для вас незмінними та обов’язковими, без чого ваше навчання не має фундаменту?
-       як занедбання вище згаданими пунктами - вплинуло на ваше життя?
 
     Господь Бог не вимагає належної Йому від нас молитви, тощо; проте, Святий Дух так нас веде у свободі, що в Його Любові хочемо молитися та систематично виділяти час для Господа
 
-       які ваші рішення після цієї зустрічі?
 
 
пропозиції запитань для ділення (для старшої молоді):
 
-       те, чим займаюся: освячує мене чи руйнує? як це конкретно проявляється?
-       як часто та яким способом звіряю те, чим займаюся – з волею Господа Бога?
-       як віддаю Господу - Йому "належні плоди"? 
(до недільних читань 25.09)
 
“Один чоловік мав двох синів. Звернувшись до першого, він мовив: "Піди, дитино, нині працювати у винограднику". Той озвався: "Піду, Господи", - і не пішов. Звернувшися до другого, сказав так само. А цей відповів: "Не хочу". Але, потім розкаявшись, пішов.
 
тема: як добре використовувати свій час
 
засіб для активізації (для молодшої молоді):
 
приготуйте і представте сценою фрагмент сьогоднішнього Євангелія – достосовуючи до ваших сучасних умов…
 
 
духовний коментар:
 
У відносинах з тихим подихом Святого Духа ти буваєш нерухомий як цегла, яка попри вітер лежить там, де її покладено; що ти так зосереджений на собі, на власних планах і поглядах, що стосовно дії Святого Духа залишаєшся нерухомий, наче мертвий. Насправді у якийсь спосіб її відчуваєш, але маєш вже готовий і наперед визначений план свого діяння.
Що таку людину – “цеглу” могло би зрушити і зробити вразливою на подих Святого Духа?
– Мусив би це бути певний різновид смерчу. Тільки смерч в стані піднести невразливу на звичайний повів вітру важку цеглу. Тільки ж тоді може зазнати знищення усе оточення, може навіть пів міста, в якому ця цегла знаходиться.
В житті святих бували такі події.
Бог, щоб когось навернути, допускав ситуації, які для даної особи і її оточення були справжнім, сіючим спустошення, смерчем. – А все заради того, щоб якась людина навернулась, щоб відкрилась на діяння Святого Духа і щоб могла освятитись.
І хоча в деяких випадках спустошення було великим, проте пізніша святість цього навернутого спричиняла, що ставав він таким особливим каналом благодатей, що не тільки виправляли вони знищення, яке виникло внаслідок “смерчу”, але з надміром розливались на всіх, котрі зазнали якої-небудь шкоди, а також на тих, котрі взагалі не постраждали.
Якщо бачиш, що ти наче цегла, не чекай, аж прийде ураган, який торкнеться не лише тебе, але й усього твого оточення.
Визнай цю пізнану правду про себе і з глибини твоєї вбогості благай Марію: Маріє, котра тримаєш мене на своїх руках як свою дитину, вчини, щоб я, котрий “стійкий” проти діяння Божої благодаті як цегла проти вітру, став “повітряною кулею” на вітрі Святого Духа. Прошу Тебе, Ти сама переміщуй мене туди, куди Святий Дух хоче мене привести. Хочу бути так як Ти цілковито покірним Йому. (пор. Зошит № 10)
 
 
пропозиції запитань для бесіди (для молодшої молоді):
                                                              
-       яка вигода від того, що хтось старається бути наче повітряна кулька несена подувами вітру Святого Духа?
-       коли таке переживаєте? 
-       в наслідок чого стаєте наче цегла?
-       яким є тоді загальний тонус душі і тілі?
-       що вас схиляє передумати і змінити своє первісне збунтоване рішення?
-       наскільки впускаєте Діву Марію у свої збурені емоції? як це робите? які цього наслідки?
 
 
пропозиції запитань для ділення (для старшої молоді):
 
-       які життєві смерчі, що мали тебе перемінити, ти зареєстрував?
-       як ти перемінюєш своє “не хочу”?
-       наскільки “ефективною” у цій сфері є для тебе допомога Діви Марії? 
(до недільних читань 18.09)
“… побачив інших, що бездільно стояли на ринку…”
 
тема: як добре використовувати свій час
 
активізуючий засіб (для молодшої молоді):
 
складіть оптимальний розпорядок дня для пересічної людини вашого віку
порозмовляйте: наскільки реальний розпорядок дня для кожного з вас подібний до вами складеного? чому?
 
 
духовний коментар:
 
Для Бога всі моменти часу є теперішнім в їхній актуальності. Свій вічний задум «призначення» Він установив, вмістивши в ньому довільну відповідь кожної людини на Його благодать.
Теперішній час, це час Духа і свідчення, але також час, помітний «утиском» (1 Кор 7, 23) і випробуванням лихом, що не минає Церкви. Це час очікування й чування.
Правда про Останній Суд закликає до навернення, поки Бог дає людям «сприятливий час», «день спасіння». (пор. ККЦ, 600, 672, 1041)
 
Кожний момент нашого життя пронизаний Присутністю, яка любить і обдаровує. Жити вірою – це вміти побачити цю Присутність, що кохає і постійно обдаровує нас. Завдяки вірі Христос поступово стає світлом, яке просвітлює усе життя людини, просвітлює світ. Він стає живою, активною Присутністю у житті своїх учнів. Кожна мить життя приносить нам Його Присутність. Час – це Присутність, написана з великої літери – присутність Христа в нашому житті, особиста присутність Бога, який об’являє себе, як Той, Хто чогось від нас очікує.
 Вислів св. Терези від Дитятка Ісуса, що все є благодаттю (пор. Жовтий зошит, 36), означає, що все, що відбувається в твоєму житті, пов’язано з якоюсь формою благодаті. Бог приходить до тебе у формі дару, у формі благодаті, у формі заклику – в цьому значенні все є благодаттю. Бог хоче, щоб все ставало для тебе “капіталом” добра. Він навіть зі зла намагається вивести добро. Зло не може бути благодаттю, але Бог в своїй всемогутності та нескінченнім милосерді може вивести добро також і з нього. Наслідки зла можуть принести плід в формі великого шансу навернення. Таким чином, усе є “благодаттю” і все є талантом, оскільки завжди і всюди Господь дає тобі шанс. (пор. РпВ)
 
 
пропозиції запитань для бесіди (для молодшої молоді):
                                                              
-       на які корисні справи використовую час протягом дня? скільки годин?
-       а на відпочинок (крім сну)?
-       скільки часу витрачаю ні на що?
-       звідки знаю, як маю провести наступні хвилини мого життя?
-       як часто та яким чином запитую про те Доброго Бога?
-       наскільки допомагає мені вислів: «час це Любов»?
-       що роблю, коли сумління усвідомлює мені, що погано проводжу час?
-       наскільки, впродовж років життя, стаю уважнішим та мудрішим у використанні часу?
-       як приймаю допомогу Діви Марії, що прекрасно використала час земного життя?
 
 
пропозиції запитань для ділення (для старшої молоді):
 
-       скільки у мене чуйності для того, щоб добре використати наступні миті життя?
-       коли задумуюся про час, витрачений мною, на непотрібні справи?
-       як свідомість про необхідність добре використати час допомагає мені шукати Доброго Бога та Його волі?
 

 

Причіплений файлРозмір
18_грудня.doc33.5 КБ
11_грудня.doc31.5 КБ
4_грудня.doc31.5 КБ
27_листопада.doc32.5 КБ
20_листопада.doc29 КБ
13_листопада.doc31 КБ
6_листопада.doc34 КБ
23_жовтня.doc32.5 КБ
16_жовтня.doc33 КБ
9_жовтня.doc34.5 КБ
2_жовтня.doc34 КБ
25_вересня.doc32.5 КБ
18_вересня.doc33.5 КБ
article_audio: 
Ваш голос: Немає Оцінено (1083 голосів)