5.     Яку правду про людину відкриває Христос? Через Хрещення ми у Церкві з’єднані з самим Христом, як члени Його тіла, ми разом з Ним являємо одну містичну Особу (пор. ККЦ, 795). Цей зв’язок з Христом наділяє відносинам між людьми нової якості. Це основа для всіх інших відносин, у тому числі подружніх та родинних. (пор. ККЦ, 1474, 1267; Лист до сімей, 18). Мета Божого плану - об’єднати все в Христі. Тому йдеться також про таке приєднання до Христа всіх людських взаємин, щоб відновилася в них втрачена Божа подоба. (пор. ККЦ, 772, 518). Таїнство Подружжя, як і всі інші таїнства, є допоміжним для досягнення сопричастя з Богом, допомагає дозрівати до святості, яка виражається у таких взаєминах з Богом, як між улюбленим та улюбленою. (пор. ККЦ, 773).

Чоловік і жінка на фундаменті Таїнства Подружжя є одно. Це однак не означає, що повинні вони зосереджувати увагу і серце найближчої особи виключно на собі, тому, що перешкодили б цій людині закохатися в Христі і чим раз глибше з Ним єднатися. Чоловік і жінка, які люблять одне одного, повинні робити все, щоб найближча особа закохалася в Богові. (Зошит № 17)

Бенедикт XVI нагадує, що не існує підстав для того, щоб побоюватися, що глибока любов до Бога і справжня любов до ближнього можуть буди конкурентними. “Ми ніколи не повинні забувати, що, чим більше любимо Бога та перебуваємо з Ним у молитві, тим більше ми можемо по-справжньому любити тих, які навколо нас, тому що саме тоді будемо в змозі помічати в кожній особі обличчя Господа, Який любить безмірно і не звертає уваги на різниці. Містика, у спілкуванні з ближніми, не створює відстані чи абстрактних форм життя, а скоріше - наближає людину до другої людини, тому що починаємо дивитися на світ очима та серцем Бога” (Бенедикт ХVІ, Катехеза з дн. 12.01.2011).

Такого бачення сімейного життя вчить нас Божа Матір, котра найдосконаліше виповнила своє покликання, як в розумінні природних відносин, так і надприродних (Зошит № 17)

 

-       що роблю для того, щоб мої найближчі ставали улюбленими Христа? з ким мені, у цій справі, найважче?

-       які християнські духовні практики допомагають об’єднувати нашу сім’ю? 

---

 

 

3.     Оскільки дивишся в світлі віри – основною метою життя в родині є будування глибоких зв’язків між особами, що опираються на вірі, які ведуть до з’єднання з Богом. Обмежувати ціль сімейного життя лише до будування природних міжлюдських відносин, це чисто мирське бачення родини. Сімейні зв’язки повинні служити чимраз глибшому об’єднуванні членів сім’ї з Богом. (Зошит № 17)

        Виконання всіх завдань християнській родині зводиться до того, щоб виконувати Заповідь Любові. Проте, слід мати на увазі, що ця перша і найважливіша заповідь має свою непорушну структуру. Як перше, каже: “Люби Господа, Бога твого, всім твоїм серцем, усією твоєю душею і всією думкою твоєю”, а тоді: “Люби ближнього твого, як себе самого” (Мт 22, 37. 39) (пор. ККЦ, 1822). Лише тоді, коли Бог буде коханим понад усе, тоді і людина - буде правдиво коханою. Якщо б розбити цю нероздільну структуру Христової заповіді, тоді любов людини буде відірвана від свого фундаменту й джерела, втрачаючи таким чином свою повноту та істину. У христистиянському подружжі, чоловік чи жінка повинні дивитись на себе в спосіб надприродній і тоді жінка старалась би чинити зі свого життя дар для Христа, що має риси обличчя її чоловіка. А чоловік віддавав би усе Христу, що має риси обличчя його жінки. В ситуації, коли б заіснувала між ними любов, в якій дізнають взаємності, вони помічали б у цій любові не лише дар з боку близької людини, але перед усім, любов самого Христа. Таке ставлення провадило б їх до любові безкорисливої, фундаментом якої є Бог.

        Також відносини «діти–батьки» повинні перемінюватись у надприродні вузли. Люди, які живуть у подружжі, повинні старатися служити Христу, що має риси обличчя їхніх дітей, а коли зустрінуться із взаємністю на свою любов, мають дивитися на це в спосіб надприродній. Це відноситься також до всіх інших міжлюдських контактів. Коли робимо добро Христу, що має риси обличчя наших близьких, потрібно нам позбуватися прагнення дізнати взаємності, а коли зустрінемось з відсутністю взаємності, ми повинні пам’ятати, що це є також дар від Бога. (Зошит № 17)

пропозиції запитань для ділення:

 

-  наскільки я стараюся, насамперед чим раз більше, любити Бога для того, щоб давати більше любові моїм найближчим?

-  як спілкування з моїми найближчими веде мене до спілкування з Богом?

 

 

Ісус відповів: "Перша - Слухай Ізраїлю! Наш Господь Бог - Господь Єдиний, і будеш любити Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, усією душею твоєю, всією думкою твоєю й усією силою твоєю. А друга: Будеш любити ближнього твого, як себе самого. Іншої, більшої від цих, заповіді немає." (Мр 12, 29-31)